вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
19.01.2022 Справа № 917/1740/21
Господарський суд Полтавської області у складі судді Пушка І.І., розглянувши матеріали за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Укрбудмаш», ідентифікаційний код 32174727 (вул. Садовського, 8, м. Полтава, 36034).
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод залізобетонних виробів №7», ідентифікаційний код 01270078 (пров. Шевченка, 20, м. Полтава, 36007)
про стягнення 4979,66 грн
Представники сторін в судове засідання не викликались, справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку спрощеного провадження відповідно до cт. 247 ГПК України.
Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення вартості неякісного товару у розмірі 4920 грн та витрат на його перевезення в розмірі 59,66 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі виставленого відповідачем рахунку-фактури №00-0001633 від 20.09.2021 ним була здійснена оплата на користь відповідача в розмірі 4920 грн за поребрик П-10 в кількості 40 шт., який в подальшому був отриманий ним від відповідача за видатковою накладною №00-0001819 від 23.09.2021.
Також позивач посилається на те, що актом від 03.11.2021, складеним посадовими особами позивача, встановлені недоліки переданого йому товару (пошкодження ребер, різна ширина виробів, наявність тріщин, вибоїн, нерівномірність розташування арматурних петель), які, за твердженням позивача, не могли бути виявлені при звичайній для даного виду продукції перевірці, а були виявлені лише під час обробки товару для його підготовки для роздрібного продажу.
Позивач вважає, що зазначені обставини свідчать про виникнення у нього права вимагати повернення сплаченої за товар суми відповідно до ст. 268 Господарського кодексу (далі - ГК) України, ст.678 Цивільного кодексу (далі - ЦК ) України.
В заяві про усунення недоліків позовної заяви (а.с. 37-41) позивач посилається також на те, що електронним листуванням між сторонами були погоджені певні розміри однієї одиниці товару (поребрика); додані до позовної заяви фотографії, на його думку, підтверджують наявність дефектів товару, які можуть бути усунуті лише його виробником та позбавляють можливості використання за метою, з якою товар такого роду звичайно використовується.
Відповідач у відзиві проти позову заперечує, посилаючись на те, що недоліки товару, на наявність яких посилається позивач, було можливо встановити при звичайному візуальному огляді, уповноважений представник позивача мав можливість під час прийняття товару оглянути його та встановити кількість та характер виявлених недоліків, а також право відмовитися від прийняття товару в разі його неякісності відповідно до ч.3 ст. 268 ГК України. В той же час, видаткова накладна була підписана представником позивача, який здійснював самовивіз товару, що, на думку відповідача, свідчить про відсутність претензій щодо якості товару.
Також у відзиві відповідач зазначає, що механічні пошкодження поребриків, встановлені в акті від 03.11.2021, були відсутні під час прийому-передачі товару, а виявлені позивачем недоліки товару не є такими, що можуть бути виявлені лише в процесі підготовки до монтажу, у процесі монтажу або його використанні, оскільки могли бути виявлені під час безпосереднього огляду товару під час його отримання представником позивача.
У відповіді на відзив позивач зазначає, що видаткова накладна та товарно-транспортна накладна, копія якої додана відповідачем до відзиву, свідчать лише про факт передачі товару, а не про його якість, а тому самі по собі не є доказом якісності поставленого товару; що видана ним довіреність представнику на отримання товару також не підтверджує факт передачі товару належної якості.
Також позивач стверджує, що товар був придбаний ним саме для роздрібного продажу, приховані недоліки були виявлені ним під час підготовки товару для роздрібного продажу, тому він мав право складати акт про недоліки товару на протязі чотирьох місяців з дня його отримання відповідно до п.п.8,9 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, яка затверджена постановою Державного арбітражу Союзу РСР від 25.04.1966 № П-7, з наступними змінами та доповненнями (далі - Інструкції П-7).
Судом встановлені наступні фактичні обставини справи.
20.09.2021 ТОВ «Завод залізобетонних виробів № 7» (відповідачем) виставлений для оплати ТОВ «Завод Укрбудмаш» (позивачем) рахунок-фактура №00-0001633 на оплату Товару (П-10 Поребрик), у кількості 40 штук (а.с. 13).
Згідно з платіжним дорученням від 20.09.2021 №3325 ТОВ «Завод Укрбудмаш» перераховано ТОВ «Завод залізобетонних виробів №7» 4920,00 грн, з урахуванням ПДВ у розмірі 820,00 грн за вищезазначений Товар (а.с. 14).
23.09.2021 ТОВ «Завод Укрбудмаш» отримано від ТОВ «Завод залізобетонних виробів № 7» Товар (П-10 Поребрик), інвентаризаційний номер 065577, у кількості 40 штук, об'ємом 0,014 м.куб та вагою 0,035 т за штуку, що підтверджується видатковою накладною від 23.09.2021 №00-0001819 (а.с. 15).
Відповідно до товарно-транспортної накладної від 23.09.2021 № 00-0001510 ТОВ «Завод Укрбудмаш» отримано від ТОВ «Завод залізобетонних виробів № 7» зазначений Товар (а.с. 16).
06.10.2021 ТОВ «Завод Укрбудмаш» звернулось до ТОВ «Завод залізобетонних виробів № 7» з претензією вих. №178, у якій повідомило про виявлені недоліки товару з проханням повернути сплачені за товар кошти у розмірі 4920,00 грн та відшкодувати транспортні витрати на поточний рахунок ТОВ «Завод Укрбудмаш» протягом 5 робочих днів з дня отримання цієї претензії (а.с. 17).
ТОВ «Завод залізобетонних виробів № 7» надано відповідь вих. № 478 від 08.10.2021 про залишена претензії позивача без задоволення (а.с. 19). У претензії відповідач, зокрема, посилається, що розташування петель не впливає на навантаження з огляду на те, що поребрики впираються всією поверхнею та не впливають на несучу спроможність. При цьому, усі ризики щодо цілісності та схоронності продукції переходять від Постачальника до Покупця у момент передачі продукції Покупцеві, що оформляться видатковою накладною. Прийом-передача продукції «П-10 Поребрик» здійснено до 23.09.2021, що підтверджується видатковою накладною № 00- 0001819. Крім того, видаткова накладна підписана уповноваженим представником ТОВ «Завод Укрбудмаш», який приймав та перевіряв належну кількість та якість Продукції. Отже, факт прийняття Продукції та її самовивіз зі складу Постачальника засвідчує момент, як перевірки, гак і згоди Покупця з якістю та цілісністю Продукції.
Керуючись Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, яка затверджена постановою Державного арбітражу Союзу РСР від 25.04.1966 № П-7, 25.10.2021 ТОВ «Завод Укрбудмаш» повідомлено ТОВ «Завод залізобетонних виробів № 7» про необхідність складання акта про виявленні недоліки поставленого Товару та забезпечення явки уповноваженої особи ТОВ «Завод залізобетонних виробів № 7» для складення вказаного акта (а.с. 20-21).
ТОВ «Завод залізобетонних виробів № 7» у відповіді на повідомлення від 27.10.2021 №511 повідомило про причини неявки уповноваженої особи для складення зазначеного акта (а.с. 22-24).
03.11.2021 позивачем складено Акт про виявлення недоліків, у якому зафіксовані усі виявлені недоліки поставленого Товару, причини їх виникнення та обставини складення цього акта (а.с. 25-26).
Під час розгляду спору по суті судом приймається до уваги наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі (п.1 ч.1 ст. 208 ЦК України).
Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 181 ГК України, господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч. 2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 3 ст.180 ГК України).
Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг (ч.4 ст.180 ГК України).
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Ч. 1 ст.265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
З урахуванням обставин, встановлених судом, суд вважає, що між сторонами по справі був укладений договір поставки у спрощений спосіб в письмовій формі шляхом направлення зі сторони відповідача (продавця) пропозиції (оферти) у вигляді рахунку-фактури №00-0001633 від 20.09.2021 та прийняття цієї пропозиції позивачем (покупцем), шляхом здійснення оплати платіжним дорученням № 3325 від 20.09.2021 на суму 4925 грн., в якому підставою платежу зазначено вказаний рахунок-фактуру.
Предмет зазначеного договору був зафіксований сторонами в рахунку-фактурі №00-0001633 від 20.09.2021 та у видатковій накладній №00-0001819 від 23.09.2021, а саме: поребрик П-10 кількістю 40 шт. загальною вартістю 4920 грн (з ПДВ), об'ємом 0,014 м.куб та вагою 0,035 т за штуку.
Будь-які інші кількісні та якісні характеристики предмету договору узгоджені між сторонами в письмовій формі не були.
Згідно ч. 1 ст. 268 ГК України, якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам (у разі наявності), іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.
Номери та індекси стандартів, технічних умов (у разі наявності) або іншої документації про якість товарів зазначаються в договорі (ч. 2 ст.268 ГК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 15 ГПК України, застосування стандартів, кодексів усталеної практики чи їх окремих положень є обов'язковим для:
суб'єктів господарювання, якщо обов'язковість застосування стандартів чи кодексів усталеної практики установлено нормативно-правовими актами;
учасників угоди (контракту) щодо розроблення, виготовлення чи постачання продукції, якщо в ній (ньому) є посилання на певні стандарти чи кодекси усталеної практики;
виробника чи постачальника продукції, якщо він склав декларацію про відповідність продукції певним стандартам чи застосував позначення цих стандартів у її маркуванні.
Позивачем не надано суду докази погодження між сторонами умов щодо якості товару, зокрема - з посиланням на певні стандарти чи технічні умови. Позивач також не посилається в позовній заяві на наявність на придбаному ним у відповідача поребрику певного маркування.
Посилання позивача в заяві про усунення недоліків позовної заяви на те, що сторони шляхом направлення листів засобами електронного зв'язку узгодили фіксований розмір кожної одиниці товару суд вважає необґрунтованим.
По-перше, відповідно до правової позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 15.04.2021 у справі № 910/8554/20, роздруківки електронного листування (скріншоти) не можуть вважатись електронним документом (копіями електронних документів) в розумінні ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», відповідно до якої електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Подібні правові висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 11.06.2019 року у справі № 904/2882/18, від 24.09.2019 року у справі № 922/1151/18, від 28.12.2019 року у справі №922/788/19.
По-друге, позивачем не надано суду доказів, які б свідчили, що особи, які здійснювали таке листування, були належним чином уповноважені вчиняти правочини (укладати договори) в цілому або узгоджувати суттєві умови таких договорів від імені позивача та відповідача.
Відомості про особу, яка вела таке листування зі сторони відповідача, у наданих роздруківках відсутні.
Надана позивачем довідка вих. № 194 від 17.11.2021 (а.с. 50) не свідчить про наявність відповідних повноважень у адміністративного помічника Боярської Є.О.
Відповідно до ч. 1 ст.91 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
В той же час, як було встановлено судом, виставлений відповідачем рахунок-фактура містив в собі відомості лише про кількість та вартість поребрика П-10. Письмовий документ, яким сторони зафіксували предмет договору (видаткова накладна), містив в собі лише відомості про кількість, вартість товару, об'єм та вагу одиниці та всієї партії товару, а не кількісні параметри (розмір) кожної одиниці товару.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 712 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.
У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.
Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети (ч. 2 ст. 673 ЦК України).
Позивач не надав суду будь-яких доказів, які б підтверджували, що він повідомив відповідача про конкретну мету, з якою ним придбавався поребрик П-10.
Ст. 675 ЦК України встановлено, що товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк).
Згідно зі ст. 679 ЦК України, продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.
Позивач не посилається на наявність угоди сторін щодо встановлення гарантійного строку на товар (поребрик), переданий відповідачем, докази встановлення відповідачем гарантійного строку на товар надані суду не були.
Ст.ст. 675, 678, 679, 680 ЦК України передбачено, що товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості у момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.
При цьому продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві, або з причин, які існували до цього моменту (частина 1 статті 679 Цивільного кодексу України).
Отже, продавець несе відповідальність за недоліки товару, якщо вони виникли до його передання покупцеві або якщо їх виникнення обумовлене причинами, що виникли до передачі товару. І відповідно, коли недоліки товару виявлені після переходу до покупця ризику випадкової загибелі та випадкового знищення товару, саме на покупця у такому випадку покладається обов'язок доведення того, що недоліки чи їх причини виникли до передачі йому товару (правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду № 904/8794/17 від 30.04.2020).
Аналогічний висновок зроблений у постановах Верховного Суду від 16.12.2019 у справі № 904/5002/18, від 30.09.2020 у справі № 927/787/19, від 29.07.2021 у справі № 904/5217/19.
Презумпція вини постачальника (виробника) існує лише у випадку встановлення недоліків товару, на який надана гарантія щодо якості (встановлено гарантійний строк експлуатації). Лише у такому випадку для звільнення себе від відповідальності саме постачальник (виробник) повинен довести, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу.
Таким чином, оскільки відповідачем не було встановлено гарантійний строк щодо якості товару, презюмується, що відповідач (продавець) передав товар належної якості і, виходячи з того, що недоліки товару виявлено покупцем після його отримання, тягар доказування того, що такі недоліки виникли до його передачі покладається саме на покупця - позивача.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 921/622/16-г/6, від 30.04 2020 у справі № 904/8794/17.
Позивач в обґрунтування своїх тверджень щодо неякісності товару посилається лише на відомості, викладені в акті про виявлення недоліків від 03.11.2021, складеному в односторонньому порядку, за участю посадових осіб позивача, більше, ніж через місяць з дня отримання товару.
На думку суду, зазначений акт не може слугувати належним доказом неякісності товару в зв'язку з наступними обставинами.
Відповідно до ст. 674 Цивільного кодексу України відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГК України, строки і порядок встановлення покупцем недоліків поставлених йому товарів, які не могли бути виявлені при звичайному їх прийманні, і пред'явлення постачальникові претензій у зв'язку з недоліками поставлених товарів визначаються законодавством відповідно до цього Кодексу.
Судом враховано, що нормативні акти СРСР не віднесені до актів цивільного законодавства згідно з положеннями ст. 4 ЦК України, також такі акти не включені до переліку актів, які можуть регулювати господарські відносини відповідно до ст.7 ГК України.
Проте, постановою Верховної Ради України від 12.09.1991р. № 1545-ХІІ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» було передбачено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.
Таким чином, положення Інструкції П-7 можуть бути застосовані лише при встановленні недоліків товару, які не могли бути виявлені при звичайному прийманні під час передачі товару.
Позивачем не доведено будь-якими доказами, що встановлені в акті від 03.11.2021 недоліки (пошкодження ребер, різна ширина виробів, наявність тріщин, вибоїн, нерівномірність розташування арматурних петель), є такими, які не могли бути встановлені при звичайному прийманні, шляхом візуального огляду товару під час його отримання.
Суд звертає увагу, що доведення обставин, встановлення яких може бути здійснене із застосуванням спеціальних знань, може бути здійснено позивачем шляхом подання суду висновку експерта (ст.ст.98, 101 ГПК України).
Посилання позивача на те, що зазначені недоліки були виявлені ним при обробці товару для його підготовки до роздрібного продажу є необґрунтованим, оскільки позивачем не надано будь-яких доказів вчинення дій по обробці поребрика. Позивач взагалі не зазначає, які саме дії по «підготовці товару до роздрібного продажу» він має на увазі, а з загальновідомих властивостей поребрика, який є виробом з бетону для відділення проїжджої частини вулиць та доріг від тротуарів, газонів, майданчиків і т.д., не вбачається, що цей товар потребує певної підготовки перед роздрібним продажем (наприклад, розфасування з тари більшого об'єму в тару меншого об'єму і т. ін.)
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до п. 20 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, яка затверджена постановою Державного арбітражу Союзу РСР від 25.04.1966 № П-7 (цитується мовою оригіналу, джерело: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1545-12#Text) «При неявке представителя изготовителя (отправителя) по вызову получателя (покупателя) в установленный срок и в случаях, когда вызов представителя иногороднего изготовителя (отправителя) не является обязательным, проверка качества продукции производится представителем соответствующей отраслевой инспекции по качеству продукции, а проверка качества товаров - экспертом бюро товарных экспертиз либо представителем соответствующей инспекции по качеству.
При отсутствии соответствующей инспекции по качеству или бюро товарных экспертиз в месте нахождения получателя (покупателя), при отказе их выделить представителя или неявке его по вызову получателя (покупателя) проверка производится:
а) с участием компетентного представителя другого предприятия (организации), выделенного руководителем или заместителем руководителя этого предприятия (организации), либо
б) с участием компетентного представителя общественности предприятия-получателя, назначенного руководителем или заместителем руководителя предприятия из числа лиц, утвержденных решением фабричного, заводского или местного комитета профсоюза этого предприятия, либо
в) односторонне предприятием-получателем, если изготовитель (отправитель) дал согласие на одностороннюю приемку продукций».
Таким чином, положення Інструкції П-7 передбачають можливість прийняття продукції (товарів) за якістю покупцем за участю незацікавлених осіб (експертів, компетентних представників інших підприємств або представників громадськості, визначених рішенням профспілкового комітету, повноваження який мають бути підтверджені разовим посвідченням, оформленим відповідно до п.23 Інструкції П-7).
Можливість прийняття продукції за якістю підприємством-отримувачем (покупцем) одноособово зазначена Інструкція передбачає лише для випадків, коли виготовлювач продукції (відправник, продавець) надав на це згоду.
Відповідач у відповіді на повідомлення вих. №511 від 27.10.2021 (а.с. 22-24) своєї згоди на прийняття товару за якістю одноособово посадовими особами позивача не надавав.
Також суд звертає увагу, що п.22 Інструкції П-7 прямо забороняє брати участь у прийманні продукції як представникам громадськості матеріально відповідальним особам, керівникам підприємства та їх заступникам, працівникам відділів технічного контролю та працівникам юридичної служби підприємства.
Зі сторони позивача акт від 03.11.2021 про виявлені недоліки підписаний виконавчим директором, начальником ОТК та юрисконсультом, що суперечить вимогам Інструкції П-7.
За таких обставин, акт від 03.11.2021 про виявлені недоліки за формою не відповідає вимогам Інструкції П-7 та не може служити належним доказом в підтвердження неякісності поставленого товару.
Разом з тим, звертаючись до змісту вказаного вище акту від 03.11.2021 про виявлені недоліки, суд звертає увагу, що в ньому взагалі не зазначено, чи була перевірка якості товару повною або вибірковою, не зазначена кількість одиниць продукції, стосовно якої були виявлені певні недоліки (тобто взагалі не зазначено, яка сама кількість із 40 шт. поребриків мала пошкодження, вибоїни, тріщини, а також, яка саме кількість одиниць товару мала відхилення від розмірів, які позивач вважає погодженими, якими саме були ці відхилення, яким саме приладами була встановлена наявність таких відхилень, відомості про повірку відповідних приладів у встановленому порядку).
Відповідно до пункту 1 Інструкції П-7, на яку посилається позивач в позовній заяві, ця інструкція застосовується у всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, основними і Особливими умовами поставки або іншими обов'язковими для сторін правилами не встановлений інший порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю і комплектністю, а також тари під продукцією або товарами.
Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 30.09.2010 N 378 «Про прийняття міждержавних стандартів (ГОСТ), прийнятих до 1992 року, як національні методом передруку» було затверджено ДСТУ Б В.2.7-237:2010 «Будівельні матеріали. Камені бетонні і залізобетонні бортові. Технічні умови (ГОСТ 6665-91, MOD)», з одночасним скасуванням в Україні ГОСТ 6665-91 «Камни бетонные и железобетонные бортовые. Технические условия».
Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 23 Закону України «Про стандартизацію», національні стандарти та кодекси усталеної практики застосовуються на добровільній основі, крім випадків, якщо обов'язковість їх застосування встановлена нормативно-правовими актами.
Зазначений вище державний стандарт не входить до переліку стандартів, обов'язковість застосування яких передбачена нормативно-правовими актами (http://uas.org.ua/ua/services/standartizatsiya/109-2/), разом з тим, відомості, викладені в ньому, стосовно властивостей поребриків як бортових каменів, можуть бути застосовані судом для визначення звичайної мети застосування товару даного виду відповідно до ст.7 ЦК України.
П. 2.7 ДСТУ Б В.2.7-237:2010 передбачено прийняття каменів за показниками геометричної точності, товщині захисного слою до арматури, місцезнаходженню арматури, наявності монтажних петель, категорії бетонної поверхні та ширині розкриття технологічних тріщин за результатами вибіркового контролю в певній кількості, зазначеній в таблицях 5, 6, в залежності від кількості одиниць в партії товару. При цьому, певна кількість бракованої продукції, наведена у вказаних таблицях, вважається допустимою.
Крім того, в п. 2.7 ДСТУ Б В.2.7-237:2010 зазначено, що партія каменів, яка не прийнята за результатами вибіркового контролю, має прийматися поштучно. При цьому приймання повинно проводитися за показниками, за якими партія не була прийнята.
Враховуючи викладене, позивачем не було здійснене приймання отриманого від відповідача товару за якістю у відповідності до звичайних вимог та вимог державних стандартів України, а також порушено порядок встановлення недоліків товару, визначений як Інструкцією П-7, так і ДСТУ Б В.2.7-237:2010.
Посилання позивача на те, що факт неякісності товару підтверджується фотознімками, доданими до позовної заяви, визнається судом необґрунтованим, оскільки позивачем взагалі не надано суду будь-яких доказів, з яких можна було б встановити, де саме, коли та ким були зроблені ці фотознімки. На самих фотознімках не зазначено, що вони є додатком до певного документа, в той же час в акті від 03.11.2021, наданому позивачем, не вказано, що до нього були додані будь-які фотознімки.
Стосовно посилань позивача у відповіді на відзив на те, що відповідачем, на його думку, не заперечується наявність певних недоліків товару, що може підтверджувати їх наявність, суд звертає увагу на наступне.
Перекладення тягаря доведення відповідних обставин на відповідача в межах концепції «негативного доказу» (яка допускає можливість вважати доведеним твердження позивача через відсутність спростування цього твердження відповідачем), є недопустимим, оскільки порушує принцип змагальності господарського процесу, про що неодноразова зазначав Верховний Суд (постанови Касаційного господарського суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).
В той же час, у відзиві на позов відповідач зазначає, що можливі механічні пошкодження товару (пошкодження ребер, наявність тріщин, вибоїн) були відсутні під час передачі товару, тобто відповідач вказані обставини заперечує.
З урахуванням обставин, встановлених судом, саме на позивача покладається процесуальний обов'язок доведення протилежного, разом з тим, позивачем не надано суду доказів, що зазначені пошкодження не могли утворитися після передачі товару, а також доказів вжиття заходів по належному збереженню товару з моменту його отримання до моменту складання акту від 03.11.2021.
За відсутності погодження між сторонами певних умов щодо якості товару, відповідно до ч. 2 ст.673 ЦК України саме позивач має довести, що отриманий ним товар не може використовуватися для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.
За визначенням, яке наведене в ДСТУ Б В.2.7-237:2010, поребрик відноситься до бортових каменів з бетону та залізобетону, призначених для відділення проїжджої частини вулиць та доріг від тротуарів, газонів, майданчиків і т.д.
Позивачем не надано суду доказів, якими б підтверджувався факт неможливості використання отриманого від відповідача товару зі звичайною метою використання бортових каменів.
Посилання позивача на неможливість використання отриманих від відповідача поребриків в кількості 40 шт. внаслідок їх різної ширини, що унеможливлює їх вибудування в один ряд, є необґрунтованим, оскільки позивач не надав доказів повідомлення відповідача про наявність відповідної конкретної мети використання товару згідно ч. 2 ст.673 ЦК України.
Суд звертає увагу, що зазначене твердження позивача суперечить іншим його твердженням про намір здійснювати роздрібний продаж отриманого від відповідача товару.
Відповідно до ч. 1 ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням викладених вище обставин, встановлених судом, заявлені позовні вимоги про стягнення вартості отриманого від відповідача товару на суму 4920 грн є необґрунтованими, а тому відхиляються в повному обсязі.
Стосовно вимог про стягнення з відповідача витрат на перевезення товару в розмірі 59,66 грн суд звертає увагу, що зазначені вимоги також є необґрунтованими з огляду на не доведення позивачем правових підстав для покладення на відповідача таких витрат.
Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. В задоволенні позову відмовити повністю.
Повне рішення складено 19.01.2022.
Згідно із ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 256 ГПК України та п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Суддя І.І. Пушко