36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
14.01.2022 Справа № 917/1741/21
Суддя Киричук О.А. при секретарі судового засідання Тертичній О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовною заявою Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго», 36008, м. Полтава, вул. Комарова 2а, код ЄДРПОУ 03338030
до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ФІРМИ «ФІЄСТА», 3602 1, м. Полтава, вул. Ст. Фронту, буд. 46, Код ЄДРПОУ 24824771
про стягнення 26 352.02 грн,
без виклику представників сторін
Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго» звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ФІРМИ «ФІЄСТА» про стягнення 26 352.02 грн. заборгованості за Договором № 1529 «С» на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 06.11.2007, зокрема: 13 264.14 грн. - заборгованості за спожиту теплову енергію, 12 450,36 грн. - пені, 196.04 грн. - 3% річних, та 441,48 грн. - інфляційних втрат.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.11.2021р. даний позов був переданий на розгляд судді Киричуку О.А.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 15.11.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін (без проведення судового засідання), запропоновано відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов.
Сторони були належним чином та завчасно повідомлені про покладені на них обов'язки, про що свідчать матеріали справи.
Так, ухвала суду від 15.11.21 року була надіслана учасникам справи 15.11.2021 року рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали.
Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення копія ухвали позивачем отримана 18.11.21.
Копія ухвали суду, яка направлялася за адресою місцезнаходження відповідача, що зазначена позивачем у позові і співпадає з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулася до суду із поштовою відміткою "за закінченням терміну зберігання".
Суд зазначає, що згідно ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала надсилається учасникам судового процесу за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
За визначенням п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
До повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.06.2018р. у справі №910/177797/17.
Суд зазначає, що повернення відділенням поштового зв'язку до суду поштового конверту з відміткою «за закінченням терміну зберігання» свідчить, що ухвала не вручена з причин, які не залежать від суду, який у установленому законодавством порядку вчинив всі необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи судом.
Крім того, відповідно до частини другої ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Частинами першою та другою ст. 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина перша ст. 4 цього Закону).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 910/6964/18.
Враховуючи наведене, відповідач мав право та не був позбавлений права та мав дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 15.11.2021 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Строк для подачі відповідачем відзиву на позовну заяву сплив.
Станом на 14.01.2022 року відповідач відзиву на позов, будь-яких заяв чи клопотань не подав.
Згідно ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд розпочав розгляд справи по суті в установлені строки.
Прийняття рішення судом відкладалося.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.
06.11.2007 року між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (теплопостачальна організація, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фієста" (споживач, відповідач) було укладено Договір № 1529"С" на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення нежитлового приміщення по вул. Ст . Фронту, 46 в м. Полтава.
В подальшому сторони вносили зміни та доповнення до договору.
Відповідно до умов укладеного Договору № 1529, на кожну із сторін покладено певні зобов'язання.
Зокрема, за Договором № 1529 Позивач взяв на себе зобов'язання постачати теплову енергію у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення та гарячого водопостачання нежитлового приміщення Відповідача/Споживача до межі розподілу балансової належності будівлі № 46 по вул. Ст. Фронту в м. Полтаві. Межею розподілу є спільна система опалення з гуртожитком СПТУ-31 (п. 2 Договору).
Згідно з пунктом 15 Договору облік споживання теплової енергії проводиться вузлом коменційного обліку теплової енергії PoLLuTerm X 10 зав. № 11650076, встановленим на будівлі гуртожитку по вул.Ст.Фронту, 46, де знаходиться нежитлове приміщення відповідача/споживача.
Гаряче водопостачання в нежитловому приміщенні Відповідача опломбоване згідно акту перевірки системи теплопостачання від 15.06.2010 (п. 15 Договору в редакції додаткової угоди № 5 від 13.08.2018).
Пунктом 17. Договору № 1529 передбачено: «Зняття показань з приладів обліку проводяться Споживачем, записуються в журналі встановленої форми і передаються в службу Теплопостачальної організації 25 числа кожного місяця, або по телефону (7-42-62) з обов'язковим наступним підтвердженням у письмовій формі, затвердженій підписом керівника та печаткою підприємства».
Згідно з пунктом 18 Договору № 1529: «До обсягів теплової енергії, визначеної за фактичними показаннями приладів обліку, додаються втрати на дільницях тепломережі, що перебувають на балансі Споживача, від межі балансової належності до місця встановлення приладів обліку».
Пунктом 20. Договору № 1529 передбачено: «Кількість теплової енергії (}, яка щомісячно нараховується Споживачу в опалювальний період за опалення, визначається як різниця показників теплового лічильника на 25 число звітного місяця N2 та на 25 число минулого місяця N1,3 урахуванням коефіцієнту втрат теплових мережах К по формулі: О - (N2- N1) х К1 х К2, де: К1 - коефіцієнт переводу теплової енергії в Гкал (згідно робочого проекту). К1 - 1,0; К2 коефіцієнт втрат теплової енергії на теплових мережах, К2 = 1,014 (згідно робочого проекту)».
Пункт 21. Договору № 1529 передбачає: «Розподіл загальної кількості теплової енергії, визначеної за показаннями приладів обліку встановленого на об'єкті, в якому знаходиться декілька споживачів, проводиться пропорційно займаної (опалювальної) площі кожного споживача:
загальна опалювальна площа будівлі гуртожитку по вул. Степового Фронту, 46 під обліком теплового лічильника складає 4 271,0 м2;
площа, яку займає Споживач - 86,5 м ;
показання теплового лічильника розподіляються пропорційно площі, яку займає Споживач, що становить 2,025 %.
Сторони домовилися, що у разі зміни опалювальної площі будівлі кількість частки теплової енергії, що припадає на Споживача, збільшується/зменшується пропорційно зміні загальної опалювальної площі будівлі. Розподіл загальної кількості теплової енергії, визначеної за показниками приладу обліку теплової енергії, в такому випадку змінюється відповідно до зміни частки Споживача без укладання додаткової угоди (п. 21 в редакції додаткової угоди № 5 від 13.08.2018)».
Пунктом 22 Договору № 1529 передбачено: «Застосовуються до розрахунку показання приладів вузла обліку теплової енергії та гарячої води, які мають клейма та свідоцтва про проходження державної метрологічної повірки, термін дії яких не скінчився. Закінчення терміну дії хоча б однієї із складових частин вузла обліку теплової енергії, позбавляє права на проведення розрахунків по показникам цього лічильника».
Проектне теплове навантаження на опалення будівлі гуртожитку по вул. Степового Фронту, 46 - 0,2619 Гкал/год., в т.ч. приміщення Споживача - 0,005304 Гкал/год. (абз. 2 п. 27 Договору № 1529 в редакції додаткової угоди № 5 від 13.08.2018).
Пунктом 29 Договору № 1529 передбачено: «Розрахунки за відпущену теплову енергію проводиться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом та діючих на період постачання теплової енергії»,
Всі розрахунки по даному Договору проводяться на підставі рахунку, виписаного Теплопостачальною організацією Споживачу з обов'язковим застосуванням діючих тарифів.
Факт отримання Споживачем теплової енергії фіксується Актом приймання-передачі теплової енергії, який складається Сторонами відповідно до вимог чинного законодавства і Договору.
У разі неповернення Споживачем Акту приймання-передачі теплової енергії в 5-деиний термін він, підписаний Теплопостачальною організацією в односторонньому порядку вважається оформленим відповідно до вимог чинного законодавства і підтверджує факт надання Споживачу теплової енергії» (пункт 29 Договору в редакції додаткової угоди № 5 від 13.08.2018).
Відповідно до п. 30 Договору "Споживач" зобов'язується сплачувати за теплову енергію у строк до 10 числа місяця наступного за розрахунковим періодом. У випадку коли фактичне використання теплової енергії нижче від сплачених планових платежів (сальдо) розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку і враховується в оплаті наступного місяця за розрахунковим.
У випадку неоплати у вказані строки вводиться пеня в розмірі 1,0% за кожний день прострочки платежу, але не більше 100% боргу згідно Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги», а також стягнення 3% річних з простроченої суми, згідно ст. 625 ЦК України».
Пунктом 35 Договору № 1529 передбачено: «Даний договір заключений на період:
а) для опалення з 06.11.2007 р. по 30.04.2012 р.
б) для гарячого водопостачання з 06.11.2007 р. по 30.04.2012 р.
в) в частині розрахунків до їх повного завершення.
Договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення дії договору не буде письмово заявлено однією із сторін».
Пунктом 37 Договору № 1529 передбачено: «У випадку зміни тарифів Теплопостачальна організація повідомляє про це Споживачу у порядку, визначеному законодавством і розрахунок проводиться з дня затвердження нових тарифів».
Позивач вказує, що за період 01.07.2020-31.07.2021 ним було виконано договірні зобов'язання з надання послуг по постачанню споживачу теплової енергії у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення.
За спірний період (01.07.2020-31.07.2021) Відповідачу направлялися акти приймання-передачі теплової енергії, які ним не підписані, але, як стверджує позивач, відповідно до умов Договору № 1529 підтверджують факт надання Відповідачу/Споживачу теплової енергії (підпункт 29 в редакції додаткової угоди № 5 від 13.08.2018).
За твердженням позивача, в порушення умов Договору № 1529 за період з 01.07.2020 по 31.07.2021 Відповідачем не проведено оплату за теплову енергію на опалення, у зв'язку з чим утворилася заборгованість 13 264,14 грн.
У зв'язку з несплатою за отримані послуги по постачанню споживачу теплової енергії у вигляді гарячої води позивач звернувся до суду про стягнення 26 352.02 грн. заборгованості за Договором № 1529 «С» на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 06.11.2007, зокрема: 13 264.14 грн. - заборгованості за спожиту теплову енергію, 12 450,36 грн. - пені, 196.04 грн. - 3% річних, та 441,48 грн. - інфляційних втрат.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України унормовано, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини за договором енергопостачання.
Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого законом режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Частиною 6 ст. 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.
За приписами ст. 1 Закону України № 2633-ІV від 02.06.2005 р. "Про теплопостачання" (із змінами та доповненнями, далі Закон України "Про теплопостачання") тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. Відповідно до ч. 5 та ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі, споживач зобов'язаний щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Частиною першою ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію за період з 01.07.2020 по 31.07.2021 у розмірі 13 264,14 грн.
Доказів, що спростовують вищевикладене, доказів сплати боргу чи інших заперечень по суті спору відповідач суду не надав.
При цьому, суд зазначає, що погоджується з твердженням позивача, що акти приймання-передачі теплової енергії за спірний період (01.07.2020-31.07.2021), які направлялися відповідачу, проте ним не підписані, відповідно до умов Договору № 1529 підтверджують факт надання Відповідачу/Споживачу теплової енергії (підпункт 29 в редакції додаткової угоди № 5 від 13.08.2018).
Крім того, суд зазначає, що з наданих позивачем доказів вбачається, що при розрахунку заборгованості позивачем враховані зміни тарифу, які діяли протягом спірного періоду.
Таким чином, вимога позивача про стягнення основного боргу в сумі 13 264,14 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.
Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Згідно п. 30 Договору, у випадку неоплати у вказані строки вводиться пеня в розмірі 1.0% за кожний день прострочення платежу, але не більше 100% боргу згідно Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги" №686-ХІ від 20.05.1999 року з 01.07.1999 року , а також стягнення 3% річних з простроченої суми, згідно ст.625 ЦК України.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем на підставі п. 30 Договору та ст. 625 ЦК України нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеня в розмірі 1% за кожний день прострочення платежу, починаючи з листопада 2020 року по липень 2021 року в розмірі 12 450,36 грн. (за пів року та не більше 100% суми боргу); 3% річних, починаючи з серпня 2020 року по серпень 2021 року, в розмірі 196,04 грн.; інфляційні втрати з вересня 2020 року по липень 2021 року в розмірі 441,48 грн.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача є правомірними, а тому підлягають задоволенню (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт").
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені судом, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходи із наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов підлягають задоволенню у повному обсязі, то відповідно витрати на сплату судового збору відшкодуванню підлягають у розмірі 2270,00 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ФІРМИ «ФІЄСТА» (3602 1, м. Полтава, вул. Ст. Фронту, буд. 46, Код ЄДРПОУ 24824771) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (36008, м. Полтава, вул. Комарова 2а, код ЄДРПОУ 03338030) 13 264,14 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію, 12 450,36 грн. пені, 196,04 грн. 3% річних, 441,48 грн. інфляційних втрат та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 270, 00 грн.,
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 14.01.2022 р.
Суддя Киричук О.А.