17 січня 2022 року Справа № 915/1629/21
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи
за позовом: Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50; адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1; ідентифікаційний код 14360570)
до відповідачів:
1) Селянське (фермерське) господарство «КЕДР» (56425, Миколаївська обл., Доманівський р-н, село Маринівка; адреса електронної пошти невідома; ідентифікаційний код 20894614)
2) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; адреса електронної пошти невідома; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )
про: стягнення 114 231,62 грн,
Суть спору:
09.11.2021 Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 11.10.2021 (вх. № 16806/21) про солідарне стягнення з Селянського (фермерського) господарства «КЕДР» та ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № б/н від 21.11.2018 в розмірі 114 231,62 грн (112 193,76 грн - заборгованість за кредитом; 2037,86 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом), а також вирішити питання про розподіл судових витрат.
Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: Анкети-заяви клієнта юридичної особи-резидента про приєднання до умов і правил надання банківських послуг від 21.11.2018; Витягу з «Умов та правил надання банківських послуг»; довідки № 81121NKDMS0A8 від 11.10.2021 про розміри встановлених кредитних лімітів; договору поруки № P1545904048618799411 від 27.12.2018; претензій № 81121NKDMS0A8 від 10.09.2021, № 00930K2U0S2IF від 26.08.2021; банківських виписок; застосування норм статей 16, 51, 52, 509, 530, 549, 598-611, 634, 639, 1048, 1049 Цивільного кодексу України, статей 173, 174, 193, 216, 230, 231, 232 Господарського кодексу України; та мотивовані тим, що у зв'язку з порушеннями відповідачем-1 зобов'язань за договором на поточному рахунку останнього станом на 29.09.2021 має місце заборгованість - 114 231,62 грн, яка складається з: 112 193,76 грн заборгованості за кредитом, 2 037,86 грн заборгованості по комісії за користування кредитом. В порушення норм закону та умов договору відповідач-1 зобов'язання за договором належним чином не виконав, а саме не сплатив необхідні кошти для погашення заборгованості. Тож позивач вважає за необхідне захистити свої права шляхом солідарного стягнення з відповідача-1 (як боржника) та відповідача-2 (як поручителя) суми заборгованості за договором банківського обслуговування.
Крім того, до позовної заяви було додано клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.
Положеннями ч. 1 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому ст. 174 цього Кодексу. Якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не є підприємцем, суд відкриває провадження протягом п'яти днів з дня отримання судом у порядку, передбаченому ч. 8 цієї статті, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача.
З урахуванням наведеного судом 11.11.2021 направлено стосовно відповідача - фізичної особи запит щодо отримання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи до Центру надання адміністративних послуг Доманівської селищної ради та Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління Державної міграційної служби у Миколаївській області.
Інформацію про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 судом було отримано 12.11.2021 від Доманівської селищної ради та 03.12.2021 від Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління Державної міграційної служби у Миколаївській області.
Ухвалою суду від 17.11.2021 позовну заяву було прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1629/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено для учасників справи процесуальні строки для подання заяв по суті справи; зобов'язано позивача в 10-денний строк від дня отримання даної ухвали надати суду якісну копію договору поруки № P1545904048618799411 від 27.12.2018 (надана до позовної заяви копія вказаного договору через недоліки копіювання видається неможливою до прочитання).
Копія вказаної ухвали була направлена учасникам справи, на їх адреси місцезнаходження, визначені у відповідності до приписів ч. 2 ст. 27 ГПК України.
Так, позивач отримав копію ухвали 25.11.2021 та 29.11.2021, що вбачається з наявних в матеріалах справи рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправленні за штрихкодовими ідентифікаторами 5400144816486, 5400144815897.
Відповідач-1 отримав копію ухвали 23.11.2021, що вбачається з наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400144816036.
Відповідач-2 отримав копію ухвали 23.11.2021, що вбачається з наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400144816028.
Станом на час розгляду справи будь-яких заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, від учасників справи до суду не надходило.
Позивач вимоги ухвали суду від 17.11.2021 щодо надання якісної копії договору поруки № P1545904048618799411 від 27.12.2018 не виконав, про причини невиконання суд не повідомив.
Відповідачі правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористалися.
Так, як уже було вище наведено, ухвалою від 17.11.2021 відповідачам було встановлено строк у 15 днів від дня отримання даної ухвали для надання суду відзиву.
Відповідачі отримали копію вказаної ухвали 23.11.2021.
Таким чином, встановлений судом строк на подання відзиву для відповідачів тривав до 08.12.2021.
Разом із тим, ані протягом встановленого судом процесуального строку, ані станом на дату розгляду справи по суті, відповідачі ні відзивів на позовну заяву, ні будь-яких заяв чи клопотань з означеного питання суду не надали.
За правилами ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд розглянув дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст. 252 ГПК України).
При цьому, враховуючи відсутність відзивів по суті позову, згідно ст. 165 ГПК України справу вирішено за наявними в ній матеріалами.
Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд -
21 листопада 2018 року Селянським (фермерським) господарством «КЕДР» (відповідач-1), в особі ОСОБА_1 (відповідач-2), як керівника юридичної особи, було підписано, шляхом накладанням електронного цифрового підпису, Анкету-заяву клієнта юридичної особи-резидента про приєднання до умов і правил надання про приєднання до умов і правил надання банківських послуг.
Положеннями ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Позивач вважає, що підписавши вищевказану Анкету-заяву, Селянське (фермерське) господарство «КЕДР» виразило свою згоду з Умовами та Правилами надання банківських послуг (знаходяться на сайті www.privatbank.ua), Тарифами банку, які разом із даною Заявою складають договір банківського обслуговування.
Таким чином, за твердженням позивача, між Банком та Селянським (фермерським) господарством «КЕДР» укладено договір банківського обслуговування б/н від 21.11.2018, а згідно із Анкетою-заявою відповідач-1 взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору.
У позовній заяві позивач посилається, зокрема, на такі положення Умов та Правил надання банківських послуг:
Відповідно до п. 3.2.1.1.1. Умов - кредитний ліміт на поточний рахунок надається на, поповнення оборотних коштів та. здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банка та Клієнта.
Відповідно до п. 3.2.1.1.3 Умов - кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта щодо його повернення, сплаті відсотків та винагороди.
Відповідно до 3.2.1.1.8. Умов - Проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до «Умов і правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка, печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - «Угода»).
Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача щодо солідарного стягнення з відповідача-1, як клієнта, та відповідача-2, як поручителя, заборгованості за кредитом та комісії за користування кредитом.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Таким чином, до предмету доказування у даній справі належать обставини укладання позивачем та відповідачем-1 кредитного договору, шляхом підписання останнім анкети-заяви клієнта юридичної особи-резидента про приєднання до умов і правил надання банківських послуг, та наявність відповідного розміру заборгованості і прострочення відповідачем-1 зобов'язань з повернення грошових коштів, а також обставини укладання між позивачем та відповідачем-2 договору поруки та наявності підстав для стягнення з відповідача-2, як солідарного відповідача, заборгованості за кредитом.
Позивач підтверджує власну правову позицію такими доказами:
- Анкета-заява клієнта юридичної особи-резидента про приєднання до умов і правил надання банківських послуг від 21.11.2018;
- Витяг з «Умов та правил надання банківських послуг»;
- довідка № 81121NKDMS0A8 від 11.10.2021 про розміри встановлених кредитних лімітів;
- договір поруки № P1545904048618799411 від 27.12.2018;
- претензії № 81121NKDMS0A8 від 10.09.2021, № 00930K2U0S2IF від 26.08.2021;
- банківські виписки.
Відповідачі, як було зазначено вище, відзивів на позовну заяву та будь-яких доказів на підтвердження власної правової позиції суду не надали.
Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до договору, за поясненнями позивача, Селянському (фермерському) господарству «КЕДР» встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок № НОМЕР_2 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банкінг, sms-повідомлення або інших), що визначено і врегульовано Умовами та правилами надання банківських послуг.
На підтвердження виконання умов договору № б/н банківського обслуговування від 21.11.2018 АТ КБ «ПриватБанк» надано довідку № 81121NKDMS0A8 від 11.10.2021 про розміри встановлених кредитних лімітів, в якій відображено кредитні ліміти встановлені на поточний рахунок та дати їх зміни, а саме: 21.11.2018 - 0; 19.04.2019 - 100000,00; 22.04.2019 - 130000,00; 30.05.2019 - 30000,00; 17.09.2019 - 0.
Обґрунтовуючи порядок розрахунків, Банк посилається на такі положення розділу 2.2.1.4 Умов та Правил:
За користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта, при закритті банківського дня Клієнт виплачує відсотки, виходячи з відсоткової ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована відсоткова ставка).
Під «непогашенням кредиту» мається на увазі невиникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (п. 3.2.1.4.1.4 Умов та Правил).
Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.
Пунктом 3.2.1.4.4 Умов та Правил визначено розмір винагороди за використання ліміту, яку позичальник сплачує Банку 1-го числа кожного місяця.
При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими.
Відповідно до п. 3.2.1.2.3.4. Умов та Правил Банк має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.
Позивач стверджує, що внаслідок неналежного виконання Селянським (фермерським) господарством «КЕДР» своїх зобов'язань за договором, у останнього, станом на 29.09.2021 утворилася заборгованість перед Банком у розмірі 114231,62 грн, яка складається з наступного:
- 112193,76 грн - заборгованість за кредитом;
- 2037,86 грн - заборгованість по комісії за користуванням кредитом.
Причиною виникнення спору є, на думку позивача, неналежне виконання відповідачем-1 умов договору № б/н від 21.11.2018 банківського обслуговування в частині своєчасного повернення кредиту та сплати комісії за користування кредитом.
За змістом ст.ст. 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Приписами ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Суд зауважує, що у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «Приватбанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 Цивільного кодексу України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
За змістом ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (абз. 2 ст. 1046 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
В Анкеті-заяві позичальника від 21.11.2018 процентна ставка (комісія за користування кредитними коштами) не зазначена.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просить, у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість по комісії за користування кредитними коштами.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з «Умов та правил надання банківських послуг», як невід'ємну частину спірного договору.
При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Анкету-заяву клієнта юридичної особи-резидента про приєднання до умов і правил надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання Селянським (фермерським) господарством «КЕДР» кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати комісії за користування кредитними коштами, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірі і порядку нарахування.
У даному випадку, на переконання суду, неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 Цивільного кодексу України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (21.11.2018) до моменту звернення до суду з цим позовом (09.11.2021), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві-1 Умови та правила надання банківських послуг, відсутність у Анкеті-заяві клієнта юридичної особи-резидента про приєднання до умов і правил надання банківських послуг від 21.11.2018 домовленості сторін про сплату комісії за користування кредитними коштами, надані Банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем-1 кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наданий позивачем Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - у заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи банку (у наданій позивачем редакції), оскільки вони не містять підпису позичальника, а також через те, що у заяві останнього відсутній погоджений сторонами розмір процентів, пені, штрафу, тощо, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17.
Таким чином, суд вважає, що оскільки Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, який міститься у матеріалах даної справи, не підписаний відповідачем-1, його умови не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 21.11.2018 шляхом підписання Анкети-заяви клієнта юридичної особи-резидента про приєднання до умов і правил надання банківських послуг. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
У ч. ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між Банком та Селянським (фермерським) господарством «КЕДР» - споживачем банківських послуг.
Суд звертає увагу, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 21.11.2018 у вигляді Анкети-заяви клієнта юридичної особи-резидента про приєднання до умов і правил надання банківських послуг, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).
При цьому судом установлено, що на виконання умов кредитного договору позивач надав можливість відповідачу-1 використовувати кредитні кошти в межах встановлених Банком кредитних лімітів, за наслідком чого вихідний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) склав 112 193,76 грн, що підтверджується відповідними банківськими виписками по рахунку (а.с. 39-42).
Враховуючи те, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку на користь АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 112 193,76 грн.
В задоволенні решти позовних вимог - про стягнення комісії за користування кредитом у розмірі 2037,86 грн слід відмовити з викладених вище підстав (відсутність доказів погодження саме такої редакції Умов та Правил).
Водночас, як стверджує позивач, зобов'язання за кредитним договором від 21.11.2018 забезпечені порукою ОСОБА_1 , з огляду на що позивач вважає, що його порушені права підлягають захисту шляхом солідарного стягнення з відповідачів суми заборгованості за договором банківського обслуговування № б/н від 21.11.2018.
Суд установив, що 27.12.2018 між Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк», як кредитором, та ОСОБА_1 , як поручителем, був укладений Договір поруки № P1545904048618799411.
Водночас, суд зауважує, що надано позивачем до матеріалів справи копія договору поруки № P1545904048618799411 від 27.12.2018 є неналежної якості, оскільки у зв'язку з недоліками копіювання видається складною для прочитання.
З урахуванням наведеного, суд ухвалою від 17.11.2021 зобов'язував позивача в 10-денний строк від дня отримання даної ухвали надати суду якісну копію договору поруки № P1545904048618799411 від 27.12.2018.
Копію вказаної позивач отримав 25.11.2021 та 29.11.2021, що вбачається з наявних в матеріалах справи рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправленні за штрихкодовими ідентифікаторами 5400144816486, 5400144815897.
При цьому, Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» вимоги ухвали суду від 17.11.2021 щодо надання якісної копії договору поруки № P1545904048618799411 від 27.12.2018 не виконало, про причини невиконання суду не повідомило.
Суд наголошує, що відповідно до приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
З наданої позивачем до позовної заяви копії договору поруки № P1545904048618799411 від 27.12.2018 неможливо встановити дійсний зміст умов відповідного договору, які сторони погодили, шляхом його підписання.
За приписами ст.ст. 546, 547 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі порукою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Частинами 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі (частини 1, 2 ст. 543 Цивільного кодексу України).
Разом з тим, оскільки порука є видом забезпечення виконання зобов'язань і при цьому водночас сама має зобов'язальний, договірний характер, на правовідносини поруки поширюються загальні положення про зобов'язання та про договори.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Враховуючи характер поруки (похідний, залежний від основного зобов'язання), до істотних умов договору поруки слід віднести, зокрема визначення зобов'язання, яке забезпечується порукою, його зміст та розмір, зокрема реквізити основного договору, його предмет, строк виконання тощо.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 31.07.2019 у справі № 922/2913/18.
У зв'язку із тим, що суд не має можливості дослідити зміст умов договору поруки № P1545904048618799411 від 27.12.2018, відповідно відсутня можливість встановити яке ж саме основне зобов'язання забезпечене порукою, оскільки з наданого договору неможливо встановити правочин, який, як основне зобов'язання, забезпечене порукою, а отже суд позбавлений можливості встановити які саме первинні зобов'язання забезпечені порукою.
За таких обставин, оскільки позивачем не доведено факту забезпечення на підставі договору поруки № P1545904048618799411 від 27.12.2018 зобов'язань відповідача-1 саме за договором від 21, суд дійшов висновку щодо відсутності у позивача підстав вимагати стягнення з ОСОБА_1 заборгованості Селянського (фермерського) господарства «КЕДР» за кредитом, як із солідарного боржника.
З огляду на викладене вище, враховуючи об'єктивну неможливість ідентифікувати які саме зобов'язання та за яким первинним кредитним правочином забезпечені порукою, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача до ОСОБА_1 не підлягають задоволенню та в цій частині позову щодо солідарного стягнення слід відмовити, як вимоги, яка не доведена належними та достатніми доказами.
Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.
За правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідача-1 належить стягнути на користь позивача (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог) 2229,50 грн ((112 193,76 / 114 231,62) * 2 270,00 = 2229,50) судового збору.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 165, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «КЕДР» (56425, Миколаївська обл., Доманівський р-н, село Маринівка; ідентифікаційний код 20894614) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 21.11.2018 в розмірі 112 193,76 грн, а також 2229,50 грн судового збору.
В задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача-1 заборгованості по комісії за користування кредитом в розмірі 2037,86 грн відмовити позивачу.
В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Сторони та інші учасники справи:
Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код 14360570);
Відповідач-1: Селянське (фермерське) господарство «КЕДР» (56425, Миколаївська обл., Доманівський р-н, село Маринівка; ідентифікаційний код 20894614);
Відповідач-2: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
Повне рішення складено та підписано судом 17.01.2022.
Суддя О.Г. Смородінова