65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"29" грудня 2021 р. м. Одеса Справа № 916/329/21(916/2710/21)
Господарський суд Одеської області у складі судді Антощук Світлани Іванівни;
при секретарі судового засідання Родовець С.В.
розглянувши матеріали справи
За позовом: Розпорядника майном Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛРУМ" (67660, Одеська обл., Біляївський р-н., с. Холодна Балка, вул. Санаторна, буд. 2-К; код ЄДРПОУ 39204320)
до відповідача: фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; НОМЕР_1 )
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 )
про визнання недійсним договору іпотеки №126 від 29.01.2020р.,
За участю представників сторін:
від позивача: Бова Д.В.;
від відповідача: адвокат Ставніченко М.В.;
від третьої особи: адвокат Самох М.Ю.
СУТЬ СПОРУ: Розпорядник майном Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛРУМ" арбітражна керуюча Бова Д.В. звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до фізичної особи ОСОБА_1 про визнання договору іпотеки від 29.01.2020р., укладеного між гр. ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕЛРУМ" недійсним.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.09.2021р. відкрито провадження у справі №916/2710/21; до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача залучено ОСОБА_2 ; справу ухвалено розглядати в межах справи №916/329/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛРУМ" за правилами загального позовного провадження із присвоєнням справі №916/329/21(916/2710/21).
Вищевказаною ухвалою також було задоволено клопотання розпорядника майном Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛРУМ" про витребування доказів та витребувано у ОСОБА_1 оригінал договору іпотеки №126 від 29.01.2020р. укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕЛРУМ" та ОСОБА_1 ; докази проведення оцінки майна, яке було передано за договором іпотеки №126 від 29.01.2020р.; оригінал вимоги про усунення порушень за договором позики №125 та договором іпотеки №126 від 29.01.2021р. з доказами отримання позичальником та іпотекодавцем; докази надання позики ОСОБА_2 за договором позики №125 від 29.01.2020р.
27.09.2021р. до господарського суду надійшло клопотання Відповідача про відкладення підготовчого засідання суду, у зв'язку із необхідністю додаткового часу для підготування та направлення відзиву на позовну заяву учасникам справи та суду.
27.09.2021р. у підготовчому засіданні судом було постановлено ухвалу про перерву у засіданні суду до 11.10.2021р. о 15:00 год., про що зазначено у протоколі судового засідання.
06.10.2021р. до господарського суду надійшов відзив Боржника на позовну заяву, у якому останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Крім того, у зазначеному відзиві Відповідачем зазначено, що оригінали документів, які суд витребовував ухвалою від 13.09.2021р. у нього відсутні, оскільки після укладання 17.06.2021р. договорів купівлі-продажу машиномісць №220, 221 та 222, розташованих за адресою: АДРЕСА_3 , які посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Омаровою В.С. та зареєстровані у реєстрі за № 7874, 7876, 7878 відповідно, залишились у матеріалах нотаріальної справи приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Омарової Віолети Султанівни.
11.10.2021р. до господарського суду від Позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої Позивач не погоджується з доводами Відповідача та просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
11.10.2021р. до господарського суду надійшов відзив третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача фізичної особи ОСОБА_2 на позовну заяву, у якому останній просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
11.10.2021р. у підготовчому засіданні судом було постановлено ухвалу про перерву у засіданні суду до 25.10.2021р. о 14:30 год., про що зазначено у протоколі судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.10.2021р. витребувано у ОСОБА_2 належним чином засвідчену копію договору позики №125 від 29.01.2020р., укладеного з ОСОБА_1 , та оригінал договору для огляду у судовому засіданні; оригінал вимоги про усунення порушень за договором позики №125 від 29.01.2020р. для огляду у судовому засіданні; витребувано у ОСОБА_1 належним чином засвідчену копію договору іпотеки №126 від 29.01.2020р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕЛРУМ" та ОСОБА_1 , та оригінал договору для огляду у судовому засіданні; докази проведення оцінки майна, яке було передано за договором іпотеки №126 від 29.01.2020р.; оригінал вимоги про усунення порушень за договором позики №125, адресованого Позичальнику та Іпотекодавцю для огляду у судовому засіданні.
23.10.2021р. до господарського суду надійшли додаткові пояснення Позивача щодо наданих Відповідачем доказів.
25.10.2021р. фізичною особою ОСОБА_2 надано до господарського суду докази виконання ухвали від 11.10.2021р., а саме надано копію договору позики №125 від 29.01.2020р., укладеного з ОСОБА_1 ; щодо надання суду для огляду оригіналу вимоги про усунення порушень за договором позики №125 від 29.01.2020р. повідомлено, що у ОСОБА_2 оригінал вказаного документа відсутній, оскільки після ознайомлення з його змістом та виготовлення з нього копії був повернутий ОСОБА_1 . Оригінал договору позики №125 від 29.01.2020р. було надано для огляду у засіданні суду.
25.10.2021р. ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Одеської області із клопотанням про витребування у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Омарової Віолети Султанівни оригіналу договору іпотеки № 126 від 29.01.2020 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Белрум" та ОСОБА_1 та оригіналу вимог про усунення порушень за договором позики № 125, адресованих Товариству з обмеженою відповідальністю "Белрум" та ОСОБА_2 . Клопотання обґрунтоване тим, що станом на 25.10.2021р. Відповідач запитуваних документів та відповіді на адвокатський запит від приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Омарової Віолети Султанівни не отримував.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.10.2021р. вищевказане клопотання задоволено та витребувано у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Омарової Віолетти Султанівни оригінали нотаріальних справ, відкритих у зв'язку з укладанням 17.06.2021р. між гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_3 договорів купівлі-продажу машиномісць №220, 221, 222, зареєстрованих у реєстрі за №7874, 7876 та 7878 відповідно.
25.10.2021р. у судовому засіданні постановлено ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та ухвалу про перерву у засіданні суду до 29.11.2021р., про що зазначено у протоколі судового засідання.
22.11.2021р. від приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Омарової Віолетти Султанівни до господарського суду надійшли документи, витребувані ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.10.2021р.
29.11.2021р. у підготовчому засіданні судом досліджено оригінали документів, що надійшли від приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Омарової Віолетти Султанівни на виконання ухвали Господарського суду Одеської області від 25.10.2021р. та встановлено, що копії договорів, доданих до позовної заяви відповідають оригіналам.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.11.2021р. підготовче провадження у справі закрито; справу призначено до розгляду по суті у засіданні суду на 20.12.2021р.
20.12.2021р. до господарського суду надійшло клопотання ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішення у справі №910/1895/20 за позовом Velgevos Enterprises Limited (Велгевос Ентерпрайзес Лімітед), яке діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ХОТ-СТОК» до ОСОБА_2 про відшкодування збитків у розмірі 1 695 000 грн., заподіяних юридичній особі її посадовою особою. ОСОБА_2 зазначає, що грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ХОТ-СТОК» до Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЛРУМ» у справі про банкрутство №916/329/21 є аналогічними позовним вимогам у справі №916/1895/20. Таким чином, Заявник вважає, що у випадку задоволення позовної заяви у справі №910/1895/20, грошові кошти будуть стягнуті з ОСОБА_2 , як фізичної особи на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ХОТ-СТОК», у зв'язку із чим грошові вимоги останнього, як кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЛРУМ» будуть задоволені.
20.12.2021р. у судовому засіданні ухвалу про перерву у судовому засіданні до 29.12.21р. о 15:00 год., про що зазначено у протоколі судового засідання.
29.12.2021р. у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішення у справі №910/1895/20 відмовлено, з огляду на те, що предмет позову у даній справі відмінний від того, що розглядається у справі №910/1895/20, задоволення позовних вимог у одній справі не впливають на вирішення спору у іншій. Крім того, склад учасників справи №910/1895/20 відмінний від складу учасників у справі №916/329/21(916/2710/21).
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази та заслухавши пояснення сторін, суд
29.01.2020 р. між ОСОБА_1 (Позикодавець) та ОСОБА_2 , від імені якого на підставі довіреності діяла Маркунтович Олена Миколаївна (Позикоодержувач), укладено договір позики.
Відповідно до п. 1.1. якого, Позикодавець передає у власність Позичальнику грошові кошти у розмірі еквівалентному 25 000 (двадцять п'ять тисяч) доларів США 00 центів, що у національній валюті України на день підписання цього договору складає за офіційним курсом Національного банку України (1 долар США = 24,7207 грн.) 618 010 (шістсот вісімнадцять тисяч десять) грн. 00 коп., а Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцю таку ж суму грошових коштів у національній валюті, еквівалентну тому ж розміру у доларах США за офіційним курсом Національного банку України на день повернення позики, в порядку та терміни, передбачені цим Договором. Розрахунки між сторонами проводяться відповідно до діючого законодавства України.
Згідно п. 1.2 Договору позики, грошові кошти, які є предметом цього Договору, передані Позикодавцем та одержані Позичальником до підписання цього Договору. Своїми підписами під цим договором Сторони підтверджують факт передачі грошей та відсутність будь-яких претензій фінансового характеру.
Пунктом 1.3. даного Договору сторони узгодили, що позика надається Позичальнику строком до 31.12.2020р. і підлягає поверненню Позичальником не пізніше вказаного строку, але з можливістю дострокового повернення, з пролонгацією цього терміну за згодою Сторін.
Відповідно до п. 1.3.2. своїм підписом на цьому Договорі, Позичальник підтверджує, що отримав всю суму позики, визначену у п. 1.1 цього Договору у повному обсязі особисто від Позикодавця до підписання цього Договору, жодних заперечень щодо факту отримання всієї суми позики від Позикодавця у Позичальника немає. Єдиним підтвердженням факту отримання коштів є цей Договір.
Згідно до п. 1.4. Договору сторони узгодили, що надана позика є безоплатною (безвідсотковою), тобто без мети отримання Позикодавцем прибутку (відсотків). Поверненню підлягає виключно сума, яка вказана у пункті 1.1. цього Договору. Прибутки, які можуть бути отримані Позичальником внаслідок використання грошових коштів, отриманих як позика, є його власністю і поверненню Позикодавцю не підлягає.
Пунктом 3.1. Договору позики встановлено, що Позикодавець надав Позичальнику всю суму позики до підписання цього Договору.
У пункті 3.2. Договору сторони узгодили, що передача грошей здійснюється готівкою. Вказану в п. 1.1 цього Договору суму грошових коштів я, Позичальник, отримав від Позикодавця повністю до нотаріального посвідчення цього Договору. Підписання мною Договору свідчить про те, що безвідсоткову зворотну позику у вигляді грошових коштів в сумі 618 010 (шістсот вісімнадцять тисяч десять) грн. 00 коп., що складає за курсом НБУ (1 долар США = 24, 7204 грн.) станом на 29.01.2020 року 25 000 (двадцять п'ять тисяч) доларів США 00 центів, мною отримано повністю та я свідчу про відсутність претензій до Позикодавця.
Згідно п. 4.1 Договору, сторони домовилися, що в якості забезпечення виконання зобов'язання за даним Договором одночасно з укладанням цього Договору, між Позикодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «БЕЛРУМ» укладається Договір іпотеки, предметом якого є забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за даним Договором шляхом застави нерухомого майна, зазначеного у п. 4.2 цього Договору, що посвідчується нотаріально.
Відповідно до п. 4.2 Договору, Сторони домовились, що виконання зобов'язання за цим Договором забезпечується Договором іпотеки, укладеним між Позикодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «БЕЛРУМ», а саме - заставою (іпотекою) такого нерухомого майна:
- машиномісце № 220, що розташоване за адресою АДРЕСА_3 , загальною площею 23,6 кв.м.;
- машиномісце № 221, що розташоване за адресою АДРЕСА_3 , загальною площею 22,0 кв.м.;
- машиномісце № 222, що розташоване за адресою АДРЕСА_3 , загальною площею 17,9 кв.м.
Пунктом 4.3. Договору встановлено, що у разі, якщо Позичальник в строк до 31.12.2020 року не поверне Позикодавцю у повному обсязі суму грошей у розмірі 25 000, 00 доларів США, що у національній валюті України на день підписання цього договору складає за офіційним курсом Національного банку України (1 долар США = 24,7207 грн.) 618 010 (шістсот вісімнадцять тисяч десять) грн. 00 коп., Позикодавець набуває право звернення стягнення на нерухоме майно, зазначене у п. 4.2 цього Договору, у порядку, передбаченому договором іпотеки, що буде укладений між Позикодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕЛРУМ" та чинним законодавством України, або за згодою Сторін строк повернення боргу може бути продовжений за нотаріально посвідченим Договором про внесення змін та доповнень. У випадку невиконання Позичальником своїх зобов'язань по поверненню позики, Позикодавець має право звернути стягнення на майно Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛРУМ" у безспірному порядку на праві виконавчого напису нотаріуса.
Згідно п. 6.1. Договору він набуває чинності після його нотаріального посвідчення та діє до повного повернення позики та виконання Позичальником своїх обов'язків на користь Позикодавця у повному обсязі.
Відповідно до п. 9.1. Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцю всю суму позики в повному обсязі та терміни, передбачені цим Договором.
Пунктом 10.1. Договору визначено, що договір набуває юридичної сили з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно п. 10.2. Договору Позикодавець свідчить, що передає зазначену суму грошових коштів Позичальнику та укладає цей Договір за письмовою згодою дружини, ОСОБА_4 , що підтверджується її заявою, справжність підпису на якій засвідчено 15.01.2018р. Запольською В.О., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, реєстровий №13.
Відповідно до п. 10.3. Договору, Позичальник свідчить, що набуває зазначену суму грошових коштів у Позичальника та укладає цей Договір за письмовою згодою дружини, ОСОБА_5 , що підтверджується її заявою, справжність підпису на якій засвідчено 23.08.2017р. ОСОБА_6 , приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, реєстровий №2075.
Пунктом 10.4 Договору визначено, що Позичальник - з однієї сторони, та Позикодавець - з другої сторони, стверджують один одному та повідомляють усім зацікавленим у тому особам, що, зокрема: при укладанні Договору відсутній будь-який обман чи інше приховування фактів, які б мали істотне значення та свідомо приховані ними; Договір укладений ними у відповідності зі справжньою волею, без будь-якого застосування фізичного примусу, без будь-якого тиску на вигідних для сторін умовах і не є результатом впливу тяжких обставин; правочин вчиняється з наміром створення відповідних правових наслідків (не є фіктивним, не приховує інший правочин (не є удаваним).
На виконання вимог п. 4.1. Договору позики, 29.01.2021р. між ОСОБА_1 (Іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕЛРУМ" (Іпотекодавець) укладено Договір іпотеки, який зареєстрований в реєстрі за № 126 (далі - Договір іпотеки), відповідно до умов якого Іпотекодавець в забезпечення виконання грошових зобов'язань ОСОБА_2 (Боржник), що виникли за договором позики від 29.01.2020 року, зареєстрованого у реєстрі за № 125 (далі - Договір позики), передає в іпотеку нерухоме майно, а саме: машиномісця № 220, 221, 222, що знаходяться за адресою АДРЕСА_3 та належать йому на праві власності.
Відповідно до п. 1.1. даного Договору у разі невиконання Боржником зобов'язань за Договором позики, забезпечених іпотекою, Іпотекодержатель має право одержати задоволення своїх вимог за рахунок переданого в іпотеку Предмету іпотеки переважно перед іншими кредиторами Боржника.
Пунктом 1.2. Договору встановлено, що за цим Договором іпотекою забезпечується виконання зобов'язань Боржника за Договором позики, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Луняченко Н.В. 29.01.2020 року зареєстровано у реєстрі за № 125, та всіх додаткових договорів до нього, у тому числі додаткових договорів, що будуть укладені в майбутньому щодо будь-яких змін умов Договору позики, в тому числі, але не виключно, стосовно збільшення розміру позики, зміни строку повернення позики, зміни штрафів (надалі - "Договір позики), згідно з яким Іпотекодержатель надав Боржнику позику в розмірі та строки, визначені договором позики, а Боржник зобов'язується на умовах, визначених в Договорі позики, повернути Іпотекодержателю позику в сумі 25 000 (двадцять п'ять тисяч) доларів США 00 центів, що у національній валюті України на день підписання цього договору складає 618 010 (шістсот вісімнадцять тисяч десять) гривень 00 копійок без нарахування відсотків, а також сплатити штрафи та пені, передбачені умовами Договору позики.
Пунктом 1.6. Договору іпотеки встановлено, що на термін дії цього Договору Предмет іпотеки залишається у володінні та користуванні Іпотекодавця виключно за цільовим призначенням.
Згідно п. 2.4.3 Договору іпотеки у разі, коли в момент настання терміну виконання зобов'язань (закінчення строку, визначеного у зв'язку з моментом пред'явлення вимоги), забезпечених цим Договором, вони не будуть виконані, Іпотекодержатель має право звернути стягнення на заставлене майно відповідно до чинного законодавства.
Відповідно до п. 3.1 Договору Іпотекодержатель має право задоволення своїх вимог за договором позики і за цим Договором, яке виникає в Іпотекодержателя у випадку невиконання (часткового невиконання) Боржником своїх зобов'язань перед Іпотекодержателем за договором позики та у випадках, передбачених цим Договором.
Пунктом 3.2. даного Договору встановлено, що Іпотекодержатель має право на свій розсуд обрати відповідно до розділу V Закону України «Про іпотеку» спосіб стягнення:
- на підставі рішення суду;
- на підставі виконавчого напису нотаріуса;
- згідно із застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, що міститься в цьому Договорі.
Іпотекодержатель розпочинає звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо протягом 30-ти календарних днів Іпотекодавцем не буде виконана вимога про усунення порушень або виконання порушеного Боржником Основного зобов'язання та/або умов цього Договору. Спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки визначається Іпотекодержателем у цій вимозі.
Відповідно до п. 4.1 Договору іпотеки, звернення стягнення на Предмет іпотеки за вибором Іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом:
- продажу Предмету іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом на підставі договору купівлі-продажу у порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку», для чого Іпотекодавець надає Іпотекодержателю право укласти такий договір за ціною, яка визначається суб'єктом оціночної діяльності та зазначається у звіті про оцінку майна, що складається відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» або за згодою сторін, але не більше ринкової вартості предмету іпотеки, та на умовах, визначених на власний розсуд Іпотекодержателя, і здійснити всі необхідні дії від імені Іпотекодавця;
- переходу до Іпотекодержателя права власності на Предмет іпотеки в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».
Пунктом 5.1 Договору іпотеки визначено, що цей Договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення та діє до повного виконання всіх зобов'язань за вказаним Договором та додатковими угодами до нього; у разі повного виконання зобов'язань за Договором позики до 31.12.2020 року, тобто до перебігу дії Договору позики, дія цього Договору припиняється з дати повного виконання зобов'язань.
У позовній заяві Позивач зазначає, що у період з 05.12.2016р. по 09.02.2021р. засновником Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛРУМ" був ОСОБА_2 .
Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання із погашення заборгованості перед кредиторами, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам).
Розпорядник майном, посилаючись на аналіз фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛРУМ", зазначає, що у 2019р. Товариство майже не отримувало прибутку, зокрема показники ліквідності свідчать про критичний фінансовий стан підприємства. Значення показників ліквідності свідчать про погіршення фінансового стану кожний рік порівняно з попереднім. Підприємство не має достатніх джерел для погашення заборгованостей. За відсутності у підприємства ліквідних активів (грошових коштів та їх еквівалентів) цей показник для підприємства у 2018-2019 роках близький до нуля, а в 2020 році дорівнює нулю. Нормативне значення 0,2-0,35. Станом на 31.12.2019р. заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛРУМ" перед кредиторами складала уже більше 3 000 000, 00 грн.
Зокрема, заборгованість ТОВ «Берлум» перед ТОВ «Хот Сток» станом на 31.12.2019 року складає 1 445 000, 00 грн., що підтверджується заявою з кредиторськими вимогами. Заборгованість перед ТОВ «ТД «ОЖК» станом на 31.12.2019 року складала 1 550 000, 00 грн., що також підтверджується заявою з кредиторськими вимогами.
Позивач вважає, що на дату укладання договору іпотеки Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕЛРУМ" уже мало ознаки критичної неплатоспроможності, збитковості та не могло самостійно погашати наявну заборгованість перед кредиторами. А тому, на думку розпорядника майном, істинною метою укладання вказаного вище договору іпотеки було виведення майна Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛРУМ" та зменшення активів підприємства, за рахунок яких можливо було б погасити заборгованість перед кредиторами.
Безоплатний характер оспорюваного Договору свідчить про те, що внаслідок його укладення збільшилась поточна неплатоспроможність боржника та у співвідношенні із загальною сумою грошових зобов'язань боржника збільшилась частка, в якій виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами стало неможливим.
Позивач зазначає, що уклавши оскаржуваний договір іпотеки Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕЛРУМ" фактично віддало майно в забезпечення виконання зобов'язань третьої особи при недостатності коштів для виконання вимог перед власними кредиторами і знаходячись в стані критичної неплатоспроможності. Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕЛРУМ" не тільки не отримало прибутку, а навпаки, всупереч власним фінансовим інтересам, набуло зобов'язання сплатити заборгованість за третю особу, що в результаті призвело до звернення стягнення на предмет іпотеки та вибуття майна боржника.
Таким чином, Розпорядник майном вважає що оспорюваний договір іпотеки має ознаки фіктивності, та підлягає визнанню недійсним.
Обґрунтовуючи власну правову позицію Позивач у позовній заяві та відповіді на відзив посилається на положення ст. ст. 13, 215, 234 Цивільного кодексу України та викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.05.2020р. у справі №922/1903/18 висновки щодо застосування вказаних положень Цивільного кодексу України, висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 24.07.2019р. у справі №405/1820/17, 28.11.2019р. у справі №910/8357/18, 14.07.2020 у справі № 754/2450/18, 19.02.2021 у справі №904/2979/20, 21.01.2020 по справі №910/14138/18.
У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_1 заперечував щодо позовних вимог Позивача з огляду на наступне.
Відповідач зазначив, що умовами Договору позики від 29.01.2020р. визначено, та сторони цього договору своїми підписами підтверджено, що сума позики отримана ОСОБА_2 у повному обсязі. Надаючи значну для ОСОБА_1 грошову суму у борг ОСОБА_2 , виникла необхідність у отриманні від останнього гарантій повернення позики, у зв'язку із чим, було укладено Договір іпотеки, яким в забезпечення вимог ОСОБА_2 було передано майно Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛРУМ", учасником та директором якого був ОСОБА_2 . Станом на дату укладання договору іпотеки частка у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛРУМ" у розмірі 100% належала ОСОБА_2 . У випадку невиконання ОСОБА_2 умов договору позики від 29.01.2020р., ОСОБА_1 матиме можливість задоволення власних вимог за рахунок майна ОСОБА_2 , яке йому належало як 100% власнику Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛРУМ".
Таким чином, відповідач вважає, що вказані дії щодо передачі грошових коштів, забезпечення виконання грошових зобов'язань шляхом передачі в іпотеку об'єктів нерухомого майна були вчинені сторонами, на момент вчинення правочинів, із додержанням всіх вимог, які встановлені нормами цивільного законодавства (зокрема, але не виключно - ст. 203 ЦК України). Вказані правочини не суперечать будь-яким законодавчим актам України, моральним засадам суспільства. Особи, які вчиняли ці правочини, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення були вільними та відповідали їх внутрішній волі, а найголовніше, вказані правочини (Договір позики та Договір іпотеки, які повністю взаємопов'язані між собою) спрямовані на настання правових наслідків, що ними обумовлені. Вказані правочини ніяким чином не порушують прав інших осіб та не спрямовані на завдання будь-яким особам шкоди чи негативних наслідків.
Щодо доводів Позивача про те, що укладання вказаного договору іпотеки у період існування заборгованості перед іншими кредиторами вказує на його фіктивність Відповідач ОСОБА_1 зазначає наступне.
Перед укладанням із ОСОБА_2 договору позики від 29.01.2020р., між ними було укладено інший договір від 22.01.2020р., за яким ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 у борг 50 000 доларів США. У забезпечення договору позики від 22.01.2020р. ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 у іпотеку майно, яке належить особисто йому на праві власності (т.1 а.с.104-113).
Тобто, для забезпечення власних зобов'язань за Договорами позики ОСОБА_2 спочатку передавав у іпотеку майно, яке належить йому на праві власності, а вже у наступному - майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "БЕЛРУМ".
Крім того, ОСОБА_1 відомо, що як станом на дату укладення оспорюваного Договору так і зараз у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛРУМ" знаходилась квартира за адресою АДРЕСА_3 ., у зв'язку чим він вважає, що якби ОСОБА_2 бажав вивести майно Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛРУМ" та не виконувати зобов'язання перед кредиторами Позивача вказану вище квартиру також було б передано у іпотеку.
Також Відповідач звертає увагу суду, що з ухвали Господарського суду Одеської області від 04.08.2021р. йому стало відомо, що станом на 31.12.2019р. строк виконання зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛРУМ" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ОЛІЙНО-ЖИРОВА КОМПАНІЯ" ще не настав.
Відповідач ОСОБА_1 вважає, що вищенаведене свідчить про дійсність укладання договорів позики та іпотеки, а також, що вказані правочини є дійсними, тобто такими, що спрямовані на настання реальних наслідків.
У відзиві на позовну заяву третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача, ОСОБА_2 підтримав позицію відповідача ОСОБА_1 , та також заперечував щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі.
ОСОБА_2 у відзиві зазначив, що для визнання правочину фіктивним суд повинен встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно. Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.
ОСОБА_2 заперечує щодо доводів Позивача про фіктивності оспорюваного правочину та стверджує, що отримував грошові кошти у борг від ОСОБА_1 за договором позики від 29.01.2020р. Воля ОСОБА_1 щодо розпорядження грошовими коштами шляхом передання у позику має прямий безпосередній зв'язок із забезпеченням виконання зобов'язання Позикоодержувача. А у забезпечення виконання грошових зобов'язань ОСОБА_2 за обома договорами позики було передане як власне майно ОСОБА_2 , так і майно Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛРУМ".
Крім того, відповідач ОСОБА_2 відзначає, що Позивачем не надано будь-яких доказів, які вказують на те, що сторони діяли нібито умисно та знали заздалегідь, що правочин не буде виконано.
Згідно ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України, право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
При цьому, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також, визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Частиною 1, 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.9 ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства розпорядник майна має право на подання до господарського суду позову щодо визнання недійсними правочинів, у томі числі укладених боржником з порушенням порядку, встановленого цим Кодексом, а також позовів щодо визнання недійсними актів, прийнятих у процедурі розпорядження майном щодо зміни організаційно-правової форми боржника.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Заявлена позивачем вимога щодо визнання недійсним договору іпотеки від 29.01.2020р., укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕЛРУМ" та ОСОБА_1 для забезпечення виконання особистих зобов'язань колишнього керівника та засновника Позивача ОСОБА_2 , узагальнено обґрунтована наявністю простроченої заборгованість перед іншими кредиторами на час укладення вказаного договору, а також наявністю критичної неплатоспроможності та збитковості підприємства за результати його фінансової діяльності. Зокрема, Позивач вважає, що оспорюваний договір має ознаки фраудаторного правочину, тобто правочину, вчиненого боржником у період настання у нього зобов'язань із погашення заборгованості перед кредиторами, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним або посилює свою неплатоспроможність. Фіктивність даного договору Позивач також визначає через відсутність наміру створення правових наслідків від його укладення, а саме вказує, що договір було укладено не з метою забезпечення зобов'язань ОСОБА_2 перед іпотекодержателем ОСОБА_1 , а з метою відчуження майна Позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛРУМ", зменшення його ліквідаційної маси, а відтак договір спрямований на зменшення платоспроможності останнього задовольнити вимоги кредиторів.
Вказані висновки Позивач обґрунтовує даними, які містяться у аналізі фінансового стану Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛРУМ", у заявах кредиторів Позивача ТОВ «Хот Сток» та ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ "ОЛІЙНО-ЖИРОВА КОМПАНІЯ».
Проте вказані докази під час розгляду справи Позивачем суду не надавались. Усні пояснення Позивача про те, що вказані документи містяться у матеріалах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛРУМ" судом відхиляються, оскільки відповідно до ч.2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. Відповідно до ч.ч. 2, 8 ст. 80 ГПК України Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви; докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються. Про неможливість подання вказаних доказів у встановлений законом строк з об'єктивних причин, Позивач суд письмово не повідомляв.
Тому, суд погоджується з запереченнями Відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача, що зазначені Позивачем доводи не підтверджені належними та допустимими доказами. Зокрема, Позивачем у підтвердження викладених доводів не надав будь-яких доказів, які вказували б на те, що станом на 29.01.2020р. Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕЛРУМ" не могло виконати зобов'язання перед кредиторами, строк виконання яких на дату укладення договору іпотеки настав. До матеріалів справи не надано доказів проведення аналізу фінансового стану Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛРУМ", яким встановлено неплатоспроможність Позивача та не надано доказів наявності простроченої заборгованості перед кредиторами Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛРУМ".
З аналогічних підстав (неподання доказів) суд позбавлений можливості дослідити твердження Відповідача щодо наявності у Позивача станом на дату укладення оспорюваного договору іншого майна (квартири за адресою АДРЕСА_3 ) для виконання зобов'язань перед кредиторами та заперечення Позивача щодо перебування вказаного майна під арештом у зазначений період часу.
З огляду на зазначене, суду не доведено, що оспорюваний договір має ознаки фраудаторного правочину. Наявність ознак фіктивності правочину та відповідно - недійсності договору іпотеки від 29.01.2020р., укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕЛРУМ" та ОСОБА_1 для забезпечення виконання особистих зобов'язань колишнього керівника та засновника Позивача ОСОБА_2 , належними та допустимими доказами Позивачем також не доведено.
Оцінка інших доводів Позивача.
Розпорядник майном зазначає, що ОСОБА_1 не надано будь-яких інших доказів передачі грошових коштів ОСОБА_2 за договором позики від 29.01.2020р., крім посилання на положення Договору позики.
Позивач із посиланням на правовий висновок викладений у постанові Великої палати Верховного Суду від 08.09.2020р. у справі №916/667/18 зазначає, що пункт договору в тій його частині, у якій він містить відомості про отримання покупцями грошей до підписання договору, суму цих грошових коштів та пропорції, у якій вони отримані кожним з продавців, є розпискою. Водночас законом не встановлено, що факт отримання грошових коштів має бути підтверджений певними засобами доказування. Тому кожна зі сторін може доводити таку обставину або спростовувати її будь-якими доказами. Зокрема, таким доказом може бути положення договору про одержання однією стороною від іншої грошових коштів. Натомість заінтересована сторона може спростовувати цю обставину іншими доказами, які, наприклад, свідчать про підписання договору або розписки, якщо вона втілена в окремому документі, під впливом помилки, обману, насильства тощо.
Господарський суд враховує, що саме пунктами Договору позиви від 29.01.2020р. сторони підтверджують передачу грошових коштів та відсутність претензій щодо розрахунків. Із пояснень, наданих суду, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не заперечують щодо дійсності передачі грошових коштів за Договором позики від 29.01.2020р. Доказів протилежного позивачем до суду не надано.
Сумніви у дійсності передачі грошових коштів за договором позики від 29.01.2020р. у Позивача також викликає також те, що у порушення Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні та положень Закону України "Про запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" не було проведено фінансового контролю щодо передачі грошових коштів за договором позики від 29.01.2020р.
Вказані доводи позивача суд відхиляє з огляду на те, що відсутність доказів проведення фінансового контролю щодо розрахунку між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не є належним доказом того, що такий розрахунок не проводився. Невиконання суб'єктом проведення фінансового контролю щодо розрахунку між фізичними особами, покладених на нього законодавством функцій, може свідчити про недотримання вимог законодавства лише вказаним суб'єктом, і не може свідчити на шкоду фізичних осіб, що здійснювали розрахунок. Наявність чи відсутність порушення суб'єктом проведення фінансового контролю щодо розрахунку між фізичними особами не відноситься до предмету доказування у даній справі.
Також Позивач стверджує, що ОСОБА_2 у повному обсязі виконав зобов'язання перед ОСОБА_1 за договором позики від 22.01.2020р. та відповідно на підставі заяви ОСОБА_1 від 13.03.2021р. зняв обмеження із свого особистого майна, яке було передано у іпотеку за договором від 22.01.2020р., а за оспорюваним договором зобов'язання не виконав свідомо з метою саме виведення майна з володіння Позивача.
Вказані твердження суд оцінює як припущеннями Позивача щодо дійсного наміру сторін при укладені оскаржуваного договору. Окремо, без наявності інших доказів, які можуть бути оцінені на предмет відсутності наміру ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо створення правових наслідків при укладення договору іпотеки від 29.01.2020р., висновків суду про недоведеність недійсності оспорюваного договору не змінює.
Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1, 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, на підставі всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, суд вважає за належне відмовити у задоволенні позовних вимог розпорядника майном Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛРУМ".
Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, суд -
1. У задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку ст.ст. 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 10.01.2022р.
Копію рішення надіслати: Ліквідатору Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛРУМ" арбітражній керуючій Бові Д.В. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ); представнику ОСОБА_1 адвокату Ставніченку Максиму Віталійовичу ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ); представнику ОСОБА_2 адвокату Самоху Миколі Юрійовичу (ІНФОРМАЦІЯ_3 ).
Суддя С.І. Антощук