19 січня 2022 року Справа № 915/1407/21
м. Миколаїв
Кредитор: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 .
Боржник: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 , електронна пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Керуючий реструктуризацією: Шибко Олександр Леонідович (54001, м.Миколаїв, вул. Лягіна, 2, офіс 309, ел.пошта ІНФОРМАЦІЯ_2.
Суддя Ткаченко О.В.
представники:
від заявника:
від боржника:
керуючий реструктуризацією:
СУТЬ СПОРУ: про визнання кредиторських вимог в сумі 4700000,0 грн.,
Ухвалою суду від 04.11.2021р. відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника - ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), введено процедуру реструктуризації боргів, призначено керуючим реструктуризацією Морозової А.В. арбітражного Шибко Олександра Леонідовича (свідоцтво на право здійснення діяльності арбітражного керуючого (свідоцтво на право здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №1118 від 05.06.2013р., адреса офісу: 54001, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 2, офіс 309), попереднє засідання у справі призначено на 16 грудня 2021 року о 10:00.
05.11.2021р. на сайті Вищого господарського суду України оприлюднено оголошення №67540 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність для заявлення кредиторами грошових вимог до боржника.
02.12.2021р. до господарського суду надійшла заява гр. ОСОБА_1 про визнання грошових вимог до боржника на загальну суму 4700000,0 грн.
Ухвалою від 06.12.2021р. вказану заяву прийнято до розгляду та призначено її розгляд у судовому засіданні на 16.12.2021р.
Ухвалою суду від 16.12.2021р. учасників справи було повідомлено, що розгляд справи в т.ч. даної заяви відкладено на 19.01.2022р.
Керуючий реструктуризацією надав суду відзив на заяву про визнання грошових вимог, в якому визнав заявлені грошові вимоги гр. ОСОБА_1 у повному обсязі із включенням до 2 черги реєстру задоволення вимог кредиторів. Також, керуючий реструктуризацією включив до реєстру витрати кредитора по оплаті заяви про грошові вимоги судовим збором.
Учасники справи, належно повідомлені про дату та час розгляду заяви про грошові вимоги, у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили. Проте, матеріалів справи достатньо для розгляду заяви, а тому неявка сторін не перешкоджає розгляду даної заяви.
Відповідно до п.1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника. В розрізі даної статті законодавець здійснює класифікацію кредиторів по категоріям, а саме: забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Проаналізувавши положення ч. 1 ст. 45, ч. 1 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства, суд дійшов висновку, що законодавцем покладено обов'язок доказування наявності кредиторських вимог у справі про неплатоспроможність саме на кредитора. До такого обов'язку також належить подання сукупності документів, які дозволять суду переконатися в обґрунтованості грошових вимог кредитора. А неподання такої сукупності документів може мати наслідком відмову суду у визнанні спірних вимог кредитора.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
У свою чергу докази відповідно до ст. ст. 76-79 ГПК України повинні бути належними на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Слід зауважити, що заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, виходячи з вимог Кодексу обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 914/1126/14, від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16).
Під час розгляду заявлених грошових вимог, суд користується правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (аналогічна позиція наведена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні.
За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
Жодних заперечень щодо вказаних вимог до суду не надходило.
В судовому засіданні 19.01.2022р. судом було підписано вступну та резолютивну частини ухвали.
Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, з'ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд встановив, що заборгованість гр. ОСОБА_2 виникла в результаті порушення ним договірних зобов'язань перед ОСОБА_1 в частині своєчасного повернення позики у розмірі 4700000,0 грн.
Про отримання коштів у розмірі 4700000,0 грн. свідчить розписка гр. ОСОБА_2 , складена 12.09.2016р., за якою вона отримала вказані кошти від ОСОБА_1 та зобов'язується повернути всю суму позики до 12.09.2019р.
Частиною 2 ст. 1047 Цивільного кодексу України визначено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Верховний Суд України в своїй постанові від 11.11.2015р. у справі №6-1967цс15 зазначив, що «...за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладання так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної суми… Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання , має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів».
При цьому, згідно правової позиції, сформованої Верховним Судом України в постанові від 02.07.2014р. за наслідками розгляду справи №6-79цс14, відповідно до норм ст.ст.1046,1047 Цивільного кодексу України договір позики (на відміну від кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов'язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.
Таким чином, заявником доведено належним доказом надання позики боржнику у сумі 4700000,0 грн.
Однак, позичальник всупереч домовленості зобов'язання щодо повернення позичених коштів не виконав.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно зі статями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, як вбачається з матеріалів справи, боржником порушені договірні зобов'язання в частині своєчасного повернення гр. ОСОБА_1 позики, внаслідок чого у гр. ОСОБА_2 існує заборгованість у розмірі 4700000,0 грн.
Станом на дату звернення заявника з грошовими вимогами до боржника борг не сплачено та боржником не оспорено.
Вказані вимоги виникли до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та є конкурсними.
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
Ураховуючи встановлене та відповідно до ст.ст. 122, 45 Кодексу України з процедур банкрутства, суд вважає грошові вимоги банку належним чином обґрунтованими, відповідно ці вимоги підлягають визнанню у повному обсязі.
Разом з тим, згідно з частиною 2 статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства витрати, пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність, зокрема, витрати на оплату судового збору, відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
Кредитором за подання до господарського суду заяви з вимогами до боржника згідно квитанції № МР_АВ280701KIV_22219628 від 29.11.2021р. сплачений судовий збір за звернення до суду із заявою про грошові вимоги в розмірі 4540,0 грн. а тому вказані витрати мають бути відшкодовані до задоволення вимог кредиторів.
Стосовно черговості задоволення вимог кредиторів суд зазначає, що порядок задоволення вимог кредиторів у справі про неплатоспроможність визначено статтею 133 Кодексу України з процедур банкрутства. Згідно з ч. 4 цієї статті, вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості:
1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування;
2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами;
3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.
З урахуванням положень ст. 133 Кодексу України з процедур банкрутства суд вважає, що визнані судом вимоги гр. ОСОБА_2 мають задовольнятися у такій черговості:
- 4540,0 грн. (судовий збір) - позачергові вимоги;
- 4700000,0 грн. (позика) - ІІ черга.
Керуючись ст. 45-47, 122, 133, Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 233-235 ГПК України, суд -
1. Визнати грошові вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у розмірі 4700000,00 грн.
2. Зобов'язати керуючого реструктуризацією включити визнані судом вимоги ОСОБА_1 до реєстру вимог кредиторів боржника - фізичної особи ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у відповідності до вимог Кодексу України з процедур банкрутства.
3. Зобов'язати керуючого реструктуризацією включити витрати ОСОБА_1 по сплаті судового збору за подання заяви про грошові вимоги у розмірі 4540 грн. до реєстру вимог кредиторів відповідно до ч. 2 ст. 133 Кодексу України з процедур банкрутства.
4. Повідомити кредитору, боржнику та керуючому реструктуризацією, що вони можуть отримати інформацію по справі, що розглядається на офіційному веб-порталі судової влади України, а саме - www.court.gov.ua.
5. Ухвалу направити кредитору, боржнику, керуючому реструктуризацією.
Ухвала набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Повний текст ухвали складений та підписаний 20.01.2022р.
Суддя О.В. Ткаченко