24 січня 2022 року Справа № 915/1877/21
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,
розглянувши матеріали
за позовом: Державного агентства резерву України (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, буд. 28; адреса електронної пошти: info@rezerv.gov.ua; ідентифікаційний код 37472392)
до відповідача: Державного підприємства «Хлібна база № 76» Державного агентства резерву України (55310, Миколаївська обл., Арбузинський район, селище Кавуни, вул. Елеваторна, буд. 10; адреса електронної пошти невідома; ідентифікаційний код 20885124)
про: зобов'язання повернути до державного резерву матеріальні цінності, стягнення штрафних санцій, зобов'язання провести освіження матеріальних цінностей державного резерву,
28.12.2021 Державне агентство резерву України звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 191/0/5-21 ДСК від 01.09.2021 (з додатками), в якій просить суд:
- прийняти позовну заяву до розгляду та порушити провадження по справі;
- зобов'язати державне підприємство «Хлібна база № 76» повернути до державного резерву матеріальні цінності, щодо яких встановлено факти незабезпечення збереження, а саме: 57,709 тон пшениці 2 класу, 431,454 тон пшениці 3 класу;
- стягнути із державного підприємства «Хлібна база № 76» штрафні санкції в сумі 15 580 279,61 гри., в тому числі 3 834 434,65 грн. 100 % штрафу, 323 467 грн. пені та 12 703 196,28 грн. 20% штрафу;
- зобов'язати державне підприємство «Хлібна база № 76» провести освіження матеріальних цінностей державного резерву, а саме: пшениці 2 класу - 868,921 тон, пшениці 3 класу - 6 257,746 тон.
31.12.2021 Господарський суд Миколаївської області постановив ухвалу, якою позовну заяву Державного агентства резерву України № 191/0/5-21 ДСК від 01.09.2021 у справі № 915/1877/21 залишив без руху; приписав позивачу усунути встановлені при поданні позовної заяви недоліки у 10-денний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до господарського суду письмової заяви про усунення недоліків з дотриманням вимог, передбачених ст. 170 Господарського процесуального кодексу України; роз'яснив позивачу, що при невиконанні вимог даної ухвали, позовна заява у відповідності до приписів ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України вважається неподаною та повертається заявнику.
Зокрема, вищевказаною ухвалою позивачу було вказано на такі недоліки позовної заяви:
«По-перше, позовна заява не містить відомостей, передбачених ч. 3 ст. 162 ГПК України, а саме:
1) в позовній заяві, всупереч п. 2 ч. 3 ст. 162 ГПК України зазначено неправильне повне найменування та адресу місцезнаходження відповідача. Так, у вступній частині позову позивач зазначає найменування відповідача як Державне підприємство «Хлібна база № 76», та вказує адресу його місцезнаходження як 55310, Миколаївська обл., Арбузний р-н, ст. Елеваторна, 1. Разом із тим, за даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань судом встановлено, що повним найменуванням вказаної юридичної особи є Державне підприємство «Хлібна база № 76» Державного агентства резерву України, а адресою її місцезнаходження є 55310, Миколаївська обл., Арбузинський район, селище Кавуни, вул. Елеваторна, буд. 10.
2) в позовній заяві наявні суперечності в частині визначення ціни позову та суми заявленої до стягнення, що не відповідає приписам п. 3 ч. 3 ст. 162 ГПК України. Так, у вступній частині позову позивач зазначає ціну позову - 20 695 632,58 грн, однак розрахунку вказаної суму у позові не наведено. Крім того, на першому аркуші позовної заяви агентство вказує про звернення до суду з позовною заявою про повернення матеріальних цінностей державного резерву та сплату штрафних санкцій на загальну суму 16 861 097,92 грн, водночас, в п. 2 прохальної частини позовної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача «штрафні санкції в сумі 15 580 279,61 грн., в тому числі 3 834 434,65 грн. 100 % штрафу, 323 467 грн. пені та 12 703 196,28 грн. 20% штрафу». Суд також зауважує, що сума наведених у п. 2 прохальної частини позовної заяви штрафних санкцій (3 834 434,65 + 323 467,00 + 12 703 196,28) складає 16 861 097,93 грн. Таким чином, позивачу слід надати відповідні пояснення та обґрунтування щодо вказаних розбіжностей.
3) позовна заява не містить належного викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини, що суперечить вимогам п. 5 ч. 3 ст. 162, зокрема: в тексті позовної заяви взагалі не зазначено таких доказів (як мети надання цих доказів, так і обставин, які вони підтверджують), що додані до позовної заяви, як: акти про освіження; картки аналізу зерна; листи 167/02/07 від 24.03.2021, № 333/05 від 29.06.2021. Суд не наділений правом самостійно вирішувати за позивача, які обставини підтверджуються наданими до позову доказами, за відсутності відповідних обґрунтувань. Вказане свідчить про те, що виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги із зазначенням доказів, що підтверджують вказані обставини, як це передбачено п. 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України, здійснений позивачем неналежним чином.
4) перелік додатків до позовної заяви не відповідає фактично доданим до неї документам, про що свідчить акт Відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області від 28.12.2021.
По-друге, до позовної заяви не додано документів, передбачених ст. 164 ГПК України, а саме:
1) до позовної заяви не додано документів, які підтверджують відправлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів (п. 1 ч. 1 ст. 164 ГПК України).
Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів. При цьому, у відповідності до ч. 1 ст. 172 ГПК України позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов'язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення.
Водночас, до позовної заяви № 191/0/5-21 ДСК від 01.09.2021 в якості доказів направлення відповідачу - Державному підприємству «Хлібна база № 76» Державного агентства резерву України надано опис вкладення у цінний лист на ім'я Державного підприємства «Чортківський комбінат хлібопродуктів» (48500, Тернопільська обл., м. Чортків, вул. Білецька, 2а).
Таким чином, до позовної не додано документів, які підтверджують відправлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів.
2) позивачем не виконано належним чином вимоги ст. 164 ГПК України, а саме щодо надання до позовної заяви документу, який підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі.
Так, приписами ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
За змістом ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Так, позивачем в позовній заяві викладено одну позовну вимогу немайнового характеру - зобов'язати відповідача провести освіження матеріальних цінностей державного резерву та дві вимоги майнового характеру - щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій та зобов'язання відповідача повернути до державного резерву матеріальні цінності.
Відповідно до правил п. 2.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.
Крім того, згідно з п. 2.2.1 вказаної постанови, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях (у тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки такий обов'язок покладається на позивача.
Відповідно до п.п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір за ставкою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно до п.п. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» у 2021 році встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2021 року - 2270 гривні.
З урахуванням наведеного:
- за заявлену немайнову вимогу судовий збір повинен складати 2270,00 грн;
- за вимогу майнового характеру щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій судовий збір повинен складати 1,5 відсотка ціни позову, тобто 1,5% * 16 861 097,93 (якщо позивач просить стягнути з відповідача саме вказану суму) = 252 916,47 грн;
- за вимогу майнового характеру щодо зобов'язання відповідача повернути до державного резерву матеріальні цінності судовий збір повинен бути визначений з урахуванням визначеної позивачем (з документальним підтвердженням) вартості спірного майна.
З урахуванням наведеного, за відсутності визначення та документального підтвердження позивачем вартості спірного майна, суд позбавлений можливості перевірити виконання позивачем приписів процесуального закону щодо надання доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі».
Копія ухвали суду від 31.12.2021 була вручена позивачу 06.01.2022, що вбачається з наявного в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400145184122.
Таким чином, останнім днем для усунення встановлених ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 31.12.2021 у справі № 915/1877/21 недоліків було 17.01.2022 включно.
17.01.2021 до суду від позивача, в межах встановленого строку, надійшло клопотання № 6/юр від 14.01.2022 на виконання ухвали суду від 31.12.2021, разом з виправленою позовною заявою № 3/0/5-22 ДСК від 14.01.2022.
Дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи в сукупності з клопотанням № 6/юр від 14.01.2022 та виправленою позовною заявою з додатними до неї документами, суд дійшов висновку про повернення позовної заяви позивачу, з огляду на таке.
За перевіркою наданих матеріалів, судом встановлено, що позивачем лише частково усунуто вказані в ухвалі від 31.12.2021 недоліки, лише, щодо зазначення правильного повного найменування відповідача та приведення фактичного викладу обставин справи у відповідність з доданими до позовної заяви документами.
Разом із тим, ні клопотання № 6/юр від 14.01.2022, ні виправлена позовна заява № 3/0/5-22 ДСК від 14.01.2022, не усувають таких недоліків позовної заяви, викладених в ухвалі господарського суду від 31.12.2021, як:
1. Зазначення позивачем неправильної адреси місцезнаходження відповідача, що суперечить п. 2 ч. 3 ст. 162 ГПК України. Так, у вступній частині виправленої позовної заяви позивач зазначає адресою місцезнаходження відповідача - 55310, Миколаївська обл., Арбузинський р-н, селище Кавуни, ст. Елеваторна, 1. Разом із тим, як уже було наведено в ухвалі від 31.12.2021 за даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань судом встановлено, що адресою місцезнаходження Державного підприємства «Хлібна база № 76» Державного агентства резерву України є 55310, Миколаївська обл., Арбузинський район, селище Кавуни, вул. Елеваторна, буд. 10.
2. Відсутність у виправленій позовній заяві визначення ціни позову, що суперечить приписам п. 3 ч. 3 ст. 162 ГПК України.
3. Не надання всупереч п. 1 ч. 1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви документів, які підтверджують відправлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Так, як уже було встановлено ухвалою суду від 31.12.2021, до позовної заяви не додано документів, які підтверджують відправлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів, оскільки до позовної заяви № 191/0/5-21 ДСК від 01.09.2021 в якості доказів направлення відповідачу - Державному підприємству «Хлібна база № 76» Державного агентства резерву України надано опис вкладення у цінний лист на ім'я Державного підприємства «Чортківський комбінат хлібопродуктів» (48500, Тернопільська обл., м. Чортків, вул. Білецька, 2а).
З метою усунення вказаного недоліку, позивачем надано фіскальний чек, поштову накладну, та опис вкладення у цінний лист на ім'я Державного підприємства «Хлібна база № 76» Державного агентства резерву України, водночас зазначено неправильну адресу відповідача: 55310, Миколаївська обл., Арбузинський р-н, селище Кавуни, ст. Елеваторна, 1, замість правильної: 55310, Миколаївська обл., Арбузинський район, селище Кавуни, вул. Елеваторна, буд. 10.
Крім того, у відповідному описі вкладення зазначено про направлення адресату «Позовної заяви про повернення матеріальних цінностей державного резерву та сплати штрафних санкцій», без зазначення реквізитів такої позовної заяви, а, отже суд не має можливості встановити, яка саме - первісно подана позовна заява № 191/0/5-21 ДСК від 01.09.2021, чи виправлена позовна заява № 3/0/5-22 ДСК від 14.01.2022 скеровувалася адресатові.
З урахуванням наведеного, суд констатує, що в межах справи № 915/1877/21 позивачем так і не надано суду документів, які підтверджують відправлення відповідачу на його дійсну адресу копії позовної заяви і доданих до неї документів.
4. Не надання всупереч приписам п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
В ухвалі від 31.12.2021 судом було зазначено, зокрема, про те, що позивачем в позовній заяві викладено одну позовну вимогу немайнового характеру - зобов'язати відповідача провести освіження матеріальних цінностей державного резерву та дві вимоги майнового характеру - щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій та зобов'язання відповідача повернути до державного резерву матеріальні цінності. За такого:
- за заявлену немайнову вимогу судовий збір повинен складати 2270,00 грн;
- за вимогу майнового характеру щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій судовий збір повинен складати 1,5 відсотка ціни позову, тобто 1,5% * 16 861 097,93 (якщо позивач просить стягнути з відповідача саме вказану суму) = 252 916,47 грн;
- за вимогу майнового характеру щодо зобов'язання відповідача повернути до державного резерву матеріальні цінності судовий збір повинен бути визначений з урахуванням визначеної позивачем (з документальним підтвердженням) вартості спірного майна.
Суд констатував, що за відсутності визначення та документального підтвердження позивачем вартості спірного майна, суд позбавлений можливості перевірити виконання позивачем приписів процесуального закону щодо надання доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі». При цьому, як було зазначено, суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки такий обов'язок покладається на позивача.
Позивачем так і не було наведено визначення вартість спірного майна, як і не надано документального підтвердження відповідної вартості.
З урахуванням наведеного, сплата позивачем сум судового збору, без наведення належних обґрунтувань щодо розміру, в якому здійснена така сплата, не може вважатися усуненням відповідного недоліку позовної заяви, визначеного в ухвалі суду від 31.12.2021.
Прохання продовжити строк для усунення недоліків в частині надсилання доказів сплати судового збору, з причин наведених у клопотанні, суд вважає необґрунтованим та не винятковим. Крім того, слід наголосити , що навіть надання позивачем доказів, про які йдеться у відповідному клопотанні, не усуває інших встановлених даною ухвалою недоліків позовної заяви.
Таким чином, усунення позивачем лише частини недоліків із тих, що були зазначені в ухвалі Господарського суду Миколаївської області від 31.12.2021, тобто часткове їх виправлення, не може вважатись усуненням недоліків у розумінні ст. ст. 174, 176 Господарського процесуального кодексу України, оскільки такі недоліки повинні бути усунуті в повному обсязі.
Як свідчить прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
При цьому, слід враховувати, що право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. ч. 4, 6, 7 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою. Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді.
Отже, недотримання позивачем вимог ст. 164 ГПК України та не усунення усіх вказаних судом недоліків у встановлений судом строк тягнуть за собою застосування наслідків, встановлених статтею 174 ГПК України - повернення позовної заяви позивачу.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків (ч. 8 ст. 174 ГПК України).
Керуючись ст. ст. 174, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовну заяву Державного агентства резерву України № 191/0/5-21 ДСК від 01.09.2021, з доданими до неї документами та клопотання № 6/юр від 14.01.2022, з доданими до нього документами у справі № 915/1877/21 повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Додатки (лише на адресу позивача):
- позовна заява № 191/0/5-21 ДСК від 01.09.2021 з доданими до неї документами, у тому числі конверт;
- клопотання № 6/юр від 14.01.2022, з доданими до нього документами, у тому числі позовна заява № 3/0/5-22 ДСК від 14.01.2022 та конверт.
Суддя О.Г. Смородінова