"13" січня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/3427/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Шаратова Ю.А.
при секретарі судового засідання Кастровій М.С.
розглянувши справу за позовом: Білгород-Дністровської міської ради (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Михайлівська, 56, код ЄДРПОУ 26275763) до Фізичної особи-підприємця Магамедова Ревшана Різвановича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 52 714,98 грн.
Представники:
від позивача - Гавриленко Є.В. (в порядку самопредставництва юридичної особи);
Від відповідача - не з'явився.
Суть спору:
Білгород-Дністровська міська рада (далі - Позивач) звернулась до Господарського суду Одеської області із позовом до Фізичної особи-підприємця Магамедова Ревшана Різвановича (далі - Відповідач, ФОП Магамедов Р.Р. ) про стягнення 52 714,98 грн. безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю за користування земельною ділянкою площею 0,3660 га, кадастровий номер 5110300000:01:002:0740, без правовстановлюючих документів.
Ухвалою суду від 15.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 13.12.2021.
У судовому засіданні оголошувались перерви протокольними ухвалами від 13.12.2021 до 05.01.2022, від 05.01.2021 до 13.01.2022.
Протокольною ухвалою від 13.01.2022 відмовлено у задоволенні клопотання Відповідача про витребування доказів від 10.12.2021 (вхід. від 13.12.2021 № 33635/21).
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.
Позовні вимоги, із посиланням на частини першу, другу статті 1212 Цивільного кодексу України, частину першу статті 1, статтю 2, частини першу статті 3, частини першу, другу, третю, четверту, дев'яту статті 79-1, частини першу, другу статті 83, частину першу статті 93, частину першу статті 124, статтю 125, частину другу статті 152, пункт «д» частини першої статті 156, частину третю статті 157, статтю 206 Земельного кодексу України, підпункти 14.1.72, 14.1.136, 14.1.147 пункту 14.1 статті 14, підпункт 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, частину другу статті 20, частину третю статті 23 Закону України «Про оцінку земель» від 11.12.2003 № 1378-IV, пункти 1, 2, 4, 5 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284, обґрунтовані тим, що ФОП Магамедов Р.Р. використовував земельну ділянку, яка перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Білгород-Дністровський, в особі Білгород-Дністровської міської ради, за відсутності належним чином оформлених і зареєстрованих речових прав на землю, без сплати орендної плати за землю, внаслідок чого, він як фактичний землекористувач, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, а відтак, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки.
Позивач зазначає, що ФОП Магамедов Р.Р. є власником виробничо-складської будівлі та будівлі складу за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 28.10.2021 № 281780261.
Рішенням Білгород-Дністровської міської ради «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, в оренду та постійне користування» від 22.12.2016 № 207-VII ФОП Магамедову Р.Р. передано в оренду терміном на 10 років земельну ділянку площею 0,3660 га за адресою: АДРЕСА_2 , для обслуговування складу.
За вказаною адресою сформована земельна ділянка площею 0,3660 га, з кадастровим номером 5110300000:01:002:0740, цільове призначення В.03.15 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, що підтверджується Витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 13.03.2020.
Позивач вказує на те, що пунктом 6 рішенням Білгород-Дністровської міської ради «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, в оренду та постійне користування» від 22.12.2016 № 207-VII зобов'язано осіб вказаних у ньому, зокрема й Відповідача, укласти договір оренди земельної ділянки та здійснити його державну реєстрацію відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Однак, договір оренди земельної ділянки між Позивачем і ФОП Магамедовим Р.Р. був укладений лише 24.06.2020. Отже, у період після прийняття рішення Білгород-Дністровської міської ради від 22.12.2016 № 207-VII і до укладення договору оренди Відповідач використовував земельну ділянку без достатньої правової підстави. При цьому, ФОП Магамедов Р.Р. не здійснював оплату за таке користування, що підтверджується листом Головного управління ДПС в Одеській області від 21.02.2020 № 4133/9/15-32-53-06-05 надісланим у відповідь на запит Білгород-Дністровської міської ради від 21.01.2020 № 19/112.
Позивач зазначає, що з метою забезпечення належного визначення розміру збитків за фактичне використання земельної ділянки, нанесених територіальній громаді міста Білгород-Дністровського, виконавчим комітетом Білгород-Дністровської міської ради прийнято рішення «Про створення комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам» від 21.11.2013 № 579, яке було викладено в новій редакції відповідно до рішення від 05.07.2018 № 283.
Комісією з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам складено Акт від 01.07.2020 № 2, затверджений рішенням виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради від 21.05.2021 № 208. Згідно із вказаним актом розмір збитків, нанесених ФОП Магамедовим Р.Р. Територіальній громаді м. Білгород-Дністровський, у вигляді неодержаного доходу, який міг би одержати власник земельної ділянки, але не одержав внаслідок її використання без правовстановлюючих документів за період з 01.10.2017 по 31.03.2020 складає 52 714,98 грн.
Білгород-Дністровська міська рада зазначає, що сума безпідставно збережених Відповідачем коштів розрахована виходячи з орендної плати у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка становить 702 866,40 грн., а саме: 5 271,50 грн. - за 3 місяці 2017 року; 21 085,99 грн. - за 12 місяців 2018 року; 21 085,99 грн. - за 12 місяців 2019 року; 5 271,50 грн. - за 3 місяці 2020 року, а всього 52 714,98 грн.
У Відповіді на відзив від 13.12.2021 (вхід. № 34574/21) заперечуючи проти доводу ФОП Магамедова Р.Р. про не встановлення строків укладення договору оренди у рішенні Білгород-Дністровської міської ради від 22.12.2016 № 207-VII, Позивач, із посиланням на частину п'яту статті 59, статтю 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР, зазначає, що вказане рішення опубліковане на офіційному сайті міста, є таким, що набрало чинності, та обов'язкове для виконання Відповідачем, а встановлення міською радою будь-яких строків вчинення дій з укладання договору не передбачено законодавством та виходить за межі наданих повноважень.
Заперечуючи проти доводу Відповідача про відсутність у даному випадку повного складу цивільного правопорушення, Білгород-Дністровська міська рада наголошує, що обґрунтувала свої позовні вимоги зі стягнення безпідставно збережених коштів саме правовідносинами з кондиційного зобов'язання, а не деліктного. При цьому, Позивач посилається на висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 05.03.2020 № 910/9665/17, згідно із яким, за змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Також Позивач зазначає, що твердження ФОП Магамедова Р.Р. про його несповіщення про місце, час та дату засідання комісії і не направлення на його адресу Акта від 01.07.2020 № 2, не відповідають дійсності та спростовуються копіями повідомлень від 22.05.2020 № 19/1332, від 16.06.2020 № 19/1503 з доказами їх вручення адресату, а також направленням претензії від 16.06.2021 № 19/1301 з доданими актом та рішенням виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради від 21.05.2021 № 208, з доказами про її вручення.
У Поясненнях від 12.01.2022 (вхід від 13.01.2022 № 1019/22) Білгород-Дністровська міська рада, заперечуючи проти Заяви Відповідача про застосування строків позовної давності від 10.12.2021, зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-IX, доповнено Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, зокрема, пунктом 12, згідно із яким, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
А відтак, з огляду на те, що трирічний строк загальної позовної давності за позовними вимогами припадає на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, він є продовженим та таким, що не сплив на момент звернення Білгород-Дністровської міської ради до суду.
Відповідач не забезпечив явку свого повноважного представника до судового засідання, про місце, дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить виписка з офіціального сайту ДП "Укрпошти", відповідно до якої відправлення за трек номером 6511913605329, яким було надіслано йому ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.01.2022 у справі № 916/3427/21, якою повідомлено його про судове засідання призначене на 13.01.2022, вручене 08.01.2022.
У Відзиві від 03.12.2021 (вхід від 06.12.2021 № 52797/21) ФОП Магамедов Р.Р. зазначає, що заявлені Білгород-Дністровською міською радою позовні вимоги ним не визнаються в повному обсязі.
Відповідач зазначає, що у пункті 6 рішенням Білгород-Дністровської міської ради «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, в оренду та постійне користування» від 22.12.2016 № 207-VII не встановлено строків укладення договору оренди. При цьому, наголошує, що договір це домовленість двох сторін, а відтак, його укладення є можливим лише за умови спільних дій сторін.
ФОП Магамедов Р.Р. вказує на відсутність його вини у затягуванні терміну укладення договору оренди. При цьому вказує на те, що укладення договору оренди відносно незареєстрованої земельної ділянки є неможливим, а право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за територіальною громадою міста Білгород-Дністровського в особі Білгород-Дністровської міської ради лише 24.04.2020. А відтак, вважає, що саме через бездіяльність Позивача, яка виражена у несвоєчасній державній реєстрації права власності на спірну земельну ділянку, договір оренди було укладено та зареєстровано лише 24.06.2020, і з цього моменту у Відповідача виник обов'язок зі сплати коштів за користування земельною ділянкою.
Окрім того, Відповідач зазначає, що Акт Комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам складено від 01.07.2020 № 2 не містить відомостей про належне сповіщення ФОП Магамедова Р.Р. про місце, час та дату засідання комісії. А також вказує на те, що він не отримував листа з копією цього акту.
При цьому, Відповідач зазначає про відсутність доказів, якими керувалася комісія та які слугували підставою для розрахунку, вказаного в Акті Комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам складено від 01.07.2020 № 2, затвердженому рішенням виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради від 21.05.2021 № 208.
Також, Відповідач, із посиланням на статті 22, 614, 1166 Цивільного кодексу України, частину другу статті 216, частину другу статті 217, статті 224, 225 Господарського кодексу України, вказує на відсутність у даному випадку повного складу цивільного правопорушення, як підстави для такої міри відповідальності, як відшкодування збитків. Зокрема, зазначає, що Позивачем не доведено факту протиправних дій та вину ФОП Магамедова Р.Р . При цьому, Відповідач наголошує на тому, що докази надані до позовної заяви свідчать про те, що він не вчиняв жодних протиправних дій, які б могли завдати збитків Білгород-Дністровській міській раді.
Відповідачем подано Заяву про застосування строків позовної давності від 10.12.2021 (вхід від 13.12.2021 № 33638/21), в якій, із посиланням на статті 256, 257, частину першу статті 261, частини третю, четверту статті 267 Цивільного кодексу України, просить застосувати позовну давність до вимог Білгород-Дністровської міської ради та відмовити у задоволенні позову. При цьому, зазначає, що перебіг позовної давності почався 01.10.2017 та закінчився 01.10.2020.
У Запереченнях на відповідь на відзив (вхід. Від 30.12.2021 № 35477/21) Відповідач додатково зазначає, що в зворотних повідомленнях, наданих Позивачем до Відповіді на відзив, він не розписувався, повідомлення про засіданні комісії не отримував. При цьому зазначає, що зворотне поштове повідомлення не є належним та допустимим доказом того, що Позивачем було направлено Відповідачу саме повідомлення про засідання комісії, а про це має свідчити опис вкладень до цінного листа.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши представника Позивача, суд
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 28.10.2021 № 281780261, Магамедов Ревшан Різванович є власником 1/1 частки об'єкту нерухомості виробничо-складська будівля, загальною площею 896,1 кв.м., реєстраційний номер 845002951103, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Підставою виникнення права власності є: Свідоцтво про право власності від 29.11.2007, серія НОМЕР_2 , видане Виконавчим комітетом Білгород-Дністровської міської ради; Довідка про уточнення призначення від 10.09.2018 № 1215, видана КП «Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації». Право власності на об'єкт зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 06.12.2007 за № 21224343, а у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 04.02.2016, номер запису 13191142.
Рішенням Білгород-Дністровської міської ради «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, в оренду та постійне користування» від 22.12.2016 № 207-VII затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ФОП Магамедову Р.Р. в оренду терміном на 10 років земельну ділянку площею 0,3660 га за адресою: АДРЕСА_2 , для обслуговування складу, кадастровий номер 5110300000:01:002:0740.
Пунктом 6 рішенням Білгород-Дністровської міської ради «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, в оренду та постійне користування» від 22.12.2016 № 207-VII зобов'язано осіб вказаних у ньому, зокрема й Відповідача, укласти договір оренди земельної ділянки та здійснити його державну реєстрацію відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Однак, договір оренди землі між Територіальною громадою міста Білгород-Дністровський в особі Білгород-Дністровської міської ради (Орендодавець) і ФОП Магамедовим Р.Р. (Орендар) було укладено лише 24.06.2020 (№ 589), що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 28.10.2021 № 281780261.
21.01.2020 Виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради направив лист № 19/172 на адресу начальника Чорноморського управління ГУ ДФС в Одеській області, у якому просив надати уточнюючу інформацію щодо сплати за земельні ділянки, які знаходяться в користуванні без оформлених правовстановлюючих документів на землю в м. Білгород-Дністровський із зазначенням площі земельної ділянки, суми сплачених коштів за період 2017-2019 років за які вони звітували, зокрема, й щодо сплати ФОП Магамедовим Р.Р. за земельну ділянку площею 0,3660 га за адресою: АДРЕСА_2 .
У відповідь Головне управління ДПС в Одеській області листом від 21.02.2020 № 4133/9/15-32-53-06-05 повідомило, що з фізичних осіб вказаних у запиті лише троє сплачували орендну плату за земельні ділянки, а інші, зокрема, й ФОП Магамедов Р.Р. , не зверталися для постановки на облік як землекористувачів (землевласників) та плату за землю не здійснюють, звітність з оренди землі не надавали.
Отже, у період після прийняття рішення Білгород-Дністровської міської ради від 22.12.2016 № 207-VII і до моменту укладення Договору оренди землі від 24.06.2020 № 589 ФОП Магамедов Р.Р. використовував земельну ділянку без договору та не здійснював оплату за таке користування.
Відповідно до Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 13.03.2020 нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,3660 га, з кадастровим номером 5110300000:01:002:0740, цільове призначення В.03.15 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, становить 702 866,40 грн.
Згідно із підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.
Комісією з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам складено Акт від 01.07.2020 № 2, затверджений рішенням виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради від 21.05.2021 № 208. Згідно із вказаним актом розмір збитків, нанесених ФОП Магамедовим Р.Р. Територіальній громаді м. Білгород-Дністровський, у вигляді неодержаного доходу, який міг би одержати власник земельної ділянки, але не одержав внаслідок її використання без правовстановлюючих документів за період з 01.10.2017 по 31.03.2020 складає 52 714,98 грн.
Вказана сума розрахована виходячи з орендної плати у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка становить 702 866,40 грн., а саме: 5 271,50 грн. - за 3 місяці 2017 року (жовтень, листопад, грудень); 21 085,99 грн. - за 12 місяців 2018 року; 21 085,99 грн. - за 12 місяців 2019 року; 5 271,50 грн. - за 3 місяці 2020 року (січень, лютий, березень).
Відповідно до пункту «б» частини першої статті 80 Земельного кодексу України суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
Згідно із частинами першою, другою статті 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.
Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (частина перша статті 93 Земельного кодексу України, частина перша статті 1 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-XIV).
За змістом статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Згідно із підпунктами 14.1.136, 14.1.147, пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата).
Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому, згідно з пунктом «д» частини першої статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
Згідно із пунктом 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За змістом указаних приписів Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.
Частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов'язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно із частиною четвертою статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Су враховує висновки викладені у пунктах 63, 64, 65, 66, 67, 73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 № 917/1739/17, згідно із якими, положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.
За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Для кондикційних зобов'язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212 - 1214 Цивільного кодексу України).
Суд не приймає довід Відповідача про відсутність повного складу цивільного правопорушення, як підстави для такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, зокрема, недоведеність факту протиправних дій та його вини. Оскільки предметом позову у цій справі, № 916/3427/21, є стягнення з власника об'єкта нерухомого майна коштів за фактичне користування земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розміщено. Отже, немає підстав для застосування до спірних правовідносин приписів законодавства про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, адже до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Також, у контексті відсутності необхідності доведення вини для кондикційних зобов'язань не мають значення й обставини не встановлення строку укладення договору оренди у пункті 6 рішення Білгород-Дністровської міської ради «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, в оренду та постійне користування» від 22.12.2016 № 207-VII, та не вчинення спільних дій сторонами для його укладення.
При цьому, щодо доводу Відповідача про несвоєчасну державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, окремо слід зазначити, що ототожнювати факт набуття права з фактом його державної реєстрації, а тим більше тлумачити факт державної реєстрації як підставу виникнення такого права є логічною та юридичною помилкою, намаганням підмінити поняття причини та наслідку. Внесення до реєстру запису про речове право є офіційним підтвердженням існування юридичного факту, але такий факт не створюється реєстраційною дією. У даному випадку, право комунальній власності у територіальній громади міста Білгород-Дністровський, в особі Білгород-Дністровської міської ради, виникло на підставі закону, а саме, норм частини другої статті 83 Земельного кодексу України. А земельна ділянка була сформована як об'єкт цивільних прав відповідно до норм статті 79-1 Земельного кодексу України, адже мала кадастровий номер вже на момент прийняття Білгород-Дністровською міською радою рішення від 22.12.2016 № 207-VII.
Також, з огляду на підстави та предмет позову не мають правового значення для правильного вирішення спору обставини проведення засідання Комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, запрошення (сповіщення) на нього Відповідача, складання цією комісією Акта від 01.07.2020 № 2 та його затвердження рішенням виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради від 21.05.2021 № 208. Адже, складання цього Акта не є обов'язковою передумовою для пред'явлення позову і визначення його ціни, достатнім є лише факт безоплатного користування, а розмір безпідставно збережених коштів не потребує його попереднього визначення будь-якою комісією та розраховується на підставі нормативної грошової оцінки та граничного розміру орендної плати для сформованої земельної ділянки, встановленого підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.
З огляду на викладене Відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
Не підлягає задоволенню Заява Відповідача про застосування строків позовної давності від 10.12.2021 (вхід від 13.12.2021 № 33638/21), з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 256, статті 257, частини першої статті 261 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно із пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-IX, який набрав чинності 02.04.2020, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» від 11.03.2020 № 211, з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211» від 11.11.2020 № 1100, установлено з 12.03.2020 до 22.05.2020 на усій території України карантин.
В подальшому дію карантину було неодноразово продовжено, зокрема, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020 № 1236, зі змінами та доповненнями, установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (COVID-19), з 19.12.2020 до 31.12.2021 на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 20.05.2020 № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 22.07.2020 № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Статтею 255 Цивільного кодексу України передбачено, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції. Письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.
Відповідно до відміток Одеського обласного вузлу спеціального зв'язку Державного підприємства спеціального зв'язку, Білгород-Дністровською міською радою було здано позовну заяву установі зв'язку 08.11.2021.
Трирічний строк загальної позовної даності за зобов'язаннями періоду з 01.10.2017 по 07.11.2018 припадає на період з 01.10.2020 по 07.11.2021, тобто в строк дії карантину встановленого з 12.03.2020 вищенаведеними постановами Кабінету Міністрів України. Отже, цей строк вважається продовженим відповідно до норм пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України і на момент подання позову не сплив.
А вимоги за зобов'язаннями періоду з 08.11.2018 по 31.03.2020 заявлені Білгород-Дністровською міською радою в межах трьох років загальної позовної давності.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про задоволення позову.
При розподілі господарських витрат суд виходить з положень пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, згідно із якими судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись, частиною першою статті 15, частиною першою статті 16, статтею 255, частиною першою статті 256, статтею 257, частиною першою статті 261, частинами першою, другою статті 1212, пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, пунктом «б» частини першої статті 80, частинами першою, другою статті 83, частиною першою статті 93, статями 122, 123, 124, частиною другою статті 152, статтею 206 Земельного кодексу України, підпунктами 14.1.136, 14.1.147 пункту 14.1 статті 14, підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, частиною першою статті 1, частиною першою статті 21 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-XIV, статтями 2, 5, 13, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Магамедова Ревшана Різвановича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Білгород-Дністровської міської ради (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Михайлівська, 56, код ЄДРПОУ 26275763, розрахунковий рахунок для сплати: отримувач ГУК в Од.обл./м. Б-Дністр./24060300, код 37607526, Банк Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код платежу 24060300, р/сч. UA778999980314000544000015740) 52 714,98 грн. (сто сорок одна тисяча шістсот п'ятдесят гривень 00 коп.) - безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю за користування земельною ділянкою площею 0,3660 га, кадастровий номер 5110300000:01:002:0740, без правовстановлюючих документів.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Магамедова Ревшана Різвановича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Білгород-Дністровської міської ради (отримувач: виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради розрахунковий рахунок UA958201720344200042000026287, код: 04056799, МФО: 820172, банк: ГУДКСУ в Одеській області (юридична та поштова адреса: 67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Михайлівська, 56) витрати на сплату судового збору в розмірі 2 270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.).
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги в строк встановлений частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 14 січня 2022 р.
Суддя Ю.А. Шаратов