Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"17" січня 2022 р. Справа № 922/4892/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Байбака О.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Король Алли Володимирівни ( АДРЕСА_1 )
до Фізичної особи-підприємця Тимошенка Віталія Вікторовича ( АДРЕСА_2 )
про стягнення 65853,77 грн.
без виклику учасників справи
Фізична особа-підприємець Король Алла Володимирівна (далі - позивач) звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Тимошенка Віталія Вікторовича (далі - відповідач) 65853,77 грн, з яких:
62800,00 грн - заборгованості;
1603,99 грн - індексу інфляції за весь час прострочення;
1449,78 грн - 3% річних.
Позов обґрунтовано з посиланням на порушення відповідачем умов договорів про міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом № 03/03/21/1/2 та № 04/03/21/2 від 25.03.2021 щодо своєчасного та повного проведення розрахунків за надані позивачем послуги перевезення вантажу.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.12.2021 відкрито провадження у справі № 922/4892/21; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін, за наявними в справі матеріалами; запропоновано відповідачу подати відзив на позов в п'ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позов; встановити відповідачу строк для подання заперечень на відповідь протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на позов.
Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
З метою повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та надання останнім можливості реалізувати власні процесуальні права, судом засобами поштового зв'язку на їх юридичні адреси, зазначені у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань направлено копію вказаної вище ухвали від 13.12.2021.
Копію ухвали від 13.12.2021 позивач отримав, про що свідчить залучене до матеріалів справи зворотне поштове повідомлення № 034563/1, згідно з яким направлялась поштова кореспонденція (а. с. 43).
Проте, надіслана на адресу відповідача копія ухвали від 13.12.2021 повернулась на адресу суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" (а. с. 44-47). Відомостей про наявність у відповідача іншої адреси матеріали справи не містять.
З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи судом, а останній в розумінні вимог ст. 120 ГПК України вважається таким, що належним чином повідомлений про зазначені обставини.
Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву в порядку та строк, встановлені ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.12.2021.
Розглянувши подані на розгляд суду матеріали справи, суд визнає їх достатніми для прийняття судового рішення по суті спору.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.
Як свідчать матеріали справи, 25.03.2021 між позивачем, як експедитором 2, та відповідачем, як експедитором, укладено договір-заявку № 03/03/21/1/2 (далі за текстом - заявка 1; а. с. 7), за умовами якої позивач за замовленням відповідача зобов'язався здійснити перевезення вантажу за маршрутом: м. Нурме (Естонія) - м. Харків (Україна) з наступними умовами:
Дата/час завантаження: 25.03.2021 на 09:00.
Завантаження: адреса Nurme kula, EE-85004 Tori vald, Parnumaa.
Митне оформлення та відвантаження: корд.перехід - вільний, дата/час прибуття - 29.03.20 о 09:00, брокер у Полтаві - Максим (099-215-63-18), адреса відвантаження - Харків, смт. Хорошево.
Вантаж: найменування - торф на палетах, вага/обсяг - 22/86.
Ставка та умови оплати: ставка - 47800 грн, умови оплати - 14-21 день після отримання оригіналів документів.
Крім того, як свідчать матеріали справи, 25.03.2021 між позивачем, як експедитором 2, та відповідачем, як експедитором, укладено ще один договір-заявку за № 04/03/21/2 (далі за текстом - заявка 2; а. с. 11), за умовами якої позивач за замовленням відповідача зобов'язався здійснити перевезення вантажу за маршрутом: м. Нурме (Естонія) - м. Харків (Україна) на наступних умовах:
Дата/час завантаження: 25.03.2021 на 09:00.
Завантаження: адреса Nurme kula, EE-85004 Tori vald, Parnumaa.
Митне оформлення та відвантаження: корд.перехід - вільний, дата/час прибуття - 29.03.20 о 09:00, брокер у Полтаві - Максим (099-215-63-18), адреса відвантаження - Харків, смт. Хорошево.
Вантаж: найменування - торф на палетах, вага/обсяг - 22/86.
Ставка та умови оплати: ставка - 47800 грн, умови оплати - 14-21 день після отримання оригіналів документів.
Як свідчать матеріали справи, позивач належним чином виконав свої зобов'язання щодо перевезення вантажів згідно з вказаними заявками, що підтверджується Міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) № 90561484 від 26.03.2021 (а. с. 9) та № 90561485 від 26.03.2021 (а. с. 13).
З метою оплати наданих послуг перевезення, та на виконання умов укладених між сторонами заявок позивач направив на адресу відповідача акт здачі приймання робіт (наданих послуг) № 192 від 31.03.2021 та № 193 від 31.03.2021 та рахунки виставив рахунки № 192 від 31.03.2021 (а. с. 8) та № 193 від 31.03.2021 (а. с. 12) на загальну суму 95600 грн.
Зазначені документи відповідачем отримано 15.04.2021 (а. с. 18), про що свідчить наданий позивачем витяг щодо поштового відправлення за № 59000671165306 (а. с. 19).
Також зазначені документи позивачем направлялись повторно 04.06.2021, про що свідчать відповідні поштові документи ДП «Укрпошта» (а. с. 20).
У відповідь, відповідач направив на адресу позивача гарантійний лист (а. с. 15) в якому визнав наявність у нього заборгованості за надані послуги перевезення за рахунками № 192 від 31.03.2021 та № 193 від 31.03.2021 в розмірі 95600 грн. та вказав що ця заборгованість буде ним сплачена в термін до 15.09.2021.
Проте, існуюча заборгованість відповідачем була оплачена лише частково, а саме платіжними дорученнями № 14 від 04.10.2021 (а. с. 16) та № 17 від 13.10.2021 (а. с. 17) сплачено на користь позивача 32800 грн.
Решту заборгованості в сумі 62800,00 грн відповідач не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.
Крім того, в зв'язку з простроченням відповідачем виконання своїх зобов'язань, позивачем на підставі відповідних положень чинного законодавства України нараховано до стягнення з відповідача 1449,78 грн 3% річних та 1603,99 грн інфляційних за загальний період прострочення оплати боргу з 07.05.2021 по 06.12.2021.
Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного:
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
Згідно з ч. 1 ст. 916 ЦК України, за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.
Пунктами 1-4 ст. 632 ЦК України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за надані послуги перевезення за договорами-заявку № 03/03/21/1/2 від 25.03.2021 та № 04/03/21/2 від 25.03.2021 в сумі 62800,00 грн. підтверджується матеріалами справи, та відповідачем жодним чином не спростовується. Строк її оплати визначено умовами згаданих договорів-заявок та є таким, що настав.
Зазначене зумовлює прийняття судом рішення про задоволення позову в зазначеній частині, та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в зазначеній сумі.
Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних та річних суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз статті 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
В даному випадку, оскільки документи щодо перевезення були отримані відповідачем 15.04.2021, відповідно на підставі умов визначених договорами-заявками послуги мали бути оплачені до 06.05.2021. Оскільки ці послуги не були оплачені в передбачений строк, відповідач є таким, що прострочив виконання своїх зобов'язань з оплати наданих послуг перевезення.
Зазначене, з урахування вимог ст. 625 ЦК України, надає право позивачу на нарахування інфляційних та 3% річних за весь час прострочення.
Позивач здійснив нарахування інфляційних та річних на вказану суму боргу за загальний період прострочення з 07.05.2021 по 06.12.2021.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд приходить до висновку про його часткову арифметичну невірність.
Однак, враховуючи те, що на підставі ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог, в даному випадку суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення заявленого позову в цій частині, та стягнення з відповідача на користь позивача нарахованих останнім 1449,78 грн. 3% річних та 1603,99 грн інфляційних.
Здійснюючи розподіл судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
Як свідчать матеріали справи, в зв'язку з порушенням відповідачем прав та інтересів позивача, останній звернувся до адвоката з метою надання останнім правової допомоги, в т. ч. пов'язаної зі зверненням до суду з позовом у даній справі.
Зокрема, 01.12.2021 між позивачем та адвокатом Чепурною Наталією Вікторівною укладено договір про надання правової допомоги б/н (а. с. 25-26), відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених даною угодою, адвокат зобов'язується надати довірителю визначену даною угодою правову допомогу, а саме: підготовка позовної заяви про стягнення з фізичної особи-підприємця Тимошенка Віталія Вікторовича заборгованості за надані транспортні послуги по перевезенню вантажів за договорами про перевезення вантажів автомобільним транспортом № 03/03/21/1/2 та № 04/03/21/2 від 25.03.2021 в розмірі 62800,00 грн; складання розрахунку суми боргу з урахуванням індексу інфляції та три процента річних від простроченої суми за невиконання ФОП Тимошенком В.В. договорів перевезення (п. п. 1-2 п. 2.1 договору).
Згідно з п. 4.1. договору, за підготовку позовної заяви про стягнення заборгованості за надані транспортні послуги по перевезенню вантажів довіритель зобов'язується здійснювати оплату за даною угодою в розмірі 7500 грн.
Пунктом 4.2. договору передбачено, що оплата, визначена п. 4.1. договору сплачується не пізніше 3-х робочих днів з моменту підписання додаткової угоди.
Відповідно до розрахунку № 1 від 06.12.2021 та акту виконаних робіт № 1 від 06.12.25021 (а. с. 29) сторонами узгоджено, що адвокатом надано позивачу послуги професійної правничої допомоги за договором про надання правової допомоги б/н від 01.12.2021 на загальну суму 7500,00 грн.
Позивач платіжним дорученням № 2091 від 03.12.2021 сплатив на користь адвоката Чепурної Н.В. 7500 грн за надані послуги професійної правничої допомоги за договором про надання правової допомоги б/н від 01.12.2021.
Саме зазначені витрати за надання послуг професійної правничої допомоги і заявлені позивачем до стягнення з відповідача.
Враховуючи викладене, а також те, що факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, підтверджується матеріалами справи, вони є співрозмірними щодо ступеня складності спору та витраченого адвокатом часу на надання правової допомоги, суд приходить до висновку про необхідність розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу виходячи з суми сплачених позивачем витрат на вказані цілі в розмірі 7500 грн.
При прийнятті рішення про розподіл судових витрат суд враховує, що відповідач будь-яких доказів не співрозмірності понесених позивачем витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги не надав. Клопотань про зменшення розміру судових витрат з зазначених підстав, як того вимагає ч. 5 ст. 126 ГПК України, останніми суду також не надано. До того ж, як вже зазначалося матеріалами даної справи підтверджено фактичне понесення позивачем зазначених витрат в сумі 7500 грн. Сплативши ці кошти, позивач справедливо розраховує на їх відшкодування за результатами розгляду справи судом за рахунок інших сторін, з вини якої виник судовий спір в межах даної справи, та дії якої і зумовили необхідність звернення до адвоката з метою надання ним послуг професійної правничої допомоги.
Згідно зі ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
З огляду на прийняття судом рішення про задоволення позову, за результати розгляду справи, з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню 7500 грн витрат на професійну правничу допомогу та 2270 грн судового збору.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, господарський суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Тимошенка Віталія Вікторовича (адреса: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Король Алли Володимирівни (адреса: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ):
62800,00 грн. заборгованості;
1603,99 грн. індексу інфляції за весь час прострочення;
1449,78 грн. 3% річних;
7500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката;
2270,00 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Суддя О.І. Байбак