21.01.2022 Справа№914/176/22
Господарський суд Львівської області у складі судді С.Коссака, розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1
про забезпечення позову до подання позовної заяви: ОСОБА_1 , с. Лапаївка, Львівська область
до відповідача - 1: ОСОБА_2 , смт. Брюховичі, Львівська область
відповідача - 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Хіко», м. Львів;
третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача-1: ТОВ «Факторинг - С»:
третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача-2: приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Шелінська Юлія Андріївна.
предмет позову, з яким має намір звернутись заявник: витребування корпоративних прав від особи, яка без відповідної правової підстави заволоділа ними
Без виклику представників учасників справи.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла заява представника ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій заявник просить вжити заходи забезпечення позову: заборонити ОСОБА_2 та будь-яким особам, що діють від її імені, вчиняти дії щодо розпорядження (в тому числі шляхом продажу, дарування, внесення до статутного капіталу як усієї частки, так і її частини) корпоративними правами - часткою в статутному капіталі Товаристві з обмеженою відповідальністю «Хіко» в розмірі 100% статутного капіталу;
заборонити державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань здійснювати реєстраційні дії щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Хіко», а саме: проводити реєстрацію змін до відомостей про склад учасників ТзОВ «Хіко»; вносити запис про припинення юридичної особи в результаті ліквідації.
Позиція заявника.
ОСОБА_1 , як особа, з володіння якої незаконно вибули корпоративні права у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Хіко», має намір звернутись до суду з позовом про витребування корпоративних прав від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ними (ст. 387 ЦК України).
Заявник, ОСОБА_1 , згідно з актовим записом про зміну імені № 14 від 01.04.2021 року змінила прізвище з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 ».
Корпоративні права ОСОБА_5 у ТзОВ «Хіко» (частка у розмірі 100% статутного капіталу) вибули з її володіння внаслідок їх відчуження через електронні торги з реалізації майна, проведені 18.10.2021 при примусовому виконанні виконавчого листа № 450/1276/16-ц, виданого 22.11.2016 Пустомитівським районним судом Львівської області, стягувач - ТОВ «Факторинг-С», виконавче провадження № 66382688.
Переможцем електронних торгів став ОСОБА_6 , а станом на сьогоднішній день, згідно з відомостями ЄДРПОУ, власником частки у розмірі 100% статутного капіталу ТзОВ «Хіко» є ОСОБА_2 .
Згідно з відомостями ЄДРПОУ, відомо також, що ТзОВ «Хіко» перебуває в стані припинення з 27.11.2021 внаслідок внесення рішення щодо припинення юридичної особи в результаті її ліквідації.
Заявник просить суд вжити відповідні заходи забезпечення позову та вважає, що невжиття таких заходів забезпечення позову може унеможливити ефективний захист порушених корпоративних прав заявника, за захистом яких він має намір звернутись до суду.
У разі, якщо ОСОБА_2 матиме можливість розпоряджатись часткою в статутному капіталі ТзОВ «Хіко» в розмірі 100% статутного капіталу, така частка під час судового розгляду справи може відчужуватись іншим особам, що вимагатиме заміни співвідповідача.
У разі припинення ТзОВ «Хіко» шляхом ліквідації корпоративні права на частку в статутному капіталі ТзОВ «Хіко», які і є предметом спору, перестануть існувати і заявник не зможе поновити свої права на підставі рішення суду.
По суті заяви про забезпечення позову суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до частини першої статті 137 ГПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Обрання належного, відповідного до предмета спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу забезпечення із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Водночас, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність такого забезпечення, що полягає у доведенні обставин, з якими пов'язано вирішення цього питання. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язань після пред'явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Суд звертає увагу на те, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.
Необхідно зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Оцінивши надані позивачем до заяви про забезпечення позову докази, суд дійшов висновку про їх недостатність для підтвердження викладених у заяві обставин, з якими, відповідно, пов'язується застосування заходу забезпечення позову.
Судом встановлено, що рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 07 вересня 2016 року у справі №450/1276/16-ц стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хіко", ОСОБА_7 , ОСОБА_8 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг-С" заборгованість за договором кредиту №600/03.3-64 від 27.03.2008 р., Договором поруки №09.201/602-34/002 від 19.07.2013 р. та Договором поруки №09.201/602-34/003 від 19.07.2013 р., в сумі 1 119 786,65 гри. Також стягнуто з ОСОБА_7 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг-С" 5 598,93 гри судового збору.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 лютого 2021 року ухвалу Львівського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року про відмову у відкритті апеляційного провадження залишено в силі.
Рішення суду набрало законної сили та відкрито виконавче провадження ВП №66382688.
Згідно наданої заявником постанови про зняття арешту з майна від 25.10 2021 року ВП №66382688 року приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Шелінською Юлією Андріївною винесено постанову про зміну назви сторони виконавчого провадження та змінено прізвище боржника з ОСОБА_7 на ОСОБА_1 , оскільки згідно інформації з Державного реєстру актів цивільного стану громадян та актового запису про зміну імені №14 від 01.04.2021 року ОСОБА_7 змінила прізвище на ОСОБА_1 .
Згідно протоколу проведення електронних торгів №557051, наданого організатором торгів- Державним підприємством «СЕТАМ» (01034, м.Київ, вул. Стрілецька, буд№4-6), 18.10.2021 року відбулися електронні торги з реалізації майна (лот №495304) з наступними характеристиками:
- корпоративні права - частка в статутному капіталі ТзОВ «Хіко», код 20824217, в розмірі 100%, за адресою АДРЕСА_1 .
Стартова ціна - 46 900,00 грн., ціна продажу - 60 970,00 грн.
Переможець електронних торгів:
прізвище, ім'я, по батькові: ОСОБА_6
податковий номер: НОМЕР_1
серія та номер документа, що посвідчує особу: № НОМЕР_2 .
Отже, переможцем електронних торгів став ОСОБА_6 (додаток 2), а станом на 11.01.2021 року згідно витягу з ЄДРЮО, ФОП та ГО власником частки у розмірі 100% статутного капіталу ТзОВ «Хіко» є ОСОБА_2 .
Суд зазначає, що обов'язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст.ст. 73, 74, 76-79 ГПК України, яка передбачає обов'язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Так, згідно зі статтями 73, 74, 77, Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Крім цього, суд звертає увагу, що за змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенція) кожному гарантується право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Цією статтею також визначено певні гарантії прав приватних осіб у випадку втручання держави у їхні права.
Згідно зі статтями 13, 41 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути здійснене лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.
Слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку з застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном чи коштами іноді призводить до незворотних наслідків.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід ураховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати іншим особам здійснювати покладені на них згідно із законодавством повноваження. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів (правова позиція Верховного суду у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №211/129/18-ц від 3 квітня 2019 року).
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).
Суд також зазначає, що названі заявником судові справи як аргумент необхідності забезпечення позову, судом відхиляються з урахуванням наявності процедури їх оскарження в порядку, встановленому процесуальною формою. А у випадку набрання судовими рішеннями законної сили, вони підлягають, відповідно до ст.129-1 Конституції України обов'язковому виконанню.
Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Такі висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20).
Подана заявником заява про забезпечення позову ґрунтується на бездоказових припущеннях щодо настання можливих негативних наслідків.
Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 233, 234, 235 ГПК України, суд
Відмовити у задоволені заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, поданої до пред'явлення позову у справі №914/176/22.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.
Повний текст ухвали складено та підписано 21.01.2022 року.
Суддя Коссак С.М.