"20" січня 2022 р.Справа № 916/3590/21
Господарський суд Одеської області у складі:
судді Малярчук І.А.,
розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін справу №916/3590/21 за позовом Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав" (02002, м. Київ, вул. А. Аболмасова, буд. 5, група приміщень 57, офіс 7, ел. пошта представника: intelkrafts@gmail.com) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тапрум" (65026, м. Одеса, вул. Ланжеронівська, буд.28) про стягнення 7443,87 грн,
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача, клопотань та заяв сторін, процесуальні дії суду:
Позивач в обґрунтування власних позовних вимог послався на те, що 01.07.2020 між ГС «Українська ліга авторських і суміжних прав», Приватною організацією «Українська ліга авторських і суміжних прав», Приватною організацією «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» та ТОВ "Тапрум" було укладено договір №КБР-254/07/20-Н про забезпечення правомірного використання об'єктів авторського права та об'єктів суміжних прав в публічних закладах. ГС «Українська ліга авторських і суміжних прав» є акредитованою організацією колективного управління у сфері розширеного колективного управління «публічне виконання музичних недраматичних творів з текстом і без тексту, включно з тими творами, що включені до складу аудіовізуальних творів», що у порядку, передбаченому законодавством України та чинними міжнародними угодами України, здійснює збір та розподіл винагороди з користувачів за використання ними об'єктів суміжних прав шляхом укладання з користувачами договорів про надання дозволу на використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та договори про виплату винагороди (відрахувань) за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав.
Також позивач зазначає, що договором №КБР-254/07/20-Н про правомірне використання передбачено зокрема, наступне: « 3.1. Договір про надання дозволу на використання суміжних прав та виплату винагороди за використання об'єктів суміжних прав укладається строком на 1 (один) рік (із автоматичною пролонгацією) і є за своєю правовою природою ліцензійним договором. 3.2. Договір про надання дозволу на використання авторського права та виплату винагороди за використання об'єктів авторського права укладається строком на 1 (один) рік (із автоматичною пролонгацією) і є за своєю правовою природою ліцензійним договором. 3.3. За Договорами, зазначеними в п. 3.1. та 3.2. Користувач здійснює оплату за весь строк дії договору шляхом виплат в розстрочку, а саме здійснює оплату періодами, які встановлені у Додатку №3 до цього Договору При цьому Користувачем здійснюється оплата єдиним платежем як за авторські, так і за суміжні права в розмірі, що зазначений в Додатку №3 до цього Договору (з урахуванням інших положень Договору) на рахунок ПО УЛАСП (Приватної організації «Українська ліга авторських і суміжних прав»). На думку позивача, зазначені вище положення свідчать про наявність у відповідача обов'язку із сплати винагороди за 1 (один) рік. Тобто, у відповідача є заборгованість перед позивачем та Авторською організацією, на рахунки яких перераховує кошти відповідача Приватна організація «Українська ліга авторських і суміжних прав», стосовно 1-го року. При цьому у договорі згадується розстрочка, дія якої обумовлена певними факторами. При визначенні питання, в якому саме розмірі на сьогоднішній день відповідач повинен здійснити виплату позивачу, є питання того, чи діяв на дату подання цього позову режим розстрочки платежів за Договором про правомірне використання. Відповідно до п. 3.5. Договору про правомірне використання механізм розстрочки передбачений цим Договором діє наступним чином. Користувач активує механізм розстрочки шляхом здійснення першого Єдиного щомісячного сукупного платежу за майнові права (роялті) в повному обсязі не пізніше 15-ти днів з дати підписання цього Договору. Режим розстрочки за загальним правилом за цим Договором діє без обмеження строку. В той же час, якщо Користувач не сплачував Єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права два календарних місяці поспіль, то механізм розстрочки припиняє дію достроково і розпочинають діяти умови річної оплати (умови річної оплати означають: оплату за рік у вигляді повної передоплати, причому її строк здійснення вважається таким, що настав; і це правило стосується кожного із дозволів: як стосовно авторських прав, так і стосовно суміжних прав). Підставою для оплати в цьому випадку є сам цей Договір із додатками до нього. Позивач також зазначає, що на дату цієї позовної заяви Відповідач не сплачував за Договором про правомірне використання кошти більше ніж 2 (два місяці). Загалом відповідачем було сплачено 2400,00 грн. за Договором. Дата сплати Єдиного сукупного платежу за майнові права настала 26.09.2020 року. З цієї дати до дати написання позовної заяви минуло більше ніж 2 (два) місяці. Відповідно, це означає, що механізм (режим) розстрочки є таким, що вже не діє відповідно до п.3.5. Договору про правомірне використання, строк оплати для відповідача на поточний момент настав щодо 1 (одного) повного року. Оскільки, механізм (режим) розстрочки є таким, що вже не діє, відповідно до п.3.5. Договору про правомірне використання, відповідач має сплатити за цей період «у вигляді повної передоплати». Отже, за перший рік дії Договору, у відповідача виникла така заборгованість: 1920 грн + 1767,74 грн + 1600 грн = 5287,74 грн. У зв'язку із введенням карантину у період з січня 2021 року по березень 2021 року включно сума щодо сплати винагороди (роялті) у розмірі трьохмісячного єдиного платежу за авторські і суміжні права (2 400,00 грн) була перерахована і сумарно становить 31767,74 грн за зазначений період (три місяці). У зв'язку із введенням карантину у період з квітня 2021 року по червень 2021 року включно сума щодо сплати винагороди (роялті) у розмірі трьохмісячного єдиного платежу за авторські і суміжні права (2400 грн.) була перерахована і сумарно становить 1 600 грн. за зазначений період (три місяці). Поряд із цим позивач зазначає, що оскільки від відповідача не надходило належного повідомлення про припинення у строк, передбачений Ліцензійними угодами, отже, договір було пролонговано на 1 (один) рік з « 01» липня 2021 року до « 30» червня 2020 року. Оскільки механізм (режим) розстрочки є таким, що вже не діє, відповідно до п.3.5. Договору про правомірне використання, відповідач має сплатити за цей період «у вигляді повної передоплати». При цьому, сплата має проходити не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до початку місяця за який він здійснюється. А зважаючи на те, що Договір було пролонговано, і механізм (режим) розстрочки вже не діє, не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до подовження договору. Дата сплати щодо платежу щодо другого року дії Договору - року, дія Договору у який є автоматично пролонгованою, настала 26.06.2021 року. Звідси, позивач вказує, що відповідно до умов Договору, укладеного між сторонами, відповідач має заборгованість за період з липня 2020 року до червня 2021 року включно (перший рік дії Договору), а також за другий рік дії Договору (який було пролонговано відповідно до умов Договору про правомірне використання). Відповідач заборгував відповідно до Договору з липня 2020 року до червня 2021 року включно (за перший рік дії Договору) та за другий рік дії Договору (з « 01» липня 2020 до « 01» червень 2022 року).
Також позивач навів у позові наступний розрахунок позовних вимог. Відповідно сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 1920 грн + 1767,74 грн + 1600 грн = 5287,74 грн.
У зв'язку із введенням карантину у період з січня 2021 року по березень 2021 року включно сума щодо сплати винагороди (роялті) у розмірі трьохмісячного єдиного платежу за авторські і суміжні права (2 400,00 грн) була перерахована і сумарно становить 31767,74 грн за зазначений період (три місяці). У зв'язку із введенням карантину у період з квітня 2021 року по червень 2021 року включно сума щодо сплати винагороди (роялті) у розмірі трьохмісячного єдиного платежу за авторські і суміжні права (2 400 грн) була перерахована і сумарно становить 1 600 грн за зазначений період (три місяці). 2 400,00 грн * 4 (кількість три місяці у другому році дії договору, за які Відповідач має заборгованість) = 9 600,00 грн. (сума заборгованості за другий рік дії Договору). Отже, загальна заборгованість за Договором за два роки становить 5287.74 грн+ 9 600.00 = 14 887,74 грн. Відповідно до п.3.6 Договору про правомірне використання отриманий ПО УЛАСП від Користувача Єдиний сукупний платіж за майнові права перераховується ПО УЛАСП на рахунок Суміжної Організації та на рахунок Авторської Організації. Пропорції щодо перерахування на Суміжну Організацію та на Авторську Організацію дотримуються ПО УЛАСП завжди в рівних частках (50% на 50%). Тобто 50% від зазначеного платежу Користувача має отримати Суміжна Організація, а інші 50% - Авторська Організація.». Отже, позивач вважає, що йому належить 50% від винагороди, що підлягає перерахуванню відповідачем на рахунок Приватної організації «Українська ліга авторських і суміжних прав», що дорівнює 7 443,87 гривень, та складається з наступних періодів дії Договору: перший рік дії Договору, що складається з дванадцяти місяців (з липня 2020 по червень 2021 року включно), борг за який складається з нарахування до сплати за дванадцять місяців, дата несплати якого настала 26.09.2020 року, що складає 5287,74 * 50% = 2 643,87 гривень; другий рік дії Договору, що складається з дванадцяти місяців (з липня 2021 по червень 2022 року включно), борг за який складається з нарахування до сплати за дванадцять місяців, дата несплати якого настала 26.06.2021, що складає 9 600,00 * 50% = 4 800 гривень. Разом загальна сума основного боргу складає 7 443,87 грн.
Відповідач правом на подання заперечення щодо розгляду справи в спрощеному провадженні без виклику сторін, відзиву на позов не скористався. За таких обставин, суд розглядає дану справу за наявними в ній матеріалами з врахуванням положень ч.2 ст.178 ГПК України, якими передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. При цьому, суд враховує, що ухвалу суду від 15.12.2021р. судом було надіслано за адресою державної реєстрації, однак, відповідачу не вручено поштою з поміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.12.2021р. відкрито провадження у справі №916/3590/21, постановлено розглядати справу №916/3590/21 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Зміст спірних правовідносин, фактичні обставини справи та докази, на підставі яких судом встановлені обставини справи:
01.07.2020 між ТОВ «Тапрум» (користувач), ГС «Українська ліга авторських та суміжних прав» (суміжна організація), ПО «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» (авторська організація), ПО «Українська ліга авторських і суміжних прав» (ПО УЛАСП) було укладено договір №КБР-254/07/20-Н про забезпечення правомірного використання об'єктів авторського права та об'єктів суміжних прав в публічних закладах, згідно умов якого він укладений з метою здійснення єдиних виплат за отримання дозволів на публічне виконання, як об'єктів авторського права (творів), так і об'єктів суміжних прав (фонограм та зафіксованих у них виконань) (преамбула договору).
Відповідно до п.п.3.1., 3.2., 3.3. договору №КБР-254/07/20-Н від 01.07.2020 договір про надання дозволу на використання суміжних прав та виплату винагороди за використання об'єктів суміжних прав укладається строком на 1 (один) рік (із автоматичною пролонгацією) і є за своєю правовою природою ліцензійним договором. Договір про надання дозволу на використання авторського права та виплату винагороди за використання об'єктів авторського права укладається строком на 1 (один) рік (із автоматичною пролонгацією) і є за своєю правовою природою ліцензійним договором. За Договорами, зазначеними в п. 3.1. та 3.2. Користувач здійснює оплату за весь строк дії договору шляхом виплат в розстрочку, а саме здійснює оплату періодами, які встановлені у Додатку №3 до цього Договору. При цьому Користувачем здійснюється оплата єдиним платежем як за авторські, так і за суміжні права (надалі також - «Єдиний сукупний платіж за майнові права») в розмірі, що зазначений в Додатку №3 до цього Договору (з урахуванням інших положень Договору) на рахунок ПО УЛАСП (Приватної організації «Українська ліга авторських і суміжних прав»).
Згідно п.3.5. договору №КБР-254/07/20-Н від 01.07.2020 механізм розстрочки передбачений цим Договором діє наступним чином. Користувач активує механізм розстрочки шляхом здійснення першого Єдиного щомісячного сукупного платежу за майнові права (роялті) в повному обсязі не пізніше 15-ти днів з дати підписання цього Договору. Режим розстрочки за загальним правилом за цим Договором діє без обмеження строку. В той же час, якщо Користувач не сплачував Єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права два календарних місяці поспіль, то механізм розстрочки припиняє дію достроково і розпочинають діяти умови річної оплати (умови річної оплати означають: оплату за рік у вигляді повної передоплати, причому її строк здійснення вважається таким, що настав; і це правило стосується кожного із дозволів: як стосовно авторських прав, так і стосовно суміжних прав). Підставою для оплати в цьому випадку є сам цей Договір із додатками до нього.
За положеннями п.3.6. договору №КБР-254/07/20-Н від 01.07.2020 отриманий ПО УЛАСП від Користувача Єдиний сукупний платіж за майнові права перераховується ПО УЛАСП на рахунок Суміжної Організації та на рахунок Авторської Організації. Пропорції щодо перерахування на Суміжну Організацію та на Авторську Організацію дотримуються ПО УЛАСП завжди в рівних частках (50% на 50%). Тобто 50% від зазначеного платежу Користувача має отримати Суміжна Організація, а інші 50% - Авторська Організація.
Крім того, сторонами договору підписано додатки №№1, 2, 3, 4, 5.
Відповідно до п.2.3. додатку №3 до договору №КБР-254/07/20-Н від 01.07.2020 єдиний сукупний платіж за майнові права перераховується Користувачем на розрахунковий рахунок ПО УЛАСП відповідно до умов Основного договору (Договором про забезпечення правомірного використання об'єктів авторського права і суміжних прав). Він сплачується не пізніше ніж за п'ять днів до початку періоду (місяця) за який він здійснюється. Перший платіж здійснюється не пізніше п'яти календарних днів з моменту підписання Основного договору. Це ж правило застосовується у випадку пролонгації Основного договору з додатками. Не зважаючи на дату укладання Договору Користувач здійснює перший платіж за весь місяць (календарний період), в якому було укладено Основний договір.
У п.2 Додатку №3 до договору №КБР-254/07/20-Н від 01.07.2020 сторони погодили, що єдиний сукупний платіж за майнові права становить 2400 грн (тобто, місячний платіж становить 800 грн за кожний заклад користувача). Єдиний сукупний платіж сплачується такими періодами - що тримісячно.
За положеннями п.п.5.1., 5.2. Додатків №№1, 2 до договору №КБР-254/07/20-Н від 01.07.2020 договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє 1 (один) рік, а в частині невиконаних фінансових зобов'язань, фінансових санкцій та будь- яких інших зобов'язань - до їх повного виконання. У випадку, якщо жодна із Сторін не повідомить письмово іншу Сторону про припинення дії цієї Ліцензійної угоди протягом місяця до настання зазначеної в п.5.1 дати, дія цієї Ліцензійної угоди вважається подовженою на той самий строк і на тих же умовах, і так кожного разу коли протягом місяця до завершення строку дії цієї Ліцензійної угоди не буде належного повідомлення про припинення.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши пояснення представника позивача, його мотивовану оцінку кожного аргументу щодо наявності підстав для задоволення чи відмови у позові, проаналізувавши нижченаведені норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.
Правовідносини сторін у дійсному спорі регулюються наступними положеннями чинного законодавства.
Статтею 418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.
Особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб; використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом; умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об'єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог цього Кодексу та іншого закону (ч.ч. 2-4 ст. 426 ЦК України).
Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.610, ч.1 ст.612 ЦК України).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).
Таким чином, суд встановив, що мало місце укладення між, у тому числі позивачем та відповідачем, договору №КБР-254/07/20-Н від 01.07.2020 та додатків №№1-5, згідно з яким відповідач отримав дозволи на публічне виконання, як об'єктів авторського права (творів), так і об'єктів суміжних прав (фонограм та зафіксованих у них виконань), в обмін на що зобов'язався проводити оплату у строки, передбачені договором, які порушив, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 7443,87 грн, яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у повній мірі.
Заявою від 18.01.2022р. за вх.№1372/22 позивач просить суд стягнути з відповідача 5000грн. витрат на правничу допомогу.
На підтвердження витрат на послуги адвоката позивач подав до справи: договір про надання професійної правничої допомоги №14.534-Н від 02.11.2021, укладений між АО «Інтелкрафтс» та ГС «Українська ліга авторських та суміжних прав», наказ №14.534 від 02.11.2021, довіреність від 01.11.2021, акт приймання - передачі наданих послуг з правничої допомоги від 24.12.2021.
Разом з тим слід зазначити, що наявний в матеріалах справи акт приймання-передачі наданих послуг від 24.12.2021 не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у зазначеному розмірі, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно ч.ч.1, 3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.1, 2, 3, 4, 5, 6 ст.126 ГПК України).
Положення п.2 ч.1, ч.4 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Між тим, як зазначила Об'єднана палата Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019р. по справі №922/445/19, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Так, у акті від 24.12.2021 зазначено наступні послуги: підготовка та складання позовної заяви, роздруківка, посвідчення копій документів, підготовка процесуальних документів.
Роздруківка, посвідчення копій документів не є різновидом правничої допомоги.
Наразі, адвокатом надано позивачу послуги лише зі складання позову, складання заяви про відшкодування правничих витрат. Дана справа є нескладною, не потребує додаткових зусиль та витрачання часу на надання правничої допомоги у ній, а отже, заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу з урахуванням категорії справи, рівня її складності, тривалості розгляду справи підлягають задоволенню частково у розмірі 3000грн, які можуть вважатись розумними і співмірними по даній справі.
За розгляд даного позову судом позивач поніс витрати на оплату судового збору в сумі 2270грн, який підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача внаслідок повного задоволення судом його позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 123, 124, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Задовольнити повністю позов Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав" (02002, м. Київ, вул. А. Аболмасова, буд. 5, група приміщень 57, офіс 7, ел. пошта представника: intelkrafts@gmail.com) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тапрум" (65026, м. Одеса, вул. Ланжеронівська, буд.28) про стягнення 7443,87 грн.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тапрум" (65026, м. Одеса, вул. Ланжеронівська, буд.28, код ЄДРПОУ 43179898) на користь Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав" (02002, м. Київ, вул. А. Аболмасова, буд. 5, група приміщень 57, офіс 7, ел. пошта представника: intelkrafts@gmail.com, код ЄДРПОУ 42502769) 7443 (сім тисяч чотириста сорок три) грн 87 коп. заборгованості, 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн судового збору, 3000 (три тисячі) грн витрат на правничу допомогу.
Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.241 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до п.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 20 січня 2022 р.
Суддя І.А. Малярчук