вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"12" січня 2022 р. м. Рівне Справа № 918/911/21
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О., за участі секретаря судового засідання Ткачук І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГТЕХНІКА КПК" (21032, місто Вінниця, вул. Нечуя-Левицького, будинок 14, код ЄДРПОУ 42624831)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бімол" ( 34600, Рівненська обл., Березнівський р-н, місто Березне, вул. Андріївський, будинок 87, код ЄДРПОУ 32413662)
про стягнення 76 491,20 грн
за участю представників сторін:
від позивача - Пащевська Людмила Володимирівна (у режимі ВКЗ);
від відповідача - Птіцин Олексій Валерійович
У жовтні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГТЕХНІКА КПК" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бімол" про стягнення 76 491,20 грн заборгованості, з яких: 72 413,57 грн сума основної заборгованості, 3 432,42 грн - пені та 645,21 грн - 3% річних, які виникли у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору на виготовлення та поставку продукції №20191115-260 від 15.11.2019.
Ухвалою суду від 22.10.2021 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГТЕХНІКА КПК" залишено без руху. Позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 02.11.2021, зокрема, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 23.11.2021.
22 листопада 2021 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого, останній зазначив, що станом на дату направлення відзиву поставлена позивачем відповідачу продукція на загальну суму 72 413,57 грн повністю оплачена платіжним дорученням №388 від 11.06.2021 на суму 100 000 грн. Відтак, вважає позов таким, що не підлягає до задоволення.
У судовому засіданні 23.11.2021 суд протокольною ухвалою оголосив перерву до 21.12.2021.
20.12.2021 від позивача, через систему "Електронний суд" Господарського суду Рівненської області, надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач визнає погашення відповідачем частини заборгованості під час розгляду справи, однак вказує, що станом на день подання цього клопотання не оплаченою є заборгованість перед позивачем в сумі 1 830,00 грн, яку просить стягнути з відповідача, та, враховуючи що заборгованість сплачена після відкриття провадження у справі, стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.
У судовому засіданні 21.12.2021 судом протокольною ухвалою було оголошено перерву до 12.01.2022, визнано причини неподання відповіді на відзив у строк встановлений судом поважними та поновлено такий строк, запропоновано сторонам подати додаткові докази, а саме платіжні доручення та видаткові накладні, що відображають правовідносини між сторонами за Договором на виготовлення та поставку продукції №20191115-260 від 15.11.2019.
06 січня 2022 року позивачем подано для долучення до матеріалів справи платіжні доручення та видаткові накладні, що відображають правовідносини між сторонами за Договором на виготовлення та поставку продукції №20191115-260 від 15.11.2019.
Представник відповідача у судовому засіданні 12.01.2022 заперечив проти долучення до матеріалів справи та прийняття до уваги судом додаткових доказів поданих позивачем 06.01.2022 року. Однак, судом долучені позивачем документи приймаються до розгляду, з метою з'ясування суперечностей в твердженнях позивача та відповідача та з'ясування дійсних обставин справи. Судом враховано, що відповідач стверджує про повне погашення заборгованості за Договором на виготовлення та поставку продукції №20191115-260 від 15.11.2019 по видаткових накладних, що є предметом спору, згідно платіжного доручення №388 від 11.06.2021 на суму 100 000,00 грн. Проте, вказане платіжне доручення у призначенні платежу не містить посилання на видаткові накладні, що є предметом спору.
Представник позивача у судовому засіданні 12.01.2022 просив позов задоволити з урахуванням часткової сплати заборгованості, стягнути з відповідача 1 830,00 грн заборгованості, 3% річних та пеню в розмірах наведених у позовній заяві, а також просив покласти судові витрати повністю на відповідача.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
15 листопада 2019 року між ТОВ "Бімол" (Замовник) та ТОВ "Торгтехніка КПК" (Постачальник) було укладено договір №20191115-260 на виготовлення та поставку продукції (далі Договір, а.с. 6-7), відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язався виготовити на замовлення та поставити Замовнику гофропродукцію (гофро-тару) з власного матеріалу, іменовану надалі "продукція" або "товар", а Замовник зобов'язався в свою чергу прийняти та своєчасно оплатити її. Постачальник відповідно до умов цього Договору є виробником продукції та її продавцем, а Замовник - відповідно її замовником та покупцем. Найменування, кількість, технічні характеристики продукції вказуються у замовленнях, технічній документації, специфікаціях, протоколах погодження, видаткових накладних, рахунках, що є невід'ємною частиною цього Договору (п. п. 1.1, 1.2 Договору).
У відповідності до пунктів 5.1-5.6 Договору ціни на продукцію, що поставляється за цим Договором, є вільними відпускними і вказуються у додатках до Договору, що є його невід'ємною частиною (специфікаціях, протоколах погодження, видаткових накладних). Сума Договору визначається Сторонами як сума вартостей всіх партій одиниць товару, що постачається за цим Договором протягом усього строку його дії. Оплата поставленої згідно цього Договору продукції здійснюється в національній валюті України гривні шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Датою оплати за цим Договором є день надходження суми платежу на банківський рахунок Постачальника. Оплата Товару здійснюється на умовах комерційного кредиту з відтермінуванням платежу на строк 30 календарних днів з дати поставки. Дата поставки - дата прийняття Товару Замовником, значена у відповідних товаророзпорядчих документах (накладна, ТТН) згідно базисних умов поставки, визначених цим Договором. Замовник не має права відмовитись від оплати фактично виготовленої за його замовленням продукті з інших, ніж передбачено цим Договором, підстав. У разі прострочення грошового зобов'язання Замовник за вимогою Постачальника зобов'язаний сплатити останньому суму боргу у порядку, передбаченому ст. 625 ЦК України, розмір процентів встановлюється на рівні облікової ставки НБУ. З метою відповідного та однакового відображення господарської операції у бухгалтерському та податковому обліку Замовник у платіжному дорученні у призначені платежу зазначає номер та дату рахунку- фактури (рахунку) або номер та дату видаткової накладної. У разі відсутності зазначених реквізитів або помилки у цифрах та датах зазначених облікових документів постачальник має право зарахувати отримані суми на погашення заборгованості в хронологічному порядку .
Згідно пунктів 6.1-6.4 Договору базисною умовою поставки Товару за цим Договором є СРТ (фрахт/перевезення до): Вінницька область, смт. Чернівці, у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів “Інкотермс” їй редакції 2010 року). Строк поставки 14 робочих днів з дати погодження заявки. Сторони не обмежені умовами поставки, зазначеними у цьому Договорі і можуть визначити інший спосіб поставки окремої партії Товару, про що має бути зазначено у додатках до цього Договору. Товар поставляється у комплектності з наступною документацією: рахунок фактура (рахунок на оплату товару), видаткова накладна (2 примірники, один з яких підлягає поверненню Постачальнику), ТТН (не менше 3-х примірників, один з яких залишається у Замовника), документи, що посвідчують якість продукції (якісне посвідчення). Отримання Товару за кількістю здійснюється безпосередньо в момент передачі Товару відповідно кількості, зазначеній у видатковій накладній.
Згідно з пунктом 7.1 Договору за порушення строків оплати (грошового зобов'язання) замовник за вимогою Постачальника зобов'язаний сплатити останньому пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день такого прострочення.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Строк позовної давності за цим Договором в частині стягнення неустойки (пені, штрафу) встановлюється тривалістю три роки (п. 7.3 Договору).
Позивач у позовній заяві зазначає, що на виконання умов Договору ТОВ "Торгтехніка КПК" здійснило відвантаження та поставку Продукції ТОВ "Ферма Ольвія" на загальну суму 301 230,48 грн. Однак, в порушення умов Договору Відповідач розрахувався за поставлений Товар не в повному обсязі. Станом на дату подачі позовної заяви до суду за ТОВ "БІМОЛ" рахується заборгованість в сумі 72 413,57 грн. за фактично поставлену Продукцію згідно:
1) видаткової накладної №1847 від 17.05.2021 року та товарно-транспортної накладної №Р1847 від 17.05.2021 року на загальну суму 83 347,26 грн. По вказаній видатковій накладній вартість фактично поставленого товару була оплачена лише частково в сумі 18 164,17 грн, тобто, частина боргу по цій видатковій накладній становить 65 183, 09 грн.
2) видаткової накладної №2532 від 02.07.2021р. та товарно-транспортної накладної №Р2532 від 02.07.2021 року на суму 3 225,60 грн;
3) видаткової накладної №2533 від 02.07.2021р. та товарно-транспортної накладної №Р2533 від 02.07.2021 року, а саме на суму 4 004,88 грн.
Отже, предметом спору у даній справі є заборгованість відповідача перед позивачем за Договором, а саме: згідно видаткових накладних №1847 від 17.05.2021, №2532 від 02.07.2021 та №2533 від 02.07.2021 на загальну суму 72 413,57 грн.
При цьому між сторонами за Договором існували правовідносини з виготовлення та поставки товару, який не є предметом спору у даній справі.
Відповідач у відзиві вказує, що згідно платіжного доручення №388 від 11.06.2021 на суму 100 000,00 грн ним погашено заборгованість за видатковими накладними №1847 від 17.05.2021, №2532 від 02.07.2021 та №2533 від 02.07.2021.
Однак, оскільки зазначений платіжний документ не містить вказівку на номер та дату рахунку-фактури (рахунку) або номер та дату видаткової накладної, таке твердження відповідача підлягає перевірці судом з урахуванням пункту 5.6 укладеного між сторонами Договору, відповідно до умов якого у разі відсутності зазначених реквізитів або помилки у цифрах та датах зазначених облікових документів постачальник має право зарахувати отримані суми на погашення заборгованості в хронологічному порядку.
Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 905 022,83 грн, згідно видаткових накладних: №455 від 06.02.2020 на суму 14 487,62 грн; №1974 від 28.05.2020 на суму 174,00 грн; №1980 від 28.05.2020 на суму 62 576,64 грн; №2891 від 31.07.2020 на суму 133 714,33 грн; №2970 від 05.08.2020 на суму 9 140,52 грн; №3376 від 04.09.2020 на суму 14 689,08 грн; №3676 від 22.09.2020 на суму 42 779,04 грн; №3889 від 02.10.2020 на суму 50 966,10 грн; №4182 від 21.10.2020 на суму 41 707,68 грн; №4435 від 05.11.2020 на суму 25 086,00 грн; №4490 від 09.11.2020 на суму 115 604,58 грн; №1124 від 25.03.2021 на суму 74 955,72 грн; №1434 від 14.04.2021 на суму 68 996,28 грн; №1638 від 28.04.2021 на суму 109 775,04 грн; №1833 від 15.05.2021 на суму 49 792,46 грн; №1847 від 17.05.2021 на суму 83 347,26 грн; №2533 від 02.07.2021 на суму 4 004,88 грн та №2532 від 02.07.2021 на суму 3 225,60 грн.
Відповідачем, до звернення позивачем з даним позовом до суду (12.10.2021), було оплачено 834 439,26 грн, згідно платіжних доручень: №2402 від 04.09.2020 на суму 70 000,00 грн; №2532 від 25.09.2020 на суму 10 000,00 грн; №1006 від 16.07.2020 на суму 62 750,64 грн; №644 від 27.03.2020 на суму 14 487,62 грн; №2531 від 25.09.2020 на суму 10 970,52 грн; №2636 від 13.10.2020 на суму 65 000,00 грн; №1290 від 06.11.2020 на суму 30 000,00 грн; №2885 від 04.12.2020 на суму 30 000,00 грн; №3061 від 14.01.2021 на суму 20 000,00 грн; №3079 від 19.01.2021 на суму 15 000,00 грн; №3095 від 26.01.2021 на суму 15 000,00 грн; №33 від 10.02.2021 на суму 30 000,00 грн; №137 від 10.03.2021 на суму 40 000,00 грн; №171 від 18.03.2021 на суму 40 000,00 грн; №3286 від 25.03.2021 на суму 30 000,00 грн; №3377 від 14.04.2021 на суму 30 000,00 грн; №3408 від 26.04.2021 на суму 20 000,00 грн; №266 від 05.05.2021 на суму 20 000,00 грн; №346 від 02.06.2021 на суму 64 000,00 грн; №388 від 11.06.2021 на суму 100 000,00 грн; №3604 від 10.06.2021 на суму 20 000,00 грн; №441 від 25.06.2021 на суму 20 000,00 грн; №3673 від 01.07.2021 на суму 7 230,48 грн; №534 від 19.07.2021 на суму 20 000,00 грн; №594 від 29.07.2021 на суму 20 000,00 грн; №663 від 16.08.2021 на суму 10 000,00 грн та №802 від 23.09.2021 на суму 20 000,00 грн.
Таким чином, заборгованість за Договором відповідача перед позивачем, станом на момент звернення позивачем до суду складала 70 583,57 грн.
Позивач помилково посилався в позовній заяві на наявність у відповідача заборгованості в сумі 72 413,57 грн, відтак, заборгованість у сумі 1 830,00 грн є такою, що заявлена безпідставно, оскільки сплачена за платіжним дорученням №802 23.09.2021. У задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 1 830,00 грн заборгованості суд відмовляє.
Поряд з цим, станом на момент звернення позивачем до суду з позовною заявою, у відповідача існувала несплачена заборгованість за Договором в сумі 70 583,57 грн, що виникла згідно видаткових накладних №1847 від 17.05.2021 (борг 63 353,09 грн), №2533 (4 004,88 грн) та №2532 (3 225,60 грн).
Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з рахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
З положень ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Враховуючи, що відповідач в порушення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання не виконав, за поставлений товар своєчасно не розрахувався, позивач обґрунтовано звернувся з позовом про стягнення несплаченої суми основного боргу в розмірі 70 583,57 грн.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що в процесі розгляду справи відповідачем погашено основний борг за Договором в розмірі 70 583,57 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №969 від 09.11.2021 на суму 20 000,00 грн, №1004 від 19.11.2021 на суму 15 000,00 грн, №4096 від 30.11.2021 на суму 15 000,00 грн, №1070 від 07.12.2021 на суму 10 000,00 грн та №1075 від 10.12.2021 на суму 10 583,57 грн.
Приписами п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України унормовано, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
З урахуванням викладеного та враховуючи, що ТОВ "Бімол" сплатило основний борг за Договором в розмірі 70 583,57 грн, що підтверджується відповідними доказами, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в цій частині на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України за відсутністю предмету спору.
Згідно з ч. 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Стосовно позовних вимог в частині стягнення пені та 3% річних, нарахованих позивачем на суми заборгованості, за періоди зазначені в розрахунках (а.с. 18-20), суд зазначає наступне.
Позивач вірно зазначає, що відповідачем допущено прострочення грошового зобов'язання. Так, за видатковою накладною №1847 від 17.05.2021 строк оплати зобов'язання на суму 83 347,26 грн настав 16.06.2021, а за видатковими накладними №2533 від 02.07.2021 та №2532 від 02.07.2021 на суми 4 004,88 грн та 3 225,60 грн відповідно, настав 01.08.2021 року.
Проте, оскільки позивачем було допущено помилку в розрахунках та не враховано, що товар поставлений за Договором на суму 1 830,00 грн оплачений 23.09.2021, судом проведено перерахунок заявлених до стягнення пені та 3% річних.
Так, позивачем за неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за Договором здійснено нарахування пені в розмірі 3 432,72 грн за періоди з 17.06.2021 (за видатковою накладною №1847 від 17.05.2021) по 07.10.2021 та з 02.08.2021 (за видатковими накладними №2533 від 02.07.2021 та №2532 від 02.07.2021) по 07.10.2021.
Так, пунктом 7.1 Договору, передбачено, що за порушення строків оплати (грошового зобов'язання) замовник за вимогою Постачальника зобов'язаний сплатити останньому пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день такого прострочення.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Строк позовної давності за цим Договором в частині стягнення неустойки (пені, штрафу) встановлюється тривалістю три роки (п. 7.3 Договору).
Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).
У силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Згідно з ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Отже, одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено пеню.
За умовами статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Суд, перевіривши розрахунок пені, наведений позивачем (а.с. 18), дійшов висновку, що позивачем не враховано оплату частини боргу проведену відповідачем 23.09.2021, отже наданий до позовної заяви розрахунок є не в повній мірі вірним.
За розрахунками суду до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 3 420,49 грн пені розраховані в межах подвійної облікової ставки НБУ на наступні суми боргу та періоди: 65 183,09 грн за період з 17.06.2021 по 22.09.2021; 63 353,09 грн за період з 23.09.2021 по 07.10.2021; 3 225,60 грн за період з 02.08.2021 по 07.10.2021; 4 004,88 грн за період з 02.08.2021 по 07.10.2021.
Відтак, позов в частині стягнення з відповідача 3 432,42 грн пені підлягає до часткового задоволення. З відповідача на користь позивача слід стягнути 3 420,49 грн пені. У задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 11,93 грн пені суд відмовляє.
Крім того, позивачем нараховано відповідачу 645,22 грн 3% річних за періоди з 17.06.2021 (за видатковою накладною №1847 від 17.05.2021) по 07.10.2021 та з 02.08.2021 (за видатковими накладними №2533 від 02.07.2021 та №2532 від 02.07.2021) по 07.10.2021.
У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Негативні наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Перевіривши розрахунок 3% річних (а.с. 20), суд зазначає, що останній є не в повній мірі вірним, оскільки, позивачем також не враховано оплату частини боргу проведену відповідачем 23.09.2021.
За розрахунками суду до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 643,10 грн 3% річних, що нараховані на наступні суми боргу та періоди: 65 183,09 грн за період з 17.06.2021 по 22.09.2021; 63 353,09 грн за період з 23.09.2021 по 07.10.2021; 3 225,60 грн за період з 02.08.2021 по 07.10.2021; 4 004,88 грн за період з 02.08.2021 по 07.10.2021.
Відтак, позов в частині стягнення з відповідача 645,22 грн 3% річних підлягає до часткового задоволення. З відповідача на користь позивача слід стягнути 643,10 грн 3% річних. У задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 2,11 грн 3% річних суд відмовляє.
У відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач позовні вимоги позивача не спростував.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірах: 643 грн 10 коп. 3% річних та 3 420 грн 49 коп. пені; в задоволенні позову в частині стягнення 1 830 грн 00 коп. основної заборгованості, 2 грн 11 коп. 3% річних, 11 грн 93 коп. пені суд відмовляє; провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 70 583,57 грн основного боргу підлягає закриттю.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Поряд з цим, відповідно до частини 9 статті 129 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Зважаючи на викладене судовий збір покладається на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог та в частині вимог провадження за якими підлягає закриттю, оскільки внаслідок дій відповідача, що полягали у несвоєчасній сплаті заборгованості, спір подано на розгляд господарського суду. Решта витрат залишається за позивачем.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 129, 231, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГТЕХНІКА КПК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бімол" задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бімол" ( 34600, Рівненська обл., Березнівський р-н, місто Березне, вул. Андріївський, будинок 87, код ЄДРПОУ 32413662) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГТЕХНІКА КПК" (21032, місто Вінниця, вул. Нечуя-Левицького, будинок 14, код ЄДРПОУ 42624831) 643 (шістсот сорок три) грн 10 коп. 3% річних, 3 420 (три тисячі чотириста двадцять) грн 49 коп. пені та 2 215 ( дві тисячі двісті п'ятнадцять) грн 28 коп. судового збору.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
4. У задоволенні позову в частині стягнення 1 830 грн 00 коп. основної заборгованості, 2 грн 11 коп. 3% річних, 11 грн 93 коп. пені відмовити.
5. Провадження у справі в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГТЕХНІКА КПК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бімол" про стягнення 70 583,57 грн основного боргу закрити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку визначеному ст. 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 17 січня 2022 року.
Веб адреса сторінки на офіційному веб порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.
Суддя І.О. Пашкевич