20 грудня 2021 року Справа № 915/360/20
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.,
при секретарі судового засідання Матвєєвої В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Приватного підприємства "Дикий Сад" (54029, м. Миколаїв, пр-т Центральний, 52, кв. 4, ідентифікаційний код 22426550, e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1)
до відповідача-1: Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 96, ідентифікаційний код 35417298, e-mail: office@grdn.com.ua),
до відповідача-2: Фізичної особи-підприємця Басистої Тетяни Анатоліївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 )
про: стягнення страхової виплати та відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди
Представники учасників справи в судове засідання не з'явилися
26.03.2020 Приватне підприємство "Дикий Сад" звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 24.03.2020 до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" та Фізичної особи-підприємця Басистої Тетяни Анатоліївни, в якій просить суд стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" страхове відшкодування в сумі 100000,00 грн. і 3000,00 грн. витрат на проведення експертизи, а також стягнути з Фізичної особи-підприємця Басистої Тетяни Анатоліївни в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 107194,84 грн.
Згідно розпорядження керівника апарату Господарського суду Миколаївської області №85 від 27.03.2020 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №915/360/20 у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Семенчук Н.О. та відпусткою до 27.03.2020 решти суддів Господарського суду Миколаївської області, справу призначено до розгляду судді Адаховській В.С.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 06.04.2020 прийнято позовну заяву Приватного підприємства "Дикий Сад" до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 06.05.2020; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2 - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ); встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
У зв'язку з введенням з 12.03.2020 на усій території України карантину постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами та доповненнями) ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 06.05.2020 відкладено підготовче засідання без визначення дати проведення підготовчого засідання, постановлено провести розгляд даної справи поза межами встановлених ч. 3 ст. 177, ч. ч. 1, 2, ст. 195 ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого обумовлюється запровадженням в Україні карантину через спалах у світі коронавірусу "COVID-19".
18.05.2020 від відповідача-1 до суду надійшло клопотання № 0161/1 від 13.05.2020 (вх. № 6058/20), в якому товариство просить зобов'язати позивача надати відповідачу-1 належним чином виготовлену копію звіту № 150/09-19 про оцінку автомобіля від 23.10.2019, виконаного ФОП Смаровоз Ю.О., оскільки позивачем разом з копією позовної заяви надіслано неякісну копію вказаного звіту.
06.07.2020 від відповідача-2 до суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі № 03/07 від 03.07.2020 (вх. № 8150/20), в якій ФОП Басиста Т.А. просить закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Ухвалою суду від 10.12.2020 призначено справу № 915/360/20 до розгляду на 21 грудня 2020 року о 10:30. Зобов'язано позивача надати в судове засідання оригінал звіту № 150/09-19 про оцінку автомобіля від 23.10.2019 (для огляду), копію належної якості з оригіналу вищевказаного документу (доказу) надати суду для долучення до матеріалів справи.
21.12.2020 позивач, на виконання вимог ухвали суду від 10.12.2020, до суду надіслав копію звіту № 150/09-19 про оцінку автомобіля від 23.10.2019 та копію платіжного доручення №15679 від 27.05.2020.
Ухвалою суду від 21.12.2020, занесеною до протоколу судового засідання, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 18 січня 2021 року о 15:30, про що повідомлено учасників справи ухвалою суду від 23.12.2020.
24.12.2020 до суду надійшло клопотання позивача б/н від 23.12.2020 (вх. № 16603/20) про витребування доказів в порядку ч. 1. ст. 81 ГПК України.
04.01.2021 від відповідача-1 надійшла заява № 0369/1 від 30.12.2020 (вх. № 103/21) про долучення до матеріалів справи належним чином засвідчених копій довіреностей представників відповідача-1.
14.01.2021 на електронну адресу суду та 18.01.2021 на поштову адресу суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву № 0017/1 від 14.01.2021 (вх. №№ 472/21, 705/21), в якому товариство просить визнати поважними причини ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк, прийняти цей відзив та відмовити в задоволенні позову в частині позовних вимог до відповідача-1 та зазначає, що:
- відповідач-1 виконав свої зобов'язання перед позивачем за полісом № АО/1450825 у повному обсязі та у строк, встановлений Законом, розмір якого він визначив у страховому акті №АО/1450825/1;
- звіт №150/09-09 про оцінку автомобіля Toyota RAV4 реєстраційний № НОМЕР_2 від 23.10.2019, виконаний експертом Смаровозом Ю.А. на замовлення позивача, не може бути прийнятий у якості доказу, який підтверджує розмір матеріальної шкоди, завданої позивачеві внаслідок ДТП, оскільки його виконано з порушеннями Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, що підтверджується доданою до відзиву рецензією ГО "Всеукраїнське об'єднання "Українське об'єднання оцінювачів" від 13.01.2021.
В свою чергу, відповідач-1 до відзиву надав Аварійний сертифікат №23-D/59/9 з висновком №23-D/59/9/0919 від 17.09.2019, виконаний аварійним комісаром ОСОБА_2 , за яким розмір матеріального збитку позивача внаслідок ДТП становить 73752,36 грн.
Ухвалою суду від 18.01.2021 клопотання позивача б/н від 23.12.2020 (вх. № 16603/20) задоволено, підготовче засідання відкладено на 18 лютого 2021 року об 11:30 та витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області:
- інформацію про суми сплаченого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування стосовно ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 у період з 01.01.2019 по 01.11.2019;
- інформацію про суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, сплачені Фізичною особою-підприємцем Басистою Тетяною Анатоліївною РНОКПП: НОМЕР_1 на користь застрахованих осіб у період з 01.01.2019 по 01.11.2019.
17.12.2021 від позивача до суду надійшло клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи б/н від 16.02.2021 (вх № 2481/21), в якому підприємство просить призначити судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручити Миколаївському відділенню Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз. На вирішення експерта поставити наступне питання: Який розмір матеріального збитку (шкоди) завдано власникові автомобіля TOYOTA RAV-4, реєстраційний номер НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження під час ДТП, що сталося 04.09.2019, з урахуванням втрати товарної вартості та з урахуванням ПДВ?
15.02.2021 від Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області, на виконання вимог ухвали суду від 18.01.2021, надійшов лист № 1400-0802-7/10095 від 09.02.2021 (вх. № 2252/21), в якому Головне управління повідомило суд, що згідно даних центрального сховища даних обліку сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України станом на 03.02.2021 ФОП Басистою Т.А. за період 2019 року сплачено єдиний внесок за найманих працівників згідно наданої звітності в сумі 47184,76 грн. Про суми нарахованої заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ОСОБА_3 за 2019 рік звітувала ФОП Басиста Т.А. у сумі 15407,10 грн. за 6 місяць 2019 року.
18.02.2021 судове засідання не відбулося у зв'язку з перебуванням головуючого у справі судді на лікарняному.
Ухвалою суду від 05.03.2021 призначено підготовче засідання на 25.03.2021 о 10:30.
Ухвалою суду від 25.03.2021 задоволено клопотання позивача б/н від 16.02.2021 (вх. №2481/21) про призначення судової автотоварознавчої експертизи. Призначено у справі №915/360/20 судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено Миколаївському відділенню Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз (54038, м. Миколаїв, вул. Карпенка, 27). На вирішення експерта поставлено наступне питання: Який розмір матеріального збитку (шкоди) завдано власникові автомобіля TOYOTA RAV-4, реєстраційний номер НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження під час ДТП, що сталося 04.09.2019, з урахуванням втрати товарної вартості без ПДВ та з урахуванням ПДВ? Провадження у справі зупинено до проведення судової експертизи.
04.08.2021 від Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз разом з матеріалами справи до суду супровідним листом № 07-19/21-274 від 29.07.2021 (вх. № 11919/21) надіслано у справі №915/360/20 висновок експерта № 21-274 від 29.07.2021.
Ухвалою суду від 12.08.2021 поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 18 серпня 2021 року об 11:30.
18.08.2021 до суду від відповідача-2 надійшло клопотання № 18/08 від 18.08.2021 (вх. № 12562/21), в якому просить приєднати до матеріалів справи копію цивільно-правового договору № 9/0419/1 від 01.06.2019.
18.08.2021 від позивача до суду надійшла заява б/н від 17.08.2021 (вх. № 12569/21) про зменшення позовних вимог, у якій він просить стягнути з відповідача-1 страхове відшкодування в сумі 35942,31 грн., витрати на проведення судової автотоварознавчої експертизи та витрати на правову допомогу, закрити провадження у справі в частині вимог до відповідача-2.
Ухвалою суду від 18.08.2021, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12 жовтня 2021 року о 14:30, про що повідомлено учасників справи ухвалою суду від 20.08.2021.
12.10.2021 судове засідання не відбулося у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого у справі судді.
Ухвалою суду від 02.12.2021 судове засідання призначено на 20 грудня 2021 року о 13:30.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України", суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.
20.12.2021 на електронну адресу суду від відповідача-1 надійшло клопотання №02439/1 від 15.12.2021 (вх. № 19116/21) про проведення всіх судових засідань за відсутності його представника.
20.12.2021 від позивача до суду надійшла заява б/н від 20.12.2021 (вх. № 19134/21), в якій позивач підтримує позовні вимоги, просить розглянути справу за відсутності його представника та зазначає, що докази на підтвердження витрат на правову допомогу, а також час витрачений на її надання будуть надані в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України крім прав та обов'язків, визначених у ст. 42 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Враховуючи, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач скористався своїм правом зменшити розмір позовних вимог, судом розглядаються позовні вимоги викладені у заяві позивача б/н від 17.08.2021 (вх.№ 12569/21 від 18.08.2021).
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що під час розгляду справи, відповідачем-1 частково сплачено страхове відшкодування в сумі 64057,69 грн., а провадження у справі в частині стягнення з відповідача-2 різниці розміру завданого матеріального збитку та розміру страхового відшкодування підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки спір в цій частині не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
У судове засідання 20.12.2021 представники учасників справи не з'явилися, повідомлені про час та місце проведення судового засідання належним чином.
Судом враховано те, що явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась.
Відповідно до змісту статті 240 ГПК України, 20.12.2021 за результатами розгляду даної справи, судом підписано вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.
04.09.2019 о 09 год. 05 хв. в м. Миколаєві за адресою пр-т Богоявленський 234/7 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки Toyota RAV4, н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля КАМАЗ 55111 н.з. НОМЕР_4 , яким керував ОСОБА_1 . Наведене підтверджується наявною в матеріалах справи копією протоколу про адміністративне правопорушення серії БД №283202 від 04.09.2019 з додатками (т. 1, а.с. 11, 12).
Згідно постанови Заводського районного суду м. Миколаєва від 01.11.2019 у справі №487/6765/19 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в сумі 340 грн. (т. 1, а.с. 13).
Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль марки Toyota RAV4, н.з. НОМЕР_2 , що належить на праві власності позивачу Приватному підприємству "Дикий Сад" на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 від 06.09.2019.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, вина особи, яка керувала транспортним засобом КАМАЗ 55111 н.з. НОМЕР_4 , встановлена в судовому порядку постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 01.11.2019 у справі №487/6765/19, якою ОСОБА_1 , водія транспортного засобу КАМАЗ 55111 н.з. НОМЕР_4 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Відповідно до частини 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Спеціальним законом, що регулює питання виплати страхового відшкодування за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та яким керується страховик цивільно-правової відповідальності є Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Так, ст. 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
За приписами статті 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Таким чином, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Судом встановлено, що відповідно до полісу № АО1450825 від 03.08.2019 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (т. 1, а.с. 15), транспортний засіб, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення матеріальної шкоди позивачу, взято на страхування Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" (відповідачем-1), ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну визначений в сумі 100000,00 грн., за шкоду заподіяну життю і здоров'ю - 200000,00 грн., франшиза не передбачена, строк дії полісу з 03.08.2019 до 02.08.2020.
04.09.2019 позивачем було складено та направлено страховику повідомлення про ДТП, яке отримане ним 06.09.2019, що підтверджується поштовою квитанцією та повідомленням про вручення поштового відправлення (т. 1, а.с. 16, 17).
27.12.2019 позивач, супровідним листом № 2701/01 від 27.12.2019 направив відповідачу-1 завірену судом копію постанови Заводського районного суду м. Миколаєва від 01.11.2019 у справі № 487/6765/19 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та просив вирішити питання про відшкодування йому майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що підтверджується поштовою квитанцією від 27.12.2019 (т. 1, а.с. 34).
Крім цього позивач з метою визначення вартості відновлювального ремонту належного йому пошкодженого т/з звернувся до ФОП Смаровоза Ю.О. яким складено Звіт №150/09-09 про оцінку автомобіля Toyota RAV4 реєстраційний № НОМЕР_2 від 23.10.2019, згідно якого вартість відновлювального ремонту становила 207194,84 грн. (т. 1, а.с. 18-33).
13.02.2020 позивач направив відповідачеві-1 лист № 1302/02 від 13.02.2020, який отримано останнім 17.02.2020, з проханням повідомити про прийняте рішення на підставі повідомлення про ДТП від 04.09.2019 (т. 1, а.с. 35).
Згідно п. 35.1 ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Відповідно до п. 36.1. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеним лімітом.
Відповідач-1 листом № 19/02/20/3 від 19.02.2020 повідомив позивача про те, що він не виплачує страхове відшкодування, оскільки не отримав від позивача заяву про виплату страхового відшкодування з зазначенням реквізитів на перерахування страхового відшкодування та документів юридичної особи (т. 1, а.с. 36).
03.03.2020 позивач направив на адресу відповідача-1 лист № 0203/01 від 02.03.2020 із зазначенням необхідної інформації, який відповідач-1 залишив без відповіді (т. 1, а.с. 37).
Згідно наданої до суду позивачем за супровідним листом б/н від 18.12.2020 (вх. №16273/20) копії платіжного доручення № 15679 від 27.05.2020, відповідач-1 в період розгляду даної справи сплатив на рахунок позивача грошові кошти в сумі 64057,69 грн. У призначенні платежу вказаного платіжного доручення вказано: "Страхове відшкодування зг. страх. акту №АО/1450825/1, за пошкоджений т. з. Toyota RAV4 д.н.з НОМЕР_2 . Без ПДВ" (т. 1, а.с. 137, 138).
На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, суд дійшов наступних висновків.
За змістом частин 1, 2 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частин 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2)висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За клопотанням позивача, який обґрунтовано вважав, що аварійний сертифікат №23-D/59/9 про оцінку вартості (розміру) майнової шкоди, складений аварійним комісаром ОСОБА_2, та на підставі якого відповідач-1 визначив розмір страхового відшкодування, містить ті ж самі недоліки, що зазначені у Рецензії від 13.01.2021 на Звіт №150/09-09 від 23.10.2019, який складений ФОП Смаровозом Ю.О., судом було призначено судову автотоварознавчу експертизу, виконання якої було доручено Миколаївському відділенню Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз. Відповідач-1 проти призначення вказаної експертизи не заперечував.
Згідно висновку експерта № 21-274 судової автотоварознавчої експертизи транспортного засобу складеного 29.07.2021 сума матеріального збитку завданого позивачеві складає 175374,23 грн. (без ПДВ) та 202745,88 грн. (з ПДВ).
З посиланням на висновок судової автотоварознавчої експертизи позивач подав заяву про зменшення позовних вимог у якій просив суд стягнути з відповідача-1 суму недоплаченого страхового відшкодування у розмірі 35942,31 грн., а також витрати пов'язані з оплатою експертизи та витрати на правову допомогу.
Згідно ч. 1 ст. 28 "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого це, зокрема шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Водночас норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежують розмір шкоди (збитків), що підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду і застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
За змістом статті 29 зазначеного Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством.
Отже, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність згідно із Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми - статті 29 названого Закону здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу, з урахуванням зносу розрахованого в порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків (аналогічну позицію викладено у постанові КГС ВС від 07.07.2020 у справі № 910/4790/19 та у постановах ВСУ від 13.03.2018 у справі № 910/9396/17, від 22.03.2017 у справі № 910/3650/16).
Крім того, страхова виплата, здійснена за Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" потерпілій особі страховиком за відсутності документального підтвердження факту оплати проведеного відновлювального ремонту, не включає суму податку на додану вартість.
Доплата цього податку здійснюється відповідно до наведених в пункті 36.2 статті 36 зазначеного Закону умов, а суб'єкт, на якого покладається обов'язок доплатити суму податку, визначається залежно від того, чи перевищують сумарно: здійснена страхова виплата разом з проведеним відновлювальним ремонтом пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу та нарахованої суми ПДВ ліміт відповідальності страховика (пункт 36.1 статті 36 цього Закону). Вказаний правовий висновок викладено у постанові КГС ВС 21.12.2021 у справі № 911/286/20.
Оскільки, згідно висновку №21-274 судової автотоварознавчої експертизи транспортного засобу від 29.07.2021, розмір матеріального збитку завданого позивачеві перевищує ліміт відповідальності страховика навіть без урахування податку на додану вартість (175374,23 грн.), суд вважає обґрунтованою вимогу позивача щодо стягнення з відповідача-1 на його користь суми страхового відшкодування у розмірі 35942,31 грн., яка становить різницю між лімітом відповідальності страховика (згідно полісу №АО/1450825 від 03.08.2019 - 100000,00 грн.) та виплаченою частиною страхового відшкодування у розмірі 64057,69 грн.
За таких обставин, позовні вимоги Приватного підприємства "Дикий Сад" до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" про стягнення страхового відшкодування у розмірі 35942,31 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Стосовно позовних вимог в частині стягнення з ФОП Басиста Т.А. (відповідача-2) різниці розміру завданого матеріального збитку та розміру страхового відшкодування суд зазначає наступне.
Зі змісту позовної заяви, вказана вимога ґрунтувалася на положеннях ч. 1 ст. 1172, ч. 2 ст. 1193, та ст. 1194 ЦК України.
До того ж, позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги до відповідача-2 зазначив, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Вказані положення містить ч. 2 ст. 1187 ЦК України.
За приписами частини 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Як передбачено ч. 1 ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
В поданому до суду клопотанні № 03/07 від 03.07.2020 про закриття провадження у справі, відповідач-2 зазначив, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, оскільки власником транспортного засобу, який брав участь у ДТП, є фізична особа Басиста Т.А. , та використовувався даний транспортний засіб в момент ДТП фізичною особою ОСОБА_1 на відповідній правовій підставі, шляхом передачі йому технічного паспорту.
До того ж, відповідачем-2 надано до суду копію цивільно-правового договору №9/0419/1 від 01.06.2019 укладеного між відповідачем-2 (як замовником) та громадянином ОСОБА_1 (як виконавцем), відповідно до умов якого, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання виконати роботи (надати послуги), в якості дорожнього робітника по капітальному ремонту внутрішньоквартальних проїздів по вул. Океанівській, 18, 18/1, 18/2, 20, 20/1 і по пр. Богоявленському, 317, 319 у Корабельному районі м. Миколаєва. Термін дії вказаного договору: 01.06.2019 - 31.08.2019.
Як вбачається з матеріалів справи, дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки Toyota RAV4, н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля КАМАЗ 55111 н.з. НОМЕР_4 , яким керував ОСОБА_1 сталася 04.09.2019, тобто після закінчення строку дії цивільно-правового договору №9/0419/1 від 01.06.2019.
Згідно інформації, яка надійшла до суду від Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області, третя особа - ОСОБА_1 на час вчинення ДТП не отримував заробітної плати у відповідача-2, тобто не працював у нього за трудовим договором.
Таким чином, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що водій автомобіля КАМАЗ 55111 н.з. НОМЕР_4 - ОСОБА_1 перебував у трудових чи цивільно-правових відносинах з відповідачем-2 - ФОП Басистою Т.А. та в момент вчинення ДТП виконував свої трудові обов'язки або обов'язки за цивільно-правовим договором.
Позивач в заяві про зменшення позовних вимог зазначає, що провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача-2 різниці розміру завданого матеріального збитку та розміру страхового відшкодування підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
З такими висновками позивача, суд не погоджується з наступних підстав.
Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Згідно із частиною другою статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Пунктом 1 частини першої статті 20 цього ж Кодексу визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також інші справи у спорах між суб'єктами господарювання.
Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб'єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Відповідно до частини другої статті 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб'єкта господарювання. Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб'єкт господарювання чи ні, та від визначення цих правовідносин як господарських.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 серпня 2019 року по справі №914/804/18 та від 15 жовтня 2019 року у справі №903/129/18.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Басиста Тетяна Анатоліївна має статус фізичної особи - підприємця (дата реєстрації: 13.03.2018, номер запису: 25220000000076381).
Відомостей про припинення її підприємницької діяльності станом на дату звернення з позовом до суду немає. Основним видом діяльності ФОП Басистої Т.А. є будівництво доріг і автострад.
Вищезазначені докази підтверджують те, що у відповідних правовідносинах (а саме станом на момент вчинення ДТП) Басиста Тетяна Анатоліївна виступала та виступає як суб'єкта господарювання.
Однією з позовних вимог є стягнення з ФОП Басистої Т.А. (відповідача-2) різниці розміру завданого матеріального збитку та розміру страхового відшкодування, як власника транспортного засобу, який використовувався відповідачем-2 для ведення господарської діяльності, а водій ОСОБА_1 на час вчинення ДТП перебував з ним у трудових відносинах.
Таким чином, суд констатує, що позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін, а тому, відсутні підстави для закриття провадження у даній справі в частині стягнення з відповідача-2 різниці розміру завданого матеріального збитку та розміру страхового відшкодування на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Також суд зазначає, що в якості підстав заявлених вимог до відповідача, позивач посилається на положення ч. 2 ст. 1187, ч. 1 ст. 1172 ЦК України, відповідно до яких, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку; та юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Отже, відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з цією юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, і шкоду така особа заподіяла у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків.
Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків розуміється виконання ним роботи, передбаченої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою або спричинена необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника.
Правовий зв'язок між юридичною або фізичною особою та працівником виникає з трудових відносин незалежно від їх характеру - постійні, тимчасові, сезонні відносини або відносини, що склалися між зазначеними особами при виконанні працівником іншої роботи за трудовим договором (контрактом).
Проте жодних доказів на підтвердження встановлення факту, що водій ОСОБА_1, здійснюючи керування автомобілем виконував трудові обов'язки, перебував у трудових відносинах із відповідачем-2, матеріали справи не містять.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з ФОП Басистої Т.А. (відповідача-2) різниці розміру завданого матеріального збитку та розміру страхового відшкодування є недоведеними та такими, що задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат на загальну суму 13662,93 грн., який складається з суми судового збору в розмірі 3152,93 грн. та витрат на професійну правову (правничу) допомогу в сумі 10510,00 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що частина страхового відшкодування у розмірі 64057,69 грн. була сплачена відповідачем-1 лише після подачі позову, а також те, що в частині позовних вимог до відповідача-2 - ФОП Басистої Т.А. відмовлено позивачу, з відповідача-1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 539,13 грн.
Позивачем оплачено позов у даній справі судовим збором у сумі 3152,93 грн., згідно платіжного доручення № 18204 від 24.03.2020, виходячи з суми позову 267709,26 грн., однак враховуючи зменшення розміру позовних вимог, судовий збір у розмірі 1005,87 грн. підлягає поверненню позивачу.
Разом з тим, відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Таким чином, приймаючи до уваги положення ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", враховуючи те, що клопотання про повернення сплаченої суми судового збору, у зв'язку з зменшенням позовних вимог, позивачем не заявлено, повернення судового збору не здійснюється.
При цьому, суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права звернутися до суду з відповідним клопотанням у порядку передбаченому ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
Згідно ч. 4 ст. 127 ГПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Витрати позивача на оплату судової автотоварознавчої експертизи послуг експерта підтверджуються платіжним дорученням № 21369 від 11.05.2021, згідно якого позивач оплатив за проведення експертизи 4118,64 грн. (т. 2, а.с. 129), та актом № 21-274 здачі-приймання висновку експерта, експертного дослідження, повідомлення про неможливість надання висновку № 21274 від 29.07.2021 (т. 2, а.с. 107 на звороті).
Відповідно до положень п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням викладеного з відповідача-1 на користь позивача підлягають стягненню витрати на проведення експертизи в сумі 1034,20 грн.
Крім того, згідно ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Позивачем на підтвердження здійснених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката надано копії договору про надання професійної правової (правничої) допомоги б/н від 16.03.2020, договору від 17.03.2020 про внесення змін до договору про надання професійної правової (правничої) допомоги від 16.03.2020, акту приймання-передачі виконаних робіт №АП-0008 від 23.03.2020 з детальним описом робіт, виконаних адвокатом та платіжного доручення № 18211 від 24.03.2020 про оплату послуг адвоката в сумі 5255,00 грн. (т. 1, а.с. 45-47, 65).
Відповідач-1 будь-яких заперечень щодо неспівмірності заявлених позивачем до відшкодування витрат на правничу допомогу та їх обґрунтування не надав.
Таким чином, зважаючи на відсутність обґрунтованого клопотання та заперечень відповідача стосовно розміру заявленої до стягнення суми грошових коштів, з огляду на предмет позову та розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, враховуючи ступінь складності справи та обсяг наданих послуг, суд вважає, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 5255,00 грн. документально доведені, є співмірними з предметом позову, змістом та обсягом наданих послуг.
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1319,55 грн.
Керуючись ст. ст. 123, 124, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 96, ідентифікаційний код 35417298) на користь Приватного підприємства "Дикий Сад" (54029, м. Миколаїв, пр-т Центральний, 52, кв. 4, ідентифікаційний код 22426550) 35942,31 грн. - страхового відшкодування, 539,13 грн. - судового збору, 1034,20 грн. - витрат на проведення судової експертизи та 1319,55 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.
3. Відмовити в задоволенні позовних вимог до Фізичної особи-підприємця Басистої Тетяни Анатоліївни.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтями 253, 254, 256-259 з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення суду складено та підписано 20.01.2022 (у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді).
Суддя В.С. Адаховська