79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
12.01.2022 справа № 914/3107/21
м.Львів
за позовом: Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця»
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Бізнес-Центр»
про стягнення 2994,00 грн. штрафу
Суддя Кітаєва С.Б.
За участі секретаря Зарицької О.Р.
Представники сторін:
від позивача: Кінцак С.Б. - представник
від відповідача: не з'явився.
Суть спору. Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Бізнес-Центр» про стягнення 2994,00 грн. штрафу.
Ухвалою суду від 23.10.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті на 17.11.2021.
Ухвалою суду від 17.11.2021 відкладено розгляд справи на 15.12.2021.
15 грудня 2021 року судове засідання не відбулося, у зв'язку з аварійним відключенням постачання електричної енергії у будівлі Господарського суду Львівської області. Ухвалою суду від 16.12.2021 призначено судове засідання на 22.12.2021.
22.12.2021 за вх.№30986/21 в системі документообігу суду зареєстровано подане позивачем клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю повноважного представника в іншому судовому процесі та наміром подати додаткові документи.
Ухвалою суду від 22.12.2021 розгляд справи відкладено на 12.01.2022.
04.01.2022 поступило клопотання у якому позивач зазначає, що на момент звернення з позовною заявою відповідно до відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань юридичною адресою відповідача була адреса: м.Львів, пр.Червоної Калини, буд.123, кв.54 .
Однак, станом на даний час Відповідачем до Реєстру внесені зміни в частині місцезнаходження і юридичною адресою Відповідача згідно відомостей є адреса: 04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 3.
Позивач зазначає, що даний позов пов'язаний зі спором, що виник з діяльності регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (м.Львів, вул..Гоголя,1), а відповідно до ч.3 ст.29 ГПК України позови у спорах, що виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, можуть пред'являтися за місцем їх знаходження.
Окрім того, на думку позивача. Спір виник з договору, в частині його неналежного виконання відповідачем на території міста Львова , а відповідно до ч.5 ст.29 ГПК України позови у спорах, що виникають з договорів в яких визначено місцем виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтись за місцем виконання цих договорів.
В судовому засіданні 12.01.2022 представник позивача зазначив, що справа не відноситься до виключної підсудності іншого суду, з огляду на ч.ч.3,5 ст.29 ГПК України, а тому просить суд розглянути справу та позовні вимоги задоволити повністю.
Відповідач в судове засідання 12.01.2022 явки представника не забезпечив.
Суд зазначає, що направлена на офіційну юридичну адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул.Шолуденка, 3, м.Київ, 04116, поштова кореспонденція суду: ухвала про відкриття провадження у справі від 23.10.2021 №7901414206800 повернута установою зв'язку з відміткою «неправильне зазначення (відсутня) адреса» та ухвала суду від 17.11.2021 за №7901414255291 повернута з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Суд скерував запит в АТ «Укрпошта» про причини невручення ухвал суду про відкриття провадження від 23.10.2021 та ухвали від 17.11.2021 про виклик у судове засідання .
Згідно з обліковими даними Укрпошти, рекомендований лист №7901414255291 адресованого ТзОВ Торговий дім «Бізнес-Центр»: вул..Шолуденка, буд.3 м.Київ, надійшов до відділення поштового зв'язку 04116-26.11.2021 Через відсутність адресата за вказаною адресою рекомендований лист №7901414255291 був повернутий адресату.
Рекомендований лист №7901414206800 адресованого ТзОВ Торговий дім "Бізнес-Центр" вул. Шолуденка, буд. 3, м.Київ, надійшов до відділення поштового зв'язку 04116 29.10.2021р. Через відсутність адресата за вказаною адресою рекомендований лист №7901414206800 був повернутий адресату.
Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
Відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» на підставі поданих юридичною особою документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.
Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою для забезпечення комунікації та зв'язку із нею зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.
При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Крім того, ч. 7 ст. 120 ГПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на таку особу - учасника процесу.
Як звернув увагу Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 19.02.2020р. у справі №910/16409/15: «свідоме неотримання судової кореспонденції, яка направлялася за офіційною юридичною адресою, є порушенням норм процесуального права та може бути розцінено судом як дії, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчити про зловживання процесуальними правами учасника справи, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що, сторона була обізнана про розгляд справи в суді, повідомлялася про дату, час та місце судових засідань за вказаною адресою, однак не скористався правом участі у судових засіданнях, тому відсутні підстави вважати, що судом під час розгляду справи було порушено норми процесуального права щодо повідомлення останнього про час та місце судового розгляду».
Згідно зі ст. 11 ГПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону).
Відповідно до приписів п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, і які регулюють відносини між ними.
Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою «Вручити особисто», рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка» приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11 та 17 Правил надання послуг поштового зв'язку).
Рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об'єкта поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім'ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу (пункт 99 Правил надання послуг поштового зв'язку).
Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
Системний аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19).
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
За таких обставин можна дійти висновку, що повернення ухвали суду про відкриття провадження у справі відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю юридичною адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомити суду про зміну свого місцезнаходження.
При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Частинами 1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 910/6964/18.
Відповідно до ст.248 Господарського процесуального кодексу України - суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відтак, в суду відсутні підстави для подальшого відкладення розгляду справи поза межами строку, встановленого для вирішення спору у спрощеному позовному провадженні.
У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.
Водночас, суд враховує, що серед принципів господарського судочинства є, зокрема, верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи судом.
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").
Отже, з'ясувавши обставини справи та дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд вважає за необхідне вирішити спір по суті у даному судовому засіданні. У судовому засіданні 12.01.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція позивача.
У позовній заяві позивач вказує про неналежне виконання ТзОВ «Торговий дім «Бізнес-Центр» (Відповідач у справі) своїх договірних зобов'язань щодо поставки товару -олії рафінованої у загальній кількості 500 л. на загальну суму 14970,00 грн. Так, заявник відповідно до п. 7.2. Договору просить стягнути з відповідача 20 відсотків штрафу від вартості непоставленого товару, що дорівнює 2994,00 грн.
Позиція відповідача.
Відповідач - ТзОВ «Торговий дім «Бізнес-Центр» відзив на позов не подав, проти позову не заперечив, інших доказів, що мають значення для правильного вирішення справи до суду не надав.
Обставини справи.
27 лютого 2020 року за результатами проведення відкритих торгів в електронній системі публічних закупівель Prozorro між акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» (Покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Бізнес-Центр» (Постачальник) укладено Договір №Л/НХ-2098/НЮ (надалі Договір). За умовами цього Договору, Постачальник зобов'язується у 2020 році поставити Покупцеві товар, зазначений в Специфікації № 1 (Додаток № 1 до даного договору), а Покупець - прийняти і оплатити такий товар (п. 1.1. Договору).
Згідно з пунктом 1.2. Договору, найменування (номенклатура, асортимент) товару: Олія рафінована Код ДК 021:2015 - 15420000-8 (рафіновані олії та жири).
Пунктом 3.1. Договору передбачено, що ціна товару визначається даним договором і приймається сторонами в національній валюті України - гривні. Постачання здійснюється за цінами, передбаченими у Специфікації № 1 (Додаток № 1). Ціна за одиницю товару визначається у Специфікації № 1 (Додаток № 1).
Постачальник здійснює поставку товару на умовах DAP за правилами «ІНКОТЕРМС-2010», за реквізитами, зазначеними в заявці Покупця (реквізити виробничий підрозділ «Головний матеріально-технічний склад» регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця») (п. 5.1. Договору).
Відповідно до п.5.2 Договору, поставка товару проводиться протягом не більше 15 днів на підставі наданої письмової рознарядки/заявки Покупця, яка вважається дозволом на поставку та підтвердженням готовності Покупця до приймання продукції, але не пізніше 31.12.2020.
Відповідно до п.5.3. договору, відправлення заявки покупцем (структурний підрозділ «Служба організації та проведення закупівель» регіональної філії «Львівська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця», здійснюється з електронної адреси покупця (nh-mtz@railway.lviv.ua) на електронну адресу Постачальника (tdbiznescentr@gmail.com).
На виконання умов договору, Позивач надіслав на електронну адресу Відповідача заявки:
- №НХ Льв-1/6406 від 01.10.2020 згідно договору №Л/НХ-2098/НЮ від 27.02.2020 на поставку товару визначеного Специфікацією №1 (Додатку №1 до Договору) у кількості 150 л (олія рафінованої), на суму 4491,00 грн. Останній день поставки товару згідно п.5.2 Договору - 16.10.2020.
- №НХ Льв-1/6406 від 01.10.2020 згідно договору №Л/НХ-2098/НЮ від 27.02.2020 на поставку товару визначеного Специфікацією №1 (Додатку №1 до Договору) у кількості 100 л (олія рафінованої), на суму 2994,00 грн. Останній день поставки товару згідно п.5.2 Договору - 16.10.2020.
- №НХ Льв-1/6615 від 08.10.2020 згідно договору №Л/НХ-2098/НЮ від 27.02.2020 на поставку товару визначеного Специфікацією №1 (Додатку №1 до Договору) у кількості 100 л (олія рафінованої), на суму 2994,00 грн. Останній день поставки товару згідно п.5.2 Договору - 23.10.2020.
- №НХ Льв-1/6587 від 07.10.2020 згідно договору №№Л/НХ-2098/НЮ від 27.02.2020 на поставку товару визначеного Специфікацією №1 (Додатку №1 до Договору) у кількості 150 л (олія рафінованої), на суму 4491,00 грн. Останній день поставки товару згідно п.5.2 Договору - 22.10.2020.
Згідно з п.7.2. договору, за прострочення поставки товару постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі 20% від вартості непоставленого товару.
У зв'язку із непоставкою товару на суму 14970,00 грн, позивач просить стягнути з відповідача 2994,00 грн штрафу, нарахованого відповідно до умов договору.
Позиція суду
Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі Договору в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України. Згідно зі статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (стаття 712 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом між Позивачем як Покупцем та Відповідачем як Постачальником укладено договір №Л/НХ-2098/НЮ від 27.02.2020. За умовами цього Договору, Постачальник зобов'язується у 2020 році поставити Покупцеві товар, зазначений в Специфікації № 1 (Додаток № 1 до даного договору), а Покупець - прийняти і оплатити такий товар (п. 1.1. Договору).
Відповідно до п.5.2 Договору, поставка товару проводиться протягом не більше 15 днів на підставі наданої письмової рознарядки/заявки Покупця, яка вважається дозволом на поставку та підтвердженням готовності Покупця до приймання продукції, але не пізніше 31.12.2020.
Відповідно до п.5.3. договору, відправлення заявки покупцем (структурний підрозділ «Служба організації та проведення закупівель» регіональної філії «Львівська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця», здійснюється з електронної адреси покупця (nh-mtz@railway.lviv.ua) на електронну адресу Постачальника ( tdbiznescentr@gmail.com ).
Факт надсилання Відповідачу заявок на поставку товару на загальну суму 14970,00 грн, підтверджується матеріалами справи. Зокрема як вбачається із скріншотів електронної пошти, відповідно до умов договору, заявки №НХ Льв-1/6406 від 01.10.2020, №НХ Льв-1/6615 від 08.10.2020, №НХ Льв-1/6587 від 07.10.2020 згідно договору №Л/НХ-2098/НЮ від 27.02.2020 було надіслано 02.10.2020, 03.10.2020 та 07.10.2020 відповідно, з електронної адреси покупця (nh-mtz@railway.lviv.ua) на електронну адресу постачальника ( tdbiznescentr@gmail.com ).
Відповідно до частини першої статті 96 Господарського процесуального кодексу України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Частиною третьою статті 96 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (ч.5 ст.96 ГПК України).
Суд надав оцінку електронному доказу (паперовій копії) скріншотів електронної пошти, поданих Позивачем у підтвердження надіслання заявок №НХ Льв-1/6406 від 01.10.2020, №НХ Льв-1/6615 від 08.10.2020, №НХ Льв-1/6587 від 07.10.2020 згідно договору №Л/НХ-2098/НЮ від 27.02.2020 та дійшов висновку, що такі докази не викликають сумнівів і є більш вірогідними, адже Відповідачем не надано жодних доказів на спростування вказаних обставин.
Відтак, згідно з умовами Договору, товар за заявками №НХ Льв-1/6406 від 01.10.2020 повинен був бути поставленим до 16.10.2020, товар за заявкою №НХ Льв-1/6615 від 08.10.2020 повинен був бути поставленим до 23.10.2020, а товар за заявкою №НХ Льв-1/6587 від 07.10.2020 повинен був бути поставленим до 22.10.2020. Відповідач у зазначені строки відповідної поставки Товару не здійснив, доказів протилежного у матеріалах справи не має, інших письмових пояснень що мали б істотне значення для справи до справи не долучено.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
У відповідності до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з пунктом 7.2. Договору, за прострочення термінів поставки товару постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі 20% від вартості непоставленого товару.
Таким чином, здійснивши перерахунок розміру штрафу, суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення сума у загальному розмірі 2994,00 грн штрафу є обґрунтованою, а тому вимоги позивача підлягають до повного задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Судові витрати
Пунктом 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, з відповідача підлягає до стягнення 2270,00 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 7, 13, 14, 73, 74, 76-80, 91, 123, 129, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Бізнес-Центр» (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, буд.3; ідентифікаційний код 43272454) на користь акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, місто Київ, вулиця Тверська, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» (79007, Україна, місто Львів, вулиця Гоголя, будинок 1; ідентифікаційний код 40081195) 2994,00 грн штрафу та 2270,00 грн судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення підписано 17.01.2022.
Суддя Кітаєва С.Б.