"11" січня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/2569/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф.
при секретарі судового засідання Арзуманян В.А.
розглянувши справу №916/2569/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “САУЗЕН ГЛАС УКРАЇНА” (65069, м. Одеса, вул. Дунаєвського, буд. 1, код ЄДРПОУ 42347392)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “РЕДКОЛ БВК КОМПАНІ” (65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, буд. 35, код ЄДРПОУ 42378771)
про стягнення 411 617,45 грн.
Представники сторін:
від позивача - Васильєв Ю.Ю., ордер № 1072213, дата видачі : 06.10.21;
від відповідача - не з'явився;
Товариство з обмеженою відповідальністю “САУЗЕН ГЛАС УКРАЇНА” звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “РЕДКОЛ БВК КОМПАНІ” про стягнення 411 617,45 грн.
В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю “САУЗЕН ГЛАС УКРАЇНА” посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки №1 від 06.09.2018р.
Ухвалою від 30.08.2021р. судом, у порядку ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “САУЗЕН ГЛАС УКРАЇНА” було залишено без руху.
06.09.2021р. до господарського суду надійшла заява (вх. №23370/21) від Товариства з обмеженою відповідальністю “САУЗЕН ГЛАС УКРАЇНА” про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.09.2021р. провадження по справі №916/2569/21 було відкрито. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.11.2021р. строк підготовчого провадження був продовжений на тридцять днів, в порядку ст. 177 ГПК України.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.11.2021р. підготовче засідання було закрито, розгляд справи призначено по суті в судовому засіданні.
Відповідач про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою, що підтверджується поштовими повідомленнями, копії яких містяться в матеріалах справи. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.
Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Крім того, відповідача було повідомлення про час та місце судового засідання телефонограмою, яка була прийнята засновником ТОВ “РЕДКОЛ БВК КОМПАНІ” Доценко О.А.
Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
06.09.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “САУЗЕН ГЛАС УКРАЇНА” (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЛАСС ПІВДЕНЬ ІНВЕСТ» (нова назва Товариство з обмеженою відповідальністю “РЕДКОЛ БВК КОМПАНІ”) (Покупець) був укладений договір поставки №1, за умовами якого Постачальник постачає Покупцю скло різного типу, дзеркало, або інші матеріали та обладнання, узгоджені сторонами в Специфікаціях, в подальшому - “Товар”, однією партією, відповідно до письмового замовлення Покупця, яке надіслано на електрону адресу Постачальника, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити “Товар” відповідно до умов цього Договору (п.1.1 договору).
Відповідно до п.6.1 договору, договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Пунктом 6.2 договору передбачено, що строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.6.1 договору та закінчується 31 грудня 2018р, але до повного виконання зобов'язань сторонами відповідно до цього договору. 26.12.2018р. сторони уклади Додаткову угоду №1 відповідно до якої вирішили викласти п.6.2 Розділу 6. Термін дії договору з 01.01,2019р. у наступній редакції. « 6.2. Строк дії цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.6 1 цього договору та закінчується « 31» грудня 2019р, але діє до повного виконання зобов'язань Сторонами відповідно до умов цього Договору». Крім того вирішили Додати п.6.5. та викласти його в наступній редакції: « 6.5 Договір вважається автоматично пролонгованим на один рік, якщо жодна зі сторін не повідомила письмово іншу за один місяць до закінчення терміну дії договору про його припинення».
За посиланнями позивача строк дії договору, відповідно до п.6.5 договору автоматично пролонгувався.
Товар вважається поставленим з моменту його фактичного отримання Покупцем та підписання ним накладної (п.3.3 договору).
Згідно п.4.1 договору, Покупець сплачує Постачальнику вартість Товару за ціною, вказаною у Рахунку - фактурі(ах) Специфікації, які додаються до даного Договору і є невід'ємною частиною даного договору. Загальна вартість Товару може бути змінена по взаємному погодженню сторін (додаткова угода).
Пунктом 4.2 договору передбачено, що загальна вартість Товару, яка підлягає сплаті Покупцем, Постачальнику вказується у Рахунку - фактурі(ах) згідно вартості Товару, у Американських доларах США із перерахунком в національну валюту України по курсу іноземної валюти НБУ с коригуванням курсу на день фактичної оплати, а саме перерахунку коштів у безготівковій формі на рахунок Постачальника у зв'язку із наявністю імпортної складової у ціні Товару, окремої партії. В свою чергу. Покупець повинен провести оплату Товару у безготівковій формі на рахунок Постачальника, у національній валюті за курсом іноземної валюти НБУ на день фактичної сплати.
Оплата Товару, здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника (п.4.3 договору).
Відповідно до п. 5.4 договору, перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару у відповідності до п.3.3 договору.
Позивач вказує, що на виконання умов Договору, поставив відповідачу товару на загальну суму 668 617,45грн., що підтверджується видатковими накладними №1 від 14 листопада 2018 року на суму 341 428, 49 грн.; № 2 від 16 листопада 2018 року на суму 127 942,26 грн.; № 3 від 16 листопада 2018 року на суму 98 401,34 грн; № 4 від 16 листопада 2018 року на суму 100 845,36 грн.
Позивач зазначає, що після виконання своїх зобов'язань та підписання первинної документації між сторонами, ним було сформовано та виставлено відповідачу перший рахунок на оплату часткової суми за договором: Рахунок на оплату № 1 від 14 листопада 2018 року на суму 341 428,49 грн
Проте відповідач в порушення своїх зобов'язань за договором поставки вартість поставленого товару сплатив частково в суму 257 000грн., в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в суму 411 617,45грн.
За посиланнями позивача, зважаючи на недобросовісну поведінку відповідача, ТОВ «САУЗЕН ГЛАС УКРАЇНА» була направлено на адресу відповідача вимогу № 20/03-1 від 20.03.2019 року, якою повідомлено про порушення останнім умов Договору поставки в частині сплати грошових коштів за отриманий товар та необхідність сплатити у 5-ти денний термін утворену заборгованість.
Відповідна вимога була вручена відповідачу 27.03.2019 року, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення, проте залишено останнім без відповіді та виконання.
Невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №1 від 06.09.2018р. стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю “САУЗЕН ГЛАС УКРАЇНА” до суду з відповідним позовом для захисту свого порушеного права.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.
Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
З матеріалів справи вбачається, що 06.09.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “САУЗЕН ГЛАС УКРАЇНА” (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЛАСС ПІВДЕНЬ ІНВЕСТ» (нова назва Товариство з обмеженою відповідальністю “РЕДКОЛ БВК КОМПАНІ”) (Покупець) був укладений договір поставки №1, за умовами якого Постачальник постачає Покупцю скло різного типу, дзеркало, або інші матеріали та обладнання, узгоджені сторонами в Специфікаціях, в подальшому - “Товар”, однією партією, відповідно до письмового замовлення Покупця, яке надіслано на електрону адресу Постачальника, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити “Товар” відповідно до умов цього Договору (п.1.1 договору).
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Абзацом 1 ч. 1. ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно п.4.1 договору, Покупець сплачує Постачальнику вартість Товару за ціною, вказаною у Рахунку - фактурі(ах) Специфікації, які додаються до даного Договору і є невід'ємною частиною даного договору.
Судом встановлено, що на виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 668 617,45грн., що підтверджується видатковими накладними №1 від 14 листопада 2018 року на суму 341 428, 49 грн.; № 2 від 16 листопада 2018 року на суму 127 942,26 грн.; № 3 від 16 листопада 2018 року на суму 98 401,34 грн; № 4 від 16 листопада 2018 року на суму 100 845,36 грн.
Пунктом 1 ст.691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. (ч. 1, ст. 692 Цивільного Кодексу України).
В той же час, судом встановлено що відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару здійсним не належним чином та не в повному обсязі сплативши 257 000грн., внаслідок чого у останнього утворилась заборгованості в сумі 411 617,45грн.
При цьому, суд зазначає хоча в договорі й зазначено, що підставною для оплати є рахунок-фактура, однак за змістом статті 692 ЦК України така умова договору не змінює строк виконання грошового зобов'язання, який обраховується з дня отримання товару, а не рахунку. Аналогічний висновок викладений в Постанові Верховного суд у складі Касаційного господарського суду по справі №915/641/19 від 29.04.2020р.
Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми отриманого та неоплаченого товару в сумі 411 617,45грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “САУЗЕН ГЛАС УКРАЇНА” є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню
Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “САУЗЕН ГЛАС УКРАЇНА” (65069, м. Одеса, вул. Дунаєвського, буд. 1, код ЄДРПОУ 42347392) до Товариства з обмеженою відповідальністю “РЕДКОЛ БВК КОМПАНІ” (65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, буд. 35, код ЄДРПОУ 42378771) - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “РЕДКОЛ БВК КОМПАНІ” (65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, буд. 35, код ЄДРПОУ 42378771) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “САУЗЕН ГЛАС УКРАЇНА” (65069, м. Одеса, вул. Дунаєвського, буд. 1, код ЄДРПОУ 42347392) основний борг в сумі 411 617 (чотириста одинадцять тисяч шістсот сімнадцять)грн. 45коп. та судовий збір в сумі 6 174 (шість тисяч сто сімдесят чотири)грн. 26коп.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 21 січня 2022 р.
Суддя К.Ф. Погребна