"17" січня 2022 р. Справа № 916/3536/21
Господарський суд Одеської області у складі:
судді Малярчук І.А.,
розглянувши справу №916/3536/21 за позовом Фізичної особи-підприємця Чернієнко Олександра Володимировича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області (65023, м. Одеса, вул. Садова, 1-А), Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства в Одеській області (65110, м. Одеса, вул. Балківська, 12В), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛЕСТ" про стягнення 58000грн шкоди,
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача, пояснення учасників справи, клопотання, заяви сторін, процесуальні дії суду:
Позивач, позовні вимоги підтримує, в їх обґрунтування зазначає, що він є власником 5 коробок (116 кг) раків (вартістю 29 000 грн), мав намір отримати їх від продавця 23.04.2019 рейсовим автобусом Харків-Одеса. 23.04.2019 о 06 годині 15 хвилин, за адресою: м. Одеса, Центральний Автовокзал, інспектором відділу охорони водних біоресурсів «рибоохоронний патруль» Десятником К.В. був складений протокол №000198/982 про адміністративне правопорушення від 23.04.2019 за ч. 1 ст. 88-1 КУпАП України відносно ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , водія автобусу Харків-Одеса, номерний знак НОМЕР_2 , марки «Мерседес», якій нібито перевозив живі раки вагою 116 (сто шістнадцять) кг без накладної рибогосподарського підприємства, яка підтверджує законність придбання та реалізації водних біоресурсів (раків), чим порушив ст.7 Закону України «Про тваринний світ». Однак, ОСОБА_2 не був власником раків, а лише водієм рейсового автобуса. Позивач також вказує, що постановою Одеського апеляційного суду від 15.11.2019 по справі №522/9055/19 про притягнення ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 88-1 КУпАП провадження було закрите на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 88-1 КУпАП. Поряд із цим суд зобов'язав повернути власнику вилучені водні біоресурси, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення. Позивач відзначає, що також Одеським апеляційним судом був встановлений факт того, що він є власником зазначених раків.
Крім того, позивач стверджує, що неодноразово звертався до Управління державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеської області (Одеський рибоохоронний патруль) та інших органів виконавчої влади з вимогою про повернення належних йому 116 кг раків, які були вилучені 23.04.2019, однак, кожен раз отримував відповідь, що, нібито, з постанови Одеського апеляційного суду від 15.11.2019 по справі 522/9055/19 вбачається, що раки передані на зберігання Товариству з обмеженою відповідальною «КЛЕСТ». Між тим, а ні в постанові Приморського районного суду міста Одеси від 03.07.2019, а ні в постанові Одеського апеляційного суду від 15.11.2019 по справі №522/9055/19 не розглядалось питання щодо встановлення особи, на відповідальному зберіганні якої знаходяться раки. В матеріалах справи про адміністративне правопорушення також відсутні документи, які б підтверджували факт передання раків на відповідальне зберігання до ТОВ «КЛЕСТ». На запит позивача від 25.05.2020 Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області повторно вказало, що нібито факт передачі вилучених біоресурсів до ТОВ «КЛЕСТ» вбачається з матеріалів судової справи №522/9055/19 та не надало жодної копії документів стосовно цих біоресурсів, тоді як мав бути в наявності відповідний договір з ТОВ «КЛЕСТ» та акт їх передачі. Позивач стверджує, що звертався до ТОВ «КЛЕСТ», однак, таке ТОВ фактично відсутнє за юридичною адресою, а листи та адвокатський запит до ТОВ «КЛЕСТ» повернулись відправникам з позначкою про невручення. Звідси, з огляду на викладене, позивач вбачає заподіяння йому з боку Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства в Одеській області шкоди в розмірі 29000грн.
Також позивач вказує, що звертався до відповідача з претензією, але відповідач добровільно не має наміру відшкодовувати завдану ним шкоду. Оскільки з дня набрання сили постановою Одеського апеляційного суду, в якої він зобов'язав Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області повернути вилучені водні біоресурси (ракі) власнику пройшло більше року, та на численні звернення позивача з проханням повернути раків, він лише отримував відписки, позивач вважає, що його моральні страждання можливо оцінити у розмірі 29 000 грн.
Відповідач - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області проти позову заперечує, подав відзив на позов від 17.12.2021 за вх.№34159/21, де вказує, що ГУ ДКСУ в Одеській області є окремою юридичною особою, яка самостійно несе відповідальність за своїми зобов'язаннями, в повному обсязі виконує свої завдання та функції. Відповідно до пункту 1 Положення про головні управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.10.2011 №1280 (зі змінами) (далі - Положення №1280), Головні управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі є територіальними органами Державної казначейської служби України. Згідно з пунктом 18 Положення №1280 Головне управління Казначейства є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в установах Казначейства та банках. ГУ ДКСУ просить суд звернути увагу, що ГУ ДКСУ в Одеській області зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за власним кодом ЄДРПОУ (37607526), є окремою юридичною особою та не уособлює Державну казначейську службу України. Пунктом 3 Положення №1280 визначено, що основним завданням Головного управління Казначейства є реалізація державної політики у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів. Головне управління Казначейства відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку, зокрема: здійснює розподіл коштів між місцевими бюджетами, загальним та спеціальним фондами бюджету відповідно до нормативів відрахувань, визначених бюджетним законодавством, і їх перерахування відповідно до законодавства, а також проводить відповідні розрахунки між державним та місцевим бюджетами, між місцевими бюджетами та між учасниками бюджетного процесу і суб'єктами господарювання. Казначейське обслуговування передбачає: 1) розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства; 2) контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, реєстрації взятих бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов'язаннями; 3) ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів з дотриманням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в державному секторі та інших нормативно-правових актів Міністерства фінансів України; 4) здійснення інших операцій з бюджетними коштами. В органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, бюджетним установам відкриваються рахунки у встановленому законодавством порядку. Із викладеного, ГУ ДКСУ в Одеській області вбачає, що у позовній заяві ФОП Чернієнко О.В. помилково визначає в якості відповідача Державну казначейську службу України в особі ГУ ДКСУ в Одеській області.
ГУ ДКСУ в Одеській області вважає, що спірні відносини виникли між позивачем та Управлінням Державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області у зв'язку з неповерненням вилучених водних біоресурсів відповідно до Протоколу про адміністративне правопорушення від 23.04.2019 №000198. Відповідач вказує, що, як вбачається із матеріалів позовної заяви та доданого позивачем акту приймання-передачі швидкопсувного майна вилученого за фактом порушення рибоохоронного законодавства, Управлінням Державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області було передано майно позивача на зберігання до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛЕСТ», тому останнє є відповідальним за збереження майна позивача, а також Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області. Посилаючись на те, що відсутня інформація про реалізацію вилученого у позивача майна та звернення коштів в дохід держави, відповідач вважає, що є помилковою та не може бути задоволена позовна вимога позивача про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 29 000,00 грн з Державної казначейської служби України в особі ТУ ДКСУ в Одеській області. Згідно мережі розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, що отримують фінансування з Державного та місцевих бюджетів у 2021 році, Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області, що на думку позивача, завдало йому майнової шкоди, обслуговується в Головному управлінні Державної казначейської служби України в Одеській області на підставі договору про розрахунково- касове обслуговування. Тобто, при встановленні судом дійсного спричинення шкоди позивачу, стягнення повинно проводитись з рахунків винного органу, як розпорядника (одержувача) бюджетних коштів, рахунки якого відкрито в територіальному органі Державної казначейської служби України (тобто, безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти бюджетної установи). На виконання вимог Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Порядку №845, Державна казначейська служба України та її територіальні органи здійснюють безспірне списання коштів з рахунків боржника, які відкриті в територіальному органі Державної казначейської служби України (стягнення конкретних сум з конкретних боржників). Тобто, у зв'язку з цим, окремі юридичні особи, в тому числі, органи Державного агентства меліорації та рибного господарства України, самостійно несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями, є розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня, тому будь-які виплати, зокрема завдана матеріальна та моральна шкода, повинна відшкодовуватись з рахунків таких органів, тобто за рахунок бюджетів, передбачених для даних органів, а останні зобов'язані вжити всіх заходів щодо забезпечення відповідних асигнувань.
При цьому, ГУ ДКСУ в Одеській області відзначає, що позивач обмежується лише загальними посиланнями, що внаслідок дій посадових осіб Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області йому було завдано моральної шкоди і не надає суду жодних доказів про її наявність, жодних доказів на підтвердження того, що по відношенню до нього був здійсненний фізичний чи психічний вплив та в чому він виражався не надає. На думку відповідача, позивач повинен був обґрунтувати, якими доказами підтверджується факт заподіяння йому моральних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору, а також надати до суду обґрунтований розрахунок суми моральної шкоди, яку він просить стягнути. До того ж, за твердженням відповідача, позивачем необґрунтовано завищено розмір шкоди, що на його думку, підлягає відшкодуванню на його користь.
28.12.2021 за вх.№35067/21 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, де позивач зазначає, що згідно з п. 44 Постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 242/4741/16-ц від 27.11.2019 держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган. Таким чином, питання залучення або ж незалучення ДКСУ не має істинного значення для правильного вирішення даної справи.
До того ж, позивач вказує, що не має із ТОВ «КЛЕСТ» будь-яких правовідносин, а тому рекомендації відповідача щодо притягнення ТОВ «КЛЕСТ» до цивільної відповідальності на підставі положень глави 66 ЦК України - є безпідставними.
Щодо обґрунтування моральної шкоди позивач зазначив, що загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом держвлади, були сформульовані ВС у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Зокрема, суд дійшов висновку, що відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним з ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання та приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження з нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік і стан здоров'я потерпілого. Визначаючи співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам, суд повинен виходити із засад розумності та справедливості. З огляду на те, що «розумність» і «справедливість» є оціночними поняттями, суди першої та апеляційної інстанції, які заслуховують сторін та встановлюють фактичні обставини справи, мають широку свободу розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди. Тобто оцінка моральної шкоди, яке в кожному конкретному випадку трактується по- своєму, з урахуванням не лише правових знань, але й набутого життєвого досвіду, зумовлює складність у визначенні розміру заподіяної моральної шкоди і її доказуванні. Позивач вважає, що ним було доказано факт незаконності та протиправності дій Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області та факт тривалого невиконання судового рішення органом державної влади, на думку позивача, це є достатніми доказами для того, що ці обставини мали на позивача тривалий негативній вплив.
04.01.2022 за вх.№142/22 відповідач - Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства в Одеській області подало до справи відзив на позов, в якому зазначає, що в якості відповідача позивачем в поданому позові зазначено Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області, яке є територіальним органом Державного агентства меліорації та рибного господарства України діє у складі Держрибагентства як відокремлений структурний підрозділ і йому підпорядковується, що відображено у Положенні про Управління, затвердженому наказом Державного агентства меліорації та рибного господарства України від 15.07.2016 №229, у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. Відповідач вказує, що оскільки не має статусу юридичної особи, не наділений самостійною господарською процесуальною дієздатністю, тому не може бути відповідачем, через що позов до нього не підлягає розгляду у господарському суді.
Крім того, Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства в Одеській області вказує, що водні біоресурси були вилучені головним державним інспектором відділу охорони водних ресурсів «Рибоохоронний патруль» Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області та передані на зберігання TOB «КЛЕСТ» на підставі акту приймання-передачі швидкопсувного майна №132/0 від 23.04.2019 на виконання договору про зберігання та реалізацію швидкопсувного вилученого, конфіскованого, безхазяйного майна, що переходить у власність держави №02/01-19/1 від 02.01.2019, укладеного між Управлінням Державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області та ТОВ «КЛЕСТ». Звідси Управління вважає, що першочергово відповідальним за збереження майна позивача є ТОВ «КЛЕСТ». До того ж, Управління вказує, що не належить до суб'єктів відповідальності за цими нормами, у зв'язку з тим, що не має статусу органу, який реалізує надані державою функції і повноваження у сфері управління, натомість, такими органами є - державні адміністрації та органи місцевого самоврядування. Відповідач вважає, що позивач обмежується лише загальними посиланнями, що внаслідок дій посадових осіб Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області йому було завдано моральної шкоди і не надає суду жодних доказів про її наявність. Крім того, жодних доказів па підтвердження того, що по відношенню до нього був здійсненний фізичний чи психічний вплив та в чому він виражався не надає. Вказує відповідач і на те, що позивачем необґрунтовано завищено розмір шкоди, що на його думку, підлягає відшкодуванню на його користь.
Позивач, подаючи позов у даній справі через Електронний суд 18.11.2021, з 18.11.2021 є підключеним через Електронний суд до матеріалів даної справи, отже, є обізнаним із відзивом Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства в Одеській області від 04.01.2022 за вх.№142/22, оскільки даний відзив також відправлений 04.01.2021 до Електронного суду.
Європейський суд з прав людини у п.41 свого рішення від 03.04.2008р. у справі "Пономарьов проти України", зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
При цьому, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989р. у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Так, положення ч.1 ст.248 ГПК України визначають, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Отже, враховуючи, вжиті судом заходи із забезпечення повідомлення відповідачів та третьої особи про розгляд судом справи №916/3536/21 засобами поштового зв'язку, суд, зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, дійшов висновку в контексті гарантій ст.6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року щодо розумного строку розгляду справи, про необхідність розгляду справи по суті за наявними матеріалами.
Ухвалою суду від 13.12.2021 відкрито провадження у справі №916/3536/21, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Зміст спірних правовідносин, фактичні обставини справи та докази, на підставі яких судом встановлені обставини справи:
02.01.2019 між Управлінням Державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області (замовник) та ТОВ «КЛЕСТ» (виконавець) було укладено договір про зберігання та реалізацію швидкопсувного вилученого, конфіскованого, безхазяйного майна, що переходить у власність держави №02/01-19/1, згідно умов якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе обов'язок виконувати послуги, пов'язані з прийняттям, зберіганням та реалізацією швидкопсувного вилученого, конфіскованого, безхазяйного майна, що переходить у власність держави, а саме незаконно добутих водних біоресурсів. Виконавець зобов'язаний: приймати вилучене під час проведення рибоохоронних заходів майно від Замовника за місцем його знаходження по-предметно, підписувати та скріпляти печаткою акти приймання-передачі швидкопсувного майна вилученого за фактами порушень рибоохоронного законодавства; забезпечити власними силами зберігання майна та його споживчих якостей, транспортування та інші дії, необхідні для реалізації майна. 10.1. Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2019 (п.п.1.1., 2.3.1., 2.3.2., 10.1. договору).
Фактично раки у кількості 116 кг на суму 2900 передано за актом №000198 від 23.04.2019 від Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області до ТОВ «КЛЕСТ».
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 29.11.2021, Положення про Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області останнє є відокремленим підрозділом юридичної особи - Державного агентства меліорації та рибного господарства України.
Згідно постанови Одеського апеляційного суду від 15.11.2019 по справі №522/9055/19 скасовано постанову Приморського районного суду міста Одеси від 03.07.2019, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.88-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн з конфіскацією в дохід держави предметів торгівлі - вилучених водних біоресурсів, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення №000198/982 від 23.04.2019 року, а саме: живих раків вагою 116 кг.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши правові позиції, пояснення сторін, їх мотивовану оцінку кожного аргументу щодо наявності підстав для задоволення чи відмови у задоволенні позову, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Як визначено у ч.1 ст.41 ГПК України, у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.
Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу (ч.ч.1, 2, 3 ст.45 ГПК України).
Відповідно до ч.2 ст.48 ГПК України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Звідси, в силу ч.2 ст.48 ГПК України суд позбавлений права за власною ініціативою замінювати у справі неналежного відповідача, така заміна можлива лише за подання відповідного клопотання позивача, тоді як такого клопотання від позивача не надходило.
Фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи здатні особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (процесуальна дієздатність). Юридична особа набуває процесуальних прав та обов'язків у порядку, встановленому законом, і здійснює їх через свого представника. Юридична особа може набувати процесуальних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників у випадках, коли відповідно до закону чи установчого документа така юридична особа набуває та здійснює права, а також несе обов'язки через своїх учасників (ч.ч.2, 5, 6 ст.44 ГПК України).
Згідно п.1 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Так, згідно позовної заяви позивача до відповідача - Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області заявлено позовну вимогу про стягнення 29000грн моральної шкоди.
Позивач зареєстрований в Електронному суді та має доступ до електронної версії даної справи, у т.ч. до відзиву Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області, тому завчасно мав бути обізнаний із суттю його заперечень, викладених у відзиві від 04.01.2022 за вх.№142/22.
Отже, так як Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області не є юридичною особою, воно не набуло процесуальної дієздатності, тому не може бути відповідачем у суді, суд не взмозі з врахуванням положень ч.2 ст.48 ГПК України самостійно здійснити заміну неналежного відповідача, з огляду на що спір в частині позовних вимог до Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства та провадження у справі в цій частині підлягає закриттю.
Таким чином, на розгляді суду залишилась позовна вимога позивача про стягнення з Державної казначейської служби України, ГУ ДКСУ в Одеській області 29000грн. матеріальної шкоди.
Положеннями ч.ч.1, 2 ст.15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.16 ЦК України).
Згідно ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
За приписами ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.
Породжуючи настання цивільних прав та обов'язків згідно ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, відповідальність у вигляді відшкодування шкоди вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою, вини особи, яка заподіяла шкоду. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння шкоди. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою порушника та шкодою полягає, передусім, у прямому (безпосередньому) зв'язку між протиправною поведінкою та настанням негативного результату. Вказані обставини підлягають доведенню позивачем належними та допустимими у справі доказами. Стягнення шкоди як виду цивільно-правової відповідальності можливе у випадку наявності такої шкоди та обґрунтованості її розміру.
З аналізу вищевказаних норм законодавства, вбачається, що об'єктивною стороною правопорушення є наявність шкоди в майновій сфері кредитора, протиправна поведінка, яка втілилась в невиконанні або неналежному виконанні боржником зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та шкодою. Відсутність хоч би одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним зобов'язань, оскільки в даному випадку його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.ч.1, 2 ст.1166 ЦК України).
Отже, як встановлено судом, ГУ ДКСУ в Одеській області є окремою юридичною особою, яка самостійно несе відповідальність за своїми зобов'язаннями, в повному обсязі виконує свої завдання та функції.
Відповідно до пункту 1 Положення про головні управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.10.2011 №1280 (зі змінами) (далі - Положення №1280), Головні управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі є територіальними органами Державної казначейської служби України.
Згідно з пунктом 18 Положення №1280 Головне управління Казначейства є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в установах Казначейства та банках.
ГУ ДКСУ в Одеській області зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за власним кодом ЄДРПОУ (37607526), є окремою юридичною особою та не уособлює Державну казначейську службу України.
Звідси, слушним є зауваження ГУДКСУ стосовно того, що позивачем помилково визначено в якості відповідача - 1 Державну казначейську службу України в особі ГУ ДКСУ в Одеській області, оскільки це дві різні юридичні особи.
Так, пунктом 3 Положення №1280 визначено, що основним завданням Головного управління Казначейства є реалізація державної політики у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів. Головне управління Казначейства відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку, зокрема: здійснює розподіл коштів між місцевими бюджетами, загальним та спеціальним фондами бюджету відповідно до нормативів відрахувань, визначених бюджетним законодавством, і їх перерахування відповідно до законодавства, а також проводить відповідні розрахунки між державним та місцевим бюджетами, між місцевими бюджетами та між учасниками бюджетного процесу і суб'єктами господарювання.
Казначейське обслуговування передбачає: 1) розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства; 2) контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, реєстрації взятих бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов'язаннями; 3) ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів з дотриманням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в державному секторі та інших нормативно-правових актів Міністерства фінансів України; 4) здійснення інших операцій з бюджетними коштами. В органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, бюджетним установам відкриваються рахунки у встановленому законодавством порядку.
У позові позивач зазначив, що Управлінням Державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області неповернуто йому вилучені відповідно до Протоколу про адміністративне правопорушення від 23.04.2019 №000198 водні біоресурси.
Згідно з пунктом 3 розділу 2 Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1998 №1340 (далі - Порядок №1340) майно, зазначене у пункті 1 цього Порядку, зберігається органами (суб'єктами господарювання) у власних (орендованих) спеціально обладнаних приміщеннях (на майданчиках) або передається ними для зберігання іншим організаціям за договорами.
Абзацом 1 статті 265 Кодексу України про адміністративні правопорушення речі і документи, що є знаряддями або безпосереднім об'єктом правопорушення, виявлені під час затримання, особистого огляду або огляду речей, вилучаються посадовими особами органів, зазначених у статтях 234і, 2342, 2444, 262 і 264 цього Кодексу. Вилучені речі і документи зберігаються до розгляду справи про адміністративне правопорушення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодження із Державною судовою адміністрацією України, а після розгляду справи, залежно від результатів її розгляду, їх у встановленому порядку конфіскують, або повертають володільцеві, або знищують, а при оплатному вилученні речей - реалізують.
Пунктом 2 розділу 2 Порядку №1340 визначено, що облік, попередня оцінка, а також відповідальність за зберігання майна, зазначеного у пункті 1 цього Порядку, до передачі його для подальшого розпорядження відповідно до пункту 9 цього Порядку покладаються на органи (суб'єкти господарювання), що здійснили вилучення або зберігають його, з дотриманням таких вимог.
Положеннями пункту 18 Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним передбачено, що повернення майна відбувається за рішенням суду або за рішенням керівника органу, в якому майно перебуває на обліку, за наявності відповідних підстав у порядку, встановленому органом, що здійснив його вилучення, або міністерством, керівник якого спрямовує та координує діяльність такого органу. У разі відсутності майна повернення його вартості здійснюється у розмірі, встановленому підпунктом 6 пункту 9 розділу VI Бюджетного кодексу України.
За договором №02/01-19/1 від 02.01.2019 та актом №000198 від 23.04.2019 від Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області передало майно позивача ТОВ «КЛЕСТ».
Відповідно до статті 942 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.
Згідно з частиною 1 статті 949 ЦК України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.
Частиною 1 статті 950 ЦК України передбачено, що за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.
Звідси, відсутній обов'язок у ГУДКСУ в Одеській області та ДКСУ щодо повернення позивачу вилученого у нього майна, позаяк, вказані фінансові органи не могли заподіяти позивачу матеріальну шкоду, з огляду на відсутність з їх боку по відношенню до позивача протиправних дій, самого факту заподіяння шкоди, причинно-наслідкового зв'язку між вибуттям із володіння позивача майна та діяльністю ДКСУ та ГУ ДКСУ в Одеській області.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних кошів нижчого рівня. Бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження (стаття 23 Бюджетного кодексу України).
Згідно мережі розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, що отримують фінансування з Державного та місцевих бюджетів у 2021 році, Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області, що на думку позивача, завдало йому майнової шкоди, обслуговується в Головному управлінні Державної казначейської служби України в Одеській області на підставі договору про розрахунково- касове обслуговування. Тобто, при встановленні судом дійсного спричинення шкоди позивачу, стягнення повинно проводитись з рахунків винного органу, як розпорядника (одержувача) бюджетних коштів, рахунки якого відкрито в територіальному органі Державної казначейської служби України (тобто, безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти бюджетної установи).
Відповідно до статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», який встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» та особливості їх виконання, держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган: державне підприємство, установа, організація.
Стаття 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» про гарантії передбачає, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Разом з цим, відповідно до пункту 24 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 зі змінами та доповненнями (далі - Порядок №845) визначено, що стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, або за його місцезнаходженням документи, зазначені у пункті 6 Порядку.
Отже, функція казначейської служби полягає лише у виконанні фінансових документів або на підставі рішення за заявою стягувача, або за заявою розпорядника бюджетних коштів - Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області, тому позивач помилково ототожнив казначейську службу та Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області. Натомість, Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області самостійно несе відповідальність за своїми зобов'язаннями, є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, тому будь-які виплати мають відшкодовуватись з його рахунків за рахунок бюджетів, передбачених для даних органів, а казначейська служба у таких правовідносинах може лише виступати виконавцем на стадії виконання судового рішення.
Звідси, ДКСУ та ГУ ДКСУ в Одеській області є неналежними відповідачами по даній справі в частині заявлених до них позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 29000грн.
Враховуючи викладене, не підлягає судом задоволенню позовна вимога позивача про стягнення з ДКСУ, ГУ ДКСУ в Одеській області матеріальної шкоди в сумі 29000грн.
Згідно ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Положення п.2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч.2 ст.129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
За розгляд даного позову позивач сплатив 2270 грн судового збору, які відносяться в сумі 1135грн за рахунок платника внаслідок часткової відмови у задоволенні позову. Решта судового збору в сумі 1135грн підлягає поверненню позивачу внаслідок закриття провадження по справі в частині позовних вимог після подання позивачем до суду відповідного клопотання.
Керуючись ст.ст.129, 233, 236, 237, 238, 241 ГПК України суд, -
1. Закрити провадження по справі в частині позовної вимоги Фізичної особи-підприємця Чернієнко Олександра Володимировича ( АДРЕСА_1 ) до Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства в Одеській області (65110, м. Одеса, вул. Балківська, 12В) про стягнення 29000грн моральної шкоди.
2. Відмовити повністю у задоволенні позовної вимог Фізичної особи-підприємця Чернієнко Олександра Володимировича ( АДРЕСА_1 ) до Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області (65023, м. Одеса, вул. Садова, 1-А) про стягнення 29000грн матеріальної шкоди.
3. Понесені Фізичною особою-підприємцем Чернієнко Олександром Володимировичем ( АДРЕСА_1 ) витрати на оплату судового збору в сумі 1135 грн покласти на останнього.
Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.241 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до п.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 17 січня 2022 р.
Суддя І.А. Малярчук