вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
18.01.2022 Справа № 917/1710/21
Господарський суд Полтавської області у складі судді Пушка І.І., при секретарі судового засідання Дерій Ю.В.
розглянувши матеріали за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМГАЗ СІТІ», ідентифікаційний код 41559270 (вул. Новокостянтинівська, 13/10, оф. 204-А, м. Київ, 04080)
до Відділу освіти, культури, молоді та спорту Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області, ідентифікаційний код 02145642 (вул. Історична, 1, село Мачухи, Полтавський район, Полтавська область, 38754)
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Акціонерне товариство «Полтаваобленерго» (вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава)
про стягнення 278 788,72 грн
Представники сторін в судове засідання не викликались, справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку спрощеного провадження відповідно до cт. 247 ГПК України.
Суть справи: 05.11.2021 до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМГАЗ СІТІ» до Відділу освіти, культури, молоді та спорту Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області про відшкодування вартості безпідставно набутого майна на суму 278 788,72 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається, що протягом січня місяця 2021 року, а саме з 01.01.2020 по 31.01.2021 відповідач відібрав із електромереж 77,127 МВт/год електричної енергії, що належить на праві приватної власності позивачу. Враховуючи, що відбір електрики відповідачем здійснювався в позадоговірному порядку, позивач вважає, що дані правовідносини підпадають під положення ч. 2 ст 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Оскільки, у відповідача відсутня фізична можливість повернути безпідставно набуте майно (77,127 МВт/год) - в натурі, позивач просить суд застосувати норму частини 2 ст. 1213 ЦК України, та стягнути з відповідача на користь позивача вартість безпідставно набутого майна. При цьому за розрахунком позовних вимог 238295,59 грн - це вартість поставленого обсягу електрики за січень 2021; 26336,49 грн - пеня; 14631,31 грн - інфляційні збитки; 5307,78 грн - 3% річних.
Ухвалою від 08.11.2021 позовна заява була залишена без руху відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з огляду на недотримання позивачем вимог, встановлених ГПК України щодо подання позовних заяв, викладених в п. 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України.
15.11.2021 суд отримав заяву про усунення недоліків.
Ухвалою від 18.11.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду, задовольнив клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, та клопотання про витребування доказів; залучив до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Акціонерне товариство «Полтаваобленерго».
Згідно п. 4 ухвали від 18.11.2021 суд ухвалив здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Цією ж ухвалою суд встановив процесуальні строки: відповідачу для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду, та для подання заперечень - до 3 днів з дати отримання від позивача відповіді на відзив; позивачу для подання відповіді на відзив - 5 днів з моменту отримання відзиву; третій особі для подачі витребуваних доказів - 5 днів з дня отримання ухвали.
Ухвала суду від 18.11.2021 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі направлялась відповідачу за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (вул. Історична, 1, село Мачухи, Полтавський район, Полтавська область, 38754), однак була повернута органом зв'язку з відміткою «неправильно зазначена (відсутня) адреса»/«адресат відсутній за вказаною адресою».
Судом береться до уваги, що відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Про відкриття провадження у справі суд повідомив учасників справи шляхом опублікування 09.12.2021 оголошення на офіційному вебсайті Судової влади України, вебсторінці господарського суду Полтавської області в розділі «Новини» за посиланням https://pl.arbitr.gov.ua/.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 ГПК України, з опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
За таких обставин, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи.
В установлений судом строк відповідач відзив на позов не надав.
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Акціонерне товариство «Полтаваобленерго» у поясненнях від 06.12.2021 повідомило, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Суд вважає за можливе розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, суд, встановив:
28.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМГАЗ СІТІ» (позивач) та Відділом освіти, культури, молоді та спорту Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області (відповідач) було укладено Договір № 55 про постачання електричної енергії споживачу (а.с. 17-25), за яким постачальник (позивач) передає електричну енергію споживачу (відповідачу) для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Згідно з п. 13.1. Договору строк дії Договору - до 31.12.2020.
Сторони не посилаються на укладення іншого договору про постачання електричної енергії чи продовження дії попереднього, отже з 01.01.2021 Договір є таким, що припинив свою дію.
Протягом січня місяця 2021 року позивачем була здійснена добровільно передача електроенергії, а відповідач продовжив споживати електричну енергію та в період з 01.01.2021 року по 31.01.2021 року відібрав із електромереж 77,127 МВт/год електричної енергії, що належить на праві приватної власності позивачу.
Оскільки, строк дії договору сплив 31.12.2020 року, то відповідно подальший відбір електрики відповідачем не охоплюється умовами Договору № 55 від 28.02.2020.
У своїх поясненнях від 06.12.2021 (а.с. 104-105) третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Акціонерне товариство «Полтаваобленерго» зазначила, що ТОВ «ПРОМГАЗ СІТІ» став постачальником електричної енергії на об'єкти відповідача з 01.03.2020 (попередній постачальник - ТОВ «ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ»), відповідно до наданих АТ «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО» запиту зміни постачальника з необхідною інформацією, заяви-приєднання, комерційної пропозиції.
В свою чергу, постачальник ТОВ «ПРОМГАЗ СІТІ» приєднався до умов договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії АТ «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО» шляхом підписання заяви-приєднання 20.12.2019.
Згідно з п.1.2.15 Правил роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ), які затверджені постановою НКРЕЕ від 14.03.2018 № 312, електропостачальники зобов'язані повідомляти оператора системи розподілу (передачі) про укладення та припинення договору із споживачем в установленому цими Правилами порядку.
Пункт 3.2.15. Правил роздрібного ринку електричної енергії визначає, що у разі закінчення строку дії договору про постачання електричної енергії або дострокового його розірвання (за ініціативою електропостачальника) електропостачальник не пізніше ніж за 20 календарних днів до передбачуваного дня припинення дії договору та постачання електричної енергії повинен повідомити про це споживача, відповідного (відповідних) оператора (операторів) системи та постачальника «останньої надії», на території діяльності якого розташовані електроустановки такого споживача, із зазначенням дати припинення постачання електричної енергії споживачу. У разі недотримання електропостачальником терміну повідомлення відповідного (відповідних) оператора (операторів) системи та постачальника «останньої надії», на території діяльності якого розташовані електроустановки такого споживача, про припинення постачання електричної енергії споживачу обсяги спожитої електричної енергії до дати припинення з урахуванням встановленого 20-денного строку враховуються адміністратором комерційного обліку за цим електропостачальником, крім випадку, визначеного цими Правилами.
Згідно з письмовими поясненнями третьої особи, ТОВ «ПРОМГАЗ СІТІ» не повідомляло АТ «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО», як оператора системи розподілу, про зміну постачальника відповідно до п. 1.2.15. та 3.2.15 ПРРЕЕ, споживач Відділ освіти, культури, молоді та спорту Полтавської райдержадміністрації не повідомляв оператора системи розподілу про зміну постачальника, тому на об'єкти Відділу освіти, культури, молоді та спорту Полтавської райдержадміністрації в січні 2021 розподілялася електрична енергія, власником якої був ТОВ «ПЕОМГАЗ СІТІ».
АТ «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО» виконує функції адміністратора комерційного обліку електрики у Полтавській області, та фактично володіє інформацією щодо руху електричної енергії у по енергосистемі Полтавської області, зокрема володіє інформацією щодо фактичних поставок електрики кінцевим споживачам, у тому числі відповідачеві.
За інформацією АТ «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО», як оператора системи розподілу, позивач в січні 2021, будучи постачальником Відділу освіти, культури, молоді та спорту Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області, поставив на об'єкти споживача електроенергію об'ємом 77127 кВт, відповідач спожив останню.
Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами регулюються Законом України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 року № 2019-VIII, Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах електроенергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року № 312 (ПРРЕЕ) та ін.
Відповідно до ч. 6 ст. 72 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії споживачам, а також надання послуг, пов'язаних з постачанням електричної енергії, здійснюються за вільними цінами, крім випадків, встановлених цим Законом.
Згідно з наданою позивачем ціновою довідкою Харківської торгово-промислової палати № 2671/21 від 27.10.2021 року, середньозважена ціна електричної енергії за вересень 2021 складала 2230,78 грн./Мвт.год (а.с. 38). В довідці зазначено, що вона складена на основі інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті ДП «Оператор ринку».
У відповідності до Податкового кодексу України, продаж електричної енергії в Україні відбувається з урахуванням податку на додану вартість, який становить 20 відсотків.
Виходячи з норм статті 7 Закону України «Про ринок електричної енергії» до вартості електричної енергії також входить тариф на послуги з передачі електричної енергії, який встановлений Поставною № 2353 від 09.12.2020 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у розмірі 293,93 грн/МВт-год (без урахування податку на додану вартість).
Відповідно, сукупна вартість поставленої позивачем електричної енергії відповідачеві в позадоговірному порядку, вираховується наступним чином:
(обсяг поставленої електрики 77,127 МВт/год х вартість електрики 2 230,78 гривень) + (293,93 гривень тариф на послуги з передачі електричної енергії х обсяг поставленої електрики 77,127 МВтгод)+ (обсяг поставленої електрики 77,127 МВт/год х тариф постачальника 50,00 гривень за 1 МВт/год) х ставку ПДВ 1,2 (двадцять відсотків) = 238 295,59 гривень.
Отже, ціна електричної енергії у кількості - 77,127 (сімдесят сім цілих сто двадцять сім тисячних) МВт/год, за розрахунком позивача становить 238 295,59 грн.
Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 51 Закону України «Про ринок електричної енергії» оператор ринку оприлюднює інформацію щодо торгів на ринку «на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку, зокрема про ціни та обсяги купівлі-продажу електричної енергії, та іншу інформацію в обсягах та строки, визначені правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку.
Як свідчать відомості з офіційного сайту ДП «Оператор ринку» (https://www.oree.com.ua/index.php/indexes), які в порядку ч. 3 ст. 75 ГПК України визнаються судом загальновідомими та такими, що не потребують доказуванню, ціна електроенергії в січні 2022 року коливалася в межах від 2498,33 грн до 3103,53 грн за Мвт.год.
Перевіривши порядок та спосіб здійсненого позивачем розрахунку вартості отриманої електричної енергії за січень 2021 року, суд дійшов висновку про його обґрунтованість.
Той факт, що постачальником електроенергії відповідачу з 01.01.2021 по 31.01.2021 був ТОВ «Промгаз Сіті» підтверджується поясненнями третьої особи, листом ТОВ «Промгаз Сіті» адресованим АТ «Полтаваобленерго» від 28.02.2020 (а.с. 83), заявою ТОВ «Промгаз Сіті» адресованою АТ «Полтаваобленерго» про зміну постачальника з додатком від 28.02.2020 (а.с. 84-86), заявою-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу з додатком від 28.02.2020 (а.с. 87-89), комерційною пропозицією ТОВ «Промгаз Сіті» (а.с. 93).
28.09.2021 позивач направив на адресу відповідача претензією (вих. №38 від 28.09.2021, а.с. 35) про відшкодування останнім не пізніше 3 банківських днів з дати отримання претензії вартості незаконно отриманого в період з 01 по 31.01.2021 майна (електричної енергії). Направлення претензії підтверджується копією накладної АТ «УКРПОШТА» від 28.09.2021 та описом вкладення до листа від 28.09.202 (а.с. 36-37).
У відповідності до п.8.2. Розділу VIII Правил роздрібного ринку електричної енергії учасник роздрібного ринку протягом 30 календарних днів з дати отримання претензії має усунути порушення та/або відшкодувати збитки, завдані учаснику роздрібного ринку, яким було подано претензію, про що повідомити іншу сторону, чи надати йому обґрунтовану відмову щодо задоволення його претензій повністю або частково. До відмови щодо задоволення претензії учасник роздрібного ринку може додати документи, які підтверджують вину іншої сторони або відсутність своєї вини. Протягом розгляду претензії учасники роздрібного ринку зобов'язані на запит іншої сторони надавати уточнюючу інформацію та документи, необхідні для розгляду претензії.
У випадку ненадання учасником роздрібного ринку відповіді на претензію іншого учасника роздрібного ринку у встановлений строк або незгоди зі змістом відповіді учасник роздрібного ринку має право звернутись, зокрема до суду.
Матеріали справи не містять відповіді відповідача на претензію станом на дату подачі позовної заяви і позивач посилається, що така відповідь надана не була.
Аналогічну правову позицію про те, що позовні вимоги про стягнення вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок в тому числі відсутності між сторонами договірних відносин, повинні заявлятися в порядку положень ст.ст. 1212, 1213 ЦК України, викладено у постанові Верховного Суду від 28.08.2019 р. у справі № 916/2387/18.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 28.08.2019 у справі № 916/2387/18 (п. 27-30), оскільки сторони не перебувають між собою у договірних відносинах, позивач цілком обґрунтовано заявив позов на підставі статей 1212 та 1213 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається (частина 2 статті 275 ГК України).
Разом з тим, термін «споживач електричної енергії» необхідно застосовувати в дещо ширшому значенні, зокрема як такий, що поширюється і на осіб, які використовують електричну енергію без укладення договору на електропостачання.
Судом встановлено, що сторони не перебували між собою у січні 2021 року у договірних відносинах і конкретних строків розрахунків між ними визначено не було.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Документальні відомості щодо дати отримання направленої позивачем претензії вих№38 від 28.09.2021 сторонами не надані, тому суд свої висновки щодо дати отримання претензії робить виходячи з Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України 28.11.2013 N 958.
Відповідно до п.п. 4 п. 1 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, нормативний строк пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.
На офіційному сайті АТ «Укрпошта» в розділі «трекінг» (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html), де можна відстежити місцезнаходження та стан поштових відправлень, в записах про відправлення за номером 0408032395235 (претензія №38 від 28.09.2021) значиться, що відправлено на адресу отримувача 28.09.2021 і 05.10.2021 відправлення після здачі до відправки надійшло до села Мачухи Полтавського району Полтавської області і в цей день повернуто за зворотною адресою, підстава «інші причини». Вказане відправлення кілька разів поверталось за зворотною адресою і станом на 15.10.2021 року знаходиться у точці видачі.
Судом враховується, що норми законодавства не встановлюють обов'язку вручати претензію безпосередньо адресату чи перевіряти факт такого отримання.
Суд вважає, що позивач належним чином виконав свій обов'язок щодо доведення інформації про наявність у нього претензій до споживача, надіславши йому претензію листом відповідно до вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністру України № 270 від 5 березня 2009 року.
Враховуючи те, що претензія здана до відділення поштового зв'язку 28.09.2021 (про що свідчить відбиток штемпеля поштового відділення на описі вкладення у лист), суд вважає датою її отримання відповідачем 05.10.2021 відповідно до п.п. 4 п. 1 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень і ця дата збігається з датою повернення відділом поштового зв'язку відправлення за зворотною адресою як неотримане, а з 06.10.2021 розпочався передбачений ч. 2 ст. 530 ЦК України семиденний строк на виконання зобов'язання.
Крім цього, згідно з п. 1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (яка є чинною) днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.
Оскільки статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов'язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв'язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення). Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез'явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред'явленою.
З огляду на викладене, строк виконання грошового зобов'язання є таким, що настав, з 13.10.2021 боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання. Однак, заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту електроенергію станом на момент звернення до суду не погашена.
За змістом частини 2 статті 275 ГК України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Відповідно до п.п. 1 п. 5.5.5 ПРРЕЕ споживач електричної енергії зобов'язаний користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів).
Судом встановлено, що сторони не перебувають в договірних відносинах, які б регулювали відносини щодо постачання електричної енергії, як того вимагають норми чинного законодавства України. З 01.01.2021 підстави набуття відповідачем електроенергії у розмірі 77,127 МВт/год, яка була передана позивачем, відпали, що є підставою для застосування до спірних правовідносин Глави 83 ЦК України (набуття, збереження майна без достатньої правової підстави).
Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Таким чином, обов'язковою умовою, з якою законодавець пов'язує виникнення даного виду зобов'язань, є відсутність правової підстави для набуття, збереження майна однією особою за рахунок іншої особи.
Статтею 1213 ЦК України передбачено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення 238295,59 грн вартості безпідставно отриманого обсягу електрики за січень 2021 визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Позивачем також заявлено до стягнення 3% річних за період з 01.02.2021 по 29.10.2021, розмір яких склав суму 5307,78 грн та інфляційних втрат за період прострочення з лютого 2021 по вересень 2021 у розмірі 14 631,31грн.
При вирішенні позову в цій частині вимог судом враховуються наступні обставини.
За змістом ст. ст. 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Ст. 625 ЦК України розміщено у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Отже, положення розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні (підрозділ 1 розділу ІІІ книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу ІІІ книги 5 ЦК України).
У разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки дія вказаної статті поширюється на всі види грошових зобов'язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов'язання, що виникло на підставі ст. 1212 ЦК України.
Таким чином, дія ст. 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов'язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов'язання, що виникло на підставі ст. 1212 ЦК України. Тому у разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 01.06.2016 р. у справі № 910/22034/15, від 01.10.2014 р. № 6-113цс14 та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17, від 16.05.2018 у справі № 14-16цс18, постанові Верховного Суду від 17.10.2018 р. у справі 908/2552/17.
При перевірці заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат судом виявлено необґрунтоване визначення періоду їх нарахування з боку позивача.
Вимоги про сплату інфляційних витрат та 3% річних кредитор вправі заявити з моменту виникнення права на позов про повернення боргу. І в даному випадку прострочка відповідача розпочалася з 13.10.2021, проте позивач розраховує інфляційні з лютого по вересень 2021 року, а 3% річних з 01.02.2021 по 29.10.2021 що є необґрунтованим, оскільки кредиторські вимоги про сплату боргу на той момент ще не настали.
За розрахунком суду розмір 3% річних на суму 238295,59 грн за період з 13.10.2021 по 29.10.2021 складають 332,96 грн.
Перевірка правильності розрахунку річних здійснена за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи «Ліга. Закон».
При перевірці правильності нарахування інфляційних судом встановлено, що відсутні підстави нарахування інфляційних за вказані в розрахунку місяці (лютий-вересень 2021), оскільки кредиторські вимоги про сплату боргу позивач мав право пред'являти тільки з 13.10.2021, тому у задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат суд відмовляє в зв'язку з безпідставністю.
В задоволенні заявленої до стягнення 26336,49 грн пені суд відмовляє з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Ч. 4 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно із ст. 549 ЦК України неустойкою ( штрафом, пенею ) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України та ч. 1 ст. 230 ГК України передбачено, що неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань підлягають стягненню штрафні санкції у вигляді пені, розмір якої повинен визначатися обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами та узгоджуватися в договорі, а такої згоди сторонами досягнуто не було.
Отже, зважаючи на те, що законом не передбачено відповідальності у вигляді пені за порушення строків повернення безпідставно набутих (збережених) грошових коштів, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення пені.
В процесі розгляду справи судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім наявним в матеріалах справи доказам, надано можливість сторонам обґрунтувати свої правові позиції щодо позову.
Відповідно до ч. 1 ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Відповідачем не надані будь-які докази, якими б спростовувалися доводи позивача стосовно того, що саме позивач був постачальником електричної енергії відповідачу в січні 2021 року та права позивача на отримання від відповідача оплати отриманої ним в січні 2021 року електричної енергії, обґрунтованість кількості та нарахованої вартості спожитої електричної енергії за вказаний період.
Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог частково, з покладенням судового збору на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог в порядку п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 129, 232-233, 237-238 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Відділу освіти, культури, молоді та спорту Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області (ідентифікаційний код 02145642, вул. Історична, 1, село Мачухи, Полтавський район, Полтавська область, 38754) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМГАЗ СІТІ» (ідентифікаційний код 41559270, вул. Новокостянтинівська, 13/10, оф. 204-А, м. Київ, 04080) - 238259,59 грн основного боргу, 332,96 грн - 3% річних; 3578,89 грн витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині вимог у позові відмовити.
4. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.
Повне рішення складено 18.01.2022.
Згідно із ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 256 ГПК України та п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Суддя І.І. Пушко