17 січня 2022 року Справа № 915/1657/21
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохімічний розвиток» (25006, Кіровградська обл., м. Кропивницький, провулок Фортечний, буд. 27, кв. 57; адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1; ідентифікаційний код 41105405)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос Грейн» (56101, Миколаївська обл., Баштанський район, м. Баштанка, вул. Баштанської республіки, буд. 54; адреса електронної пошти невідома; ідентифікаційний код 40098853)
про: стягнення 66 811,54 грн,
Суть спору:
12.11.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрохімічний розвиток» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 20210911/1 від 11.11.2021 (з додатками) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос Грейн» заборгованість в сумі 66 811,54 грн, з яких: сума основної заборгованості - 29 841,60 грн, пеня - 4 409,99 грн, втрати від інфляції - 3 000,52 грн, проценти річних - 23 783,59 грн, штраф - 5775,84 грн.
Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: Договору поставки № АР32 від 04.06.2020 з додатком до нього; видаткової накладної № 135 від 04.06.2020; товарно-транспортної накладної № Р135 від 04.06.2020; зворотної накладної від покупця № 4 від 06.08.2020; банківської виписки; застосування норм статей 526, 530, 625 Цивільного кодексу України; та мотивовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за укладеним між сторонами договором.
Ухвалою суду від 17.11.2021 позовну заяву було прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1657/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено для учасників справи процесуальні строки для подання заяв по суті справи.
Копія вказаної ухвали була направлена учасникам справи, на їх адреси місцезнаходження, визначені у відповідності до приписів ч. 2 ст. 27 ГПК України.
Так, позивач отримав копію ухвали 06.12.2021, що вбачається з наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400144815978.
Відповідач отримав копію ухвали 04.12.2021, що вбачається з наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400144815986.
20.12.2021 до суду від відповідача надійшов відзив б/н від 17.12.2021 (вх. № 19100/21), в якому товариство просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу, пені та відсотків річних.
Викладені у відзиві заперечення мотивовані, зокрема, таким:
- відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме неможливе;
- умовами договору взагалі не встановлено розміру пені за порушення виконання грошового зобов'язання, а ч. 6 ст. 231 ГК України також не встановлює конкретного розміру (відсотку) пені, а лише встановлює порядок його визначення його у договорі, виходячи з облікової ставки НБУ;
- два види штрафів та пеня на загальну суму 33969,42 грн нараховано поза межами спеціальної позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині;
- з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір нарахованої пені та відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання;
- 17.03.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким перелік форс-мажорних обставин в Україні був офіційно доповнений «карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України».
10.01.2022 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив № 20220106/1 від 06.01.2022 в якому товариство наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі, заперечуючи проти аргументів відповідача, викладених у відзиві, зокрема, на підставі такого:
- сторони договору дійшли згоди, що нарахування пені, штрафу, інфляційних нарахувань, відсотків річних, передбачених умовами договору, нараховуються протягом всього періоду порушення строків виконання зобов'язання до моменту (дати) фактичного повернення коштів;
- можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань не лише не заборонено, але й передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України;
- закон передбачає документальне засвідчення настання форм-мажорних обставин. Відповідачем не надано документів, які б засвідчили факт настання форс-мажорних обставин саме у відповідача.
Станом на час розгляду справи інших заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, від учасників справи до суду не надходило.
За правилами ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд розглянув дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст. 252 ГПК України).
Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд -
04 червня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрохімічний розвиток», як постачальником/продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Геліос Грейн», як покупцем, був укладений Договір поставки № АР32 (далі - Договір), відповідно до предмету якого продавець зобов'язався поставити та передати у власність покупця товар, який належить продавцю на момент укладення Договору або буде набутий продавцем в майбутньому, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору (п. 1.1).
За умовами наведеного Договору:
- загальна ціна даного Договору складає собою суму вартості всього товару, що постачається по даному Договору згідно додатку (-ів) даного Договору або видаткових накладних, у випадку неоформлення сторонами відповідного додатку (ів) з врахуванням коригування ціни на товар на дату здійснення кожного фактичного платежу (п. 3.3);
- покупець зобов'язаний оплатити продавцю вартість товару в порядку та у строки зазначені в додатку (-ах) до даного Договору. Якщо в період дії даного Договору між сторонами відбудеться поставка товару, але не оформлений відповідний додаток (-ки) до Договору, покупець зобов'язаний оплатити такий товар в день його постачання (п. 3.5);
- товар повинен бути повністю поставлений в строк до 31 грудня 2020 р., якщо інше не зазначено в Додатку (-ах) до даного Договору. У випадку будь-якого порушення покупцем порядку та/або строків розрахунку по даному Договору та/або грубого порушення умов цього Договору, продавець має право зупинити поставку товару по цьому Договору в цілому на весь строк затримки оплати. В такому випадку продавець звільняється від відповідальності за прострочення поставки товару (п. 4.1);
- сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за даним Договором і чинним законодавством України (п. 6.1);
- покупець несе відповідальність за порушення строків оплати (попередньої та остаточної (кінцевої) товару, зазначених у додатку (-ів) до даного Договору та/або у рахунку (-ах), у випадку якщо сторони не оформили відповідний додаток (-ки) до договору та товар не було поставлено покупцю, та/або в видатковій накладній (-их), у випадку неоформлення між сторонами додатку (-ів) до Договору та/або у разі обміну листами, телеграмами, тощо і сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу. При розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені (п. 6.2);
- сторони прийшли до згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, встановлюють її в розмірі 40 % річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та 96 % річних від несплаченої ціни товару до дня повної сплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів. З дня закінчення строків сплати, передбачених п. 3.5 даного Договору, вважається, що продавцем пред'явлена вимога щодо сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (минулий і майбутній) та відсотків річних. При затримці платежу продавець має право виставити рахунок по сплаті відсотків за користування чужими грошима та інфляційних нарахувань з моменту прострочення до фактичної оплати, а покупець зобов'язаний оплатити його в строк не більше 3 банківський днів (п. 6.3);
- у випадку прострочення виконання зобов'язань, передбачених п.п. 3.5, 3.6 даного Договору, додатку (-ів) до даного Договору, та/або у рахунку (-ах), у випадку, якщо сторони не оформили відповідний додаток (-ки) до Договору та товар не було поставлено покупцю, та/або в видатковій накладній (-их), у випадку неоформлення сторонами додатку (-ів) до Договору та/або у разі обміну листами, телеграмами, тощо більш ніж 30 днів, винна сторона додатково сплачує іншій стороні за даним Договором штраф у розмірі 15 % від ціни Договору (п. 6.4);
- сторони дійшли до згоди, щодо збільшення тривалості позовної давності загальної позовної давності та позовної давності про стягнення неустойки (штрафу, пені) відповідно до п.1 ч.2 ст. 258 Цивільного Кодексу України, і встановили строк позовної давності у 5 років. Нарахування неустойки (штрафу, пені) по Даному Договору здійснюється за весь період прострочення виконання грошового зобов'язання (п. 6.6);
- сторони звільняються від відповідальності у випадку виникнення форс-мажорних обставин, що не залежать від волі сторін, які сторони не можуть передбачити за звичайним перебігом подій та запобігти наявними в їх розпорядженні засобами та своїми силами: стихійне лихо, повені, землетрус, епідемії, тощо, а також прийняття законів або нормативно-правових актів вищими органами влади та управління держави, що роблять неможливим виконання сторонами своїх зобов'язань повністю або частково за цим Договором (форс-мажор). Настання форс-мажорних обставин викликає відкладення виконання зобов'язань, за Даним Договором на період дії таких обставин (п. 7.1);
- сторона, для якої стало не можливим виконання зобов'язань по Даному Договору, повинна повідомити іншу Сторону в письмовій формі протягом 5-ти календарних днів з моменту настання форс-мажорних обставин. Відсутність такого повідомлення позбавляє відповідну сторону права посилатися на них в майбутньому як на причину невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань. Докази дії форс-мажорних обставин надає Сторона, яка заявила по такі обставини. Підтвердженням наявності форс-мажорних обставин є довідка (висновок) Торгово-промислової палати або іншого компетентного органу (п. 7.2);
- даний договір набирає чинності з моменту Його підписання 04.06.2020 сторонами і діє до 31 грудня 2020 р., а в частині розрахунків - до повного виконання покупцем своїх зобов'язань за Даним Договором, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань (п. 8.1).
Вищенаведений Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.
Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача, як постачальника, щодо стягнення з відповідача, як покупця, заборгованості за договором, а також штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків річних, внаслідок порушення відповідачем грошового зобов'язання.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Таким чином, до предмету доказування у даній справі належать обставини порушення відповідачем грошового зобов'язання за укладеним між сторонами договором, в частині повноти та своєчасності здійснення розрахунків за поставлений товар.
Позивач підтверджує власну правову позицію такими доказами:
- Договір поставки № АР32 від 04.06.2020 з додатком до нього;
- видаткова накладна № 135 від 04.06.2020;
- товарно-транспортна накладна № Р135 від 04.06.2020;
- зворотна накладна від покупця № 4 від 06.08.2020;
- банківська виписка.
Відповідач будь-яких доказів на підтвердження власної правової позиції суду не надав.
Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.
З аналізу вищевказаного Договору, укладеного між сторонами вбачається, що Договір № АР32 від 04.06.2020 за своєю правовою природою є договором поставки.
Отже, спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про поставку.
Так, згідно з приписами ч. ч. 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За умовами ч. 1 ст. 662 та ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Згідно з ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Як свідчать матеріали справи, на виконання умов укладеного Договору 04.06.2020 мі сторонами було погоджено та підписано Додаток № Д1 до Договору поставки № АР 32 від 04.06.2020, у якому постачальник та покупець погодили поставку товару на суму 43318,80 грн. Вказаним додатком було, зокрема, передбачено, що покупець приймає на себе зобов'язання сплатити продавцю вартість товару в наступному порядку та строк:
- до 5 червня 2020 р. - 8663,76 грн;
- до 20 жовтня 2020 р. - 34655,04 грн.
З наданої позивачем видаткової накладної № 135 від 04.06.2020 вбачається, що позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 43318,80 грн.
Вищевказана видаткова накладна підписана обома сторона без будь-яких зауважень та заперечень.
Відповідний факт поставки товару за договором підтверджується також товарно-транспортною накладною № Р135 від 04.06.2020.
У подальшому, покупцем було повернуто постачальнику товар на суму 4813,20 грн, що підтверджується зворотною накладною від покупця № 4 від 06.08.2020.
За даними Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохімічний розвиток», не спростованими та не запереченими Товариством з обмеженою відповідальністю «Геліос Грейн», у визначений строк відповідач оплату товару в повному обсязі не здійснив.
Так, 12.06.2021 відповідач лише частково здійснив платежі згідно Договору на загальну суму 8664,00 грн, що підтверджується банківською випискою, наданою позивачем до матеріалів справи.
З урахуванням наведеного суд зауважує, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
За таких обставин обов'язок доведення факту своєчасності здійснення оплати за поставлений товар закон покладає на покупця.
Враховуючи викладені вище обставини справи, суд дійшов висновку, що в спірних правовідносинах відповідач дійсно порушив норми та приписи чинного законодавства в частині повноти та своєчасності здійснення розрахунків з позивачем за поставлений за Договором товар, у зв'язку з чим товариство цілком правомірно звернулося до господарського суду з відповідним позовом про стягнення заборгованості.
Судом відхиляють посилання відповідача на настання форс-мажорних обставин, з посиланням на запровадження в Україні карантину.
Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України, зокрема, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
Відповідно до ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (з наступними змінами та доповненнями), з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин.
Як уже було наведено вище, за умовами п.п. 7.1-7.2 Договору сторони звільняються від відповідальності у випадку виникнення форс-мажорних обставин, що не залежать від волі сторін, які сторони не можуть передбачити за звичайним перебігом подій та запобігти наявними в їх розпорядженні засобами та своїми силами: стихійне лихо, повені, землетрус, епідемії, тощо, а також прийняття законів або нормативно-правових актів вищими органами влади та управління держави, що роблять неможливим виконання сторонами своїх зобов'язань повністю або частково за цим Договором (форс-мажор). Настання форс-мажорних обставин викликає відкладення виконання зобов'язань, за Даним Договором на період дії таких обставин.
Сторона, для якої стало не можливим виконання зобов'язань по Даному Договору, повинна повідомити іншу Сторону в письмовій формі протягом 5-ти календарних днів з моменту настання форс-мажорних обставин. Відсутність такого повідомлення позбавляє відповідну сторону права посилатися на них в майбутньому як на причину невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань. Докази дії форс-мажорних обставин надає Сторона, яка заявила по такі обставини. Підтвердженням наявності форс-мажорних обставин є довідка (висновок) Торгово-промислової палати або іншого компетентного органу.
Суд відмічає, що граничний строк оплати за товар в силу умов Договору припадає на 20.10.2020. При цьому, сам Договір укладено сторонами 04.06.2020, тобто вже після запровадження карантину на території України. Вищевказане свідчить про те, що на момент погодження відповідних умов договору щодо строків оплати за поставлений товар позивачу було відомо про існування такої обставини, як карантин.
Крім того, відповідачем в порушення умов п. 7.2 договору не подано доказів інформування відповідача про настання форс-мажорної обставини.
Таким чином, відповідач не спростував вимоги позивача, не надав суду належні докази, які свідчать про відсутність заборгованості перед кредитором за договірними зобов'язаннями.
З матеріалів справи судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрохімічний розвиток» суму заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос Грейн» в розмірі 29841,60 (43318,80 грн - 4813,20 грн - 8664,00 грн) зазначено правильно.
За такого, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Окрім основного боргу позивач (виходячи із суми заборгованості 29841,60 грн) нарахував та просить суд стягнути з відповідача:
1. Пеню на суму 4409,99 грн за період з 21.10.2020 по 05.11.2021.
2. Штраф на суму 5775,84 грн (у розмірі 15 % від суми поставленого товару - 38505,60 грн).
3. Проценти річних на загальну суму 23783,59 грн, у тому числі:
- 40 % річних за період з 21.10.2020 по 18.01.2021 на суму 2943,00 грн;
- 96 % річних за період з 19.01.2021 по 05.11.2021 на суму 20207,07 грн.
4. Інфляційні втрати на суму 3000,52 грн за період з жовтня 2020 року по вересень 2021 року.
Щодо заявлених до стягнення сум відсотків річних та інфляційних втрат суд зазначає таке.
За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, відповідно до п. 6.3 Договору сторони прийшли до згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, встановлюють її в розмірі 40 % річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та 96 % річних від несплаченої ціни товару до дня повної сплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів.
Суд також зауважує, що інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов'язання).
Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв'язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.
Ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язання.
На підставі ст. 625 ЦК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та відсотки річні у розмірі 40 % та 96 % за відповідні періоди.
Суд також зауважує, що погодження сторонами у договорі зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не змінює правової природи відповідних нарахувань, та не перетворює їх на штрафні санкції, а тому посилання відповідача на заявлення позивачем до стягнення кількох штрафів є помилковими та відхиляються судом.
За перевіркою суду нарахування відсотків річних позивачем проведено правильно, а отже позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Разом із тим, за перевіркою суду при нарахуванні інфляційних втрат позивачем було допущено помилки, а саме не враховано таке.
Відповідно до абз. 3 п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Таким чином, позивачем помилково включено до періоду нарахування жовтень 2020 року, оскільки відповідний розмір заборгованості встановився станом на 20.10.2020, а отже нарахування інфляційних втрат має здійснюватися з листопада 2020 року. Також, позивачем безпідставно було виключено з періоду, за який здійснено розрахунок інфляції, серпень 2021 року, у якому інфляція становила менше 100 %, тобто мала місце дефляція.
Судом здійснено перерахунок розміру інфляційних втрат за період з жовтня 2020 року по вересень 2021 року та встановлено, що обґрунтованим розміром інфляційних втрат за вказаний період є 2954,81 грн, з огляду на що суд відмовляє позивачу в стягненні з відповідача інфляційних втрат в сумі 45,71 грн.
Щодо заявлених позивачем до стягнення сум пені та штрафу, суд зазначає таке.
За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
За змістом п.п. 6.2, 6.4 покупець несе відповідальність за порушення строків оплати (попередньої та остаточної (кінцевої) товару, зазначених у додатку (-ів) до даного Договору та/або у рахунку (-ах), у випадку якщо сторони не оформили відповідний додаток (-ки) до договору та товар не було поставлено покупцю, та/або в видатковій накладній (-их), у випадку неоформлення між сторонами додатку (-ів) до Договору та/або у разі обміну листами, телеграмами, тощо і сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу. При розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені.
У випадку прострочення виконання зобов'язань, передбачених п.п. 3.5, 3.6 даного Договору, додатку (-ів) до даного Договору, та/або у рахунку (-ах), у випадку, якщо сторони не оформили відповідний додаток (-ки) до Договору та товар не було поставлено покупцю, та/або в видатковій накладній (-их), у випадку неоформлення сторонами додатку (-ів) до Договору та/або у разі обміну листами, телеграмами, тощо більш ніж 30 днів, винна сторона додатково сплачує іншій стороні за даним Договором штраф у розмірі 15 % від ціни Договору.
Таким чином на підставі статті 549 ЦК України, статті 230 ГК України та положень Договору оренди позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню та штраф.
Судом відхиляються заперечення відповідача щодо застосування спеціальної позовної давності до вимог щодо стягнення штрафних санкцій, оскільки відповідно до умов п. 6.6 Договору сторони дійшли до згоди, щодо збільшення тривалості позовної давності загальної позовної давності та позовної давності про стягнення неустойки (штрафу, пені) відповідно до п.1 ч.2 ст. 258 Цивільного Кодексу України, і встановили строк позовної давності у 5 років. Таким чином, позивач звернувся до суду з вимогами про нарахування пені та штрафу в межах строку позовної давності.
Також судом не беруться до уваги заперечення відповідача щодо неможливості одночасного застосування пені та штрафу за одне і те саме порушення.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19 можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань не лише не заборонено, але й передбачено частиною другою статті 231 ГК України. При цьому щодо порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
За перевіркою суду, позивачем розрахунок суми пені та штрафу проведено правильно, у зв'язку з чим позовні вимоги у відповідній частині є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
При цьому, суд не вбачає підстав для зменшення розміру штрафних санкцій.
Так, положеннями ст. 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч. 3 ст. 551 ЦК України).
Виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 ЦК України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності суд, з урахуванням усіх конкретних обставин справи, має право при винесенні рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної ним у постанові від 08.05.2018 у справі № 924/709/17, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Суд вважає за необхідне відмітити, що пеня та штраф нараховані позивачем у розмірі, погодженому в договорі за фактичний період прострочення, розмір штрафних санкцій є співрозмірним з сумою простроченого зобов'язання. При цьому, незаявлення позивачем збитків не свідчить про відсутність для позивача негативних наслідків та незручностей у зв'язку з несвоєчасністю оплати.
Зважаючи на обставини справи та зазначені відповідачем у відзиві підстави для зменшення пені, суд не вбачає їх винятковими, крім того, розмір пені за порушення договірних зобов'язань не є надмірно великим у порівнянні із розміром простроченого зобов'язання.
Враховуючи викладене, у суду відсутні підстави для зменшення розміру штрафних санкцій.
Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.
За правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідача належить стягнути на користь позивача (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог) 2268,45 грн ((66765,83 / 66 811,54) * 2 270,00 = 2268,45) судового збору.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос Грейн» (56101, Миколаївська обл., Баштанський район, м. Баштанка, вул. Баштанської республіки, буд. 54; ідентифікаційний код 40098853) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохімічний розвиток» (25006, Кіровградська обл., м. Кропивницький, провулок Фортечний, буд. 27, кв. 57; ідентифікаційний код 41105405) суму основної заборгованості в розмірі 29 841,60 грн, проценти річних в розмірі 23 783,59 грн, інфляційні втрати в розмірі 2954,81 грн, пеню в розмірі 4 409,99 грн, штраф в розмірі 5775,84 грн, а також 2268,45 грн судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 45,71 грн відмовити позивачу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Сторони та інші учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрохімічний розвиток» (25006, Кіровградська обл., м. Кропивницький, провулок Фортечний, буд. 27, кв. 57; ідентифікаційний код 41105405);
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Геліос Грейн» (56101, Миколаївська обл., Баштанський район, м. Баштанка, вул. Баштанської республіки, буд. 54; ідентифікаційний код 40098853).
Повне рішення складено та підписано судом 17.01.2022.
Суддя О.Г. Смородінова