Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
(додаткова)
12 січня 2022 року м. ХарківСправа № 922/2031/21 (922/2915/21)
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аюпової Р.М.
при секретарі судового засідання Васильєві А.В.
розглянувши
заяву представника ТОВ "Гелікон" про винесення додаткового рішення (вх. № 30561 від 28.12.2021) у справі
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Енсол Україна"
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Гелікон", м. Дергачі, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Конфіденс Плюс", м. Харків, Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: - Товариство з обмеженою відповідальністю "КУА "Форвард", м. Харків; - Східне територіальне управління Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, м. Харків.
про визнання недійсним договору.
за участю представників:
не з'явились.
Ухвалою господарського суду від 09.06.2021 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Гелікон", код ЄДРПОУ 35245211. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, який передбачає зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: заборонено стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах; заборонено виконання вимог, на які поширюється мораторій. Введено процедуру розпорядження майном боржника. Призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Бігдана Олексія Антоновича (свідоцтво № 1106 від 28.05.2013), код ІНН НОМЕР_1 , адреса: 61003, м. Харків, пров. Університетський, 1, офіс 42). Встановлено строк подання розпорядником майна до господарського суду відомостей про результати розгляду вимог кредиторів до 02.08.2021. Встановлено строк проведення розпорядником майна інвентаризації майна боржника до 03.08.2021. Здійснено офіційне оприлюднення на офіційному веб-порталі судової влади України про відкриття справи про банкрутство боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Гелікон", код ЄДРПОУ 35245211, із зазначенням повного найменування боржника, його поштової адреси, банківських реквізитів, найменування та адреси господарського суду, номера справи, відомостей про розпорядника майна, граничний строк подання заяв конкурсних кредиторів з вимогами до боржника.
23.07.2021 до господарського суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Енсол Україна” м. Ковель (вх. № 2915/21) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Гелікон" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Конфіденс Плюс", в який позивач просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу акцій № 12-БВ-654/Д-2 від 27.12.2012.
Ухвалою господарського суду від 28.09.2021 призначено справу № 922/2915/21 до розгляду в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 27.10.2021 о 11:15 год.
Ухвалою господарського суду від 27.10.2021 залучено до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю "КУА "Форвард", м. Харків, Східне територіальне управління Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, м. Харків. Розгляд підготовчого засідання відкладено на 17.11.2021 о 12:00 год.
Ухвалою господарського суду від 24.11.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 01 грудня 2021 року о 10:00 год.
Ухвалою господарського суду від 16.12.2021 позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Енсол Україна” м. Ковель, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Гелікон" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Конфіденс Плюс", про визнання недійсним договору купівлі-продажу акцій № 12-БВ-654/Д-2 від 27.12.2012 - залишено без розгляду.
28.12.2021 представником відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Гелікон", подано до суду заяву (вх. № 30561), в якій просить суд вирішити питання щодо розподілу понесених першим відповідачем витрат на правничу допомогу в розмірі 25000,00 грн. та покласти їх на позивача.
Ухвалою господарського суду від 29.12.2021 прийнято заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Гелікон", про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу (вх. № 30561 від 28.12.2021) - до розгляду. Розгляд заяви призначено в судовому засіданні на 12.01.2022 о 14:00 год.
У судове засідання 12.01.2022 учасники судового розгляду не з'явились.
Представником позивача надано до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності (вх. № 289).
Також позивачем надано до суду заяву про зменшення витрат заявника (першого відповідача) на професійну правничу допомогу (вх. № 283), в якій, зокрема наголосив, що час, витрачений представником першого відповідача - адвокатом Губар Н.В. на здійснення представництва ТОВ «Компанія «Гелікон», обсяг виконаних робіт та наданих послуг не відповідає заявленій сумі витрат на правничу допомогу. Дане твердження аргументує тим, що представник першого відповідача не брала участі у розгляді даного спору, не брала участі у жодному судовому засіданні, тобто, на думку позивача, в достатній мірі не надала відповідних послуг та не виконала робіт, що свідчить про час витрачений представником першого відповідача на участь у справі не є співмірним заявленій сумі. Також вказує, що заявник має сплатити адвокатському бюро Губар Наталії вартість професійної правничої допомоги. Однак, з огляду на суть процедури розпорядження майном, під час якої було укладено договір про надання професійної правничої допомоги між першим відповідачем та адвокатським бюро Губар Наталії, перший відповідач не був здатний виконати дане зобов'язання, що, за твердженням позивача, свідчить про відсутність ознак фактичності таких витрат. Таким чином, позивач зазначає, що заявлені витрати першого відповідача на професійну правничу допомогу не відповідають критерію фактичності та не відповідають критерію неминучості, з огляду на неможливість заявника здійснити оплату таких витрат.
11.01.2022 представником першого відповідача, через канцелярію суду, надані пояснення до заяви про розподіл судових витрат (вх. № 127), в яких зазначив про недобросовісність дій позивача, а також порушення позивачем, як учасником по справі, своїх обов'язків, передбачених приписами ч.2 ст.42 ГПК України. Що, як наслідок, свідчить про необґрунтованість дій позивача, що полягають, на думку першого відповідача, у:
- поданні заздалегідь необґрунтованого позову;
- відсутності реального інтересу позивача до поданого ним позову, що призвело до безпідставного затягування розгляду справи, перешкоджання правильному та швидкому вирішенню спору;
- відсутності дійсного наміру позивача захистити будь-які свої порушені права та інтереси, шляхом звернення із даним позовом, що призвело до безпідставного затягування розгляду справи, перешкоджання правильному та швидкому вирішенню спору;
- недобросовісності дій позивача, що полягають у небажанні брати реальну участі, у розгляді справи, невиконанні вимог суду щодо обов'язкової явки у судові засідання.
Таким чином, за твердженням першого відповідача, на позивача потрібно покласти понесені заявником витрати, пов'язані із отриманням правничої допомоги під час розгляду справи.
Розглянувши заяву ТОВ "Компанія "Гелікон" про розподіл та стягнення з позивача понесених судових витрат першого відповідача на правничу допомогу, суд виходить з наступного.
Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.
З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.
Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов'язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Положеннями ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з ч. 5 ст. 126 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Ч. 2 ст. 901 ЦК України встановлено, що положення цієї глави (глави 63 "Послуги. Загальні положення" підрозділу 1 розділу III Книги п'ятої цього Кодексу) можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Гонорар - є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
На підтвердження понесених першим відповідачем витрат на правничу допомогу в розмірі 25000,00 грн., в матеріалах справи наявні наступні докази:
- Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №663 від 07.06.2012;
- Договір від 18.10.2021 про надання правничої допомоги, укладений між ТОВ «Компанія «Гелікон» та адвокатським бюро Губар Наталії, відповідно до п.1.1. якого клієнт (перший відповідач) в порядку та на умовах, визначених договором, доручає, а бюро приймає на себе зобов'язання надати клієнту за винагороду необхідну правову допомогу під час розгляду господарським судом Харківської області справи №922/2031/21(922/2915/21) за позовом ТОВ «Енсол «Україна» до ТОВ «Компанія «Гелікон», ТОВ «Конфіденс Плюс» про визнання недійсним договору купівлі-продажу акцій №12-БВ-654/Д-2 від 27.12.2012.
- Акт від 15.12.2021 виконаних робіт за договором про надання правничої допомоги від 18.10.2021, відповідно до якого сторони визначились, що розмір витраченого адвокатським бюро Губар Наталії часу, пов'язаного із наданням послуг за договором складає 20 годин. Вартість наданих послуг (гонорар) бюро складає 25000,00 грн., які клієнт зобов'язується сплатити в строк 45 календарних днів із дати підписання акту.
Суд зазначає, що, згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування, суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).
Так, у ст.130 ГПК України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат.
Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 130 ГПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.
Отже, стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу у разі залишення позову без розгляду, можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.
Для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи, та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно, пред'явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Суд враховує правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17, від 25.07.2019 у справі № 910/11310/18, де, зокрема, вказано на таке: "Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, статей 129 -130 ГПК України дає підстави для висновку, що у разі залишення позову без розгляду, суд зобов'язаний виходити з положень частини 5 статті 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною. Отже, відповідач повинен обґрунтовано заявити про наявність витрат, які виникли у зв'язку із поданням позову до нього і залишенням його у подальшому без розгляду, а також довести, які саме необґрунтовані дії позивача були здійснені під час розгляду справи та в чому вони полягали.”
В своїй заяві ТОВ "Компанія "Гелікон" просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в порядку ст.129 цього Кодексу, якою врегульовано загальні положення про розподіл судових витрат.
Суд зазначає, що заявником, в обґрунтування поданої заяви про розподіл витрат на правничу допомогу, не було доведено належними доказами, що позивач діяв недобросовісно, протидіяв вирішенню спору чи мав на меті ущемлення прав та інтересів відповідача, та який ступінь вини позивача й чим це підтверджується.
Так, першим відповідачем не доведено суду відсутність з боку позивача дійсного наміру захистити будь-які свої порушені права та інтереси, шляхом звернення із даним позовом та відсутність реального інтересу позивача до поданого ним позову, що призвело до перешкоджання правильному та швидкому вирішенню спору. А сам лише факт нез'явлення позивача у судові засідання під час розгляду даного спору, про що зазначає заявник, не свідчить про систематичну протидію позивача правильному вирішенню спору або ущемлення прав та інтересів відповідача, який, в свою чергу, не був присутній у жодному судовому засіданні.
Окрім цього, суд вважає за необхідне наголосити, що подання позивачем позову до господарського суду - не є необґрунтованими діями позивача, оскільки це його диспозитивне право, передбачене нормами господарського процесуального законодавства, яке не містить обмежень в його реалізації.
Крім того, звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим ст. ст. 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя, незалежно від обґрунтованості позову.
Отже, ТОВ "Компанія "Гелікон" не надано доказів на підтвердження своєї правової позиції щодо необґрунтованих дій з боку ТОВ "Енсол Україна", а саме по собі пред'явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дій позивача, що, у свою чергу, дає підстави для висновку про відсутність передбачених законом підстав для стягнення понесених витрат на правову допомогу.
Дії ТОВ "Енсол Україна" спрямовані на захист його порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, та не можуть вважатися необґрунтованими, оскільки вчинені при здійсненні конституційного права на судовий захист.
Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною. Мова йде про достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним.
Усталеною є практика Європейського суду з прав людини, в якій суд посилається на balance of probabilities (баланс ймовірностей) для оцінки обставин справи. Наприклад, у рішенні BENDERSKIY v. Ukraine 15.11.2007 року, суд застосовує баланс ймовірностей. У рішенні J.K. AND OTHERS v. Sweden 23.08.2016 року суд вказує, що цей стандарт притаманний саме цивільним справам.”
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).
Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008).
Враховуючи викладене, оскільки матеріалами справи не встановлено недобросовісних дій позивача під час розгляду спору у справі № 922/2915/21, у суду відсутні підстави для покладення на нього судових витрат, відповідно до норм ст.130 ГПК України, а тому заява першого відповідача про відшкодування судових витрат на правничу допомогу в розмірі 25000,00 грн. не підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 73, 76, 86, 126, 129, 130, 234, 235 ГПК України, суд, -
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Гелікон" про винесення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу (вх. № 30561 від 28.12.2021) - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до апеляційного суду протягом 10 днів з дня складання повного тексту ухвали, відповідно до ст. 256 ГПК України.
Ухвалу підписано 17.01.2022.
Суддя Р.М. Аюпова
справа № 922/2915/21
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.