17 січня 2022 року Справа № 915/1641/21
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПКФ «ПІРАМІДА» (49006, м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко, буд. 21, офіс 406; адреса електронної пошти: pkf_piramida@ukr.net; ідентифікаційний код 37068331)
до відповідача: Сільськогосподарського кооперативу «НИВА» (54055, м. Миколаїв, вул. 2 Слобідська, буд. 103-А; адреса електронної пошти: Skif317@ukr.net; ідентифікаційний код 13845590)
про: стягнення 37 086,37 грн,
Суть спору:
11.11.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю «ПКФ «ПІРАМІДА» до Господарського суду Миколаївської області надійшла позовна заява б/н від 10.11.2021 (вх. № 16984/21) (з додатками), в якій позивач просить суд:
- прийняти позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ПКФ «ПІРАМІДА» до розгляду;
- задовольнити позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ПКФ «ПІРАМІДА»;
- стягнути з Сільськогосподарський кооператив «НИВА» (54055, місто Миколаїв, ВУЛИЦЯ 2 СЛОБІДСЬКА, будинок 103-А, ЄДРПОУ 13845590) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПКФ «ПІРАМІДА» (49006, місто Дніпро, ВУЛИЦЯ НАДІЇ АЛЕКСЄЄНКО, будинок 21, офіс 406, ЄДРПОУ 37068331) поворотну безвідсоткову фінансову допомогу в розмірі 30 000 грн за Договором №ф 1704 від 17.04.2019 року;
- стягнути з Сільськогосподарський кооператив «НИВА» (54055, місто Миколаїв, ВУЛИЦЯ 2 СЛОБІДСЬКА, будинок 103-А, ЄДРПОУ 13845590) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПКФ «ПІРАМІДА» (49006, місто Дніпро, ВУЛИЦЯ НАДІЇ АЛЕКСЄЄНКО, будинок 21, офіс 406, ЄДРПОУ 37068331) пеню в розмірі 2 327,67 грн, три проценти річних в розмірі 1393,14 грн, інфляційні втрати в розмірі 3365,56 грн;
- стягнути з Сільськогосподарський кооператив «НИВА» (54055, місто Миколаїв, ВУЛИЦЯ 2 СЛОБІДСЬКА, будинок 103-А, ЄДРПОУ 13845590) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПКФ «ПІРАМІДА» (49006, місто Дніпро, ВУЛИЦЯ НАДІЇ АЛЕКСЄЄНКО, будинок 21, офіс 406, ЄДРПОУ 37068331) витрати на оплату судового збору у розмірі 2270,00 грн;
- стягнути з Сільськогосподарський кооператив «НИВА» (54055, місто Миколаїв, ВУЛИЦЯ 2 СЛОБІДСЬКА, будинок 103-А, ЄДРПОУ 13845590) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПКФ «ПІРАМІДА» (49006, місто Дніпро, ВУЛИЦЯ НАДІЇ АЛЕКСЄЄНКО, будинок 21, офіс 406, ЄДРПОУ 37068331) витрати на правничу допомогу у розмірі 2500 грн.
Позовні вимоги грунтуються на підставі: Договору № ф1704 від 17.04.2019 про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги; платіжного доручення № 2 від 17.04.2019; акту звіряння; листа № 1709/1 від 17.09.2021; застосування норм статей 11, 509, 525, 526, 530, 610, 625, 629, 626, 627, 1049 Цивільного кодексу України, статей 174, 193, 216 Господарського кодексу України; та мотивовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за укладеним між сторонами договором.
Ухвалою суду від 16.11.2021 позовну заяву було прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1641/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; запропоновано позивачу надати суду докази направлення відповідача доданого до позовної заяви листа № 1709/1 від 17.09.2021; встановлено для учасників справи процесуальні строки для подання заяв по суті справи.
Копія вказаної ухвали була направлена учасникам справи, на їх адреси місцезнаходження, визначені у відповідності до приписів ч. 2 ст. 27 ГПК України.
Так, позивач отримав копію ухвали 08.12.2021, що вбачається з наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400144816672.
Копія ухвали, направлена на адресу місцезнаходження відповідача, встановлену судом за даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань була 22.12.2021 повернута поштовим відділенням до суду з відміткою: «За закінченням терміну зберігання» (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400144816680).
Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
Відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» на підставі поданих юридичною особою документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.
Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою для забезпечення комунікації та зв'язку із нею зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.
При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Крім того, ч. 7 ст. 120 ГПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на таку особу - учасника процесу.
Згідно з ч. 10 ст. 11 ГПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).
Відповідно до приписів п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, і які регулюють відносини між ними.
Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою «Вручити особисто», рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка» приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11 та 17 Правил надання послуг поштового зв'язку).
Рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об'єкта поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім'ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу (пункт 99 Правил надання послуг поштового зв'язку).
Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
Системний аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19).
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
За таких обставин можна дійти висновку, що повернення ухвали суду про відкриття провадження у справі відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю юридичною адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомити суду про зміну свого місцезнаходження.
Отже, з урахуванням приписів ч. 10 ст. 11, п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, слід вважати, що днем вручення Сільськогосподарському кооперативу «НИВА» копії ухвали Господарського суду Миколаївської області від 16.11.2021 у справі № 915/1641/21 є 22.12.2021.
09.12.2021 до суду від відповідача надійшло клопотання б/н від 09.12.2021 (вх. № 18603/21), в якому заявник просить суд звільнити Сільськогосподарський кооператив «НИВА» від обов'язку сплати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПКФ «ПІРАМІДА» пені за прострочення виконання Договору № ф 1704 від 17.04.2019 року в розмірі 2327,67 грн за період з 16.04.2021 року по 13.10.2021 року.
14.12.2021 до суду від позивача надійшла заява № 2 від 13.12.2021 на виконання вимог ухвали від 16.11.2021.
Станом на час розгляду справи інших заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, від учасників справи до суду не надходило.
За правилами ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд розглянув дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст. 252 ГПК України).
Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд -
17 квітня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПКФ «ПІРАМІДА», як кредитором, та Сільськогосподарським кооперативом «НИВА», як позичальником, був укладений Договір № ф 1404 про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги (далі - Договір), відповідно до предмету якого в порядку та на умовах, передбачених даним Договором, кредитор зобов'язався надати позичальнику поворотну безвідсоткову фінансову допомогу (в подальшому - фінансова допомога), а позичальник зобов'язався використати її для власної господарської діяльності і повернути у визначений даним Договором строк (п. 1.1).
За умовами наведеного Договору:
- фінансова допомога надається позичальнику у розмірі 30000,00 грн (п. 1.2);
- відсотки на фінансову допомогу, що надається за даним Договором, не нараховується (п. 1.3);
- фінансова допомога надається строком до 17 квітня 2020 року (п. 1.4);
- по закінченні строку, вказаного в п. 1.4 даного Договору, позичальник зобов'язується повернути фінансову допомогу шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок кредитора (п. 1.5);
- даний Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і є дійсним до 14.04.2020 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань (п. 3.1);
- за порушення умов даного Договору чи вимог чинного законодавства, сторони несуть відповідальність, що передбачена чинним законодавством (п. 4.1);
- за прострочення виконання зобов'язань за даним Договором протягом 2 днів з моменту виникнення прострочення зобов'язання сторона, що прострочила виконання зобов'язань, має платити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення за весь період прострочення (п. 4.3).
Вищевказаний Договір скріплено підписами та печатками обох сторін.
Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача до відповідача щодо стягнення з останнього грошових коштів - поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, а також пені, відсотків річних та інфляційних витрат, внаслідок порушення відповідачем грошового зобов'язання за укладеним між сторонами договором.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Таким чином, до предмету доказування у даній справі належать обставини порушення відповідачем грошового зобов'язання за укладеним між сторонами договором, в частині повноти та своєчасності повернення фінансової допомоги.
Позивач підтверджує власну правову позицію такими доказами:
- Договір № ф1704 від 17.04.2019 про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги;
- платіжне доручення № 2 від 17.04.2019;
- акт звіряння;
- лист № 1709/1 від 17.09.2021.
Відповідач будь-яких доказів на підтвердження власної правової позиції суду не надав.
Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.
З аналізу вищевказаного Договору, укладеного між сторонами вбачається, що Договір № ф1704 від 17.04.2019 про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги за своєю правовою природою є договором позики.
Отже, спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про позику.
Так, відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Приписами ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.
З матеріалів справи вбачається таке:
На виконання укладеного між сторонами Договору Товариством з обмеженою відповідальністю «ПКФ «ПІРАМІДА» було перераховано Сільськогосподарському кооперативу «НИВА» грошові кошти в сумі 30000,00 грн, що вбачається з платіжного доручення № 2 від 17.04.2019.
За даними позивача, які не спростовані та не заперечені відповідачем, останній у встановлений Договором строк грошові кошти кредитору не повернув.
З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з листом № 1709/1 від 17.09.2021, в якому просив повернути прострочену заборгованість до 30.09.2021.
Матеріали справи не містять доказів реагування відповідача на вказану вимогу.
Таким чином, відповідно до наданих суду позивачем доказів та вищезазначених обставин, що підтверджені відповідачем, останній дійсно порушив договірні зобов'язання в частині повноти та своєчасності повернення грошових коштів за договорами про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, що і спонукало позивача звернутися до господарського суду з відповідним позовом.
Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
За таких обставин обов'язок доведення факту своєчасного та у повному обсязі повернення грошових коштів у даній справі закон покладає на позичальника.
Відповідач наявність заборгованості за Договором не спростував, не надав суду доказів, які б свідчили про сплату кредиторові грошових коштів на виконання відповідних зобов'язань.
Судом перевірено розмір заявленої до стягнення основної заборгованості та встановлено, що позивачем суму заборгованості за Договором в розмірі 30000,00 грн зазначено правильно.
За такого, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Крім того, внаслідок порушення позичальником строку повернення фінансової допомоги позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача:
- пеню в розмірі 2327,67 грн за період з 16.04.2021 по 13.10.2021;
- 3 % річних в розмірі 1393,14 грн за період з 20.04.2020 по 05.11.2021;
- інфляційні втрати в розмірі 3365,56 грн за період з 20.04.2020 по 30.10.2021.
Щодо заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає таке.
За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов'язання).
Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв'язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.
Ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язання.
На підставі ст. 625 ЦК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних.
За перевіркою суду нарахування 3% річних та інфляційних втрат позивачем проведено правильно, а отже позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо заявленої позивачем до стягнення суми пені суд зауважує таке.
За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
За змістом п. 4.3 Договору за прострочення виконання зобов'язань за даним Договором протягом 2 днів з моменту виникнення прострочення зобов'язання сторона, що прострочила виконання зобов'язань, має платити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення за весь період прострочення.
Водночас, як уже було вище наведено, відповідач звернувся до суду з клопотанням про звільнення від обов'язку сплати на користь позивача пені за прострочення виконання Договору.
Вказане клопотання обґрунтоване посиланням на положення п. 1 ст. 1 Закону України «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19» (який набрав чинності 04.07.2020), яким внесено зміни до розділу IX «Прикінцеві положення» Господарського кодексу України та доповнено пунктом 8 такого змісту: «У разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення».
Суд вважає слушними такі заперечення відповідача проти нарахування позивачем пені у спірних правовідносинах, та зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» №211 від 11.03.2020 на усій території України протягом періоду з 12.03.2020 по 03.04.2020 було встановлено карантин.
Відповідно до ч. 3 ст. 75 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
В подальшому дія карантину, згідно постанов Кабінету Міністрів України, була продовжена із запровадженням нових обмежень з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19. Слід зазначити, що запровадження на території України карантину є загальновідомою обставиною та не потребує доказування.
Як слушно зазначено відповідачем, 04.07.2020 набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19», яким розділ Прикінцеві та перехідні положення ЦК України було доповнено п. 15.
Так, відповідно до п. 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення».
Враховуючи вимоги чинного законодавства, яким встановлено заборону нараховувати позичальнику неустойку, штраф, пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання за кредитним договором (позикою), господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заявлених позивачем вимог про нарахування пені.
Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.
За правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідача належить стягнути на користь позивача (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог) 2 127,53 грн ((34 758,70 / 37 086,37) * 2 270,00 = 2 127,53) судового збору.
Щодо ж до заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.
Згідно зі ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на правову допомогу. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.
У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За приписами ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У даній справі позивачем зазначено про фактичне понесення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн.
Як встановлено судом за матеріалами господарської справи № 915/1641/21 у даній справі позивачем подано до суду докази витрат на професійну правничу допомогу, а саме:
1. Копію Договору про надання правової допомоги від 11.10.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПКФ «ПІРАМІДА», як довірителем, та Фізичною особою-підприємцем Крутовських Сергієм Володимировичем, як адвокатом, відповідно до предмету якого довіритель доручає, а адвокат зобов'язується надати правову допомогу, шляхом: аналізу документів, складання позовної заяви довірителя до Сільськогосподарського кооперативу «НИВА» щодо стягнення грошових коштів за договорами про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № ф2901 від 29.01.2019 року, № 1704 від 17.04.2019 року, № 0506 від 05.06.2019 року, № 0806 від 08.06.2018 року та подання позовної заяви довірителя до господарського суду з подальшим представленням інтересів довірителя в суді, з усіма правами, наданими законом позивачу.
2. Копію рахунку № 1/11 від 11.10.2021 на суму 10000,00 грн.
3. Копію платіжного доручення № 1124 від 13.10.2021 на суму 10000,00 грн (платник: ТОВ «ПКФ «ПІРАМІДА», отримувач: ФОП Крутовських С.В.).
За результатами оцінки відповідних доказів суд вважає, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн є документально доведеними.
Крім того, суд зазначає, що згідно ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 ст.126 ГПК України).
Разом з цим клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу відповідачем до суду не подавалось.
Таким чином, зважаючи на відсутність заперечень відповідача стосовно розміру заявленої до стягнення суми грошових коштів, з огляду на предмет позову та розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, враховуючи ступінь складності справи та обсяг наданих послуг, суд вважає, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн є співмірними з предметом позову, змістом та обсягом наданих послуг.
За такого, у відповідності до положень п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, витрати на професійну правничу допомогу у справі № 915/1641/21 покладаються на відповідача(пропорційно до розміру задоволених позовних вимог) у розмірі 2 343,09 грн ((34 758,70 / 37 086,37) * 2 500,00 = 2 343,09).
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Сільськогосподарського кооперативу «НИВА» (54055, м. Миколаїв, вул. 2 Слобідська, буд. 103-А; ідентифікаційний код 13845590) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПКФ «ПІРАМІДА» (49006, м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко, буд. 21, офіс 406; ідентифікаційний код 37068331) заборгованість за Договором № ф1704 від 17.04.2019 про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги в розмірі 30000,00 грн, 3 % річних в розмірі 1393,14 грн, інфляційні втрати в розмірі 3365,56 грн, а також 2 127,53 грн судового збору та 2 343,09 грн витрат на правничу допомогу.
В задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 2327,67 грн відмовити позивачу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Сторони та інші учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ПКФ «ПІРАМІДА» (49006, м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко, буд. 21, офіс 406; ідентифікаційний код 37068331);
Відповідач: Сільськогосподарський кооператив «НИВА» (54055, м. Миколаїв, вул. 2 Слобідська, буд. 103-А; ідентифікаційний код 13845590).
Повне рішення складено та підписано судом 17.01.2022.
Суддя О.Г. Смородінова