36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
18.01.2022 Справа № 917/1745/21
Суддя Киричук О.А. при секретарі судового засідання Тертичній О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА ПИВНА КОМПАНІЯ-АРМАТУРА» (Юридична адреса: 61157, Харківська обл., м. Харків, вул. Селянська, 110, Код ЄДРПОУ: 34689920)
до Фізичної особи - підприємця Попова Миколи Македоновича (Адреса: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )
про стягнення 15891,75 грн.,
без виклику представників сторін
ТОВАРИСТВО з ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРАЇНСЬКА ПИВНА КОМПАНІЯ-АРМАТУРА» звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Попова Миколи Македоновича про стягнення 15891,75 грн. заборгованості за Договором поставки № 161101 від 16.11.2018р. (залишок заборгованості за товар, поставлений згідно видаткової накладної № 1685 від 21.05.2021 року).
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.11.2021р. даний позов був переданий на розгляд судді Киричуку О.А.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 15.11.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін (без проведення судового засідання), запропоновано відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов.
Сторони були належним чином та завчасно повідомлені про покладені на них обов'язки, про що свідчать матеріали справи.
Так, ухвала суду від 15.11.21 року була надіслана учасникам справи 16.11.2021 року рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали.
Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення копія ухвали позивачем отримана 18.11.21.
Копія ухвали суду, яка направлялася за адресою місцезнаходження відповідача, що зазначена позивачем у позові і співпадає з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулася до суду із поштовою відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Суд зазначає, що згідно ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала надсилається учасникам судового процесу за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
За визначенням п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
До повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.06.2018р. у справі №910/177797/17.
Суд зазначає, що повернення відділенням поштового зв'язку до суду поштового конверту з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» свідчить, що ухвала не вручена з причин, які не залежать від суду, який у установленому законодавством порядку вчинив всі необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи судом.
Крім того, відповідно до частини другої ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Частинами першою та другою ст. 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина перша ст. 4 цього Закону).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 910/6964/18.
Враховуючи наведене, відповідач мав право та не був позбавлений права та мав дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 15.11.2021 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Строк для подачі відповідачем відзиву на позовну заяву сплив.
Станом на 18.01.2022 року відповідач відзиву на позов, будь-яких заяв чи клопотань не подав.
Згідно ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд розпочав розгляд справи по суті в установлені строки.
Прийняття рішення судом відкладалося.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.
16 листопада 2018 року між ТОВ «УПК-АРМАТУРА», ЄДРПОУ 34689920 (надалі - Позивач) та Фізичною особою - підприємцем Поповим Миколою Македоновичем ІПН НОМЕР_1 (надалі - Відповідач) було укладено договір поставки № 161101 (надалі - Договір).
Відповідно до п.1.1 договору, постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити запірну і сполучну арматуру з нержавіючої сталі іменовану далі по тексту договору «Товар».
Відповідно до п.2.1 Договору, Постачальник (Позивач) самостійно і за свій рахунок організовує доставку Товару зі свого складу на завод Покупця (Відповідач) на умовах DDP (Incoterms 2010) Сторони вправі розподілити спосіб доставки Товару іншим способом.
Відповідно до п.3.1 Договору, Покупець оплачує поставлений Товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, відповідно до банківських реквізитів останнього на умовах 100% вартості поставленої партії Товару протягом 30 (тридцята) календарних днів з моменту постачання Товару та утвердження Сторонами товарної накладної на постачання даної партії Товару.
Позивач вказує, що з моменту укладення Договору передав, а Відповідач отримав товару на загальну суму 285709,35 гривень (двісті вісімдесят п'ять тисяч сімсот дев'ять гривень 35 копійок).
В підтвердження отримання відповідачем Товару позивач надав видаткові накладні, складеними Сторонами Договору, а саме: Видаткова накладна № 2667 від 21 листопада 2018 року на суму 116184,48 грн., Видаткова накладна № 2679 від 22 листопада 2018 року на суму 2544,64 грн., Видаткова накладна № 2583 від 11 вересня 2018 року на суму 2786,54 грн., Видаткова накладна № 2823 від 02 жовтня 2019 року на суму 1192,86 грн., Видаткова накладна № 2990 від 22 жовтня 2019 року на суму 2747,18 грн., Видаткова накладна № 3642 від 16 грудня 2019 року на суму 3206,35 грн., Видаткова накладна № 3690 від 19 грудня 2019 року на суму 1248,72 грн., Видаткова накладна № 3686 від 19 грудня 2019 року на суму 6313,86 грн., Видаткова накладна № 172 від 17 січня 2020 року на суму 50652,50 грн., Видаткова накладна № 502 від 10 лютого 2020 року на суму 1458,29 грн., Видаткова накладна № 482 від 10 лютого 2020 року на суму 3990,19 грн., Видаткова накладна № 501 від 10 лютого 2020 року на суму 1458,29 грн., Видаткова накладна № 1965 від 19 червня 2020 року на суму 1182,24 грн., Видаткова накладна № 2345 від 22 липня 2020 року на суму 3857,09 грн., Видаткова накладна № 2354 від 23 липня 2020 року на суму 3429,65 грн., Видаткова накладна № 2530 від 07 серпня 2020 року на суму 5650,78 грн., Видаткова накладна № 3113 від 25 вересня 2020 року на суму 1184,83 грн., Видаткова накладна № 3166 від ЗО вересня 2020 року на суму 2969,16 грн., Видаткова накладна № 3218 від 06 жовтня 2020 року на суму 2613,53 грн., Видаткова накладна № 3379 від 21 жовтня 2020 року на суму 5317,97 грн., Видаткова накладна № 4000 від 10 грудня 2020 року на суму 9915,70 грн., Видаткова накладна № 347 від 04 лютого 2021 року на суму 1430,26 грн., Видаткова накладна № 348 від 04 лютого 2021 року на суму 2850,50 грн., Видаткова накладна№ 441 від 12 лютого 2021 року на суму 1703,34 грн., Видаткова накладна № 1685 від 21 травня 2021 року на суму 19891,75 грн., Видаткова накладна № 2197 від 02 липня 2021 року на суму 18319,48 грн., Видаткова накладна № 2592 від 04 серпня 2021 року на суму 17609,02 грн.
За твердженням позивача, в порушення умов Договору, поставлений Позивачем на адресу Відповідача Товар згідно видаткової накладної № 1685 від 21.05.2021 року на загальну суму 19 891,75 грн., сплачено частково у розмірі 4000,00 грн., у зв'язку із чим на момент подання позовної заяви у Відповідача перед Позивачем мається заборгованість в сумі 15891,75 грн.
У зв'язку з викладеним вище, позивач звернувся до суду про стягнення стягнення 15891,75 грн. заборгованості за Договором поставки № 161101 від 16.11.2018р. (залишок заборгованості за товар, поставлений згідно видаткової накладної № 1685 від 21.05.2021 року).
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Підставою виникнення правовідносин між сторонами в даній справі є договір поставки.
Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Як встановлено судом, підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем, позивач передав, а Відповідач отримав товар на загальну суму 285709,35 гривень, що підтверджується видатковими накладними, складеними Сторонами Договору, а саме: Видаткова накладна № 2667 від 21 листопада 2018 року на суму 116184,48 грн., Видаткова накладна № 2679 від 22 листопада 2018 року на суму 2544,64 грн., Видаткова накладна № 2583 від 11 вересня 2018 року на суму 2786,54 грн., Видаткова накладна № 2823 від 02 жовтня 2019 року на суму 1192,86 грн., Видаткова накладна № 2990 від 22 жовтня 2019 року на суму 2747,18 грн., Видаткова накладна № 3642 від 16 грудня 2019 року на суму 3206,35 грн., Видаткова накладна № 3690 від 19 грудня 2019 року на суму 1248,72 грн., Видаткова накладна № 3686 від 19 грудня 2019 року на суму 6313,86 грн., Видаткова накладна № 172 від 17 січня 2020 року на суму 50652,50 грн., Видаткова накладна № 502 від 10 лютого 2020 року на суму 1458,29 грн., Видаткова накладна № 482 від 10 лютого 2020 року на суму 3990,19 грн., Видаткова накладна № 501 від 10 лютого 2020 року на суму 1458,29 грн., Видаткова накладна № 1965 від 19 червня 2020 року на суму 1182,24 грн., Видаткова накладна № 2345 від 22 липня 2020 року на суму 3857,09 грн., Видаткова накладна № 2354 від 23 липня 2020 року на суму 3429,65 грн., Видаткова накладна № 2530 від 07 серпня 2020 року на суму 5650,78 грн., Видаткова накладна № 3113 від 25 вересня 2020 року на суму 1184,83 грн., Видаткова накладна № 3166 від 30 вересня 2020 року на суму 2969,16 грн., Видаткова накладна № 3218 від 06 жовтня 2020 року на суму 2613,53 грн., Видаткова накладна № 3379 від 21 жовтня 2020 року на суму 5317,97 грн., Видаткова накладна № 4000 від 10 грудня 2020 року на суму 9915,70 грн., Видаткова накладна № 347 від 04 лютого 2021 року на суму 1430,26 грн., Видаткова накладна № 348 від 04 лютого 2021 року на суму 2850,50 грн., Видаткова накладна № 441 від 12 лютого 2021 року на суму 1703,34 грн., Видаткова накладна № 1685 від 21 травня 2021 року на суму 19891,75 грн., Видаткова накладна № 2197 від 02 липня 2021 року на суму 18319,48 грн., Видаткова накладна № 2592 від 04 серпня 2021 року на суму 17609,02 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Водночас, як слідує з матеріалів справи, позивач поставив товар відповідачу, а відповідач у свою чергу прийняв товар, чим підтвердив настання договірних відносин і обов'язку оплатити товар у повному обсязі.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Виходячи з погоджених договірних умов та фактичне погодження поставки і прийняття товару, а також враховуючи норму ч. 1 ст. 692 ЦК України про обов'язок оплатити товар після його прийняття, суд доходить висновку, що строк оплати отриманого згідно з видатковими накладними настав.
Посилання позивача на те, що в порушення умов Договору, поставлений Позивачем на адресу Відповідача Товар згідно видаткової накладної № 1685 від 21.05.2021 року на загальну суму 19 891,75 грн., сплачено частково у розмірі 4000,00 грн. у зв'язку із чим на момент подання позовної заяви у Відповідача перед Позивачем мається заборгованість в сумі 15891,75 грн., відповідач при розгляді справи не спростовував.
Матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем 15891,75 грн для здійснення повного розрахунку за товар, поставлений по договору поставки № 161101 від 16.11.2018р. за видатковою накладною № 1685 від 21.05.2021 року.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 60 000 грн. 00 коп. є обґрунтованими, підтверджені належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.
При цьому, суд зазначає, що наявний в матеріалах акт звірки взаєморозрахунків від 21.10.2021р. складено позивачем в односторонньому порядку і, по своїй суті, являє собою лише декларацію майнових претензій позивача до відповідача, а не належний і допустимий доказ виникнення грошового зобов'язання, оскільки на цьому акті відсутній підпис відповідача та не заповнена ним самостійно права колонка. Власне, твердження позивача про наявність боргу, що підтверджується актом звірки від 21.10.2021р. не сприймається судом за преюдицію, а перевірено на достовірність зважуючи на наявність інших доказів виникнення у відповідача заборгованості у сумі 15891,75 грн., означена сума визнається судом належним чином доведеною, з огляду на наявність допустимих та належних доказів передачі відповідачу товару (ст.74 ГПК України).
Таким чином, вимога позивача про стягнення основного боргу в сумі 15891,75 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені судом, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходи із наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов підлягають задоволенню у повному обсязі, то відповідно витрати на сплату судового збору відшкодуванню підлягають у розмірі 2270,00 грн.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Попова Миколи Македоновича (Адреса: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА ПИВНА КОМПАНІЯ-АРМАТУРА» (Юридична адреса: 61157, Харківська обл., м. Харків, вул. Селянська, 110, Код ЄДРПОУ: 34689920) 15891,75 грн. заборгованості та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 270, 00 грн.,
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 18.01.2022 р.
Суддя Киричук О.А.