23 грудня 2021 року Справа № 915/690/21
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області,
головуючий суддя Коваль C.М.,
за участі секретаря судового засідання Сьянової О.С.,
від позивача: Білоус О.Ю., ордер серія АА № 1107802 від 26.05.21;
від відповідача: Прудивус М.А., довіреність б/н від 01.06.21;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
За позовом: дочірнього підприємства з іноземною інвестицією “Сантрейд”,
01030, вул. Б.Хмельницького, буд. 19-21А, м.Київ;
адреса для листування: 01001, вул. Володимирська, буд. 47, оф. 3;
до товариства з обмеженою відповідальністю “Свтінок-Агросвіт”,
24432, вул. В.М. Кавуна, буд. 11, Вінницька область, Бершацький район, с.Шляхове;
про відшкодування збитків у сумі 12273185 грн. 13 коп. та стягнення коштів у загальній сумі 3410824 грн. 16 коп. з яких: 2440358 грн. 33 коп. - штрафу та 970465 грн. 83 коп. - пені, -
Дочірнім підприємством з іноземною інвестицією (ДПІІ) “Сантрейд” пред'явлено позов до товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) “Свтінок-Агросвіт”, з такими вимогами:
“1. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Свтінок-Агросвіт” на користь дочірнього підприємства з іноземною інвестицією “Сантрейд” суму збитків у розмірі 12 273 185,13 грн.
2. Стягнути товариства з обмеженою відповідальністю “Свтінок-Агросвіт” на користь дочірнього підприємства з іноземною інвестицією “Сантрейд” суму штрафу у розмірі 2 440 358 грн. 33 коп.
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Свтінок-Агросвіт” на користь дочірнього підприємства з іноземною інвестицією “Сантрейд” суму пені у розмірі 970 465,83 грн. за період з 02.10.2020 по 20.05.2021
Органу, що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нарахувати пеню за такою формулою:
Сума пені = (Б*В/100)/Г*А, де:
А - к-сть днів прострочки, починаючи з 21.05.2021;
Б - Вартість Товару, поставку якого прострочено, а саме 12 201 791,65 грн. без ПДВ;
В - облікова ставка НБУ (%)*2;
Г - кількість днів у році
за період: з 21.05.2021 року і до моменту виконання цього рішення, але не більше ніж за три роки (починаючи з 02.10.2020), і стягнути отриману суму пені із товариства з обмеженою відповідальністю “Свтінок-Агросвіт” на користь дочірнього підприємства з іноземною інвестицією “Сантрейд”.
Позов обґрунтовано тим, що ТОВ “Свтінок-Агросвіт” неналежно виконує зобов'язання за укладеним між сторонами договором поставки від 27.08.2020 № 60429042 (далі-договір), а саме, зобов'язань щодо своєчасної поставки соняшнику урожаю 2020 року (далі-товар), унаслідок чого позивач зазнав збитки на різницю суми товару, яку придбав у інших поставників, а також позивачем нарахована пеня та штраф на суму непоставленого товару у порядку п. 7.3.1 договору.
У позивній заяві також викладено вимогу про стягнення з ТОВ “Свтінок-Агросвіт” грошових коштів на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором.
ТОВ “Свтінок-Агросвіт” у відзиві від 18.06.2021 позов не визнало, вважаючи його необґрунтованим та безпідставним, так як 1) безпідставно заявлені збитки у розмірі 12 273 185,13 грн. відповідач констатує безпідставність тверджень щодо заміщення непоставленого відповідачем насіння соняшнику; 2) ДПІІ “Сантрейд” укладаючи договори з іншими постачальниками, виходило з власного комерційною ризику, а тому не доведено, що у період укладення вищевказаних договорів заміщення, вказані у них ціни були актуальними, та у позивача не було можливості придбати товар за цінами нижчими; позивачем не доведено, що укладаючи договори поставки з іншими контрагентами було здійснено заміщення товар саме за спірним договором поставки; наявність укладених договорів з іншими товариствами не доводить факту понесених позивачем збитків внаслідок неналежною виконання ТОВ “Свтінок-Агросвіт”, а свідчить про домовленість з іншими суб'єктами господарської діяльності про покупку певної кількості товару за обумовленою позивачем ціною.
Також, відповідач у відзиві просить зменшити розмір пені та штрафу, навівши відповідні мотивації.
29.06.2021 року до господарського суду від позивача надійшло клопотання від 28.09.2021 про проведення письмового опитування у часників справи.
Ухвалою суду від 06.10.2021 клопотання товариства з обмеженою відповідальністю “Свтінок-Агросвіт” від 27.09.2021 р. про проведення письмового опитування у господарській справі №915/690/21 - залишити без розгляду.
08.11.2021 на адресу суду від ТОВ “Свтінок-Агросвіт” надійшла заява про зупинення провадження у справі до розгляду справи за позовом ТОВ “Свтінок-Агросвіт” до ДПІІ “Сантрейд” та ТОВ “Катеринопольський торговий дім” про визнання недійсним додаткової угоди від 10 лютого 2021 року №60429042/1 до договору поставки від 10 лютого 2021 року №60429042/1 між ДПІІ “Сантрейд” та ТОВ “Катеринопольський торговий дім”, додаткової угоди від 11 лютого 2021 року №60464063/1 до договору поставки від 10 лютого 2021 року №60464063 між ДПІІ “Сантрейд” та ТОВ “Катеринопольський торговий дім” та додаткової угоди від 17 лютого 2021 року №60464774/1 до договору поставки від 10 лютого 2021 року №60464774 між ДПІІ “Сантрейд” та ТОВ “Катеринопольський торговий дім” тп набрання законної сили рішень судів в справі.
У наданих запереченнях ДПІІ “Сантрейд” просить відмовити у задоволені клопотання про зупинення провадження у справі № 915/690/21, мотивуючи тим, що дії відповідача направлені на штучне затягування розгляду справи, а також дану справу можливо розглянуть за наявними у справі матеріалами.
Протокольною ухвалою у судовому засіданні 08.12.2021 у задоволенні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю “Свтінок-Агросвіт” про зупинення провадження у справі відмовлено, виходячи з наступного.
Суд вважає таке клопотання необґрунтованим, оскільки стороною не надано доказів щодо відкриття провадження у відповідній справі.
Крім того, у даному випадку спір в господарському суді йде про стягнення збитків та пені і штрафу за договором поставки від 27.08.2020 № 60429042, а у позові ТОВ “Свтінок-Агросвіт” до ДПІІ “Сантрейд” та ТОВ “Катеринопольський торговий дім” визнаються додаткові угоди від 10 лютого 2021 року №60429042/1 до договору поставки від 10 лютого 2021 року №60429042/1 та від 17 лютого 2021 року №60464774/1 до договору поставки від 10 лютого 2021 року №60464774 недійсними.
Господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
Суд не вбачає підстав для задоволення даного клопотання, оскільки відповідно до ст.227 ГПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.
27.08.2020 між Дочірнім підприємством з іноземною інвестицією “Сантрейд” (покупець) та товариства з обмеженою відповідальністю “Свтінок-Агросвіт” укладено договір поставки № 60429042 (надалі - договір). Документи, які це підтверджують, позивач надав.
За умовами договору продавець зобов'язався продати та поставити покупцю Товар - соняшник урожаю 2020 року в кількості 1 500 (одна тисяча п'ятсот) метричних тон з опціоном +5,0/-5,0 % (п.п. 1.1., 3.1. договору).
Весь об'єм Товару продавець зобов'язався поставити у строк з 27.08.2020 до 01.10.2020 включно (п. 5.2 договору).
У визначений договором строк відповідач не поставив позивачу погоджений об'єм товару який становить 1500 метричних тон., недопоставлені 1246,14 метричних тон.
Позивач листом від 01.02.2021 вих. № 10-341 повідомив відповідача про право застосування передбачених договором заходів відповідальності (пені та штрафу) у разі невиконання зобов'язань за договором, а також попереджено про вимушене укладення позивачем договорів поставки із іншими продавцями на заміщення недопоставленого Товару та понесення у зв'язку із цим збитків (за рахунок різниці у ціні), які також будуть пред'явлені відповідачу. Проте, зазначений лист залишено без відповіді та задоволення.
ДПІІ “Сантрейд” протягом лютого 2020 року, уклав ряд договорів поставки на заміщення недопоставленого за укладеним з відповідачем договором Товару.
Внаслідок того, що ціна на соняшник урожаю 2020 року зросла у порівнянні з ціною, яка передбачена у договорі, позивача зазнав збитків, докуповуючи об'єм Товару за договором, який не поставив відповідач.
Станом на дата звернення до суду, відповідач свої зобов'язання по договору не виконав, товар не поставив, грошові кошти не сплатив, а тому позивач просить застосувати до нього заходи відповідальності, передбачені Договором, а саме стягнути пеню і штраф за порушення господарського зобов'язання.
Крім того, за твердженням позивача, з вини відповідача та внаслідок невиконання ним своїх зобов'язань за Договором, позивачу довелось докуповувати товар у інших постачальників для заміщення нестачі товару. Придбання товару за договорами заміщення за більш високою ціною призвело до реальних збитків позивача, які останній просить стягнути з відповідача.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено (ч. 1 ст. 224 ГК України, ч. 1 ст. 623 ЦК України).
Під збитками, відповідно до ч. 2 ст. 224 ГК України, розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
За вимогами ч.1 ст. ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Зі змісту положень ст. 1166 ЦК України слідує, що для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка; збитки; причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора; вина боржника.
Так позивач у даній справі стверджує про існування причинного зв'язку між здійсненням ним витрат на закупівлю товару у інших постачальників та недопоставкою товару відповідачем. Однак, вивчивши обставини справи, суд не погоджується з даним твердженням позивача, оскільки ним не доведено, що витрати за “договорами заміщення” знаходяться в причинному зв'язку з невиконанням цього зобов'язання. Підставами для такого висновку є наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст. 612 ЦК України).
З наведених норм вбачається, що між порушенням зобов'язання у вигляді прострочення поставки товару та шкодою кредитора має існувати прямий і безпосередній причинний зв'язок. Постачальник товару відповідає не за будь-які додаткові витрати покупця, а лише за ті, котрі прямо викликані його, постачальника, бездіяльністю в частині передачі товару. Тобто, витрати, вчинені кредитором за власним бажанням або під впливом інших сторонніх обставин, не знаходяться в причинному зв'язку з порушенням боржника.
З урахуванням викладеного та у відповідності до приписів статей 13, 74 ГПК України (кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень) позивач повинен надати докази того, що: укладення ним “договорів заміщення” об'єктивно є прямим та невідворотнім наслідком непоставки товару за Договором; цей наслідок суб'єктивно не залежить від волі та бажання самого позивача та/або не залежить від сторонніх обставин.
Проте зазначені факти позивачем не доведені. Навпаки, з матеріалів справи та з пояснень представників сторін вбачається, що укладення договорів поставки для заміщення та необхідність їх виконання позивачем не є обставиною, котра автоматично та невідворотно виникає в результаті невиконання Договору поставки №60429042 від 27.08.2020 відповідачем. Укладення таких договорів з іншими контрагентами та визначення їх істотних умов повністю залежало від волі позивача. При цьому ці договори були укладені позивачем на його вільний розсуд і в його інтересах. Про це, на переконання суду, свідчить, зокрема, таке:
- закупівля соняшника з метою його подальшої переробки та перепродажу входить до звичайного комплексу господарських операцій позивача. Закупівля здійснюється ним у різних постачальників на постійній основі;
- позивачем не надано доказів існування у нього критично необхідної виробничої потреби в обсягах товару, передбаченого Договором з відповідачем (договорів поставки в порядку подальшого перепродажу, переробки тощо);
- позивачем не надано доказів того, що незадоволення відповідної виробничої потреби (у разі її існування) могло б потягнути за собою які-небудь негативні наслідки (зупинку ліній виробництва, їх неефективну внаслідок недозавантаженості роботи, простій передзамовлених складських потужностей, простій транспорту, застосування штрафних санкцій з боку контрагентів тощо);
- позивачем не надано доказів того, що закупівля товару за договорами заміщення за завищеними (як стверджує сам позивач) цінами, має наслідком меншу шкоду, ніж та, що могла б виникнути у нього в результаті незадоволення відповідної виробничої потреби у відповідному товарі.
Наведені обставини дають підстави для суду робити висновок про те, що укладення позивачем договорів поставки № 60464776 від 17.02.2021, № 60464774 від 17.02.2021, № 60464775 від 17.02.2021, № 60463712 від 10.02.2021, № 60464063 від 11.02.2021, № 60465322 від 18.12.2021, № 60464100 від 11.02.2021, № 60463793 від 11.02.2021 зі ТОВ “Катеринопільський торговий дім”, ТОВ “Євромет-Миколаїв ”, ТОВ “Агро Повіжн”, стало результатом свідомих дій самого позивача. Ці договори були укладені позивачем добровільно на свій розсуд, за своєю волею і в своїх комерційних інтересах. Ризик економічної неефективності чи збитковості такого договору згідно статті 42 ГК України лежить на самому позивачеві. Правових підстав для перекладення його на відповідача немає.
Викладене вище, означає відсутність причинного зв'язку між такою, що мала місце, на думку позивача, неправомірною поведінкою відповідача та витратами позивача. Відповідно, це означає відсутність однієї з необхідних умов для стягнення збитків, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині вимог про стягнення з відповідача 12273185 грн. 13 коп. у вигляді збитків.
Окрім збитків, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача (згідно наведених у позовній заяві розрахунків):
1. Пеню на загальну суму 370465 грн. 83 коп. за період прострочення виконання зобов'язання з поставки товару з 02.10.2020 по 20.05.2021.
2. Штраф на суму недопоставленого товару 2440358 грн. 33 коп. в розмірі 20 % від вартості непоставленого товару.
Розглядаючи вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій, суд виходить з такого.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно приписів ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 7.3.1 Договору передбачено, що за непоставку (недопоставку) товару в строк вказаний в п. 5.2 Договору, Продавець зобов'язується сплатити Покупцю пеню (штрафну санкцію) в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості товару, поставку якого було прострочено, за кожен день прострочення такої поставки. Пунктом 7.3.1 Договору також передбачено, що за прострочення поставки більш ніж на 10 календарних днів Продавець, крім пені (додатково) зобов'язується також сплачувати Покупцю штраф в розмірі 20 % від вартості непоставленого (недопоставленого) Товару. Пеня та штраф за цим пунктом сплачуються продавцем незалежно від заподіяних покупцю збитків (штрафна неустойка).
Факт недопоставки товару та його обсяг і вартість у даній справі не оспорюється сторонами.
Зі змісту п. 7.3.1 Договору чітко вбачається, що відповідні пеня та штраф підлягають у разі непоставки або недопоставки товару у встановлений строк. У спірних правовідносинах відповідачем у встановлений строк не було допоставлено позивачу відповідний товар, а, отже у позивача були наявні підстави для нарахування штрафних санкцій за умовами п. 7.3.1 Договору.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що на підставі вищевказаних правових норм та умов договору позивач цілком законно нарахував та просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції.
Перевіривши розрахунок пені та штрафу, наданий до позовної заяви, суд встановив, що відповідні нарахування позивачем здійснені правильно.
Таким чином, в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Разом із тим, відповідачем, як у відзиві на позовну заяву, так і під час виступу у судових засіданнях, заявлялося клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, обмеживши одним їх видом.
Позивач проти вказаного клопотання усно заперечував, при цьому зазначивши, що зменшення розміру неустойки за клопотанням сторони є правом суду.
Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, суд вважає його таким, що підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке:
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, інших обставин, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідністю розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 924/709/17.
Відповідно до ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Системний аналіз вищевказаних норм дозволяє дійти висновку про те, що суди мають право при прийнятті рішення про стягнення пені зменшувати її розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи.
Відповідно до п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Отже, питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
Аналізуючи відносини сторін, що призвели до виникнення спору та нарахування позивачем штрафних санкцій, зважаючи на необхідність забезпечення неухильного виконання зобов'язань, суд також враховує у даній справі:
- значне перевищення розміру неустойки перед розміром збитків: позивачем не було понесено збитків (доказів понесення збитків і причинний зв'язок не було доведено позивачем в межах розгляду даної справи); непоставка товару не завдала збитків іншим учасникам господарських відносин (іншого позивачем не доведено); розмір заявлених позивачем до стягнення штрафних санкцій складає майже 30% від вартості недопоставленого товару;
- майновий стан та наслідки для сторін: позивачем не здійснювалася попередня оплата за договором, а тому непоставка відповідачем товару, який не був оплачений, жодним чином не вплинула на майновий стан позивача.
Враховуючи викладене, а також необхідність застосування штрафних санкцій як компенсаційного інструменту та засобу забезпечення виконання зобов'язання, а не як інструменту збагачення заінтересованої особи, суд вважає, що в даній справі наявні підстави для зменшення розміру нарахованих позивачем штрафних санкцій на 30 %, зокрема встановивши розмір належної до стягнення пені - 679326 грн. 08 коп. (70 % заявленого розміру), а розмір штрафу - 1708250 грн. 83 коп. (70 % заявленого розміру).
Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Крім того, позивач просить суд зазначити в резолютивній частині рішення таке:
Органу, що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нарахувати пеню за такою формулою:
Сума пені = (Б*В/100)/Г*А, де:
А - к-сть днів прострочки, починаючи з 21.05.2021;
Б - Вартість Товару, поставку якого прострочено, а саме 12 201 791,65 грн. без ПДВ;
В - облікова ставка НБУ (%)*2;
Г - кількість днів у році
за період: з 21.05.2021 року і до моменту виконання цього рішення, але не більше ніж за три роки (починаючи з 02.10.2020), і стягнути отриману суму пені із товариства з обмеженою відповідальністю “Свтінок-Агросвіт” на користь дочірнього підприємства з іноземною інвестицією “Сантрейд”.
Так, відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Тобто, вимога про зазначення в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення не є самостійною позовною вимогою немайнового характеру, яка повинна оплачуватись судовим збором в розумінні норм ГПК України, оскільки вказана вимога заявляється безпосередньо не до відповідача у справі, а є за своєю правовою природою клопотанням позивача заявленими до суду про використання останнім передбаченого ч. 10 ст. 238 ГПК України відповідного права.
Водночас, з формулювання законодавцем змісту вказаної статті вбачається, що можливість нарахування пені до моменту виконання рішення суду передбачена не для рішення суду про стягнення саме пені, а для рішення суду про стягнення боргу, на який нараховується пеня.
Так у справі, що розглядається, відповідач не має перед позивачем боргу, на який нараховується пеня: визначена пунктом 7.3.1 Договору пеня є штрафною санкцією за порушення негрошового зобов'язання - непоставку (недопоставку) товару в визначений Договором строк. Таким чином суд не вбачає підстав для нарахування відповідачу пені із застосуванням положень ч. 10 ст. 238 ГПК України.
Також, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.
Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 129 ГПК України).
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238 ГПК України, суд,
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Свтінок-Агросвіт” (24432, вул. В.М. Кавуна, буд. 11, Вінницька область, Бершацький район, с.Шляхове; ідентифікаційний код 25394566) на користь Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією “САНТРЕЙД” (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 19-21А; ідентифікаційний код 25394566) пеню в розмірі 679326 грн. 08 коп. та штраф в розмірі 1708250 грн. 83 коп., а також відшкодувати кошти на оплату судового збору у розмірі 35822 грн. 80 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Оформлене відповідно до статті 238 цього Кодексу, рішення підписано 10.01.2022 року, у зв'язку із перебуванням судді у відпустці.
Суддя С.М.Коваль .