79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
28.12.2021 справа № 914/3121/21
м. Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І. за участю секретаря судового засідання Бернацької Л.В., розглянув матеріали справи
за позовом позивача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю “Райз-Захід”, м. Дубно, Рівненська область,
позивача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецагропроект”, м. Рогатин, Івано-Франківська область,
позивача 3: Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство “Зелена Хвиля”, с. Радчиці, Овруцький район, Житомирська область,
до відповідача: TNA Corporate Solution LLC (ТНА Корпорейт Солюшн ЛЛС), м. Джексон, штат Вайомінг, Сполучені Штати Америки,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів: Товариства з обмеженою відповідальністю “Аграрна перспектива”, Львівська область, Мостиський район, село Волиця,
предмет позову: визнання недійсним договору задоволення вимог заставодержателя від 08.11.2019 року,
підстава позову: ненастання строку виконання основного зобов'язання, порушення порядку визначення вартості частки, відсутність істотних умов договору про задоволення вимог заставодержателя,
за участю представників:
позивача 1: Стасишин Роман Миронович - адвокат, ордер серії ВС № 1112957 від 07.12.2021,
позивача 2: Сціра Тетяна Іванівна - адвокат, ордер серії ВС № 1112938 від 07.12.2021,
позивача 3: Сціра Тетяна Іванівна - адвокат, ордер серії ВС № 1112937 від 07.12.2021,
відповідача: не з'явився,
третьої особи: не з'явився.
19.10.2021 до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Райз-Захід”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецагропроект”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство “Зелена Хвиля” до відповідача TNA Corporate Solution LLC (ТНА Корпорейт Солюшн ЛЛС) про визнання недійсним договору задоволення вимог заставодержателя від 08.11.2019.
Ухвалою суду від 25.10.2021 позовну заяву залишено без руху. Ухвалою суду від 12.11.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Рух справи та хід судових засідань відображено в ухвалах суду та протоколах судових засідань. Зокрема, в судовому засіданні 22.12.2021за участю всіх представників учасників справи закрито підготовче провадження та розпочато розгляд справи по суті, в якій оголошено перерву до 28.12.2021.
Відводів суду сторонами не заявлялось.
У судове засідання 28.12.2021 з'явилися представники позивачів, відповідач і третя особа явку представників не забезпечили, проте про дату та час судового засідання повідомлені належним чином, а саме під розписку в попередньому судовому засіданні.
У судовому засіданні 28.12.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивачі стверджують, що договір від 08.11.2019 року про задоволення вимог заставодержателя є незаконним, таким, що вчинений з недотриманням норм чинного законодавства, а саме ст. 203 Цивільного кодексу України, а отже підлягає визнанню недійсним. Так, договір про задоволення вимог заставодержатель укладено до моменту настання строку виконання основного зобов'язання, порушено терміни встановлені для укладення договору про задоволення вимог заставодержателя після отримання повідомлення про не виконання боржником зобов'язання, порушено порядок визначення вартості часток, що передаються за оспорюваним договором, недотримано вимоги ст. 19 Закону України «Про заставу», а саме не визначено всі істотні умови договору про задоволення вимог заставодержателя. Оспорюваний договір також укладений всупереч вимогам ст. 22 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», оскільки саме Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» передбачає вичерпний перелік випадків, в яких може бути звернено стягнення на частку в статутному капіталі товариства, і цей перелік, не включає в себе позасудове звернення стягнення на підставі договору про задоволення вимог заставодержателя, тому дані вимоги і порядок передбачений договором є незаконним і такими, що прямо суперечать вимогам чинного законодавства.
Відповідач стосовно позовних вимог заперечує, хоча і визнає обставини непроведення оцінки вартості корпоративних прав і задоволення вимог заставодержателя раніше строку, встановленого договором застави. Зазначає, що сторонами погоджені всі істотні умови договору задоволення вимог заставодержателя, укладено договір добровільно, непроведення оцінки вартості корпоративних прав значення не має, оскільки спірні корпоративні права будуть реалізовані за їх ринковою вартістю і саме ця їхня вартість буде врахована у розмір погашених забезпечених зобов'язань за основним кредитним договором (таке право також закріплене договором застави). Також відповідач стверджує, що право на задоволення вимог за рахунок заставлених корпоративних прав раніше встановленого строку також прямо передбачено договором застави, тому не є порушенням.
Третя особа письмової позиції стосовно позовних вимог не висловила.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ІЗ МАТЕРІАЛІВ СПРАВИ
24 січня 2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «Розтоцьке» (заставодавець 1 згідно з договором), Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід Агро» (заставодавець 2 згідно з договором), Товариство з обмеженою відповідальністю «Райз-Захід» (заставодавець 3 згідно з договором), Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецагропроект» (заставодавець 4 згідно з договором), Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче Підприємство «Зелена Хвиля» (заставодавець 5 згідно з договором), Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрна Перспектива» (компанія згідно з договором), Постскриптум Кепітал ЛТД (заставодержатель згідно з договором) уклали договір застави частки участі у статутному капіталі Компанії, детальний опис яких міститься у додатку 1 до цього договору.
Згідно з додатком 1 найменування компанії - ТОВ «Аграрна Перспектива», місцезнаходження - 76018, Івано-Франківська обл., місто Івано-Франківськ, вулиця Промислова, будинок 29, розмір частки заставодавця 1 - 63,2382 %, розмір частки заставодавця 2 - 28,0730 %, розмір частки заставодавця 3 - 8,6824 %, розмір частки заставодавця 4 - 0,0063 %, розмір частки заставодавця 5 - 0,0001 %.
Додатком 2 до договору застави закріплено повідомлення про випадок невиконання зобов'язань
Договір застави укладено на забезпечення виконання основного зобов'язання - кредитного договору на суму до 600 000 000 доларів США від 24 червня 2011 року.
Відповідно до п. 3.1 договору застави визначено опис забезпечених зобов'язань, відповідно до п. 3.2 - строк виконання забезпечених зобов'язань, а відповідно до п. 3.3 - розмір забезпечених зобов'язань. Так, строком виконання забезпечених зобов'язань є 28 червня 2025 року, якщо такий строк не продовжений або скорочений відповідно до кредитного договору або будь-яких інших фінансових документів. Вищезазначене у жодному разі не порушує чинності та/або можливості примусового виконання цієї застави, яка, незважаючи на будь-що, залишається повністю чинною та дійсною до моменту виконання забезпечених зобов'язань за кредитним договором та будь-якими іншими фінансовими документами в повній мірі, що повинно бути підтверджено письмовим повідомленням від заставодержателя заставодавцю (яке не повинно бути необгрунтовано притриманим або затриманим після надання заставодавцем заставодержателю законного письмового запиту надати таке повідомлення).
Сторони погоджуються, що максимальна сума забезпечених зобов'язань становить 1 000 000 000 (один мільярд) доларів США.
Також сторони погоджуються, що вартість предмета застави на дату цього договору складає 691 055 085,33 грн. Сторони цього договору прямо погоджуються, що, незважаючи на вищенаведене, забезпечені зобов'язання погашаються як встановлено в ст. 9.7 (розмір погашених забезпечених зобов'язань) нижче.
Після настання випадку невиконання зобов'язання (що триває), як цей термін визначено у статті 9.2 договору, предмет застави може бути використаний для задоволення будь-яких та всіх забезпечених зобов'язань, сума яких визначається на дату фактичного задоволення таких забезпечених зобов'язань, та, окрім цього, всіх інших вимог заставодержателя, які згідно з чинним законодавством України можуть бути задоволені із вартості предмета застави (включаючи, але не обмежуючись, вимогами щодо повного відшкодування всіх збитків та витрат, понесених будь-якою фінансовою стороною внаслідок порушення будь-якою зобов'язаною особою своїх зобов'язань за кредитним договором та/або будь-якими іншими фінансовими документами та/або у зв'язку із реалізацією чи примусовим здійсненням прав заставодержателя за цим договором).
Випадками невиконання зобов'язання, зазначеними у п. 9.2 договору застави, є несплата в належну дату будь-яких сум, що підлягають сплаті будь-якою зобов'язаною особою або особою, що надає забезпечення відповідно до фінансових документів (включаючи, але не обмежуючись, кредитним договором) у місці та валюті, в яких такі суми підлягають сплаті, за винятком випадків, коли несплата таких сум спричинена адміністративною або технічною помилкою і виплату здійснено протягом трьох робочих днів з дня, коли така виплата підлягатиме сплаті; коли будь-яка зобов'язана особа, Авангардко або особа, що надає забезпечення є або може стати неплатоспроможною, за умови, що не настане випадок невиконання зобов'язань за цим пунктом 9.2.2, за умови, що відносно параграфу (с) визначення "Неплатоспроможний" у кредитному договорі, на період у і з дати підписання цього договору до настання чотирьох місяців з дати підписання цього договору, кожна зобов'язана особа з від'ємними чистими активами може мати, у цілях УСФЗ та/або українського законодавства, від'ємні чисті активи; коли будь-яка заява або твердження зроблене або вважалося таким, що було зроблене, зобов'язаною особою або особою, що надає забезпечення у фінансових документах або інших документах, доставлених зобов'язаною особою або особою, що надає забезпечення за або у зв'язку з будь-яким фінансовим документом, є помилковим або оманливим у будь-якому матеріальному відношенні, коли воно зроблене або вважалося таким, що було зроблене, окрім випадків, коли факти та обставини, що спричинили надання неправдивої інформації підлягають виправленню і є виправленими протягом десяти робочих днів з дати, що настає раніше (і) дати надання агентом позичальнику повідомлення; та (іі) дати, коли зобов'язаній особі стало відомо про неможливість виконання; та будь-якого іншого випадку невиконання зобов'язань, як його визначено у статті 22 кредитного договору або будь-яких інших фінансових документах.
Відповідно до п. 9.3 договору застави сторони цим прямо погоджуються, що заставодержатель не зобов'язаний звертатися до суду або будь-якого іншого органу вирішення спорів для задоволення забезпечених зобов'язань із вартості предмета застави в разі настання випадку невиконання зобов'язання (що триває). Однак, використання заставодержателем позасудових способів звернення стягнення на предмет застави не позбавляє права заставодержателя в будь-який момент звернутися до суду з метою звернення стягнення на предмет застави. Якщо протягом строку, встановленого для виконання зобов'язань, порушення яких призвело до настання випадку невиконання зобов'язання, що триває, (надалі - "строк виконання"), вказаного в повідомленні про випадок невиконання зобов'язань, яке направлене заставодержателем заставодавцю (значною мірою у формі додаток 2 до цього договору) (надалі - "повідомлення про випадок невиконання зобов'язань") і, що не може бути коротший ніж 30 (тридцять) днів з моменту отримання заставодавцем повідомлення про випадок невиконання зобов'язань (окрім випадків, коли інший строк виконання прямо передбачено застосовуваним українським законодавством), такі зобов'язання залишаються невиконаними або порушеними, заставодержатель має право на власний розсуд обрати один з таких позасудових способів звернення стягнення на предмет застави:
- передача права власності на предмет застави заставодержателю в рахунок виконання забезпечених зобов'язань;
- продаж заставодержателем предмета застави третій особі;
- будь-який інший позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет застави, передбачений законодавством України.
06.11.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Розтоцьке» (заставодавець 1 згідно з договором), Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецагропроект» (заставодавець 2 згідно з договором), Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче Підприємство «Зелена Хвиля» (заставодавець 3 згідно з договором), Товариство з обмеженою відповідальністю «Райз-Захід» (заставодавець 4 згідно з договором), Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід Агро» (заставодавець 5 згідно з договором), Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрна Перспектива» (компанія згідно з договором), ТНА Корпорейт Солюшнз ЛЛС (заставодержатель згідно з договором) уклали додаткову угоду (надалі - додаткова угода) до договору застави частки від 24 січня 2018 року у зв'язку із переходом прав та обов'язків заставодержателя за договором від Постскриптум Кепітал ЛТД до ТНА Корпорейт Солюшнз ЛЛС підставі угоди про внесення змін та викладення в новій редакції № 5 від 13 липня 2018 року до кредитного договору, зокрема, але не виключно, п. 3.2. вищезазначеної додаткової угоди; та у зв'язку з відчуженням заставодавцем 1 належної йому частки участі у статутному капіталі компанії, що є предметом застави згідно з договором, на користь третіх осіб, внаслідок чого викладено преамбулу договору в новій редакції (в частині найменувань сторін).
Також викладено в новій редакції п. 9.3 «позасудове врегулювання», одним із способів якого визначено укладення договору про задоволення вимог заставодержателя (пп. 9.3.3 п. 9.3), чого не було в договорі застави. Так, сторони цим прямо погоджуються, що заставодержатель не зобов'язаний звертатися до суду або будь-якого іншого органу вирішення спорів для задоволення забезпечених зобов'язань із вартості предмета застави в разі настання випадку невиконання зобов'язання (що триває). Однак, використання заставодержателем позасудових способів звернення стягнення на предмет застави не позбавляє права заставодержателя в будь-який момент звернутися до суду з метою звернення стягнення на предмет застави. Якщо протягом строку, встановленого для виконання зобов'язань, порушення яких призвело до настання випадку невиконання зобов'язання, що триває, вказаного в повідомленні про випадок невиконання зобов'язань, яке направлене заставодержателем заставодавцю (значною мірою у формі додаток 2 до цього договору) і, що не може бути коротший ніж 30 (тридцять) днів з моменту отримання заставодавцем повідомлення про випадок невиконання зобов'язань (окрім випадків передбачених законодавством або цим договором), такі зобов'язання залишаються невиконаними або порушеними, або у випадку повідомлення (в тому числі шляхом підписання між сторонами двосторонньої угоди) заставодавцем заставодержателя про неможливість виконання забезпеченого зобов'язання, обов'язок виконання якого настав у заставодавця у зв'язку з існуванням в момент укладення цього договору випадків невиконання, що було визнано сторонами в п. 11.12 договору, іншим чином окрім як за рахунок предмета застави, заставодержатель має право на власний розсуд обрати один з позасудових способів звернення стягнення на предмет застави, перелічених у пп. 9.3.1 - 9.3.4.
Також викладено в новій редакції п. 9.4 «процедура позасудового врегулювання», підпунктом 9.4.3 якого регламентовано «договір про задоволення вимог заставодержателя»: сторони погодили, що у випадку невиконання зобов'язання або неможливості виконання зобов'язання заставодавцем сторони можуть укласти договір про задоволення вимог заставодержателя. При укладені договору про задоволення вимог заставодержателя вартість предмета застави визначається за домовленістю сторін. У такому разі акт приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства, який підписується у день підписання цього договору, набирає чинності у день підписання договору про задоволення вимог заставодержателя. За таких умов, заставодержатель вправі у порядку, визначеному чинним законодавством України, звернутися до державного реєстратора для внесення відомостей про зміну складу учасників товариства на підставі зазначеного акту приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства.
Додатковою угодою п. 1.16 договору застави «повідомлення» також викладено в новій редакції: всі повідомлення та інша кореспонденція, які мають бути надані (здійснені) сторонами відповідно до цього договору, повинні бути надані (здійснені) у письмовій формі англійською мовою, та такі повідомлення та інша кореспонденція вважаються належним чином наданими (здійсненими) і отриманими, якщо їх вручено особисто за адресою, зазначеною нижче, або, надіслані рекомендованим листом з повідомленням про вручення, за адресою, вказаною нижче, або якщо такі повідомлення та інша кореспонденція відправлені факсом на номер, вказаний нижче, після отримання підтвердження успішної операції, переданого факсимільним апаратом відправника.
Додаток 1 Опис предмета застави у зв'язку зі змінами складу сторін договору і додаток 2 Повідомлення про випадок невиконання зобов'язань також викладено в іній редакції.
Позивачі подали до суду разом із позовною заявою копію акта приймання-передачі частки в статутному капіталі (корпоративних прав) товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна Перспектива» від 06.11.2019 року. Відповідно до нього, 06.11.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецагропроект» (сторона 1 згідно з договором), Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче Підприємство «Зелена Хвиля» (сторона 2 згідно з договором), Товариство з обмеженою відповідальністю «Райз-Захід» (сторона 3 згідно з договором), Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід Агро» (сторона 4 згідно з договором), ТНА Корпорейт Солюшнз ЛЛС (сторона 5 згідно з договором) склали та підписали акт приймання-передачі частки в статутному капіталі (корпоративних прав) Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна перспектива» про те, що учасники передають у власність сторони 5, а сторона 5 приймає у свою власність частки (корпоративні права) в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна Перспектива», номінальною вартістю 254 044 000,00 (двісті п'ятдесят чотири мільйони сорок чотири тисячі) гривень 00 копійок; статутний капітал товариства сплачений повністю; сторони не мають одна до одної претензій у зв'язку з передачею зазначених в акті часток (корпоративних прав) у статутному капіталі товариства. Акт підписується сторонами та набирає чинності відповідно і на виконання п. 9.4.1 договору застави від « 06 листопада 2019», запис перекреслено та вручну дописано « 24 січня 2018» із написом «виправленому вірити, закреслене не читати, читати: « 24.01.2018».
Стосовно цього акта позивачі відповідно до ч. 11 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України подали клопотання про виключення його з числа доказів, оскільки такий не є правочином в розумінні ст. 202 ЦК України, жодним чином не може свідчити про наявність обставин щодо незаконності оспорюваного договору про задоволення вимог заставодержателя, а отже не має жодної доказової сили в рамках даної судової справи. Відповідач цього клопотання позивачів не заперечив, свої заперечення позовних вимог у відзиві та усних поясненнях не обгрунтовував обставинами, що могли би бути підтверджені даним актом. Сторони не пояснили суду про обставини справи, які би підтверджувались цим документом, доказів про його виконання суду не надали. Також у суду відсутні підстави вважати, що даний акт підписувався сторонами на виконання оспореного правочину, оскільки він датований 06.11.2019 року, а оспорений правочин було вчинено 08.11.2019 року. Позивачі у позовній заяві також на заявляли підстави позову, яка би доказувалась даним актом. Внаслідок наведеного, суд не брав до уваги даний акт та не оцінював його як доказ у даній справі.
07.11.2019 укладено додаткову угоду № 2 до договору застави частки від 24 січня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Розтоцьке» (заставодавець 1 згідно з договором), Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецагропроект» (заставодавець 2 згідно з договором), Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче Підприємство «Зелена Хвиля» (заставодавець 3 згідно з договором), Товариством з обмеженою відповідальністю «Райз-Захід» (заставодавець 4 згідно з договором), Товариством з обмеженою відповідальністю «Захід Агро» (заставодавець 5 згідно з договором), Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрна Перспектива» (компанія згідно з договором), ТНА Корпорейт Солюшнз ЛЛС (заставодержатель згідно з договором), якою виключено п. 10.2 договору, а п. 10.3 договору викладено в наступній редакції: « 10.3 Юрисдикція. 10.3.1 Будь-який спір, розбіжність або претензія, що виникає з цього Договору або у зв'язку з ним чи з його порушенням, припиненням чи недійсністю, пілягають вирішенню в судах України у відповідності до її процесуального та матеріального законодавства.».
08.11.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецагропроект» (заставодавець 1 згідно з договором), Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче Підприємство «Зелена Хвиля» (заставодавець 2 згідно з договором), Товариство з обмеженою відповідальністю «Райз-Захід» (заставодавець 3 згідно з договором) як заставодавці та ТНА Корпорейт Солюшнз ЛЛС як заставодержатель, беручи до уваги, що боржник Укрлендфармінг ПЛС не виконав належним чином зобов'язання за кредитним договором на користь заставодержателя, про що сторонам відомо, ними визнається та не заперечується, уклали договір про задоволення вимог заставодержателя шляхом відступлення частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна Перспектива». Так, у зв'язку з невиконанням боржником та/або заставодавцями своїх зобов'язань за кредитним договором, сторони цього договору вирішили здійснити позасудове звернення стягнення шляхом передачі заставодержателю права власності на предмет застави шляхом укладення цього договору про задоволення вимог заставодержателя, в порядку та на умовах передбачених п. 9.4.3 договору застави (п. 2 договору).
Відповідно до п. 3 договору заставодавці передають у власність заставодержателя частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна Перспектива», загальна вартість часток 60 044 000,00 (шістдесят мільйонів сорок чотири тисячі) гривень 00 копійок (надалі - «частка»), а заставодержатель приймає у власність частки в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до п. 4 договору факт передачі заставодавцями часток заставодержателю підтверджується також актом приймання-передачі частки, та який набирає чинності в порядку передбаченому п. 9.4.3 договору застави, а саме, з моменту підписання даного договору про задоволення вимог заставодержателя.
Відступлення частки у статутному капіталі товариства здійснюється у зв'язку з настанням випадку невиконання зобов'язань згідно договору застави (п. 6 договору).
За згодою сторін, для цілей цього договору, загальна вартість часток визначається у розмірі 41 430 360,00 грн. (п. 7 договору).
Дані факти матеріалами справи підтверджені, відповідачем не спростовувались.
Щодо юрисдикції спору
Суд зауважує, що відповідачем у справі є нерезидент України. Відповідно до ст. 365 Господарського процесуального кодексу України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 366 Господарського процесуального кодексу України підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Статтею 75 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону.
Відповідно до п. 1, п. 7 ч. 1 т. 75 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону, а також, якщо дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України. суд звертає увагу, що ст. 77 Закону передбачено виключну підсудність.
Як передбачено договором застави в редакції зі змінами від 07.11.2019, а саме п. 10.3.1 будь-який спір, розбіжність або претензія, що виникає з цього договору або у зв'язку з ним чи з його порушенням, припиненням чи недійсністю, пілягають вирішенню в судах України у відповідності до її процесуального та матеріального законодавства.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.
Частиною 6 статті 30 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що спори, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі спори між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів, а також спори, що виникають з правочинів щодо корпоративних прав (крім акцій) в юридичній особі, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням юридичної особи.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрна Перспектива» - юридична особа, частки в якій є предметом відчуження за спірним договором, знаходиться за даресою Україна, 81324, Львівська обл., Мостиський р-н, село Волиця (з), вул. Елеваторна, будинок 1 (ідентифікаційний код юридичної особи 35173399).
Враховуючи наведене, спір у справі № 914/3121/21 відноситься до предметної та територіальної юрисдикції Господарського суду Львівської області.
Статтею 367 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу. А відповідно до ч. 7 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.
Суд зазначає, що ухвала про відкриття провадження надіслана представнику відповідача адвокату Маковею Олегу Григоровичу, відомості щодо якого повідомлені суду в позовній заяві. Участь в судових засіданнях брав адвокат Маковей Олег Григорович, що діє на підставі ордера серії АА № 1134108 від 29.10.2021. За таких обставин відсутні підстави для повідомлення відповідача в порядку судового доручення.
Щодо суті спору
Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників учасників справи, присутніх у судовому засіданні 22.12.2021, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю з огляду на таке.
Як встановлено вище, позивачі оспорюють дійсність договору про задоволення вимог заставодержателя.
Так, відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Тобто вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Так, як правильно зазначають позивачі, строком виконання забезпечених зобов'язань є 28 червня 2025 року, якщо такий строк не продовжений або скорочений відповідно до кредитного договору або будь-яких інших фінансових документів. Із умов долучених додаткових угод не вбачається зміна такого строку. Також згідно з матеріалами справи оскаржуваний договір про задоволення вимог заставодержателя шляхом відступлення частки у статутному капіталі товариства укладений 08.11.2019, тобто задовго до строку, визначеного договором. Наведене не відповідає вимогам законодавства та умовам договору застави, за настання яких допускається процедура реалізації заставодержателем своїх прав щодо предмета застави.
Позивачі також стверджують, що порушено терміни, встановлені для укладення договору про задоволення вимог заставодержателя після отримання повідомлення про невиконання боржником зобов'язання. Так, позивачі посилаються на п. 9.4.1 договору застави - передача права власності на предмет застави заставодержателю. Проте, суд зауважує, що укладаючи оскаржуваний договір, сторонами обрано такий спосіб позасудового врегулювання як укладення договору про задоволення вимог заставодержателя, який виокремлений сторонами як один із способів позасудового врегулювання відповідно до додаткової угоди до договору застави від 06.11.2019. При цьому в додатковій угоді залишено ті способи, які були первинно передбачені договором: передача права власності на предмет застави, продаж права власності третій особі, будь-який інший спосіб.
Разом з тим, позивачі роблять висновок, який все-таки відповідає умовам п. 9.3 договору застави у редакції від 06.11.2019, відповідно до якого, якщо протягом строку, встановленого для виконання зобов'язань, порушення яких призвело до настання випадку невиконання зобов'язання, що триває, вказаного в повідомленні про випадок невиконання зобов'язань, яке направлене заставодержателем заставодавцю (значною мірою у формі додаток 2 до цього договору) і, що не може бути коротший ніж 30 (тридцять) днів з моменту отримання заставодавцем повідомлення про випадок невиконання зобов'язань (окрім випадків передбачених законодавством або цим договором), такі зобов'язання залишаються невиконаними або порушеними, або у випадку повідомлення (в тому числі шляхом підписання між сторонами двосторонньої угоди) заставодавцем заставодержателя про неможливість виконання забезпеченого зобов'язання, обов'язок виконання якого настав у заставодавця у зв'язку з існуванням в момент укладення цього договору випадків невиконання, що було визнано сторонами в п. 11.12 договору, іншим чином окрім як за рахунок предмета застави, заставодержатель має право на власний розсуд обрати один з позасудових способів звернення стягнення на предмет застави, перелічених у пп. 9.3.1 - 9.3.4.
Позивачі підсумовують, що з аналізу умов договору застави частки, сторони можуть укласти договір про задоволення вимог заставодержателя виключно після спливу 30-денного терміну з моменту отримання заставодавцями повідомлення про невиконання позичальником зобов'язань. Позивачі повідомлення про невиконання основного зобов'язання боржником не отримували, тому в момент укладення оспорюваного договору 30-тиденний термін, встановлений п.п. 9.3 та 9.4.3 договору застави, не сплив. Заставодавці та заставодержатель не дотрималися термінів, передбачених п.п. 9.3. та 9.4.3 договору застави, а отже уклали спірний договір з порушенням вищевказаних норм.
Суд визнає такі доводи позивачів обґрунтованими, адже у матеріалах справи немає повідомлення, яке відповідно до п. 9.3 договору застави зі змінами мало б направлятись заставодержателем заставодавцю та надіслання якого мало передувати укладенню договору про задоволення вимог заставодержателя. Зі змісту оскаржуваного договору вбачається, що сторони визнають та не заперечують невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, проте, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Тому обставина звернення до заставодавців із повідомленням про порушення зобов'язання боржником по кредитному договору не підтверджена. А саме з настанням такої обставини та надісланням такого повідомлення, яке свідчило б про настання випадку невиконання зобов'язань згідно з договором застави і після отримання якого минув би строк, не коротший ніж 30 (тридцять) днів, пов'язується право заставодржателя на реалізацію одного із способів позасудового звернення стягнення на предмет застави, перелічених у пп. 9.3.1 - 9.3.4.
Щодо порядку визначення вартості часток, що передаються за оспорюваним договором, то суд зазначає, що п. 9.4 договору застави у редакції від 06.11.2019 передбачено, що при укладені договору про задоволення вимог заставодержателя вартість предмета застави визначається за домовленістю сторін. Позивачі зазначають, що жодної оцінки вартості корпоративних прав суб'єктами оціночної діяльності не проводилась, а загальна вартість часток в оспорюваному договорі зазначалась у розмірі, вказаному заставодержателем. Проте, умова, на яку посилаються позивачі, була передбачена первинною редакцією договору застави, а з 06.11.2019 у п. 9.4 внесено зміни, відповідно до яких вартість предмета застави визначається за домовленістю сторін, що і зроблено у тексті оскаржуваного договору. Тому таку підставу, визначену позивачами, суд визнає не обґрунтованою.
Позивачі також доводять, що не дотримано вимоги ст. 19 Закону України «Про заставу», а саме не визначено всі істотні умови договору про задоволення вимог заставодержателя, а саме оспорюваний договір не містить відомостей: про те, на погашення яких саме вимог кредитного договору (основного зобов'язання, відсотків за користування кредитними коштами, штрафних санкцій за невиконання кредитних зобов'язання) звертається стягнення на предмет застави; в якому розмірі погашаються невиконані зобов'язання, шляхом позасудового звернення стягнення на предмет застави; на підставі чого встановлювалась вказана вартість часток.
Так, ст. 19 Закону України «Про заставу» регламентовано вимоги заставодержателя, що задовольняються за рахунок заставленого майна. Відповідно до диспозиції вказаної статті за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.
Відповідно до змісту оскаржуваного договору заставодержатель приймає у власність частки в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором (п. 3); а п. 12 передбачено, що підписання цього договору є підставою для часткового припинення зобов'язань за кредитним договором на суму вартості частки, зазначену у п. 7 цього договору. У свою чергу п. 7 договору визначено, що за згодою сторін, для цілей цього договору, загальна вартість часток визначається у розмірі 41 430 360,00 (сорок один мільйон чотириста тридцять тисяч триста шістдесят) гривень 00 копійок.
Крім цього, у оскаржуваному договорі в преамбулі зазначено, що між Укрлендфармінг ПЛС (надалі - "Боржник"), та заставодержателем укладений кредитний договір на суму
до 600 000 000 доларів США від 24 червня 2011 року із змінами, внесеними договором про внесення змін та викладення у новій редакції від 25 лютого 2013 року, договором про внесення змін та викладення у новій редакції від 20 червня 2014 року, договором про внесення змін та викладення у новій редакції від 30 березня 2016 року, договором про внесення змін та викладення у новій редакції від 13 липня 2017 року, договором про внесення змін від 01 грудня 2017 року, договором 1 про внесення змін та викладення у новій редакції від 13 липня 2018.
Договором застави передбачено, що відповідно до кредитного договору на суму до 600 000 000 доларів США від 24 червня 2011 року, який було змінено та викладено в новій редакції відповідно до договору про внесення змін та викладення у новій редакції від 25 лютого 2013 року, договору про внесення змін та викладення у новій редакції від 20 червня 2014 року та договору про внесення змін та викладення у новій редакції від 30 березня 2016 року та договору про внесення змін та викладення у новій редакції від 13 липня 2017 року між, серед інших, Укрлендфармінг ПіЕлСі, як позичальником, заставодержателем як агентом та агентом із забезпечення, та заставодержателем і Беуфорт Секюрітес Лімітед, як кредиторами, кредитори погодилися надати позичальнику кредит на суму не більше 600 000 000 доларів США на умовах, викладених в кредитному договорі.
Із наведеного аналізу положень ст. 19 Закону України «Про заставу» та положень оскаржуваного договору, суд доходить висновку, що невідповідність приписам ст. 19 Закону, про які говорять позивачі, не доведена, адже у договорі вказано те саме основне зобов'язання, що і в договорі застави. Більше того, ст. 19 названого закону не передбачає істотні умови для договору про задоволення вимог заставодержателя, а передбачає обсяг вимог заставодержателя, що задовольняються за рахунок заставленого майна.
Аналізуючи доводи позивачів про те, що оспорюваний договір суперечить вимогам ст. 22 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» як спеціального закону, який передбачає вичерпний перелік випадків, в яких може бути звернено стягнення на частку в статутному капіталі товариства, і цей перелік, не включає в себе позасудове звернення стягнення на підставі договору про задоволення вимог заставодержателя, суд вважає такі помилковими та безпідставними.
Так, ст. 22 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» передбачено особливості звернення стягнення на частку учасника товариства, зокрема, вказано, що звернення стягнення на частку учасника товариства здійснюється на виконання виконавчого документа про стягнення з учасника грошових коштів або на підставі виконавчого документа про звернення стягнення на частку майнового поручителя, яка передана у заставу в забезпечення зобов'язання іншої особи. Тобто, визначений вказаною нормою порядок стосується примусового звернення стягнення, а у спірній ситуації мова йде про позасудове звернення стягнення, про договірне, тому ця норма не застосовується до правовідносин, що виникли між сторонами.
Суд зауважує, що відповідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідач, заперечуючи позовні вимоги, фактично не заперечив і не спростовував обставин, викладених позивачами та окреслених як підставу позову. Зокрема, погодився, що задоволення вимог заставодержателя відбулося раніше строку, встановленого договором застави, та водночас безпідставно і помилково стверджує, що таке є допустимим. Адже судом вище встановлено, що сторонами не дотримано всіх умов, які мали передувати укладенню такого договору.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Ця норма права визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.
З огляду на положення статей 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення.
Відповідно до змісту оскаржуваного договору позивачі як учасники Товариства з обмеженою відповідальністю “Аграрна перспектива” та власники часток на день підписання договору є сторонами відповідного оскаржуваного договору, які відчужили свої частки в товаристві заставодержателю. Тобто оскаржуваний договір насамперед створює наслідки для його сторін, впливає на їхній обсяг прав та обов'язків.
Як встановлено вище, відповідачем не дотримано порядку щодо повідомлення заставодавців про виконання боржниками зобов'язань по кредитному договору, не надано та не дотримано 30-денного строку, після спливу якого можна було б звертати стягнення на частки заставодавців як предмет застави у один із передбачених договором застави спосіб. Також враховуючи умови договору застави, на час укладення оспорюваного договору не настав строк виконання забезпечених зобов'язань - 28 червня 2025 року, а жодною зі сторін не підтверджено, що такий строк змінювався. Докази протилежного у матеріалах справи відсутні.
Позивачі зазначали, що при укладені оспорюваного правочину не було дотримано вимог ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, а саме положення оспорюваного договору суперечать нормам Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», Закону України «Про заставу», Цивільного кодексу та ряду положень договору застави частки, на виконання якого і було укладено оспорюваний договір. Враховуючи встановлені вище обставини справи та їх правову оцінку, суд визнає доводи позивачів в цілому обгрунтованими, зокрема в такій частині, що є достатньою для визнання позовних вимог обґрунтованими. Окремі безпідставні за оцінкою суду твердження позивачів на висновки суду про задоволення позовних вимог не впливають. Встановлені обставини є достатніми для висновку про те, що вчинений правочин не відповідає вимогам закону, і як наслідок, доводять обгрунтованість вимог позивачів про визнання відповідного правочину недійсним.
Учасниками справи не заявлялись клопотання про залучення до участі у справі будь-яких інших осіб, на права та інтереси котрих щодо однієї із сторін спору могло би вплинути рішення у даній справі. Відповідач у справі, TNA Corporate Solution LLC (ТНА Корпорейт Солюшн ЛЛС), заперечуючи позовні вимоги, також не клопотав про залучення до участі у справі інших осіб. Відповідач набув статусу заставодержателя у зв'язку із переходом прав та обов'язків заставодержателя за договором від Постскриптум Кепітал ЛТД до ТНА Корпорейт Солюшнз ЛЛС підставі угоди про внесення змін та викладення в новій редакції № 5 від 13 липня 2018 року до договору застави частки від 24 січня 2018 року. Пунктом 3.4 договору застави частки від 24 січня 2018 року передбачено що «Відповідно до Кредитного Договору та інших Фінансових документів, вимоги Фінансових Сторін та Заставодержателя до Заставодавця та інших Зобов'язаних Осіб за кожним відповідним Фінансовим Документом є солідарними у цілях ст. 542 Цивільного кодексу України. Таким чином, Заставодержатель, який діє у якості солідарного кредитора, наділений правом здійснювати всі вимоги до Заставодавця, Позичальника та інших Зобов'язаних Осіб за кожним відповідним Фінансовим Документом (включаючи, але не обмежуючись Кредитним Договором) щодо усієї суми боргу будь-якої із Зобов'язаних Осіб перед будь-якою Фінансовою Стороною за Фінансовими Документами, та звертати стягнення на Предмет Застави (як його описано нижче) стосовно повної несплаченої суми Забезпечених Зобов'язань». Крім цього, відповідно до пункту (А) преамбули договору застави частки від 24 січня 2018 року, заставодержатель (відповідач у справі): 1) має статус первісного кредитора, агента та агента із забезпечення кредитного договору від 24 червня 2011 року; 2) відповідно до кредитного договору заставодержатель діє як агент із забезпечення в інтересах первісних кредиторів та/або будь-яких інших кредиторів, яким первісні кредитори відступили права вимоги за кредитним договором, та як солідарний кредитор та має повноваження та правоздатність укласти договір застави від імені та в інтересах кредиторів. Такий правовий статус відповідача у кредитних та забезпечувальних правовідносинах, що наділяє його правом солідарного кредитора та агента із забезпечення, за умови відсутності клопотань відповідача про залучення до участі у справі інших осіб, дає суду підстави зробити висновок про відсутність необхідності залучення інших осіб, зокрема інших кредиторів, до участі у справі, з ініціативи суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, сплачений кожним із позивачів, покладається на відповідача та підлягає відшкодуванню кожному з них.
Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним договір про задоволення вимог заставодержателя шляхом відступлення частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю “Аграрна перспектива” від 08.11.2019 року, укладеним між Компанією TNA Corporate Solution LLC/ ТНА Корпорейт Солюшн ЛЛС та Товариством з обмеженою відповідальністю “Райз-Захід”, Товариством з обмеженою відповідальністю “Спецагропроект”, Товариством з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство “Зелена Хвиля”, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колесник О.І., зареєстрованого в реєстрі за номером 6137.
3. Стягнути з TNA Corporate Solution LLC (ТНА Корпорейт Солюшн ЛЛС) (610 W Brodway, Suite 201, Jackson, Wyoming 83001/ 610 Бродвей, офіс 201, м. Джексон, штат Вайомінг, 83001, реєстраційний номер 2017-000737609) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз-Захід» (ідентифікаційний код юридичної особи 33246716, 35601, Рівненська обл., місто Дубно(з), пров. Центральний, будинок 1) 2 270,00 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.
4. Стягнути з TNA Corporate Solution LLC (ТНА Корпорейт Солюшн ЛЛС) (610 W Brodway, Suite 201, Jackson, Wyoming 83001/ 610 Бродвей, офіс 201, м. Джексон, штат Вайомінг, 83001, реєстраційний номер 2017-000737609) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецагропроект» (ідентифікаційний код юридичної особи 35097580, 77001, Івано-Франківська область, Рогатинський район, місто Рогатин(з), вул. Галицька, будинок 18ж) 2 270,00 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.
5. Стягнути з TNA Corporate Solution LLC (ТНА Корпорейт Солюшн ЛЛС) (610 W Brodway, Suite 201, Jackson, Wyoming 83001/ 610 Бродвей, офіс 201, м. Джексон, штат Вайомінг, 83001, реєстраційний номер 2017-000737609) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Зелена Хвиля» (ідентифікаційний код юридичної особи 34911556, 11101, Житомирська обл., Овруцький р-н, село Радчиці, вулиця Шевченка, будинок 39) 2 270,00 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 20.01.2022.
Суддя Матвіїв Р.І.