"11" січня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/3083/21
Господарський суд Одеської області у складі:
судді В.С. Петрова
при секретарі судового засідання Г.С. Граматик
за участю представників:
від позивача - Тимофієв Є.Л.,
від відповідача - Горбенко Б.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Автоматика та машинобудування" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" до фізичної особи-підприємця Горбенка Бориса Павловича про стягнення 5985,69 грн., -
Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Автоматика та машинобудування" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Горбенка Бориса Павловича про стягнення 5985,69 грн., у т.ч.: пені - 2873,21 грн. та штрафу - 3112,48 грн., посилаючись на наступне.
Як вказує позивач, 11.01.2021 р. між ФОП Горбенком Б.П. та ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "АтаМ" ДП "НАЕК "Енергоатом" було укладено договір № 12с/169/53-142-04-21-01325 із предметом поставки: друковані плати (код ДК 021:2015-31710000-6 електронне обладнання).
Згідно п. 1.2 договору від 11.01.2021 р. найменування, загальна кількість, номенклатура та ціна продукції визначаються специфікацією (додаток № 1 до договору), яка є невід'ємною частиною договору.
При цьому позивач зазначає, що сума договору визначена п. 3.2 договору та специфікацією до договору та складає 48250,00 грн. без ПДВ (постачальник має статус платника єдиного податку 2 група - п. 13 договору).
Так, позивач зазначає, що строк поставки згідно п. 5.1 договору, специфікації - до 15.01.2021 р.
Пунктом 10.1 договору визначено, що договір набирає чинності з моменту підписання та скріплення печатками(за наявності) і діє до 31.12.2021 р., а в частині оплати за поставлену продукцію - до повного розрахунку.
Наразі позивач зауважує, що поставка продукції за договором була здійснена ФОП Горбенком Б.П. наступним чином: 21.01.2021 р. за видатковою накладною № 3-00120 від 19.01.2021 р. на суму 3786,00 грн., 01.03.2021 р. за видатковою накладною № 3-00126 від 26.02.2021 р. на суму 11350,00 грн., 29.03.2021 р. за видатковою накладною № 3-00129 від 24.03.2021 р. на суму 33114,00 грн.
Пунктом 7.3 договору встановлено, що за порушення строків поставки або недопоставку продукції постачальник зобов'язаний сплатити покупцеві пеню у розмірі 0,1% від вартості продукції, по якій допущено прострочення за кожен день прострочки, а в разі прострочки понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Згідно п. 7.10 договору позовна давність щодо стягнення неустойки (штрафу, пені) відповідно до п. 5.2 договору встановлюється тривалістю 2 (два) роки.
Водночас, як вказує позивач, зважаючи на порушення відповідачем зобов'язань щодо строків поставки продукції, останній зобов'язаний сплатити ВП "АтаМ" ДП "НАЕК "Енергоатом" штрафні санкції відповідно до умов п. 7.3 договору, а саме 2873,21 грн. пені та 3112,48 грн. штрафу.
При цьому у позовній заяві позивачем заявлено клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.10.2021 р. позовну заяву Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Автоматика та машинобудування" ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3083/21 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 15.11.2021 р. о 10 год. 30 хв.
02.11.2021 р. від відповідача через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти заявленого позову. Так, в обґрунтування заперечень відповідач вказує, що договір № 12с/169/53-142-04-21-01325, укладений між ДП НАЕК "Енергоатом" до ФОП Горбенко Б.П., є нікчемним в частині, що стосується строків постачання через перешкоджання позивачем виконання договору. Як вказує відповідач, ним було надано пропозицію по закупівлі через систему "Прозоро", при цьому розкриття пропозиції відбулося ще 16.11.2020 р. Тобто, як вказує відповідач, за умовами тендеру постачання товару, зазначеного у тендері, повинно було відбутися до 28 грудня 2020 року, однак за невідомих причин замовник не підписував тривалий час договір постачання, а починати тривале та багатозатратне виробництво за відсутності дійсного договору, як вказує відповідач, є недоцільним. Наразі відповідач зауважує, що 23.12.2020 р. вже ним було підписано та відправлено зразок договору постачання із встановленою кінцевою датою постачання - 15.01.2021 р., тим самим відповідач погодився на умови постачання впродовж 22 днів, якщо замовник підпише зі своєї сторони договір одразу після отримання. При цьому відповідач додає, що виробництво друкованих плат це певний технологічний процес, що потребує не менше одного робочого тижня, в залежності від складнощі та об'єму робіт в нормальних умовах. За ствердженнями відповідача, замовник отримав договір 24.12.2021 р., однак ігнорував підписання такого договору, підписавши його лише 11.01.2021 р., про що відповідача було повідомлено тільки 14.01.2021 р., тобто менше, ніж за день до кінцевої дати виконання договору. Враховуючи той факт, що замовник знаходиться у м. Жовті Води, а виконавець за договором в місті Одеса, за ствердженнями відповідача, вироблення друкованих плат у кількості та якості з відповідним пакуванням за технічним завданням замовника, пересиланням до місця знаходження замовника за один день є технічно неможливим. При цьому відповідач зауважує, що повну копію підписаного договору ним отримано засобами електронної пошти через його представника 23.01.2021 р. Таким чином, як вказує позивач, за певних обставин виконати договір у встановлений ним строк було неможливо. Водночас, як зауважує відповідач, постачання відбулося у повному обсязі, з огляду на що відповідач вважає його нікчемним виключно у строках постачання. Разом з тим відповідач додає, що нові строки постачання між ним та позивачем узгоджені не були, так як постачання товару за договором відбувалося настільки наскільки це було можливо в нових умовах введеного карантину та завантаженості виробництва. Між тим відповідач додає, що нікчемність договору в частині строків постачання на створює юридичних наслідків, при цьому замовник відповідно до своєї діяльності є виробником електронного обладнання, що підтверджується наданими ним документами, а тому, на думку відповідача, повинен був розуміти, що будь-які друковані плати не робляться за один день. Також відповідач наголошує, що позивачем не було доведено чому він завчасно не направив до виконавця договір на підпис, що скоротило би строки укладання договору. Вищенаведене, за ствердженнями відповідача, свідчить про те, що замовник своїми діями перешкоджав своєчасному виконанню договору, а поданий позов свідчить про навмисне затягування строків підписання договору, тобто перешкоджання виконанню обов'язків відповідачем (виконавцем) з певною метою.
Крім того відповідач зауважує, що позивачем не надано підтверджуючих документів щодо належного надсилання позовної заяви з додатками з описом вкладення на адресу відповідача, а надані до суду документи є підробленими та такими, що не відповідають дійсності, з огляду на що відповідач вважає за необхідне зобов'язати позивача надати для огляду у судове засідання оригіналів квитанцій та листа-повідомлення з відбитками, завірені копії яких є у матеріалах справи, в яких буде зазначена адреса відправлення, номер телефону отримувача, при цьому лист-повідомлення про вручення повинен бути з відбитками того відділення, де воно було позивачем надіслано, а також внесено невірний номер телефону та, можливо, невірну адресу для відправлення.
15.11.2021 р. від представника позивача на електронну адресу суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача у зв'язку із неможливістю останнього з'явитися в судове засідання в зазначений час.
В засідання суду, призначене на 15.11.2021 р., представники сторін не з'явилися.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.11.2021 р. розгляд справи № 916/3083/21 відкладено на 06 грудня 2021 р. о 15 год. 00 хв. та явку представників сторін визнано обов'язковою.
29.11.2021 р. від представника позивача до господарського суду надійшла заява про участь у судовому засіданні, яке призначене на 06.12.2021 р. о 15 год. 00 хв., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи EAZYCON.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.11.2021 р. у справі № 916/3083/21 задоволено заяву ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Автоматика та машинобудування" ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про участь у судовому засіданні, яке призначене на 06 грудня 2021 р. о 15 год. 00 хв., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи EAZYCON.
03.12.2021 р. від позивача до господарського суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач не погоджується із доводами, викладеними відповідачем у відзиві на позов, та зазначає наступне. Стосовно тверджень відповідача про нікчемність договору позивач із посиланнями на ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України, ч. 1 ст. 207 ГК України вказує, що у випадку невизнання іншою стороною недійсності правочину в силу закону та за наявності відповідного спору вимога про встановлення нікчемності може бути пред'явлена до суду окремо без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, у такому разі суд своїм рішенням не визнає правочин недійсним, а лише підтверджує його недійсність у силу закону у зв'язку з її оспоренням та невизнанням іншими особами. При цьому, як зазначає позивач, вимоги про встановлення нікчемності пункту договору щодо строків поставки відповідач до суду не пред'являв.
Так, стосовно укладення договору № 12с/169/53-142-04-21-01325 від 11.01.2021 р. позивач зазначає наступне. Закон України "Про публічні закупівлі" установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади та об'єднаних територіальних громад. Як вказує позивач, ВП "АтаМ" ДП "НАЕК "Енергоатом" було оголошено відкриті торги на закупівлю "друковані плати", водночас через відсутність достатньої кількості тендерних пропозицій (учасників) двічі тендер було відмінено (UA-2020-09-10-009405-b, UA-2020-10-15-005010-a).
За ствердженнями позивача, на засіданні тендерного комітету було вирішено провести переговорну процедуру закупівлі друкованих плат з ФОП Горбенко Б.П. відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 40 Закону України "Про публічні закупівлі" та 09.12.2020 р. за результатами проведення переговорів з останнім було підписано протокол на закупівлю друкованих плат, індикатор закупівлі UA-2020-12- 09-000693-а. Згідно вказаного протоколу, як вказує позивач, ФОП Горбенко Б.П. погодив та підтвердив поставку друкованих плат до 15.01.2021 р. згідно наданої ним комерційної пропозиції від 19.11.2020 р.
Наразі позивач зауважує, що згідно інформації по закупівлі UA-2020-12-09-000693-а, розміщеної на сайті "Прозоро":
- 09.12.2020 р. - розміщено повідомлення про намір укласти договір;
- погоджені строки поставки - до 15.01.2021, що відповідає тендерній документації.
Так, позивач зазначає, що процедура закупівлі здійснювалася відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі", частиною 7 статті 40 якого визначено, що замовник має право укласти договір про закупівлю за результатами застосування переговорної процедури у строк не раніше, ніж через 10 днів з дня оприлюднення в електронній системі закупівель повідомлення про намір укласти договір про закупівлю. Водночас, як зазначає позивач, відповідач не відмовився від підписання договору та відповідний договір з ФОП Горбенком Б.П. було укладено 11.01.2021 р., тобто відповідно до вимог законодавства про закупівлю. Разом з тим позивач зауважує, що згідно комерційної пропозиції ФОП Горбенко Б.П. від 19.11.2020 р. останній зазначив, що має можливість та погоджується виконати вимоги замовника та договору на умовах, зазначених у пропозиції, зобов'язується підписати договір, наведений в додатку № 3 тендерної документації, поставити товар у строки до 15.01.2021 р. За ствердженнями позивача, договір, укладений з ФОП Горбенком Б.П. (підписаний ним) було 11.01.2021 р. розміщено на сайті "Прозоро". Наразі позивач наголошує, що з часу укладення договору відповідач не звертався до нього з приводу перенесення строків поставки товару. Таким чином, як вказує позивач, ще з 09.12.2020 р. відповідачу було відомо, що він є учасником переговорної процедури, з яким буде укладено договір на поставку друкованих плат, з огляду на що думка відповідача про нікчемність договору в частині строків поставки, на думку позивача, не заслуговує на увагу та є власним баченням відповідача, що зводиться до переоцінки доказів.
Щодо тверджень відповідача про перешкоджання у поставці товару, то позивач, посилаючись на ч. 2 ст. 217, ч. 2 ст. 218, ч. 1 ст. 230 ГК України, ст.ст. 549, 611 ЦК України, вказує, що розмір штрафних санкцій у разі порушення строків чи об'ємів поставки продукції визначено п. 7.3 договору №12с/169/53-142-04-21-01325 від 11.01.2021 р., з огляду на що вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій відповідають нормам законодавства та умовам договору.
Разом з тим позивач додає, що умовами договору (п. 5.2) визначено, що поставка товару здійснюється у відповідності до вимог Міжнародних правил тлумачення торгових термінів "Інкотермс 2010" на умовах DDP - склад покупця (м. Жовті Води Дніпропетровська область, вул. Гагаріна,4). Тобто, на думку позивача, всі зобов'язання щодо завантаження та перевезення покладаються на постачальника.
При цьому позивач зазначає, що, подаючи комерційну пропозицію, відповідач гарантував наявність товару та можливість поставки продукції у визначені тендерною документацією строки, а тому позивач жодним чином не перешкоджав виконанню договору відповідачем.
Стосовно належного надсилання копії позовної заяви відповідачу позивач зазначає, що на виконання вимог ч. 2 ст. 162, ч. 1 ст. 164, ч. 1 ст.172 ГПК України ним було направлено на адресу відповідача (адреса згідно даних ЄДРПОУ - проспект Ак. Глушка, 1В, кв. 54, м. Одеса, 65113) позовну заяву з додатками, що підтверджується описом-вкладенням у цінний лист та квитанцією, оригінали яких міститься в матеріалах справи, з огляду на що зазначення відповідачем, що позивач здійснив підробку документів, не відповідає дійсності та спростовується доказами, що містяться в матеріалах справи. На думку позивача, саме відповідач зловживає своїми процесуальними правами та намагається ввести суд в оману, приписуючи державному підприємству певні надумані ним порушення.
Під час розгляду справи у судовому засіданні 06.12.2021 р. відповідач просив суд витребувати від позивача належні докази відправлення відповідачу копії позовної заяви з додатками, оскільки, як зазначає відповідач, додані до позовної заяви докази відправлення є підробленими та не відповідають дійсності. Так, відповідач вказує, що в рекомендованому повідомленні, яке додано до позовної заяви, відсутній штрих-код та печатка відділення пошти.
Представник позивача під час судового засідання 06.12.2021 р. зазначив, що до матеріалів справи разом з позовною заявою додані належні докази відправлення копії позовної заяви з доданими документами відповідачу, при цьому позивач зауважує, що наразі відповідач ознайомлений з матеріалами справи та надав суду відзив на позовну заяву. Так, стосовно доказів отримання відповідачем копії позовної заяви або повернення її без вручення, представник позивача повідомив суду, що наразі інформація про такі докази у останнього відсутня.
Так, під час розгляду справи у судовому засіданні 06.12.2021 р. суд зазначив представнику позивача про необхідність надання суду доказів отримання відповідачем копії позовної заяви або повернення її без вручення.
З огляду на зазначене, ухвалою господарського суду Одеської області від 06.12.2021 р. позовну заяву Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Автоматика та машинобудування" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" до фізичної особи-підприємця Горбенка Бориса Павловича про стягнення 5985,69 грн. залишено без руху.
13.12.2021 р. від Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Автоматика та машинобудування" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" надійшла до господарського суду заява про усунення недоліків позовної заяви (вх. № 35588/21), до якої позивачем додано поштовий конверт із відміткою про повернення позовної заяви без її вручення відповідачу - фізичній особі-підприємцю Горбенку Борису Павловичу із позначкою укрпошти на довідці ф-20 "кінець терміну зберігання". Також позивачем надано до матеріалів заяви опис вкладення у цінний лист від 07.12.2021 р., накладну № 5220402289854 від 07.12.2021 р. та фіскальний чек № 3000417098 від 07.12.2021 р. як доказ повторного направлення копії позову з додатками відповідачу, а також опис вкладення у цінний лист від 07.12.2021 р., накладну № 5220402289846 від 07.12.2021 р. та фіскальний чек № 3000417098 від 07.12.2021 р. як доказ направлення копії відповіді на відзив з додатками відповідачу.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.12.2021 р. розгляд справи № 916/3083/21 продовжено та розгляд призначено в засіданні суду на 20 грудня 2021 р. о 17 год. 00 хв.
16.12.2021 р. від представника позивача на електронну адресу суду надійшла заява про участь у судовому засіданні, яке призначене на 20.12.2021 р. о 17 год. 00 хв., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи EAZYCON.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.12.2021 р. у справі № 916/3083/21 задоволено заяву ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Автоматика та машинобудування" ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про участь у судовому засіданні, яке призначене на 20 грудня 2021 р. о 17 год. 00 хв., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи EAZYCON.
20.12.2021 р. від відповідача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання, в якому відповідач просить суд доповнити електронну справу № 916/3083/21 всіма наявними матеріалами по даній справі, які були долучені позивачем у паперовій або електронній формі, а також відкласти (перенести) розгляд справи для надання можливості ознайомитись з матеріалами справи.
В засідання суду, призначене на 20.12.2021 р., відповідач не з'явився.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.12.2021 р. розгляд справи № 916/3083/21 відкладено на 11 січня 2022 р. о 12 год. 00 хв., при цьому явку учасників справи визнано обов'язковою.
04.01.2022 р. від представника позивача на електронну адресу суду надійшла заява про участь у судовому засіданні, яке призначене на 11.01.2022 р. о 12 год. 00 хв., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи EAZYCON.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.01.2022 р. заяву Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Автоматика та машинобудування" ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про участь у судовому засіданні по справі № 916/3083/21, яке призначене на 11 січня 2022 р. о 12:00, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи EAZYCON задоволено.
Під час розгляду справи у судовому засіданні 11.01.2022 р. позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі, відповідач проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
Як вбачається із матеріалів справи, 19 листопада 2020 року фізичною особою-підприємцем Горбенком Борисом Павловичем надано свою комерційну пропозицію за предметом закупівлі ДК 021:2015-31710000-6 "Електронне обладнання" (Друковані плати), згідно якої фізична особа-підприємець, вивчивши документацію торгів, уповноважена на підписання договору, має можливість та погоджується виконати вимоги замовника та договору на умовах, зазначених у пропозиції, на загальну суму 48250,00 грн. При цьому в пунктах 6 та 7 вказаної комерційної пропозиції, яка підписана Горбенком Борисом Павловичем та скріплена його печаткою, визначено строк поставки: до 15.01.2021 р. Умови та місце поставки: доставка на умовах DDP, склад замовника: Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Гагаріна, 4.
Подалі ж, рішенням тендерного комітету ВП "Автоматика та машинобудування" ДП "НАЕК "Енергоатом", оформленим протоколом № 138 від 08 грудня 2020 року, вирішено провести переговорну процедуру закупівлі друкованих плат з ФОП Горбенком Борисом Павловичем; фахівцю з публічних закупівель підготувати та оприлюдниш в електронній системі закупівель повідомлення про намір укласти договір за результатами проведених переговорів з учасником ФОП Горбенком Борисом Павловичем.
При цьому протоколом проведення переговорів з ФОП Горбенком Б.П. на закупівлю 31710000-6 "Електронне обладнання" (Друковані плати) із застосуванням переговорної процедури закупівлі від 09.12.2020 р. ухвалено згідно з п. 1 ч. 2 ст. 40 Закону застосувати переговорну процедуру на закупівлю 31710000-6 "Електронне обладнання",(Друковані плати), із учасником ФОП Горбенком Борисом Павловичем з умовами: кількість товарів: 1106 шт.; місце поставки товарів: доставка на умовах DDP, склад замовника: Дніпропетровська обл., м. Жовті Води, вул. Гагаріна 4; строк поставки товарів: до 15.01.2021 р.; умови розрахунків: - протягом 180 (ста восьмидесята) банківських днів з моменту поставки та проходження вхідного контролю продукції за кількістю та якістю відповідно до нормативних документів покупця, в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточних рахунок постачальника зазначений в договорі, згідно рахунку наданого постачальником.
Так, 11.01.2021 р. між фізичною особою-підприємцем Горбенком Борисом Павловичем (постачальник) та Відокремленим підрозділом "Автоматика та машинобудування" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (покупець) укладено договір № 12с/169/53-142-04-21-01325, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в договорі, поставити покупцеві друковані плати (далі - продукція, код ДК 021:2015:31710000-6: Електронне обладнання), а покупець - прийняти і оплатити продукцію на умовах, визначених договором. Умови договору викладені сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил тлумачення торгових термінів "Інкотермс 2010".
Згідно п. 1.2 договору найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура, ціна і строк поставки визначені в специфікації (додаток № 1 до договору), яка є невід'ємною частиною даного договору.
За умовами п. 1.3 договору обсяг закупівлі продукції можуть бути зменшені залежно від реально виділеного фінансування видатків.
Пунктом 1.4 договору встановлено, що умови договору можуть бути змінені в порядку, встановленому чинним законодавством, з урахуванням вимог ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
В п. 2.1 договору зазначено, що продукція, що постачається по своїй якості, технічним параметрам та комплектності повинна відповідати технічним характеристикам на товар (додаток № 2, що є невід'ємною частиною даного договору), діючим стандартам, ТУ, підтверджуватися технічними паспортами і відповідати нормативно-технічній документації, виданої підприємством-виробником (паспорт або сертифікат якості або свідоцтво про виготовлення) та умовам договору.
За умовами п. 3.1 договору ціна за одиницю продукції встановлена в національній валюті України та вказується у специфікації до договору (додаток № 1), що є його невід'ємною частиною.
Відповідно до 3.2 договору ціна договору становить 48250,00 грн. (сорок вісім тисяч двісті п'ятдесят гривень 00 копійок), без ПДВ.
Згідно п. 4.1 договору покупець сплачує вартість продукції за цінами, зазначеними в специфікації, в національній валюті України шляхом банківського переказу на поточний рахунок постачальника.
За умовами п. 5.1 договору строк поставки продукції зазначений в специфікації. За погодженням з покупцем допускається дострокова поставка продукції та поставка продукції партіями за умови письмової згоди покупця.
Поставка продукції згідно специфікації здійснюється на умовах (DDP) - м. Жовті Води, Дніпропетровської обл., вул. Гагаріна, 4 згідно правил Інкотермс 2010. Постачальник не пізніше, ніж за три дні до відвантаження продукції, письмово повідомляє покупця про заплановану дату поставки продукції із зазначенням номенклатури та вартості партії продукції, що поставляється (п. 5.2 договору).
Пунктом 5.3 договору встановлено, що постачальник повинен здійснити поставку продукції в тарі (упаковці), яка забезпечує її збереження при транспортуванні на великі відстані, перевантаженні, зберіганні з дотриманням технічних вимог на даний вид продукції в межах встановленого гарантійного строку зберігання.
Пунктом 5.12 договору встановлено, що разом з продукцією постачальник надає покупцеві наступні оригінали супровідних документів: видаткова накладна/акт приймання-передачі продукції; рахунок - фактура; паспорт/формуляр, який передбачений на даний вид продукції; документи на підтвердження якості товару: сертифікат якості виробника або свідоцтво про виготовлення видане виробником (копія завірена печаткою постачальника), на вимогу надати переклад українською мовою), який передбачений на даний вид продукції тощо;пакувальний лист.
В п. 6.1 договору сторони погодили, що покупець зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість поставленої продукції; приймати поставлену продукцію у відповідності до умов договору.
Підпунктом 6.3.1. п. 6.3 договору сторони передбачили, що постачальник зобов'язаний забезпечити поставку продукції у строки, встановлені договором.
В п. 7.1 договору сторони передбачили, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та договором.
За умовами п. 7.3 договору за порушення строків поставки або недопоставку продукції постачальник зобов'язаний сплатити покупцеві пеню у розмірі 0,1% від вартості продукції, по якій допущено прострочення за кожен день прострочки, а в разі прострочки понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вказаної вартості. Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Відповідно до п. 9.1 договору у випадку виникнення спорів або розбіжностей сторони зобов'язуються вирішувати їх шляхом переговорів та взаємних консультацій.
У разі недосягнення сторонами згоди спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку відповідним Господарським судом України за місцем знаходження відповідача, з дотриманням претензійного порядку врегулювання спору (п. 9.2 договору).
Згідно п. 10.1 договору останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками (за наявності) і діє по 31.12.2021р., а в частині оплати за поставлену продукцію - до повного розрахунку. Стосовно виконання гарантійних зобов'язань постачальника, передбачених договором, договір діє до закінчення строку дії гарантії на продукцію.
Пунктом 10.3 договору встановлено, що закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час його дії, та виконанню діючих зобов'язань.
В п. 11.4 договору зазначено, що останній укладений у відповідності до рішення Тендерного комітету ВП "АтаМ" ДП "НАЕК "Енергоатом" (протокол засідання № 138 від 08.12.2020 р.).
Відповідно до п. 12.1 договору специфікації, додаткові угоди та додатки до договору є його невід'ємною частиною і мають юридичну силу за умови викладення їх у письмовій формі, підписання їх повноважними особами і скріплення печатками обох сторін (за наявності).
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Ч. 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Так, укладений між сторонами по справі договір є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В свою чергу відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
За ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
За умовами п. 5.1 договору строк поставки продукції зазначений в специфікації. За погодженням з покупцем допускається дострокова поставка продукції та поставка продукції партіями за умови письмової згоди покупця.
Як з'ясовано судом, сторонами було погоджено та укладено додаток № 1 до договору № 12с/169/53-142-04-21-01325 від 11.01.2021 р. - специфікацію, якою визначено назву, характеристику асортименту товару, кількість, його ціну та строк поставки. Зокрема, вказаною специфікацією передбачено, що вартість товару складає 48250,00 грн., поставка якого здійснюється у строк до 15.01.2021 року.
Так, у відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Як встановлено судом, на виконання умов договору № 12с/169/53-142-04-21-01325 від 11.01.2021 р. відповідачем - фізичною особою-підприємцем Горбенком Борисом Павловичем було здійснено поставку обумовленого договором товару на адресу позивача на загальну суму 48250,00 грн., що підтверджується видатковими накладними від 19.01.2021 р. № 3-00120 на суму 3786,00 грн., від 26.02.2021 р. № 3-00126 на суму 11350,00 грн. та від 24.03.2021 р. № 3-00129 на суму 33114,00 грн.
Отже, як з'ясовано судом, відповідачем здійснено поставку обумовленого договором товару, проте не в строк, передбачений специфікацією до договору, що й стало підставою для нарахування пені та штрафу та звернення ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Автоматика та машинобудування" ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" із даним позовом до суду.
Відповідач, заперечуючи проти позову, стверджує, що несвоєчасна поставка товару за договором виникла з підстав не підписання замовником протягом тривалого часу спірного договору, оскільки замовник отримав від нього договір 24.12.2021 р., проте ігнорував підписання такого договору, підписавши його лише 11.01.2021 р., про що відповідача було повідомлено тільки 14.01.2021 р., тобто менше, ніж за день до кінцевої дати виконання договору.
Вказані доводи відповідача судом оцінюються критично, оскільки на їх підтвердження відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу. Так, жодного доказу, який би підтверджував листування між сторонами щодо своєчасного/несвоєчасного підписання спірного договору, а також отримання такого договору позивачем, як замовником, від відповідача 24.12.2020 р. останнім до матеріалів справи не надано.
При цьому за приписами ст.ст. 627, 628 Цивільного України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Наразі господарський суд зауважує, що відповідач, підписуючи 11.01.2021 р. спірний договір та специфікацію до нього на вказаних умовах, повністю погодився з цими умовами, тим самим допускав відсутність достатнього часу на поставку обумовленого договором товару у заявленому об'ємі, однак погодився з ними, незважаючи на те, що строк поставки товару за вказаним договором було погоджено сторонами в специфікації до 15.01.2021 р., а відтак закінчувався через чотири дні після підписання такого договору, з огляду на що відповідач взяв на себе вказані зобов'язання та зобов'язаний був їх виконати, оскільки відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як зазначалося судом вище, на виконання умов спірного договору № 12с/169/53-142-04-21-01325 від 11.01.2021 р. відповідачем здійснено поставку передбаченого вказаним договором та специфікацією до нього товару на адресу позивача, про свідчать наступні видаткові накладні:
- від 19.01.2021 р. № 3-00120 на суму 3786,00 грн., відповідно до якої товар було отримано уповноваженою особою позивача 21.01.2021 р.;
- від 26.02.2021 р. № 3-00126 на суму 11350,00 грн., відповідно до якої товар було отримано уповноваженою особою позивача 01.03.2021 р.;
- від 24.03.2021 р. № 3-00129 на суму 33114,00 грн., відповідно до якої товар було отримано уповноваженою особою позивача 29.03.2021 р.
Таким чином, відповідачем - фізичною особою-підприємцем Горбенком Борисом Павловичем здійснювалася поставка обумовленого товару протягом більше двох місяців трьома окремими партіями, в той час, коли умовами спірного договору поставка товару повинна була бути здійснена в термін до 15 січня 2021 р.
З огляду на викладене вище господарський суд зазначає, що, підписавши 11.01.2021 р. зазначений договір № 12с/169/53-142-04-21-01325 та специфікацію до нього, відповідач погодився з виконанням їх умов та відповідну поставку товару в строк до 15.01.2021 р.
Водночас, непоставивши позивачу обумовлений договором товар у погоджений строк до 15.01.2021 р., відповідач порушив прийняті на себе зобов'язання за таким договором № 12с/169/53-142-04-21-01325 від 11.01.2021 р., що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.
В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (непоставка відповідачем товару у повному обсязі у встановлений строк) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.
В свою чергу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно вимог ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 ЦК України).
Відповідно до п. 7.3 договору за порушення строків поставки або недопоставку продукції постачальник зобов'язаний сплатити покупцеві пеню у розмірі 0,1% від вартості продукції, по якій допущено прострочення за кожен день прострочки, а в разі прострочки понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вказаної вартості. Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Так, з огляду на невиконання відповідачем зобов'язань за спірним договором щодо здійснення своєчасної поставки обумовленого договором товару позивачем відповідно до п. 7.3 договору нараховано відповідачу штраф у розмірі 7% від суми заборгованості у розмірі 3112,48 грн. та пеню у розмірі 0,1% від вартості продукції, по якій допущено прострочення за кожен день прострочки, у розмірі 2873,21 грн., розрахунки яких наведено в позові (а.с. 4).
Враховуючи вищенаведене та невиконання відповідачем зобов'язань за спірним договором щодо своєчасної поставки обумовленого договором товару, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано штраф та пеню. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми штрафу в розмірі 3112,48 грн., судом встановлено, що розрахунок штрафу було здійснено позивачем вірно, також вказані розрахунки відповідачем не оспорювались. Відтак, з відповідача підлягає стягненню штраф в розмірі 3112,48 грн.
Поряд з цим слід зазначити, що такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За таких обставин, суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 р. у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 р. у справі №922/1720/17, від 02.04.2019 р. у справі № 917/194/18).
Також слід зазначити, що п. 7.3 договору № 12с/169/53-142-04-21-01325, яким на відповідача як постачальника покладається відповідальність у вигляді сплати на користь покупця пені та штрафу за несвоєчасне виконання своїх зобов'язань щодо своєчасної поставки обумовленого договором товару, не оспорювався відповідачем, в зв'язку з чим в силу вимог статті 204 ЦК України презюмується правомірність вказаного правочину.
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.
Відтак, за загальним правило частиною шостою статті 232 ГК України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України. Так, нарахування пені можливо за шість місяців, визначених частиною шостою статті 232 ГК України, а право на стягнення такої пені може бути заявлено в межах передбаченого пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України річного строку позовної давності.
Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми пені в розмірі 2873,21 грн., суд вважає його арифметично помилковим з огляду на невірно визначений позивачем початок періоду прострочення виконання зобов'язання, оскільки, як встановлено судом вище, відповідач був зобов'язаний здійснити поставку обумовленого договором товару в строк до 15.01.2021 р., а відтак останній вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання саме з 16.01.2021 р., при цьому позивачем здійснено нарахування відповідачеві пені з 15.01.2021 р., з огляду на що судом самостійно здійснено перерахунок пені за вказаний період, який за розрахунком суду становить 241,25 грн. (48250,00грн. *0,1%*5дн./100%=241,25 грн.). Крім того судом встановлено арифметичну помилковість при розрахунку пені за період з 02.03.2021 р. по 28.03.2021 р., оскільки за вказаний період пеня становить 893,97 грн., а не 894,08 грн. (33114,00грн.*0,1%*27дн./100%=893,97 грн.). При цьому, дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми пені в розмірі 1689,63 грн. за період з 22.01.2021 р. по 28.02.2021 р. судом встановлено, що вказаний розрахунок пені був здійснений позивачем вірно.
Отже, загальний розмір пені у зв'язку з простроченням відповідачем поставки обумовленого товару за договором № 12с/169/53-142-04-21-01325 від 11.01.2021 р. складає 2824,85 грн. (241,25 грн. + 1689,63 грн. + 893,97 грн.), яка підлягає стягненню з відповідача.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Автоматика та машинобудування" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" обґрунтовані частково, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають частковому задоволенню.
У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось частково на користь позивача, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, що складають 2251,66 грн.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Автоматика та машинобудування" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" до фізичної особи-підприємця Горбенка Бориса Павловича про стягнення 5985,69 грн. задовольнити частково.
2. СТЯГНУТИ з фізичної особи-підприємця Горбенка Бориса Павловича ( АДРЕСА_1 ; ідент.код НОМЕР_1 ) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Автоматика та машинобудування" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (52210, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Гагаріна, буд. 4; код ЄДРПОУ 39688675) пеню в сумі 2824/дві тисячі вісімсот двадцять чотири/грн. 85 коп., штраф в сумі 3112/три тисячі сто дванадцять/грн. 48 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 2251/дві тисячі двісті п'ятдесят одна/грн. 66 коп.
3. В задоволенні решти частини вимог Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Автоматика та машинобудування" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" до фізичної особи-підприємця Горбенка Бориса Павловича відмовити.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення повного рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 17 січня 2022 р.
Суддя В.С. Петров