79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
12.01.2022 справа № 914/2647/21
м.Львів
за позовом: Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м.Львів
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКОЛОІНВЕСТ», с.Кашперівка (з), Тетіївський район Київська область
про розірвання договору купівлі-продажу, стягнення неустойки та пені.
Суддя Кітаєва С.Б.
За участі секретаря Зарицької О.Р.
Представники сторін:
від позивача: Карасюк М.В. - представник;
від відповідача: не з'явився;
Суть спору: на розгляді Господарського суду Львівської області знаходиться справа за позовом Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКОЛОІНВЕСТ» про розірвання договору купівлі-продажу, стягнення 560400,45 грн. неустойки та 68054,45 грн. пені.
Ухвалою суду від 07.09.2021 позовну заяву Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради залишено без руху.
16.09.2021, за вх.№21555/21 від позивача поступила заява про усунення недоліків.
Ухвалою суду від 21.09.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначити на 20.10.2020.
Ухвалою суду від 20.10.2021 підготовче засідання відкладено на 17.11.2021.
Ухвалою суду від 17.11.2021 строки підготовчого провадження продовжено на 30 днів та підготовче засідання відкладено на 08.12.2021.
07.12.2021 за вх.№29414/21 в системі документообігу суду зареєстровано подану позивачем заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої позивач просить викласти прохальну частину позову у такій редакції:
« 1. Розірвати договір №3395 від 11.06.2021р. купівлі-продажу нежитлового приміщення шляхом викупу, під індексами 19-1, 19-2, 19-3, 19-4, 19-5, 19-6, 19-7, загальною площею 95,5 кв.м, яке розташоване у будинку під літ. «А-4» за адресою: м. Львів, вул. Раппопорта Я , буд. 1, укладений між Управлінням комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл.Галицька, 15, ЄДРПОУ 25558625) та ТзОВ «НІКОЛОІНВЕСТ» (09812, Київська обл., Тетіївський р-н, село Кашперівка(з), вул.Київська, буд. 91,ЄДРПОУ 4382166 ), посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу, Петелькою І.В, зареєстрований в реєстрі за №459.
2. Стягнути з ТзОВ «Н1КОЛОІНВЕСТ» (09812, Київська обл., Тетпвськии р-н, село Кашперівка(з), вул.Київська, буд. 91, ЄДРПОУ 43821662) на користь Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15, ЄДРПОУ 25558625) неустойку у розмірі 560 400,45грн (п'ятсот шістдесят тисяч чотириста гривень 45 копійок),
3. Стягнути з ТзОВ «НІКОЛОІНВЕСТ» (09812, Київська обл., Тетіївськии р-н, село Кашперівка(з), вул.Київська, буд. 91,ЄДРПОУ 43821662) на користь Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради(79008, м. Львів, пл. Галицька, 15, ЄДРПОУ 25558625) пеню у розмірі 68054,45грн. (шістдесят вісім тисяч п'ятдесят чотири гривні 45 копійок).
4. Судові витрати покласти на Відповідача.»
Ухвалою суду від 08.12.2021 закрито підготовче провадження у справі № 914/2647/21 та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.01.2022.
В судове засідання 12.01.2022 представник позивача з'явився. Надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, позов просив задоволити.
В судове засідання 12.01.2022 представник відповідача не з'явився, причин неявки в судове засідання не повідомив. Заяв, клопотань від відповідача, станом на дату судового засідання, до суду не поступило.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 21.09.2021 (на момент відкриття провадження у справі), отриманих на запит суду вбачається, що місцезнаходження юридичної особи ТзОВ «Ніколоінвест» є: 09812, Київська область, Тетіївський район, с.Кашперівка (з), вул. Київська, буд.91. Відомості про зміну місцезнаходження юридичної особи відсутні.
Ухвали у даній справі скеровувались відповідачу судом за адресою: вул.Київська, 91, с.Кашперівка (з) Київської області 09812, тобто за його місцезнаходженням, зазначеним у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що отриманий на запит суду у даній справі.
Згідно з інформацією, отриманою судом з офіційного веб-сайту ПАТ «Укрпошта» щодо результатів пошуку поштового відправлення суду на адресу відповідача №7901414209109 (ухвала від 20.10.2021) вбачається, що від 29.10.2021 міститися запис «повернення за зворотньою адресою: адресат відсутній за вказаною адресою».
02.11.2021 за вх.№25760/21 в системі документообігу суду зареєстровано відповідь Львівської дирекції АТ «Укрпошта» на запит суду щодо надання інформації про вручення поштової кореспонденції суду відповідачу. В відповіді вбачається, що рекомендований лист №7901414138252, адресований ТзОВ «Ніколоінвест» за адресою: вул.Київська, 91, с.Кашперівка Київської області, надійшов до ВПЗ 09812 25.09.2021, та через відсутність адресата за вказаною адресою, був 27.09.2021 повернутий відправнику.
Крім того, ухвали у даній справі судом скеровувались на адресу керівника відповідача Руденко В.В., на адресу , зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 15505, Чернігівська область, Чернігівський район, с.Киїнка, вул.Окружна, буд.21, та як вбачається з інформації, отриманої судом з офіційного веб-сайту ПАТ «Укрпошта» щодо результатів пошуку поштових відправлень суду на адресу відповідача №7901414255348 та 7901414299760 вбачається, що відправлення вручено.
Суд зазначає, що відповідач повідомлявся завчасно та належним чином про дату, час і місце розгляду справи, проте своїми процесуальними правами відповідач не скористався, явки представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, відзиву не подав. Таким чином, в розумінні ст. ст. 120, 122, 242 ГПК України відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.
Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не поступало.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб'єкта господарської діяльності покладається обов'язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов'язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).
Як звернув увагу Верховний суд у складі колегії Касаційного господарського суду в постанові від 19.02.2020р. у справі №910/16409/15: свідоме неотримання судової кореспонденції, яка направлялася за офіційною юридичною адресою, є порушенням норм процесуального права та може бути розцінено судом як дії, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчити про зловживання процесуальними правами учасника справи, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що, сторона була обізнана про розгляд справи в суді, повідомлялася про дату, час та місце судових засідань за вказаною адресою, однак не скористався правом участі у судових засіданнях, тому відсутні підстави вважати, що судом під час розгляду справи було порушено норми процесуального права щодо повідомлення останнього про час та місце судового розгляду.
За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, про належне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду даної справи.
Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки відповідач, будучи належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується наявними у справі доказами, не скористався своїм правом на подання відзиву, не заперечив у визначеному Законом порядку проти розгляду справи за його відсутності, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Стаття 43 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.
Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.
Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.
В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.
Крім того, суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).
Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази, дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір по суті й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи і те, що явка повноважного представника відповідача не визнавалась судом обов'язковою ухвалами Господарського суду Львівської області у даній справі, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/2388/21.
В судовому засіданні 12.01.2022, відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція позивача.
11.06.2021 між позивачем і відповідачем укладено договір купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна шляхом продажу на аукціоні № 3395 (далі - Договір), згідно з п.1.1 якого позивач зобов'язався передати у власність відповідачу нежитлові приміщення під індексами 19-1, 19-2, 19-3, 19-4, 19-5, 19-6, 19-7 загальною площею 95, 5 м2, що розташовані у будинку під літ. «А-4» за адресою: АДРЕСА_1 . (Об'єкт продажу), а Відповідач зобов'язався прийняти зазначені нежитлові приміщення і сплатити ціну, відповідно до умов, що визначені у цьому Договорі, та зареєструвати право власності на зазначені приміщення у органі державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до п. 4.1 договору покупець зобов'язаний сплатити ціну продажу об'єкта продажу у строк, встановлений цим договором.
Проте всупереч зазначеним умовам укладеного договору відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав. Так, протягом 30 календарних днів з дати підписання договору тобто до 11.07.2021 року відповідач ціну продажу за об'єкт продажу не заплатив. Відтак, згідно ч.2 ст.24 «Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» та п.6.4. Договору, позивачем нараховано відповідачу 560400,45 грн. неустойки і 68054,45 грн. пені. Також, на думку позивача, наявні підстави для розірвання договору купівлі-продажу №3395 від 11.06.2021, оскільки відповідачем не сплачено кошти за об'єкт приватизації протягом 60 днів з дня укладення Договору, тобто до 10.08.2021.
Позиція відповідача.
Відповідач відзиву на позов не подав, щодо позовних вимог належним чином не заперечив.
Обставини справи.
Як встановлено судом, 11.06.2021 року між Управлінням комунальної власності ДЕР ЛМР та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАКРОІНВЕСТТРЕЙД» (нове найменування Товариство з обмеженою відповідальністю «НІКОЛОІНВЕСТ») укладено договір купівлі-продажу № 3395 об'єкта нерухомого майна способом продажу на аукціоні згідно п.1.1 якого Позивач зобов'язався передати у власність Відповідачу нерухоме майно - нежитлові приміщення під індексами 19-1, 19-2, 19-3, 19-4, 19-5, 19-6, 19-7 загальною площею 95, 5 м2, що розташовані у будинку під літ. «А-4» за адресою: АДРЕСА_1 (Об'єкт продажу), а Відповідач зобов'язався прийняти зазначені нежитлові приміщення і сплатити ціну, відповідно до умов, що визначені у цьому Договорі, та зареєструвати право власності на зазначені приміщення у органі державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.
Договір посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу, посвідчено договір Петелькою І.В.
Характеристика об'єкта продажу наведена у технічному паспорті, виготовленому ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», станом на 04.04.2014 інвентаризаційна справа № 141.
Згідно п.4.1.Договору Покупець серед іншого зобов'язаний сплатити ціну продажу Об'єкта продажу у строк, встановлений цим Договором.
Відповідно до п. 4.4. договору, з моменту підписання цього Договору Покупець зобов'язаний виконувати всі умови договору купівлі-продажу.
При укладенні Договору сторонами погоджено усі істотні умови, зокрема щодо ціни, і Відповідачем (Покупцем) взято на себе низку зобов'язань.
Відповідно до п.2.1. Договору покупець зобов'язаний заплатити 11 208 009,00 грн., у тому числі ПДВ за придбаний об'єкт продажу протягом 30 календарних днів з дати підписання цього Договору.
Відповідно до п.2.1.1 та 2.1.2. Розрахунки за придбаний Об'єкт продажу здійснює Покупець способом безготівкового перерахування суми 10 592 697,00 гривень 00 копійок, у тому Числі з ПДВ, а сума, що підлягає до сплати відповідно до п.2.1 Договору, зменшується на суму гарантійного внеску сплаченого Покупцем у, розмірі 615 312,00 грн 00 копійок, яку перераховує оператор електронного майданчика Товарна біржа «Іннекс» на рахунок Продавця протягом 5 робочих днів з дня опублікування даного Договору в електронній торговій системі.
Відповідно до ч.1 ст. 24 ЗУ «Про приватизацію державного та комунального майна» Покупець, який підписав договір купівлі-продажу, сплачує на відповідний поточний рахунок органів приватизації ціну продажу об'єкта приватизації не пізніше ніж протягом 30 днів з дня підписання договору купівлі-продажу.
Проте всупереч зазначеним умовам укладеного Договору Відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, тобто протягом 30 календарних днів з дати підписання Договору, до 11.07.2021. Відповідач ціну продажу за Об'єкт продажу не заплатив, оскільки на рахунок Управління комунальної власності надійшов лише гарантійний внесок у сумі 615 312,00 грн., який зараховується під час розрахунку за придбаний об'єкт приватизації у суму продажу.
Залишок ціни продажу у сумі 10 592 697 грн., втому числі ПДВ станом на 10.08.2021 не надійшов на рахунок Управління комунальної власності ДЕР ЛМР у відповідності до умов договору № 3395 від 11.06.2021 року.
Відповідно до п.6.2. Договору та ч.4 ст.29 ЗУ «Про приватизацію державного та комунального майна» у разі несплати коштів за об'єкт приватизації згідно з договором купівлі-продажу протягом 30 днів з дня укладення договору та його нотаріального посвідчення покупець сплачує на користь органу приватизації неустойку в розмірі 5 відсотків ціни продажу об'єкта. У разі несплати коштів згідно з договором купівлі-продажу протягом наступних 30 днів договір підлягає розірванню.
Згідно ч.2 ст. 24 ЗУ «Про приватизацію державного та комунального майна» ЗУ «Про приватизацію державного та комунального майна» за несплату коштів за об'єкт приватизації згідно з договором купівлі-продажу протягом ЗО днів з дня укладення договору купівлі- продажу нараховується неустойка.
Згідно п. 6.4. Договору у разі порушення строку сплати ціни продажу за Договором, Покупець зобов'язаний сплатити пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожний день прострочення, включаючи день проведення оплати. Пеня нараховується з тридцять першого дня від дати нотаріального посвідчення Договору.
Відповідно до п. 6.3 Договору несплата коштів, у тому числі неустойки та штрафних санкцій, за об'єкт продажу протягом 60 днів з дати укладення Договору є підставою для його розірвання.
Позивачем нараховано Відповідачу неустойку у розмірі 560400,45 грн., а також пеню у розмірі 68054,45 грн.
Оцінка суду.
Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
При укладенні Договору сторонами погоджено усі істотні умови, зокрема щодо ціни, і Відповідачем (Покупцем) взято на себе низку зобов'язань. Так, згідно з п. 2.1 Договору покупець зобов'язаний заплатити 11208009,00 грн за придбаний об'єкт продажу протягом 30 календарних днів з дати підписання цього Договору.
При цьому згідно з п. 2.1.2 Договору сума, що підлягає до сплати відповідно до пункту 2.1 цього Договору, зменшується на суму гарантійного внеску, сплаченого Покупцем у розмірі 615312,00 грн.
Проте всупереч зазначеним умовам укладеного договору відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав. Так, протягом 30 календарних днів з дати підписання договору, тобто до 11.07.2021 року, відповідач ціну продажу за об'єкт продажу не заплатив.
Матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем, факт несплати ціни продажу за об'єкт продажу. Дана обставина свідчить про порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Ніколоінвест» умов договору купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна способом продажу на аукціоні № 3395 від 11.06.2021.
Відносини, які виникли між сторонами, регулюються спеціальним нормативно-правовим актом, зокрема, Законом України «Про приватизацію державного і комунального майна».
Відповідно до п. 6.2 Договору у разі несплати коштів за об'єкт приватизації протягом 30 днів з дати укладення договору та його нотаріального посвідчення, покупець сплачує на користь органу приватизації неустойку у розмірі 5 відсотків ціни продажу об'єкта продажу.
Аналогічне положення містить ч. 2 ст. 24 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» (далі - Закон), згідно з якою за несплату коштів за об'єкт приватизації згідно з договором купівлі-продажу протягом 30 днів з дня укладення договору купівлі-продажу нараховується неустойка, та ч. 4 ст. 29 даного Закону, згідно з якою у разі несплати коштів за об'єкт приватизації згідно з договором купівлі-продажу протягом 30 днів з дня укладення договору та його нотаріального посвідчення (у разі якщо нотаріальне посвідчення договору передбачено законодавством) покупець сплачує на користь органу приватизації неустойку в розмірі 5 відсотків ціни продажу об'єкта. У разі несплати коштів згідно з договором купівлі-продажу протягом наступних 30 днів договір підлягає розірванню.
Таким чином, існують правові підстави для нарахування Відповідачу неустойки у розмірі (11208009,00 грн. * 0,05)= 560400,45 грн.
Відповідно до п. 6.3 Договору несплата коштів, у тому числі неустойки та штрафних санкцій, за об'єкт продажу протягом 60 днів з дати укладення Договору є підставою для його розірвання.
Згідно з ч.3 ст. 26 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» однією з виключних умов для розірвання договору купівлі-продажу об'єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством, є несплата протягом 60 днів коштів за об'єкт приватизації з дня укладення договору купівлі-продажу відповідно до його умов.
Відповідач кошти за об'єкт приватизації протягом 60 днів з дня укладення Договору тобто до 10.08.2020 не заплатив, що є підставою для розірвання Договору.
Належних та допустимих доказів, що підтверджують неспроможність відповідача сплатити грошові кошти за викуп згідно умов договору, останнім суду не подано.
Згідно з пунктом 5.1 Договору продавець зобов'язаний контролювати виконання умов цього Договору.
Відповідно до ч. 1 , 2 ст. 27 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», контроль за виконанням договорів купівлі-продажу, укладеного з переможцем аукціону, та викупу об'єктів приватизації здійснює орган приватизації. Порядок здійснення контролю за виконанням зобов'язань, визначених у договорі купівлі-продажу, затверджує Фонд державного майна України.
Відповідно до Положення про управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 02.12.2016 року № 1125, Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (надалі - управління) є виконавчим органом Львівської міської ради відповідно до ухвали міської ради від 26.05.2016 № 505 «Про затвердження структури виконавчих органів Львівської міської ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів», утвореним відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Основними завданнями управління є виконання функції органу управління майном комунальної власності територіальної громади м. Львова; передача в оренду, відчуження (приватизація) майна комунальної власності територіальної громади м. Львова; подання на розгляд міської ради пропозицій щодо порядку та умов відчуження комунального майна, проектів місцевих програм приватизації та переліки об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації, організація виконання цих програм.
Пунктом 11.3. Договору передбачено, що на вимогу однієї із Сторін Договір може бути розірвано або визнано недійсним, у тому числі за рішенням суду, у разі невиконання іншою стороною зобов'язань у визначені строки, передбачені цим Договором.
Отже, на час укладення договору купівлі-продажу відповідачу були відомими негативні наслідки невиконання ним договірних зобов'язань, у тому числі щодо можливості розірвання Договору.
Проте, відповідач, розуміючи можливість настання негативних наслідків, допустив порушення договірних зобов'язань.
Тобто, відповідачем не дотримано вимог статті 629 Цивільного кодексу України, згідно з якою Договір є обов'язковим до виконання.
Як уже встановлено, відповідачем не виконано умов продажу об'єкту і зобов'язань покупця, визначених умовами Договору.
Оскільки, згідно з нормою ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог актів цивільного законодавства, тому, факт повного невиконання відповідачем договірних зобов'язань у строки, встановлені договором є безумовною підставою для розірвання Договору, яка передбачена нормами Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна».
При цьому, важливо, що у відповідача відсутніми були правові підстави для невиконання умов договору, так як:
-умовами п. 4.1 договору встановлено обов'язковість виконання договірних зобов'язань;
-договір недійсним (повністю чи частково) не визнавався;
-нормою ст. 629 ЦК України встановлено обов'язковість виконання Договору;
-відповідач не повідомляв позивача про існування певних перешкод для виконання умов договору та не звертався з пропозиціями щодо внесення змін чи доповнень до договору для забезпечення виконання договірних зобов'язань.
З огляду на викладене, вимога про розірвання договору купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна способом продажу на аукціоні № 3298 від 20.03.2020 є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.
Відповідно до п. 6.4 Договору у разі порушення строку сплати ціни продажу за Договором, Покупець зобов'язаний сплатити пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожний день прострочення, включаючи день проведеної оплати. Пеня нараховується з тридцять першого дня від дати нотаріального посвідчення Договору.
Оскільки Відповідач прострочив сплату ціни продажу за Договором та докази такої сплати відсутні на момент звернення з даним позовом до суду, існують підстави для нарахування та стягнення пені.
Оскільки, як зазначено вище, відповідно до п. 2.1.2 Договору сума, що підлягала сплаті за придбаний об'єкт продажу зменшується на суму гарантійного внеску, сплаченого Покупцем у розмірі 615312,00 грн, несплачена сума складає 10592697,00 грн.
З урахуванням викладеного, перевіривши доданий позивачем до позовної заяви розрахунок пені, згідно з яким розмір пені становить 68054,45 грн, господарський суд вважає його вірним, та таким, що підлягає до задоволення.
У зв'язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами не спростовані відповідачем.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
На думку суду надані позивачем докази, про які суд вказував вище, є вірогідними. Відповідач не подав доказів на спростування вірогідності доказів наданих позивачем та не подав доказів, які б суд міг визнати більш вірогідними ніж ті, що наявні у матеріалах справи.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Судові витрати.
Відповідно до статті 129 судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, приймаючи до уваги вищезазначене, з огляду на положення ст.129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 7, 13, 14, 73, 74, 76-80, 91, 123, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1. Позов задоволити повністю.
2. Розірвати договір №3395 від 11.06.2021р. купівлі-продажу нежитлового приміщення шляхом викупу, під індексами 19-1, 19-2, 19-3, 19-4, 19-5, 19-6, 19-7, загальною площею 95,5 кв.м, яке розташоване у будинку під літ. «А-4» за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між Управлінням комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл.Галицька, 15, ЄДРПОУ 25558625) та ТзОВ «НІКОЛОІНВЕСТ» (09812, Київська обл., Тетіївський р-н, село Кашперівка(з), вул.Київська, буд. 91,ЄДРПОУ 4382166 ), посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу, Петелькою І.В, зареєстрований в реєстрі за №459
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “НІКОЛОІНВЕСТ” (09812, Київська область, Теріївський район, с.Кашперівка (з), вул.Київська, буд.91, ідентифікаційний код 43821662) на користь Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15; код ЄДРПОУ 25558625) 560400,45 грн неустойки, 68054,45 грн пені та 11696,81 грн судових витрат.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення підписаний 20.01.2022.
Суддя Кітаєва С.Б.