17 січня 2022 року м. ТернопільСправа № 921/615/21
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Шумського І.П.
при секретарі судового засідання Бега В.М.
розглянув справу
за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "ДБК Агроімпорт" (юридична адреса: 79002, м. Львів, вул. І.Величковського, 7/57; фактична адреса: 79002, м. Львів, вул. Курмановича 2, офіс 403)
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Софія Агро Ком" (47831 Тернопільська область, Підволочиський район, с. Коршилівка, вул. Центральна, 7Є)
про стягнення 355427,60 грн - основного боргу, 34 199,55 грн - пені, 7598,18 грн - інфляційних втрат, 6749,80 - 3% річних.
За участю від:
позивача - Майстришин С.Р.
відповідач - не з'явився
Зміст позовних вимог, позиція позивача.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДБК Агроімпорт" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Софія Агро Ком" про стягнення 520427,60 грн - основного боргу, 34199,55 грн - пені, 7598,18 грн - інфляційних втрат, 6749,80 - 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві №20-2/09/2021 від 20.09.2021 (вх. №679 від 23.09.2021) зазначив про неналежне виконання відповідачем умов договору №20-01/21 від 20.01.2021 на поставку обладнання для свиноферм, в частині оплати за отриманий ним товар.
Відповідно до заяви №15/12/2021 від 15.12.2021 (вх. №10270 від 16.12.2021) про зменшення позовних вимог позивач просив суд стягнути з відповідача 355427,60 грн - основного боргу, 34199,55 грн - пені, 7598,18 грн - інфляційних втрат, 6749,80 - 3% річних.
Позиція відповідача.
Відповідач участі уповноваженого представника у судові засідання не забезпечив, відзиву на позовну заяву, в порядку ст.165 ГПК України, у встановлений в ухвалі від 27.09.2021 (про відкриття провадження у справі) не надав.
Частиною 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Норма такого ж змісту відображена і у частині 2 статті 178 ГПК України.
Згідно ч.4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Процесуальні дії суду у справі.
Ухвалою суду від 27.09.2021: прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/615/21 за правилами загального позовного провадження; підготовче судове засідання призначено на 25.10.2021; встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов.
Ухвалою суду від 25.10.2021 відкладено підготовче судове засідання на 18.11.2021.
Надалі, ухвалою суду від 18.11.2021: продовжено строк підготовчого провадження по справі №921/615/21; відкладено підготовче судове засідання на 16.12.2021.
Ухвалою суду від 16.12.2021: прийнято до розгляду заяву №15/12/2021 від 15.12.2021 (вх. №10270 від 16.12.2021) Товариства з обмеженою відповідальністю "ДБК Агроімпорт" про зменшення позовних вимог із додатками та постановлено подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ДБК Агроімпорт" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Софія Агро Ком" 355427,60 грн - основного боргу, 34199,55 грн - пені, 7598,18 грн - інфляційних втрат, 6749,80 - 3% річних; закрито підготовче провадження по справі №921/615/21 та призначено її до розгляду по суті на 17.01.2022.
Присутнім в судовому засіданні 17.01.2022 представником позивача підтримано позовні вимоги, з урахуванням їх зменшення.
Відповідач явку повноважного представника в судове засідання 17.01.2022 не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Суд, у судовому засіданні 17.01.2022, після виходу з нарадчої кімнати, ухвалив скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення.
Судом враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66,69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
20.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДБК Агроімпорт" (постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Софія Агро Ком" (покупцем), укладено договір поставки №20-01/21, згідно п. 1.1 якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах, визначених в цьому договорі.
Предметом поставки є обладнання для свиноферм (п. 1.2 договору).
Згідно п. 2.1 договору загальний асортимент та кількість товару, що підлягає поставці, зазначається у рахунках на оплату та видаткових накладних у кожному окремому випадку.
Відповідно до п. 5.1 договору товар повинен бути поставлений покупцю протягом 1 (одного) тижня з моменту підписання договору і отримання замовлення постачальника.
Ціни на товар формуються постачальником у відповідності до цін товаровиробника в іноземній валюті та курсу гривні по відношенню до світових валют, встановленому міжбанківським курсом валют на день оплати рахунків - фактур покупцем. Ціна зазначена у рахунках-фактурах та видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору (п. 6.1, п. 6.2 договору).
Згідно п. 6.5 договору загальна вартість обладнання становить гривневий еквівалент 15235,00 Євро у тому числі ПДВ 2539,17 євро що за курсом НБУ станом на 20 січня 2021 року (курс 34,16) і становить 520 427,60 грн (п'ятсот двадцять тисяч чотириста двадцять сім гривень 60 копійок) у тому числі ПДВ 86 737,93 грн ( вісімдесят шість тисяч сімсот тридцять сім грн 93 копійки) та включає вартість обладнання, пакування та транспортування на склад продавця. У зв'язку з тим, що товар має імпортну складову, сторони домовилися, що зазначена загальна вартість товару в цьому пункті договору в гривнях не є остаточною і може збільшуватися пропорційно збільшенню офіційного курсу євро встановленого НБУ відносно гривні.
Відповідно до п. 7.1, п. 7.2, . 7.3 договору оплата за даним договором здійснюється в національній валюті України - гривні. Розрахунки за товар, що поставляється, здійснюються в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника. При перерахуванні грошових коштів посилання на договір та виставлений рахунок - фактуру до нього є обов'язковим.
У п. 7.5, п. 7.6, п. 7.7, п. 7.8, п. 7.9, п. 7.10 договору сторонами обумовлено, що покупець сплачує на розрахунковий рахунок постачальника оплату за товар наступним чином:
гривневий еквівалент 3047,00 Євро у тому числі ПДВ 507,83 євро що за курсом НБУ станом на 20 січня 2021 року (курс 34,16) становить 104085,52 грн (сто чотири тисячі вісімдесят п'ять гривень 52 копійки) у тому числі ПДВ 17347,59 грн (сімнадцять тисяч триста сорок сім гривень 59 копійок) покупець сплачує на розрахунковий рахунок постачальника до 15 лютого 2021 року;
гривневий еквівалент 3047,00 Євро у тому числі ПДВ 507,83 євро що за курсом НБУ станом на 20 січня 2021 року (курс 34,16) становить 104085,52 грн (сто чотири тисячі вісімдесят п'ять гривень 52 копійки) у тому числі ПДВ 17347,59 грн (сімнадцять тисяч триста сорок сім гривень 59 копійок) покупець сплачує на розрахунковий рахунок постачальника до 15 березня 2021 року;
гривневий еквівалент 3047,00 Євро у тому числі ПДВ 507,83 євро що за курсом НБУ станом на 20 січня 2021 року (курс 34,16) становить 104085,52 грн (сто чотири тисячі вісімдесят п'ять гривень 52 копійки) у тому числі ПДВ 17347,59 грн (сімнадцять тисяч триста сорок сім гривень 59 копійок) покупець сплачує на розрахунковий рахунок постачальника до 15 квітня 2021 року;
гривневий еквівалент 3047,00 Євро у тому числі ПДВ 507,83 євро що за курсом НБУ станом на 20 січня 2021 року (курс 34,16) становить 104085,52 грн (сто чотири тисячі вісімдесят п'ять гривень 52 копійки) у тому числі ПДВ 17347,59 грн (сімнадцять тисяч триста сорок сім гривень 59 копійок) покупець сплачує на розрахунковий рахунок постачальника до 15 травня 2021 року;
гривневий еквівалент 3047,00 Євро у тому числі ПДВ 507,83 євро що за курсом НБУ станом на 20 січня 2021 року (курс 34,16) становить 104 085,82 грн (сто чотири тисячі вісімдесят п'ять гривень 52 копійки) у тому числі ПДВ 17347,57 грн (сімнадцять тисяч триста сорок сім гривень 59 копійок) покупець сплачує на розрахунковий рахунок постачальника до 15 червня 2021 року.
У разі збільшення офіційного курсу НБУ євро до гривні на день здійснення покупцем оплати, у порівнянні з офіційним курсом НБУ євро до гривні на день підписання даного договору, суми платежу будуть коригуватись і сплачуватись в гривнях в еквіваленті до офіційного курсу НБУ. На день підписання даного договору офіційний курс НБУ євро до гривні становить 34,16 гривень за одне євро. У разі зменшення офіційного курсу НБУ євро до гривні, покупець сплачує суму, що передбачена по курсу НБУ євро до гривні на момент підписання договору (п. 7.8 договору).
Згідно п. 8.2 договору перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару покупцю, отримання і підписання покупцем товаророзпорядчих документів, та повного розрахунку.
Відповідно до п. 9.1 договору пунктом поставки товару за цим договором є: 47831, Тернопільська область, Підволочиський район, с. Коршилівка, вул. Центральна,7Є.
Підписання представником покупця видаткової накладної є підтвердженням приймання покупцем визначеної накладною партії товару за кількістю та якістю, а також погодженням покупцем асортименту та ціни переданого товару (п. 12.3 договору).
У п. 13.2 договору сторонами обумовлено, що за прострочення оплати товару покупець сплачує постачальнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день протягом всього строку прострочення зобов'язання.
Відповідно до п. 17.2 договору він набирає чинності в день підписання його обома сторонами та діє до 30.06.2021, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
20.01.2021 між сторонами підписано специфікацію №1 до договору поставки №20-01/21 від 20.01.2021, згідно якої постачальник здійснює поставку товару, згідно наведеного у ній переліку, загальною вартістю 15235 євро, у т.ч. ПДВ 2539,17. У зазначеній специфікації вказано, що оплата та поставка товару здійснюється відповідно до умов передбачених у договорі №20-01/21 від 20.01.2021.
Вказані договір поставки та специфікація підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб.
20.01.2021 позивачем виставлено відповідачу рахунок №14 на оплату товару, згідно якого вартість товару склала 520427,60 грн.
На виконання умов договору поставки, Товариством з обмеженою відповідальністю "ДБК Агроімпорт" (постачальником) поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Софія Агро Ком" (покупцю) товар згідно видаткової накладної №31 від 21.01.2021 на суму 520427,60 грн та товарно-транспортної накладної №Р-31 від 21.01.2021.
Приймання - передача товару по зазначених накладних посвідчується зробленими на них відмітками та печатками сторін за договором та по справі.
На вказану господарську операцію Товариством з обмеженою відповідальністю "ДБК Агроімпорт" було видано Товариству з обмеженою відповідальністю "Софія Агро Ком" податкову накладну №10 від 21.01.2021, яка згідно Податкового кодексу України є податковим документом та складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Вищевказана податкова накладна зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 03.02.2021 за №9014155110, підтвердженням чого являється відповідна квитанція про реєстрацію податкової накладної.
06.09.2021 ТОВ "ДБК Агроімпорт" звернулось до ТОВ "Софія Агро Ком" з вимогою №30/08/21 від 30.08.2021, в якій просило оплатити суму боргу в розмірі 520427,60 грн.
Вищевказана претензія залишена відповідачем без відповіді та реагування.
Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про відновлення його порушених прав, шляхом стягнення 520427,60 грн - боргу, 34199,55 грн - пені, нарахованих з врахуванням п. 13.2 договору, а також нарахованих в порядку ст. 625 ЦК України 6749,80 грн - 3% річних, 7598,18 грн - інфляційних нарахувань.
З наявної в матеріалах справи копії банківської виписки АТ «Кредобанк» по рахунку позивача, сформованої станом на 18.11.2021, вбачається поступлення на розрахунковий рахунок позивача 165000 грн після звернення позивача з позовом до суду, зарахованих як оплату по спірному договору. З них 25000 грн оплачено відповідачем, а решту 140000 грн - гр. ОСОБА_1 відповідно до умов договорів про переведення боргу від 01.11.2021, від 15.11.2021, укладених у трьохсторонньому порядку між позивачем (кредитором), відповідачем (первісним боржником) та гр. ОСОБА_1 (новим боржником) у зобов'язанні, що виникло із договору №20-01/21 від 20.01.2021 (основним договором). При цьому, згідно п. 2 договору про переведення боргу від 15.11.2021 частина боргу за основним договором в сумі 355427,60 грн залишається за первісним боржником.
Наслідком цього мало місце звернення позивача до суду із заявою №15/12/2021 від 15.12.2021 (вх. №10270 від 16.12.2021) про зменшення позовних вимог, згідно якої заявлена до стягнення сума основного боргу склала 355427,60 грн. Решту заявлених до стягнення нарахувань позивачем залишено без змін.
Зобов'язання по сплаті коштів в сумі 355427,60 грн відповідачем не виконано.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при ухвалені рішення, висновки суду.
Статтями 15,16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).
Частиною 1 статті 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виникли зобов'язання за договором поставки.
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Аналогічне положення містить стаття 265 ГК України.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Приписами ст. 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частинами 1, 2 статті 692 ЦК України на покупця покладається обов'язок оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; при цьому, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (ч.1 ст. 691 ЦК України).
Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу (ч.1 ст. 694 ЦК України).
Як убачається з матеріалів справи, зокрема рахунку на оплату, видаткової, товарно-транспортної та податкової накладних відповідач отримав товар на суму 520427,60 грн. Доказів невиконання позивачем умов договору поставки щодо кількості, якості та вартості переданого товару відповідачем протягом усього слухання справи не надано. Заперечень проти позовних вимог не заявлено.
Судом з'ясовано, що в порушення умов договору поставки №20-01/21 від 20.01.2021, приписів перелічених норм, а також ст. ст. 11, 14 ЦК України, ст. ст. 173, 174, 193 ГК України, повної оплати вартості отриманого товару в строк визначений у п. 7.5, п. 7.6, п. 7.7, п. 7.8, п. 7.9, п. 7.10 договору боржник не провів, заборгувавши станом на час розгляду справи в суді 355427,60 грн.
Станом на час розгляду справи, строк оплати за переданий згідно договору товар є таким, що настав.
Доказів на підтвердження проведення повного розрахунку за отриманий товар як в строк обумовлений у договорі, так і станом на час розгляду справи в суді, відповідачем не представлено.
Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором (ст. 611 ЦК України).
Нормами ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За таких обставин, вимоги про примусове стягнення боргу в сумі 355427,60 грн підлягають задоволенню як обґрунтовані та не спростовані у встановленому законом порядку відповідачем.
У зв'язку з порушенням виконання грошового зобов'язання, позивач просить стягнути обумовлену п. 13.2 пеню в сумі 34199,55 грн, а також нараховані в порядку ст. 625 ЦК України 7598,18 грн - інфляційних нарахувань та 6749,80 грн - 3% річних.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
В силу ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вже зазначалось, згідно п. 13.2 договору за прострочення оплати товару покупець сплачує постачальнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день протягом всього строку прострочення зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема може забезпечуватися неустойкою.
Частиною 1 статті 230 ГК України вказано, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Разом з цим, відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549).
Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань № 543/96-ВР від 22.11.1996, регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Статтею 1 даного Закону передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. А згідно статті 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 2 статті 343 ГК України визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України вказано, що нарахування такої штрафної санкції, як пеня, за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до змісту п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Вищим господарським судом України у постанові пленуму №14 від 17.12.2013 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”, а саме у п. 1.12 роз'яснено, що господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Судом проведено перерахунок заявлених до стягнення сум 3% річних, інфляційних нарахувань, пені. Згідно проведеного перерахунку, враховуючи обумовлений п. 7.5, п. 7.6, п. 7.7, п. 7.8, п. 7.9, п. 7.10 договору строк оплати, приписи ч.1 ст.253 ЦК України, відповідно до яких прострочення з оплати виникли 16.02.2021, 16.03.2021,16.04.2021, 16.05.2021, 16.06.2021 граничні строки нарахувань та суми, на які здійснювались нарахування, встановлено, що правомірними є нарахування 34199,55 грн - пені, 6749,80 грн - 3% річних, 7598,18 грн - інфляційних нарахувань. А позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.
При цьому, судом враховано, що прийменник "до" з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь (Постанови Верховного Суду від 08.10.2018 у справі №927/490/18, від 25.04.2018 у справі № 803/350/17 та у справі № 815/4720/16, від 13.06.2018 у справі № 815/1298/17, від 14.08.2018 у справі № 803/1387/17, від 28.08.2018 у справі № 814/4170/15).
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДБК Агроімпорт" підлягають до задоволення, шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Софія Агро Ком" 355427,60 грн - основного боргу, 34199,55 грн - пені, 7598,18 грн - інфляційних втрат, 6749,80 - 3% річних.
Розподіл судових витрат.
При зверненні з позовом до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 8534,63 грн згідно платіжного доручення №2976 від 20.09.2021.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
З врахуванням наведеного, суд роз'яснює позивачу, що за його клопотанням, йому може бути повернено судовий збір в сумі 2475 грн, у зв'язку із зменшенням позовних вимог.
Решта сплаченого судового збору в порядку ст. ст. 123, 129 ГПК України покладається на відповідача.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 12,13, 20, 73-80, 86, 91, 123, 129, 233, 236-240 ГПК України, суд -
Позов задоволити.
1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Софія Агро Ком" (47831, Тернопільська область, Підволочиський район, с. Коршилівка, вул. Центральна, 7Є, ідентифікаційний код 41515929) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДБК Агроімпорт" (79002, м. Львів, вул. І.Величковського, 7/57, ідентифікаційний код 40337597) 355427 (триста п'ятдесят п'ять тисяч чотириста двадцять сім) грн 60 коп. - основного боргу, 34199 (тридцять чотири тисячі сто дев'яносто дев'ять) грн 55 коп. - пені, 7598 (сім тисяч п'ятсот дев'яносто вісім) грн 18 коп. - інфляційних втрат, 6749 (шість тисяч сімсот сорок дев'ять) грн 80 коп. - 3% річних, 6059 (шість тисяч п'ятдесят дев'ять) грн 63 коп. - сплаченого судового збору.
Видати наказ.
Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки встановлені ст. ст. 256-257 ГПК України.
Повне рішення складено 17 січня 2022 року.
Суддя І.П. Шумський