79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
17.01.2022 справа № 914/3438/21
Господарський суд Львівської області у складі судді Горецької З.В., за участю секретаря судового засідання Пришляк М.С., розглянув у відкритому судовому засідання справу
за позовом: Громадської спілки «Українська ліга авторських та суміжних прав», м. Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «СУПЕР ПЕРСПЕКТИВА», м. Львів
третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватна організація «Українська ліга авторських і суміжних прав»,
третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватна організація «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами»
про стягнення коштів в розмірі 45 430,58 грн.
представники сторін:
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився;
третя особа 1,2: не з'явився.
Заяв про відвід судді не надходило. Фіксування судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу «Акорд» не здійснювалось.
Громадська спілка «Українська ліга авторських та суміжних прав» звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СУПЕР ПЕРСПЕКТИВА» про стягнення коштів через неналежне виконання договору правомірного використання №КБР-53/09/20-Н від 01.09.2020 в розмірі 45 430,58 грн.
Ухвалою від 22.11.2021 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначив розгляд справи на 20.12.2021, залучив Приватну організацію «Українська ліга авторських і суміжних прав» та Приватну організацію «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» як третіх осіб на стороні позивача без самостійних вимог щодо предмету спору.
13.12.2021 на адресу суду надійшли пояснення ПО «Українська ліга авторських і суміжних прав» (Вх. № 30055/21).
13.12.2021 на адресу суду надійшли пояснення ПО «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» (Вх. № 30060/21).
Рух справи викладено у відповідних ухвалах та протокол судових засідань.
З урахуванням вищевикладеного та приймаючи до уваги те, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
При цьому суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Поштова кореспонденція надіслана за адресою відповідача, яка містяться у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: м. Львів, вул. Ю. ЛИПИ, 12, квартира 9.
Окрім того, суд зауважує, що ухвала суду про відкриття провадження у даній справі була офіційно оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень - на сайті за посиланням https://reyestr.court.gov.ua, а також знаходяться у вільному доступі в мережі Інтернет на інших відповідних веб-сайтах.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв'язку повідомлення про повернення поштового відправлення, вважається днем вручення відповідачу ухвали Господарського суду Львівської області від 22.11.2021.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України та ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням згаданого вище припису ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Правова позиція позивача
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором № КБР-53/09/20-Н від 01.09.2020 про забезпечення правомірного використання об'єктів авторського права та об'єктів суміжних прав в публічних закладах, у зв'язку з чим за період з вересня 2020 по серпень 2022 виникла заборгованість на суму 42 032,64 грн.
Внаслідок порушення відповідачем грошового зобов'язання, приймаючи до уваги положення ст. 625 ЦК України боржнику нараховано до стягнення 3% річних на суму 833,81 грн та інфляційні втрати на суму 2564,13 грн.
Правова позиція відповідача
Відповідач відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, позовні вимоги не заперечив, доказів сплати заборгованості не подав. Таким чином, відсутність будь-яких заяв або клопотань відповідача, з урахуванням направлення судом на адресу відповідача копії ухвал у справі, свідчить про незацікавленість відповідача у розгляді справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Правова позиція третьої особи 1 та 2
У поясненнях Приватна організація «Українська ліга авторських і суміжних прав» ствердила, що Відповідач має зобов'язання перед Позивачем та Третьою особою-2 по перерахунку коштів у розмірі 42 016,32 грн., по 50% з яких належать відповідно Позивачу та Третій особі- 2, тому позовні вимоги просили задовольнити.
У поясненнях Приватна організація «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами» ствердила, Відповідач має зобов'язання перед Третьою особою-2 по перерахунку коштів у розмірі 45 430,58 грн., ураховуючи штрафні санкції: 3% річних та інфляційні втрати.
01.09.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Супер Перспектива», Громадською спілкою «Українська ліга авторських та суміжних прав», Приватною організацією «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами», Приватною організацією «Українська ліга авторських та суміжних прав» укладено багатосторонній Договір № КБР-53/09/20-Н про забезпечення правомірного використання об'єктів авторського права та об'єктів суміжних прав в публічних закладах, який за своєю правовою природою є ліцензійним договором.
Пунктом 1.1. Договору встановлено, що користувач доручає організації укласти від його імені та за його рахунок договори, за якими користувач отримує одночасно як дозвіл на використання (способом публічного виконання) майнових прав щодо об'єктів авторського права (творів), так і дозвіл на використання (способом публічного виконання) майнових прав щодо об'єктів суміжних прав (фонограм та зафіксованих у них виконань).
При цьому, з умов п. 3.3. Договору вбачається, що користувач здійснює оплату за 1 (один) рік шляхом виплат в розстрочку, а саме здійснює оплату щомісячними платежами. Користувачем здійснюється оплата єдиним платежем як за авторські, так і за суміжні права (надалі також - «Єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права») в розмірі, що зазначений в Додатку №3 до цього Договору.
Так, у Додатку № 3 до договору сторони погодили, що розмір Єдиного щомісячного сукупного платежу за майнові права 3 502,72 грн. за місяць. Єдиний платіж перераховується користувачем на розрахунковий рахунок УЛАСП відповідно до умов основного договору. Він сплачується не пізніше ніж за п'ять днів до початку місяця за який він здійснюється (перший платіж здійснюється не пізніше 5 числа місяця стосовно якого він сплачується).
Звертаючись до суду з цим позовом про стягнення з відповідача заборгованості за період з вересня 2020 по серпень 2021, позивач вказав, що за весь час з моменту підписання договору відповідач мав право легально здійснювати комерційне використання музичних творів. Однак, відповідач не дотримувався належним чином зустрічного обов'язку - обов'язку сплачувати винагороду позивачу.
Позивач також зазначив, що оскільки жодна з сторін не повідомляла іншу сторону про припинення дії договору, тому станом на дату звернення до суду з позовною заявою строк дії договору визначається періодом з вересня 2020 по серпень 2022.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач порушив грошові зобов'язання за договором, оскільки як стверджує позивач, за період з вересня 2020 по серпень 2022 у відповідача утворилася заборгованість за договором у розмірі 45 430,58 грн., яка включає в себе: 42 032,64 грн. основного боргу, 833,81 грн. - 3 % річних від простроченої суми та 2 564,13 грн. інфляційних втрат, у зв'язку з чим позивач і звернувся до суду з цим позовом.
Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України визначено, право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.
Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим Законом (ч. 2 ст. 418 Цивільного кодексу України).
Перелік об'єктів права інтелектуальної власності визначений приписами ч. 1 ст. 420 Цивільного кодексу України. Зокрема, об'єктами права інтелектуальної власності є літературні та художні твори, які в свою чергу є об'єктами авторського права (ч. 1 ст. 433 Цивільного кодексу України), до складу яких входять музичні твори (з текстом або без тексту) п. 1 ч. 1 ст. 433 Цивільного кодексу України), а також виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення, які в свою чергу є об'єктами суміжних прав (ч. 1 ст. 449 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 422 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності виникає (набувається) з підстав, встановлених цим Кодексом, іншим законом чи договором.
До майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до ч. 1 ст. 440 Цивільного кодексу України відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
До майнових прав інтелектуальної власності на об'єкт суміжних прав відповідно до ч. 1 ст. 452 ЦК України відносяться: право на використання об'єкта суміжних прав; виключне право дозволяти використання об'єкта суміжних прав; право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта суміжних прав, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Предметом позову у справі є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього заборгованості за Договором № КБР-53/09/20-Н від 01.09.2020 в сукупному розмірі 42 032,64 грн., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору в частині оплати винагороди за використання об'єктів права інтелектуальної власності (творів).
Дослідивши зміст укладеного між позивачем, третіми особами та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором на виплату винагороди за використання в комерційній діяльності музичних творів.
Частиною 3 ст. 426 Цивільного кодексу України встановлено, що використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених Цивільним кодексом України та іншим законом.
Відповідно до ч. 4 і 5 ст. 32 Закону України "Про авторське право і суміжні права" за авторським договором про передачу невиключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має авторське право) передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у встановлених межах. При цьому, за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору і на передачу невиключного права на використання твору іншим особам. Право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.
Частиною 2 ст. 33 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнуто згоди). Авторська винагорода визначається у договорі у вигляді відсотків від доходу, отриманого від використання твору, або у вигляді фіксованої суми чи іншим чином. При цьому, ставки авторської винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.
Суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: а) особисто; б) через свого повіреного; в) через організацію колективного управління (ст. 45, ч. 1 ст. 47 Закону).
З умов п. 3.1. Договору вбачається, що такий Договір укладається строком на 1 (один рік).
Разом з тим, з п. 3.4. Договору вбачається, що якщо користувач не сплачував Єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права два календарних місяці поспіль, то механізм розстрочки припиняє дію достроково і розпочинають діяти умови річної оплати, що означає оплату за рік у вигляді повної передоплати, причому її строк здійснення вважається таким, що настав.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 ЦК України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як стверджує позивач та не спростовано відповідачем, з початку дії Договору про правомірне використання відповідачем не внесено жодного платежу.
Відтак, загальна сума заборгованості за перший рік дії Договору Відповідача перед Позивачем становить: 21 016,32 грн (вересень 2020 - серпень 2021).
У відповідності до ліцензійних договорів (Додаток 1 та Додаток 2 до Договору про правомірне використання) у п. 5.1 зазначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до « 31» серпня 2021, а в частині невиконаних фінансових зобов'язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов'язань - до їх повного виконання.
У пункті 5.2. зазначено, що у випадку, якщо жодна із Сторін не повідомить письмово іншу Сторону про припинення дії цієї Ліцензійної угоди протягом місяця до настання зазначеної в п.5.1 дати, дія цієї Ліцензійної угоди вважається подовженою на той самий строк і на тих же умовах, і так кожного разу коли протягом місяця до завершення строку дії цієї Ліцензійної угоди не буде належного повідомлення про припинення.
Від Відповідача не надходило належного повідомлення про припинення у строк, передбачений п. 5.2 відповідних Ліцензійних угод (Додатків № 1 та № 2 до Договору).
Отже, договір було пролонговано на 1 рік до « 31» серпня 2022. Разом з тим, відповідачем не вносилось оплати щодо пролонгованого другого року дії договору.
Як зазначає позивач, з вересня 2021 по серпень 2022 платежі розраховуються у повному розмірі, відповідно до Договору у сумі 3 502,72 грн. на місяць.
Відтак, загальна сума заборгованості за другий рік дії Договору Відповідача перед Позивачем становить: 21 016,32 грн. (12 місяців).
У відповідності до п. 3.5 Договору отриманий ПО УЛАСП від Користувача Єдиний сукупний платіж за майнові права перераховується ПО УЛАСП на рахунок Суміжної Організації та на рахунок Авторської Організації. Пропорції щодо перерахування на Суміжну Організацію та на Авторську Організацію дотримуються ПО УЛАСП завжди в рівних частках (50% на 50%). Тобто 50% від зазначеного платежу Користувача має отримати Суміжна Організація, а інші 50% - Авторська Організація.
Отже, Позивачеві належить 50% від винагороди, що підлягає перерахуванню Відповідачем на рахунок Приватної організації «Українська ліга авторських і суміжних прав», що дорівнює 42 032,64 грн., та складається з наступних періодів дії Договору:
- перший рік дії Договору, що складається з дванадцяти місяців (з вересня 2020 по серпень 2021 року включно), борг за який складає 21 016,32 грн.;
- другий рік дії Договору, що складається з дванадцяти місяців (з вересня 2021 року по серпень 2022 року включно), борг за який складає 21 016,32 грн.
Таким чином, суд констатує, що відповідачем допущено порушення права позивача на отримання оплати за користування творами, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором в частині сплати, відтак сума основного боргу відповідача перед позивачем в розмірі 42 032,64 грн. є обґрунтованою, доведеною, відповідачем не спростованою та такою, що підлягає задоволенню.
Також, позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 833,81 грн. та інфляційних втрат в розмірі 2 564,13 грн.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат, за допомогою системи «ЛігаЗакон», суд дійшов висновку, що Позивачем невірно визначено період нарахування штрафних санкцій, оскільки згідно п. 3.4. Договору, механізм розстрочки припиняється достроково після не сплати Користувачем роялті за два місяці підряд.
Відтак, враховуючи викладене, до стягнення підлягає 3% річних у розмірі 656,94 грн. та інфляційні втрати у розмірі 2 376,40 грн.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України, вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України, встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України, встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У зв'язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково у розмірі : 42 032,64 грн. - сума основного боргу, 656,94 грн. - 3% річних та 2376,40 грн. - інфляційних втрат. В задоволенні решти вимог відмовити за безпідставністю.
Судові витрати
На підставі викладеного оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, то судові витрати покладаються на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно зі ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Визначаючи розрахунок судових витрат, у позовній заяві позивач вказує на суму в розмірі 2270,00 грн., яка становить сплачений ним в дохід Державного бюджету України судовий збір та 15 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, останнім було долучено до матеріалів справи: договір про надання професійної правничої допомогу № 14.229 від 01.11.2021 та акт приймання-передачі наданих послуг від 16.12.2021 на суму 15 000,00 грн.
Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, суд враховує, що подані документи не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з відповідача, оскільки цей розмір має бути не лише доведений, документально обґрунтований, а й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Конкретний перелік послуг, які надавались адвокатом у даній справі визначено в Акті приймання-передачі наданих послуг від 16.12.2021.
Разом з цим, за наявними матеріалами справи підтверджено надання адвокатом позивача наступних послуг, які зазначаються в Акті: 1) підготовка та складання позовної заяви; 2) роздруківка, посвідчення копій документів.
Надання такого виду послуги як "підготовка процесуальних документів" не підтверджено. Крім того, договір не розкриває змісту поняття вказаного виду послуги.
За вказаних обставин суд покладає на відповідача відшкодування позивачеві судових витрат в частині послуг, надання яких підтверджено матеріалами справи, а саме: 1) підготовка та складання позовної заяви; 2) роздруківка, посвідчення копій документів.
Оскільки позивач кваліфікує кількість послуг як три послуги та встановлює вартість послуг загальною сумою, суд визначає вартість кожної окремої послуги шляхом поділу загальної суми на три.
При цьому суд зазначає, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Вказаного правового висновку додержується Об'єднана палата Верховного Суду в постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Дослідивши опис наданих послуг адвоката, приймаючи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, відповідність запропонованої адвокатом правової позиці правовим висновкам суду, відображеним у рішенні, суд дійшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним із складністю справи та наданими адвокатом послугами, витраченим часом, обсягом цих послуг. Зважаючи на складність справи, надані послуги, принципи співмірності та розумності судових витрат, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд вважає за належне зменшити їх розмір та стягнути з відповідача 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, судовий збір підлягає до стягнення з Відповідача в сумі 2 257,41 грн. та 9 919,75 грн. витрат на правову допомогу.
Керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СУПЕР ПЕРСПЕКТИВА» (79020, м. Львів, вул. Ю. Липи, буд. 12, кв. 9, код ЄДРПОУ 43203443) на користь Громадської спілки «Українська ліга авторських та суміжних прав» (02002, м. Київ, вул. А. Аболмасова, буд. 5, група приміщень 57, офіс 7, код ЄДРПОУ 42502769) 45 065,98 грн. заборгованості, 2 251,78 грн. судового збору та 9 919,75 грн. витрат на професійну правову допомогу.
3. В задоволенні решти відмовити.
Наказ видати після набранням рішення законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 20.01.2022.
Суддя Горецька З.В.