79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
20.01.2022 справа № 914/2838/21
За заявою Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій», м.Львів,
про відстрочення виконання судового рішення (вх.№66/22 від 10.01.2022),
у справі № 914/2838/21
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталпромбуд», м.Львів,
до відповідача: Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій», м.Львів,
про стягнення 205'347,04 грн заборгованості,
Суддя Яворський Б.І.,
при секретарі Муравець О.М.
Представники:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився.
Відводів складу суду сторонами не заявлялося.
У провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа №914/2838/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталпромбуд» до Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» про стягнення 205'347,04 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу №21 від 14.02.2020.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.12.2021, позовні вимоги задоволено частково; присуджено до стягнення з Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталпромбуд» 184'747,00 грн основного боргу, 2'718,06 грн 3% річних, 4'277,51 грн інфляційних втрат та 2'876,14 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
10.01.2022 року на адресу Господарського суду Львівської області ДП МОУ «Львівський завод збірних конструкцій» подано заяву про відстрочення виконання рішення суду від 23.12.2021 у справі № 914/2838/21, в якій заявник просить суд відстрочити виконання рішення на один рік.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2022 заява передана для розгляду судді Яворському Б.І.
Ухвалою від 11.01.2022 Господарський суд Львівської області прийняв заяву ДП «МОУ «Львівський завод збірних конструкцій» до провадження та призначив її до розгляду в судовому засіданні на 20.01.2022.
18.01.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Капіталпромбуд» подав суду заперечення (вх.№1281/22) на заяву про відстрочення виконання судового рішення, у якому зазначає, що відповідач постійно уникав погашення заборгованості; до поданої заяви не надав доказів, які б свідчили про вчинення ним дій щодо покращення фінансового становища підприємства у майбутньому (укладення договорів, отримання замовлень тощо), що гарантувало б виплату заборгованості упродовж року, у випадку задоволення заяви. Зазначив, що складний фінансовий стан та наявність відкритих виконавчих проваджень не є тією виключною обставиною, що дає підстави для відстрочення виконання судового рішення, адже її наявність (відсутність) залежить від власної діяльності суб'єкта господарювання. Прохання відповідача про відстрочення, а не розстрочення виконання рішення ставить під сумнів виконання рішення через рік, що призведе до непропорційного порушення балансу майнових інтересів сторін та не буде виправданим для досягнення мети - виконання рішення, про що звертав увагу Європейський суд з прав людини у своїй практиці.
Представники сторін у судове засідання 20.01.2022 не з'явилися, з заявами та клопотаннями на адресу суду не зверталися.
Розглянувши заяву та додані до неї документи, дослідивши заяву та заперечення проти заяви, суд встановив наступне.
Заява про відстрочення виконання рішення суду від 23.12.2021 обґрунтована складними фінансовими взаємовідносинами ДП МОУ «ЛЗЗК» з контрагентами за укладеними з ними договорами, а також необхідністю виплати заборгованостей із заробітної плати працівникам підприємства; вказується, що господарська діяльність підприємства є збитковою та не приносить прибутку, достатнього для своєчасного виконання деяких грошових зобов'язань, оскільки запровадження на території України карантинних обмежень суттєво обмежило ведення господарської діяльності суб'єктам господарювання; на банківських рахунках підприємства недостатньо грошових коштів та відсутнє майно для виконання судового рішення у даній справі, однак підприємство має намір повністю та добровільно погасити борг за умови відтермінування виконання рішення суду на один рік. На підтвердження викладених обставин заявником подано копію постанови про арешт коштів боржника від 08.04.2021 та про відкриття виконавчого провадження від 17.09.2021 та 18.11.2021, інформацію про стан погашення заборгованості з виплати заробітної плати працівникам підприємства станом на 01.12.2021, звіт про заборгованість з оплати праці станом на 01.10.2021, баланс та звіт про сукупний дохід за 9 місяців 2021 року.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, у зв'язку з чим суд повинен оцінювати докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 ГПК України, відповідно до якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Отже, за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його виконання, господарський суд, зокрема, має право відстрочити виконання рішення (ухвали, постанови).
У постанові Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 917/138/16 зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.
До обставин, які ускладнюють виконання судового рішення належать, зокрема, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події, тощо (рішення Конституційного Суду України від 26.06.2013 у справі №1-7/2013).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00) зазначено, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43). У зв'язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення, суди повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання відстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Стосовно системності виконання Європейський суд з прав людини підкреслив, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а, отже, сама можливість надання відстрочки/розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.
Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, оцінки доводів боржника та заперечень кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст. 74 ГПК України).
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Суд дослідив подані заявником докази скрутного фінансового становища підприємства - звіт про фінансові результати підприємства за 9 місяців 2021 року, баланс на 30 вересня 2021 року та звіт про заборгованість з оплати праці. При цьому, суд відзначає, що заявником не надано суду належних та допустимих доказів того, що фінансове становище підприємства найближчим часом покращиться (укладення договорів з третіми особами чи отримання замовлень, за якими планується надходження доходу у наступному році), і це надасть змогу виконати рішення суду у майбутньому, після його відстрочення. Також відсутні докази хоча б часткової добровільної сплати боргу уже після прийняття рішення і до подання даної заяви. Суд бере до уваги те, що відповідач не оплатив отриманий товар, починаючи з вересня 2020 року і постійно ухилявся від виконання своїх зобовязань. Під час розгляду судом спору відповідач також заперечував проти задоволення позовних вимог і не визнавав борг. Збитковість діяльності підприємства за 9 місяців 2021 року, наявність у нього кредиторської заборгованості є результатом господарської діяльності відповідача, як самостійного суб'єкта господарювання, а тому вказані обставини не є самостійними та достатніми підставами для відстрочки виконання судового рішення. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 27.06.2018 у справі №813/8842/13-а.
Дослідивши додані до заяви докази, суд дійшов висновку, що Державним підприємством Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» не доведено обставин, передбачених ст. 331 ГПК України, які дозволили б відстрочити виконання рішення суду на один рік.
Разом з тим, суд відзначає, що підприємство у випадку подання належних та допустимих доказів не позбавлене можливості повторно звернутись із заявою про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення.
Керуючись ст. ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити Державному підприємству Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» у задоволенні заяви (вх.№ 66/22 від 10.01.2022) про відстрочення виконання судового рішення від 23.12.2021 у справі № 914/2838/21.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину ухвали.
Повний текст ухвали виготовлено 24.01.2022
Суддя Яворський Б.І.