65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про розгляд вимог кредитора
"12" січня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/1101/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Грабован Л.І.,
за участі секретаря судового засідання Родовець С.В.
дослідивши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Кейс Фактор" про визнання вимог по справі
за заявою кредитора: Компанії CFSIT Inc.
до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройбуд Іллічівськ" (65000, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Транспортна, буд. 45; код ЄДРПОУ 38239153)
про визнання банкрутом
у відкритому судовому засіданні за участю
представників сторін та учасників:
від ініціюючого кредитора: Кобук Р.А.;
від боржника: Бова Д.В.;
розпорядник майна боржника: арбітражний керуючий Гонта О.А. (приймала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Вінницького окружного адміністративного суду)
Судове засідання 12.01.2022р. проведено в режимі відеоконференції в приміщенні Вінницького окружного адміністративного суду згідно ухвали Господарського суду Одеської області від 11.01.2022р.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Кейс Фактор» (далі - ТОВ «Кейс Фактор») у судове засідання 12.01.2022р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до списку №10 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих, ухвала Господарського суду Одеської області від 30.12.2021р. направлена на адресу ТОВ «Кейс Фактор» за штрихкодовим ідентифікатором - 6511913605892. Господарським судом через Укрпошту здійснено відстеження відправлення конверту за штрихкодовим ідентифікатором 6511913605892, та встановлено, що відправлення вручено: за довіреністю 10.01.2022р.
Крім того, господарським судом за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що ухвала Господарського суду Одеської області від 30.12.2021р. про виклик була оприлюднена у вказаному реєстрі, тобто текст ухвали був у вільному доступі через мережу Інтернет та з нею мали можливість ознайомитись усі заінтересовані особи, в тому числі сторони та учасники даної справи.
Також, господарським судом було здійснено публікацію в мережі Інтернет з метою додаткового повідомлення про дату, місце та час наступного судового засідання представників сторін та учасників по справі №916/1101/21.
Історія справи
Ухвалою підготовчого засідання суду від 28.05.2021р. відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Стройбуд Іллічівськ", визнано вимоги Компанії CFSIT Inc. до ТОВ "Стройбуд Іллічівськ" в сумі 5 250 004, 31 дол. США, що складає 147 302 520, 93 грн.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника ТОВ "Стройбуд Іллічівськ" строком на 170 календарних днів до 15.11.2021р.; призначено розпорядником майна боржника ТОВ "Стройбуд Іллічівськ" арбітражного керуючого Гонту О.А.
З метою виявлення кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, 31.05.2021р. здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Стройбуд Іллічівськ" на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за №66537.
Справа №916/1101/21 про визнання банкрутом ТОВ «Стройбуд Іллічівськ» перебувала за межами суду у зв'язку з направленням до апеляційної та касаційної інстанцій з 22.06.2021р. по 02.08.2021р., з 12.08.2021р. по 02.12.2021р., внаслідок чого не розглядалась Господарським судом Одеської області в ці періоди.
Зміст питань, що розглядаються судом. Заяви учасників
ТОВ "Кейс Фактор" звернулося із заявою (вх. №3-410/21 від 01.07.2021р.) визнання вимог до ТОВ "Стройбуд Іллічівськ" на суму 5 376 863, 01 грн. за договором поруки та суму 4540 грн. сплаченого судового збору; включення до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Стройбуд Іллічівськ". Заява обґрунтована тим, що між ТОВ «Кейс Фактор» та ПП «Стивідорна компанія «Херсонський морський термінал» укладено договір про надання, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №КФ-К-01-28/11/18 від 28.11.2018р., згідно умов якого ТОВ «Кейс Фактор» надає в тимчасове користування на умовах забезпеченості, зворотності, терміновості, платності кредитні кошти ТОВ «Стивідорна компанія «Херсонський морський термінал» у сумі 5 000 000 грн. з оплатою по фіксованій процентній ставці 23% річних. В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором між ТОВ «Кейс Фактор» та ТОВ «Стройбуд Іллічівськ» укладено договір поруки, відповідно до умов якого ТОВ «Кейс Фактор» було перераховано на рахунок ПП «Стивідорна компанія «Херсонський морський термінал» кошти у розмірі 3 500 000 грн.; сторони підтверджують, що згідно №КФ-К-01-28/11/18 від 28.11.2018р. про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ПП «Стивідорна компанія «Херсонський морський термінал» зобов'язується повернути поворотну фінансову допомогу за договором не пізніше 28.03.2021р. Посилаючись на п. 1.3. договору поруки, заявник вказує, що 15.04.2021р. ТОВ «Кейс Фактор» було вручено ТОВ «Стройбуд Іллічівськ» вимогу про повернення коштів за договором поруки, у зв'язку з не виконанням ПП «Стивідорна компанія «Херсонський морський термінал» своїх зобов'язань щодо повернення заборгованості за договором №КФ-К-01-28/11/18 від 28.11.2018р. У заяві, посилаючись на ст. ст. 553, 554 ЦК України, п. 1.1. договору №КФ-К-01-28/11/18 від 28.11.2018р., ТОВ «Кейс Фактор» вказує про наявне право для нарахування 23 % річних на заборгованість за вказаним договором у випадку її стягнення з поручителя, у зв'язку з чим сума відсотків за користування грошовими коштами за період з 28.11.2018р. по 28.03.2021р. складає 1 876 863, 01 грн. Згідно заяви ТОВ «Стройбуд Іллічівськ» не повернуто ТОА «Кейс Фактор» надану фінансову допомогу у розмірі 5 376 863, 01 грн.
До вказаної заяви додано копії: договору №КФ-К-01-28/11/18 від 28.11.2018р. про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту; договору поруки від 28.11.2018р.; вимоги від 15.04.2021р. про стягнення заборгованості.
У повідомленні від 08.07.2021р. (вх. №18538/21 від 12.07.2021р.) розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Гонти О.А. про результати розгляду заяви вказано, що заявлені вимоги ТОВ «Кейс Фактор» відхиляються у повному обсязі з огляду на наступне. П.4.1. договору №КФ-К-01-28/11/18 від 28.11.2018р. про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту передбачено, що виконання зобов'язань за даним договором може бути забезпечено додатково укладеним договором застави устаткування, товарів в обороті, транспортного засобу тощо; укладення договору поруки в якості забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним договором взагалі не передбачено, однак 28.11.2018р. між ТОВ «Стройбуд Іллічівськ» та ТОВ «Кейс Фактор» такий договір був укладений. Зі змісту вимоги від 15.04.2021р. вбачається, що ТОВ «Кейс Фактор» на підставі договору №КФ-К-01-28/11/18 є кредитором ТОВ «Стивідорна компанія «Херсонський морський термінал» та зауважується, що у визначений п. 2.4. основного договору ТОВ «Об'єднана торгівельна мережа» отриману фінансову допомогу не повернуто, що призвело до утворення заборгованості за основним договором у загальному розмірі 5 416 561, 64 грн., тоді як зі змісту заяви про кредиторські вимоги до боржника вимоги ТОВ «Кейс Фактор» складаються з 3 500 000 грн. - сума боргу, 1 876 863, 01 грн. - нараховані відсотки у розмірі 23% річних. Розпорядником майна боржника арбітражним керуючим Гонтою О.А. зазначено, що ТОВ «Кейс Фактор» у свої заяві стверджує, що ним було перераховано на рахунок ПП «Стивідорна компанія «Херсонський морський термінал» кошти у розмірі 3 500 000 грн., що підтверджується банківськими виписками, тоді як останніх заявником не надано. Згідно повідомлення про результати розгляду заяви ТОВ «Кейс Фактор» заявляє кредиторські вимоги до ТОВ «Стройбуд Іллічівськ» за відсутності належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, що їх підтверджують.
Боржник у повідомленні про визнання кредиторських вимог вказав, що кредиторські вимоги ТОВ «Кейс Фактор» ґрунтуються на належних підставах, заявлені у встановлений Кодексом України з процедур банкрутства строк та спосіб, а відтак ТОВ «Стройбуд Іллічівськ» просить визнати кредиторські вимоги ТОВ «Кейс Фактор».
У поясненнях Компанії CFSIT Inc. від 23.12.2021р. (вх. №34992/21 від 24.12.2021р.) на заяву ТОВ «Кейс Фактор» з кредиторськими вимогами до боржника вказано, що вимоги останнього не підлягають визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів з огляду на наступне. Посилаючись на умови договору №КФ-К-01-28/11/18 від 28.11.2018р., ст.ст. 74, 76 ГПК України, Компанія CFSIT Inc. вважає, що заявником не доведено належними та допустимими доказами наявність у ТОВ «Кейс Фактор» дійсних грошових вимог до боржника. У своїй заяві ТОВ «Кейс Фактор» посилається на те, що перерахування коштів на рахунок позичальника ПП «Стивідорна компанія «Херсонський морський термінал» підтверджується банківськими виписками, однак жодних доказів, в тому числі останніх, які підтверджують перерахування коштів заявником не надано, а тому ТОВ «Кейс Фактор» не підтверджено у встановленому порядку факт укладення договору про надання коштів у позику. Кредитор вказує, що відсутність доказів надання (перерахування) ТОВ «Кейс Фактор» позики ПП «Стивідорна компанія «Херсонський морський термінал» свідчить про відсутність договірних та зобов'язальних правовідносин позики між ними, а тому вимоги ТОВ «Кейс Фактор» до боржника є необґрунтованими.
У судовому засіданні 12.01.2022р. боржником та розпорядником майна боржника усно повідомлено, що заборгованість ТОВ «Кейс Фактор» на балансі ТОВ «Стройбуд Іллічівськ» не обліковується.
З копій документів, доданих до заяви про визнання вимог вбачається наступне.
28.11.2018р. між ТОВ «Кейс Фактор» та ПП «Стивідорна компанія «Херсонський морський термінал» був укладений договір №КФ-К-01-28/11/18 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, п. 1.1. якого передбачено, що кредитодавець надає позичальникові в тимчасове користування на умовах забезпеченості, зворотності, терміновості, платності кредитні ресурси в сумі 5 000 000 грн., з оплатою по фіксованій процентній ставці 23%.
П. 2.1. вказаного договору передбачено, що видача кредитних ресурсів за цим договором провадиться на підставі письмової заяви позичальника за усної домовленості сторін, за узгодженням з кредитодавцем з 28.11.2018р.
Відповідно до п. 2.2. зазначеного договору кредит згідно до п. 1.1. цього договору, надається позичальнику: готівкою з каси кредитодавця або в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунку кредитодавця на поточний рахунок позичальника.
Згідно п. 2.3. вказаного договору днем надання кредиту вважається день отримання позичальником суми кредиту з каси кредитодавця або день перерахування грошових коштів з поточного рахунку кредитодавця на поточний рахунок позичальника. Днем повернення кредиту є день внесення суми кредиту та сплати процентів за користування ним в касу кредитодавця або день надходження коштів на поточний рахунок кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку кредитодавця.
П. 4.1. зазначеного договору передбачено, що забезпеченням виконання зобов'язань за даним договором є устаткування, товари в обороті, транспортний засіб тощо, відповідно до додатково укладеного договору застави.
28.11.2018р. між ТОВ «Стройбуд Іллічівськ» та ТОВ «Кейс Фактор» був укладений договір, п. 1.1. якого передбачено, що поручитель поручається перед кредитором за повне виконання зобов'язань ПП «Стивідорна компанія «Херсонський морський термінал» за договором КФ-К-01-28/11/18 про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту від 28.11.2018р., які полягають у сплаті боржником заборгованості на користь кредитора у загальному розмірі 5 000 000 та відсотки по фіксованій процентній ставці 23% річних.
П. 1.3. передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язання боржника в повному обсязі. Поручитель відповідає в тому є обсязі, що й боржник, включаючи виконання основного зобов'язання, сплату відсотків, штрафних санкцій, пені, що виникатимуть з основного договору.
У вимозі від 15.04.2021р. про погашення заборгованості, адресованій ТОВ «Стройбуд Іллічівськ», ТОВ «Кейс Фактор» вказує, що відповідно до п. 2.4. основного договору позичальник (ТОВ «Стивідорна компанія «Херсонський морський термінал») зобов'язується повернути надану поворотну фінансову допомогу не пізніше 28.03.2021р.; у вказаний строк ТОВ «Об'єднана торгівельна мережа» отриману поворотну фінансову допомогу не повернуло, що призвело до утворення заборгованості за основними договорами у загальному розмірі 5 416 561, 64 грн., з яких: 3 600 000 грн. - заборгованість за договором, 1 916 561, 64 грн. - відсотки за договором; між ТОВ «Стройбуд Іллічівськ» та ТОВ «Кейс Фактор» укладено договір поруки від 28.11.2018р., згідно з якого ТОВ «Стройбуд Іллічівськ» поручився за виконання зобов'язань ТОВ «Стивідорна компанія «Херсонський морський термінал» за договором КФ-К-01-28/11/18 про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту від 28.11.2018р.; у зв'язку з тим, що ТОВ «Стивідорна компанія «Херсонський морський термінал» не було повернуто заборгованості за основним договором у розмірі 5 416 561, 64 грн. ТОВ «Кейс Фактор» вимагає негайно погасити заборгованість за основними договорами шляхом перерахування грошових коштів у вищезазначеному розмірі.
Ухвалами Господарського суду від 02.08.2021р. та від 08.12.2021р. зобов'язано ТОВ «Кейс Фактор» надати оригінали документів, доданих до заяви; докази перерахування за договором №КФ-К-01/28/11/18 від 28.11.2018р. про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту. Вказані ухвали суду були отримані ТОВ «Кейс Фактор», про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень.
Однак, ТОВ «Кейс Фактор» в жодне судове засідання не з'явився, не зважаючи на належне повідомлення про дату, час і місце їх проведення, не повідомив про наявність поважних причин неявки; вимоги ухвал Господарського суду Одеської області від 02.08.2021р. та від 08.12.2021р. не виконав; про неможливість подання доказів, витребуваних судом не повідомив.
Норми права, що підлягають застосуванню
Ч 1 ст. 3 ГПК України передбачено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
З 21.10.2019р. набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства.
Відповідно до ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу визнано такими, що втратили чинність: Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Відповідно до абз. 10 ч. 1 ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Грошове зобов'язання згідно абз. 4 ч. 1 ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства - це зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків визначені договори та інші правочини.
Ст.509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Ст. 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Ч. 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Ст. 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Ч. 1 ст. 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 2 ст. 554 ЦК України).
Відповідно до визначень термінів, що містяться у ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Підпунктом 2.1. пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Відповідно до підпунктів 6.7. пункту 6 Положення зберігання первинних документів та облікових регістрів, що пройшли обробку і були підставою для складання звітності, а також бухгалтерської та іншої звітності, оформлення і передачу їх до архіву забезпечує головний бухгалтер підприємства, установи або особа, яка забезпечує ведення бухгалтерського обліку підприємства.
Ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
Ст. 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Ч. 2 ст. 76 ГПК України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ч. 1 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Ч.ч. 1, 2 ст. 91 ГПК України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Висновки суду
Під час розгляду заявлених до боржника кредиторських вимог суд в силу наведених вище норм має з'ясовувати правову природу таких вимог, надати правову оцінку доказам поданим заявником на підтвердження його вимог до боржника, аргументам та запереченням боржника чи інших кредиторів щодо задоволення таких вимог, перевірити дійсність заявлених вимог, з урахуванням чого встановити наявність підстав для їх визнання.
Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (висновки наведені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 10.02.2020 у справі № 909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19).
Заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (аналогічний висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 914/1126/14, від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).
Завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанови: від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).
Особливістю провадження у справах про банкрутство є те, що в межах цього провадження суди розглядають багато різних спорів, щодо яких законодавцем визначено окремі процедури та особливості їх розгляду в межах єдиної процедури банкрутства. Одним з різновидів таких спорів є розгляд спірних вимог конкурсного кредитора, який оспорюється боржником або іншим кредитором боржника. Відтак, при розгляді спірних вимог кредиторів суди повинні керуватися спеціальними нормами законодавства про банкрутство, які визначають обов'язки конкретного кредитора щодо доказування розміру кредиторських вимог, визначають обсяг доказування, предмет доказування спірних кредиторських вимог, право суду відмовити у визнанні спірних вимог внаслідок неподання заявником документів, що їх підтверджують. Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18.
За загальним правилом доказом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку. Доказом підтвердження проведення розрахунків між юридичними особами у їх господарській діяльності, зокрема проведення оплати товару у певній господарській операції, є розрахункові документи, що відповідають встановленим законом вимогам.
Отже, аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що банківські виписки з особових рахунків клієнтів банку є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку особи (клієнта банку), вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Крім того, банківська виписка з особового рахунку особи, яка є учасником спірної господарської операції, є не лише доказом здійснення оплати, а підтверджує також факт проведення такої операції банком, тобто є доказом дійсності цієї операції.
Судом встановлено, що в матеріалах справи наявні лише копії договорів, а саме договору №КФ-К-01/28/11/18 від 28.11.2018р. про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту та договору поруки від 28.11.20218р., які були укладені між ТОВ «Кейс Фактор», ПП «Стивідорна Компанія «Херсонський морський термінал».
Доказів виконання п.п. 2.1., 2.2. договору від 28.11.2018р. №КФ-К-01-28/11/18 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, заявником не надано,
Таким чином, ТОВ «Кейс Фактор» не надано належних та допустимих доказів виконання договору №КФ-К-01-28/11/18, а саме первинних документів, які свідчили б про цивільно-правові відносини сторін та підтверджували виконання ними умов вказаного договору.
Порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання. Підставою поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника.
Обсяг відповідальності поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (аналогічний висновок наведено у постановах Верховного Суду від 09.10.2020 у справі № 903/998/19, від 02.02.2021 у справі № 924/193/20, від 09.02.2021 у справі № 924/744/20, від 22.04.2021р. у справі №910/10281/20).
Отже, під порукою розуміється договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Враховуючи те, що поручитель за договором поруки поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку, тоді як заявником не надано доказів, які підтверджували виконання основного зобов'язання згідно умов договору, суд відхиляє повністю грошові вимоги ТОВ «Кейс Фактор» до ТОВ «Стройбуд Іллічівськ».
Керуючись ст.ст. 1, 45 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України суд
Відхилити повністю грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кейс Фактор" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройбуд Іллічівськ" (65000, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Транспортна, буд. 45; код ЄДРПОУ 38239153).
Ухвала набирає законної сили 12 січня 2022 р. та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги.
Повну ухвалу складено та підписано 17 січня 2022р.
Копію ухвали надіслати на електронну адресу арбітражному керуючому Гонті О.А. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Копію ухвали надіслати: ТОВ "Стройбуд Іллічівськ" (65000, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Транспортна, буд. 45), ТОВ "Кейс Фактор" (01601, м. Київ, вул. Печерський узвіз, буд. 5, кабінет 109).
Суддя Л.І. Грабован