"13" січня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/3270/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Демешина О.А. за участю секретаря судового засідання Рибки Ю. Е. розглянувши матеріали справи № 916/3270/21
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Концерн "Ксімекс" (код - 01295813; 65114, м. Одеса, Люстдорфська дорога, 140-В )
Відповідач: Акціонерне товариство "Одеський припортовий завод" (код - 00206539; 65481, м. Южне, вул. Заводська, 3)
про стягнення 10 772 584,65 грн.
з підстав порушення умов договору
Представники сторін:
від позивача: Молодецький Р.А.
від відповідача: не з'явився
СУТЬ СПОРУ: 28.10.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Концерн "Ксімекс" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" (далі - Відповідач) про стягнення: 10 426 099, 9 гривень за договором поставки товарів № 11/ВГЕ від 12.04.2021 року, з яких 9912000 гривень боргу; 351 672, 33 гривні пені; 63 545, 43 гривень сплати 3% річних та 98882,11 гривні інфляційних.
29.10.2021 року суд відкрив провадження по справі, ухвалив справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначив дату та час підготовчого засідання, викликав учасників справи, встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
23.11.2021 року суд отримав відзив на позов, в прохальній частині якого не зазначено про визнання або про не визнання позовних вимог. В самому відзиві відповідач вказав на своє скрутне фінансове становище.
13.12.2021 року Позивач надав суду заяву про збільшення розміру позовних вимог: стягнути 10 722 584, 65 гривень за договором поставки товарів № 11/ВГЕ від 12.04.2021 року, з яких - 9 912 000 гривень сума основного боргу; 527 101,15 гривень - пеня; 94 503,45 гривень - 3% річних та 188 980,05 гривні - інфляційні нарахування на суму боргу.
09.12.2021 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті.
12.04.2021 року між Позивачем (постачальник) та Відповідачем (покупець) було укладено Договір поставки товарів № 11/ВГЕ, за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити Товари на умовах, викладених цим Договором, кількість, асортимент та технічні умови якого визначаються у відповідній специфікації, що є невід'ємною частиною Договору.
12.04.2021 року сторонами було узгоджено Специфікацію поставки, яка виступає Додатком №1 до Договору. За вказаною Специфікацією, визначено назву і код Товару (Щит розподільчий ЦЩП 1-2 (в комплекті згідно з технічними вимогами) на загальну суму 9 912 000 грн., з урахуванням ПДВ.
Згідно із видатковою накладною №КК000000365, складеною та підписаною 12.07.2021 року сторонами, Відповідачем було отримано від Позивача товар, який відповідає узгодженій Специфікації. Поставка була здійснена у повному обсязі, а претензій щодо якості та/або кількості від покупця заявлено не було.
Положеннями п. 3.2. та п. 6.1.1. Договору визначено, що Відповідач зобов'язується в повному обсязі оплатити отриманий Товар по факту поставки протягом 20 банківських днів.
Таким чином погоджена вартість Товару мала бути сплачена до 09.08.2021 року включно. На виконання умов Договору Позивачем був наданий рахунок-фактура №227-1 на суму 9912000,00 грн. з ПДВ. Однак, борг відповідачем сплачено не було.
Тому, посилаючись на умови Договору Позивач просить суд стягнути з Відповідача на свою користь: 10 426 099, 9 гривень за договором поставки товарів № 11/ВГЕ від 12.04.2021 року, з яких - 9912000 гривень сума основного боргу; 351 672, 33 гривень - пеня; 63 545, 43 гривень - 3% річних та 98 882,11 гривні - інфляційні нарахування на суму боргу.
У відзиві на позов Відповідач не заперечив щодо викладених Позивачем обставин справи та щодо наявності заборгованості, не зазначає про визнання чи не визнання позову, не заперечую проти розміру штрафних санкцій.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 712 ЦК встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За відсутності в матеріалах справи доказів оплати Відповідачем за поставлений Товар в повному обсязі, суд визнає доведеним наявність боргу Відповідача на суму 9 912 000 грн., тому позов в цій частині слід задовольнити.
Відповідно до ст. 611 ЦК України - у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Ч. 1 ст. 229 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
А ст. 3 вказаного Закону зазначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 7.2 Договору, покупець за порушення обов'язку, визначеного у п. 3.2 цього Договору, за вимогою постачальника зобов'язаний сплатити останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення встановленої Законом України від 22.11.96 р. «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
На підставі наведених норм Законодавства України та умов Договору Позивачем правомірно нараховано суми: 527 101,15 гривень пені; 94 503,45 гривень сплати 3% річних та 188 980,05 гривень інфляційних нарахування на суму боргу, які підлягають стягненню з Відповідача за порушення умов Договору.
Скрутне матеріальне становище, на яке посилається відповідач у відзиві на позов, не є підставою для зменшення штрафних санкцій. Тим більше, що відповідач, посилаючись на ці обставини - не просить зменшити штрафні санкції у вигляді стягнення пені, нараховані за порушені ним договірні зобов'язання із своєчасної оплати за отриманий товар.
На підставі викладеного позов підлягає задоволенню, з покладенням на відповідача судових витрат.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 238, 240 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" (код - 00206539; 65481, м. Южне, вул. Заводська, 3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн "Ксімекс" (код - 01295813; 65114, м. Одеса, Люстдорфська дорога, 140-В): 9 912 000 гривень боргу; 527 101 гривню 15 коп. пені; 94 503 гривні 45 коп. сплати 3% річних, 188 980 гривень 05 коп. інфляційних та 160 838 гривень 77 коп. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України
та може бути оскаржено в порядку ст.ст.253-259 ГПК України.
Повний текст рішення складено 17 січня 2022 р.
Суддя О.А. Демешин