79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
11.01.2022 р. Cправа № 914/2252/20 (914/2523/21)
Господарський суд Львівської області у складі судді Морозюка А.Я.,
за участю секретаря Кучинської О.Д.
розглянувши у судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк", м. Київ
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "КОКСОХІМРЕМОНТ", м. Кривий Ріг Дніпропетровська область
відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "АПС ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖИ", м. Львів
про: визнання недійсним договору безвідсоткової поворотної фінансової позики №АПС-0301 від 16.08.2018 р.
у межах справи № 914/2252/20
за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-впроваджувальне підприємство "МАК", м. Запоріжжя
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "АПС ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖИ" (79040, м. Львів, вул. Городоцька, буд. 367а, ідентифікаційний код 40371795)
Представники:
від позивача: Авраміч В.О. - адвокат
від відповідача-1: не з'явився
від відповідача-2: Бухаленков С.С. - адвокат
Історія розгляду справи.
Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" звернулося до Господарського суду Львівської області, у межах справи № 914/2252/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "АПС ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖИ", з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОКСОХІМРЕМОНТ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "АПС ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖИ" про визнання недійсним договору безвідсоткової поворотної фінансової позики №АПС-0301 від 16.08.2018 р., укладеного між ТзОВ "АПС ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖИ" та ТзОВ "КОКСОХІМРЕМОНТ".
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, при розподілі позовної заяви визначено єдиний унікальний номер судової справи 914/2252/20 (914/2523/21), головуючим суддею визначено суддю Морозюка А.Я., в провадженні якого перебуває справа №914/2252/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "АПС ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖИ".
Ухвалою суду від 25.08.2021 р. позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження в межах справи № 914/2252/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "АПС ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖИ", та відкрито провадження у справі; підготовче засідання призначено на 21.09.2021 р.; встановлено сторонам строк на подання відзиву, відповіді на відзив, заперечення.
15.09.2021 р. від відповідача-1 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від 10.09.2021 р. (з додатками), в якому відповідач-1 проти позову заперечує та просить у його задоволенні відмовити.
15.09.2021 р. від відповідача-2 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (з додатками), в якому відповідач-2 просить у задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі.
20.09.2021 р. від позивача на електронну адресу суду надійшла відповідь на відзиви ТзОВ "КОКСОХІМРЕМОНТ" та ТзОВ "АПС ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖИ".
Ухвалою суду від 21.09.2021 р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів. Підготовче засідання відкладено на 26.10.2021 р.
В судовому засіданні 26.10.2021 р. суд на місці ухвалив із занесенням в протокол судового засідання, не брати до уваги надані ТзОВ "АПС ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖИ" докази із клопотанням від 19.10.2021 р., оскільки відповідно до ч. 9 ст. 80 ГПК України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
Ухвалою суду від 26.10.2021 р. підготовче засідання відкладено на 23.11.2021 р.
22.11.2021 р. на електронну адресу суду від відповідача-2 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи від 19.11.2021 р., в якому відповідач-2 просить долучити розгорнуту таблицю щодо руху коштів, які були отримані за договором безвідсоткової поворотної фінансової позики №АПС-0301 від 16.08.2018 р.
Ухвалою суду від 23.11.2021 р., врахувавши клопотання позивача про оголошення перерви, для надання позивачу можливості подати свою позицію з приводу доданих відповідачем-2 доказів, підготовче засідання відкладено на 21.12.2021 р.
17.12.2021 р. позивач надіслав на адресу суду заперечення на клопотання відповідача-2 (ТзОВ "АПС ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖИ") від 19.11.2021 р. про долучення до матеріалів справи.
В підготовчому засіданні 21.12.2021 р. суд продовжив відповідачу-2 процесуальний строк для подання доказів із клопотанням ТзОВ "АПС ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖИ" від 19.11.2021 р., та прийняв вказані докази, про що виніс ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання.
Ухвалою суду від 21.12.2021 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 11.01.2022 р.
Судове засідання 11.01.2022 р., за клопотанням позивача(ПАТ АБ "Укргазбанк") та відповідача-2(ТзОВ "АПС ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖИ") проведено в режимі відеоконференції, участь в якому позивачу забезпечувалась Північним апеляційним господарським судом, а відповідач-2 здійснював участь поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв'язку "EаsyCon".
В судовому засіданні 11.01.2022 р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи.
Представник відповідача-2 проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві, просив у його задоволенні відмовити.
Відповідач-1 явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив.
Суд заслухавши думку представників позивача та відповідача-2, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, врахувавши що сторонам у справі були створені всі необхідні можливості для подання доказів та пояснень на підтвердження своїх вимог та заперечень, взявши до уваги встановлені Господарським процесуальним кодексом України строки розгляду справи, дійшов висновку про прийняття рішення у справі.
Позиція позивача:
Позовна заява обґрунтована тим, що договір безвідсоткової поворотної фінансової позики №АПС-0301 від 16.08.2018 р., укладений ТзОВ «АПС ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖИ» (відповідач-2) із заінтересованою особою в розумінні ст. 1 КУзПБ та пов'язаною юридичною особою, якою виступає ТзОВ «КОКСОХІМРЕМОНТ»(відповідач-1), і на підставі якого позикодавець (відповідач-1) зобов'язався надати позичальнику (відповідачу-2) поворотну фінансову допомогу в сумі 40 000 000,00 грн., не відповідає вимогам закону, оскільки не був спрямований на настання реальних наслідків, а здійснений виключно з метою ухилення від виконання зобов'язань перед банком(позивачем), зменшення платоспроможності боржника, включення до реєстру кредиторів штучно створених вимог на підставі договору. Вказує на те, що між АБ «Укргазбанк» та ТзОВ «Альтернативні Енергоресурси», ТзОВ «АПС ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖИ» укладено генеральний кредитний договір №1/16/к від 07.10.2016 р. (з подальшими змінами та доповненнями), згідно з пунктом 5.2.8 якого позичальники взяли на себе, крім інших, зобов'язання не отримувати та не надавити кредитів їх різновидів без попередньої письмової згоди банку, і такої згоди на укладання договору безвідсоткової поворотної фінансової позики №АПС-0301 від 16.08.2018 р. банк не надавав. Окрім того станом на дату спірного договору відповідач-2 знав про наявну в нього заборгованість перед АБ «Укргазбанк», яка існувала за генеральним кредитним договором №1/16/к від 07.10.2016 р. у розмірі 2 388 316,85 євро (що еквівалентно 145 142 511,00 грн.). Зауважив, що підстави, які можуть слугувати для визнання оспорюваного правочину недійсним, містяться не лише у ст. 215 ЦК України, як загальній нормі недійсності правочину але й у положеннях ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, де закріплені підстави недійсності правочинів.
У відповіді на відзиви ТзОВ "КОКСОХІМРЕМОНТ" та ТзОВ "АПС ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖИ" позивач зазначив, що введення в дію 21.10.2019 р. Кодексу України з процедур банкрутства, зокрема його ст. 42, самостійно або разом з іншими нормами не містить обмежень щодо поширення дії цієї норми на правочини, вчинені боржником до введення в дію КУзПБ, оскільки обчислення встановленого статтею 42 трирічного строку для заперечення спеціальних підстав правочину, вчиненого боржником, пов'язується з фактом відкриття провадження у справі про банкрутство незалежно від правил (норм) що були чинними на дату відкриття цього провадження. Окрім того позовні вимоги ґрунтуються як на спеціальних підставах для визнання оспорюваного правочину недійсним так і на загальних, що є належним способом захисту. Також позивач вказав на те, що відповідачі мали б надати до суду докази, які б підтверджували їх членство в Групі Конкорд, а також надати докази направлення повідомлення АТ "Укргазбанк" про укладення спірного правочину, проте такі докази не надані.
Відтак позивач просить визнати недійсним договір безвідсоткової поворотної фінансової позики №АПС-0301 від 16.08.2018 р., укладений між ТзОВ «АПС ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖИ» (відповідачем-2) та ТзОВ «КОКСОХІМРЕМОНТ»(відповідачем-1).
Позиція відповідача-1:
Відповідач-1 з позовом не погоджується, просить у його задоволенні відмовити. У відзиві на позовну заяву від 10.09.2021 р. зауважив, що приписи ст. 42 КУзПБ у частині підстав для визнання недійсними правочинів боржника не підлягають застосуванню до правочинів, що були вчинені боржником до дати введення в дію КУзПБ, тобто до 21.10.2019 р. До правовідносин, що склалися до 21.10.2019 р. підлягають застосуванню приписи ст. 20 Закону про банкрутство, згідно правової позиції Верховного суду, викладеної у постанові від 02.06.2021 р. у справі №904/7905/16. Також відповідач-1 зазначив, що укладання договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової позики №АПС-0301 від 16.08.2018 р. не є порушенням умов Генерального кредитного договору №1/16/к від 07.10.2016 р. та не є фіктивним договором, як вважає позивач, а грошові кошти отримані в позику були направлені на погашення заборгованості перед банком(позивачем), а також на виплату заробітної плати та податків.
Позиція відповідача-2:
Відповідач-2 заперечуючи проти позовних вимог у відзиві на позовну заяву зазначив, що 16.08.2018 р. між членами Групи Конкорд - ТзОВ "АПС ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖИ" та ТзОВ "КОКСОХІМРЕМОНТ" було укладено договір про надання безвідсоткової поворотної фінансової позики №АПС-0301 та додаткову угоду №1 від 20.06.2019 р. За рахунок отриманих коштів у розмірі 19 601 216,00 грн. відповідачем-1 здійснювалось погашення кредитних зобов'язань перед АБ "Укргазбанк", проводилась виплата заробітної плати та податків, закуповувалась сировина для здійснення основної діяльності. Тому договір №АПС-0301 не є фіктивним, як стверджує позивач, та укладений з дотриманням умов Генерального кредитного договору №1/16/к від 07.10.2016 р.
Приймаючи рішення у даній справі, суд встановив наступні обставини та виходив з наступних мотивів.
Згідно зі статтею 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За змістом ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ГПК України).
Застосування конкретного способу захисту прав та законних інтересів залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.
Частиною 1 ст. 14 ГПК України визначено принцип диспозитивності у господарському судочинстві, суть якого полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
ПАТ АБ «Укргазбанк» звернулось до суду з позовом до відповідачів - ТзОВ "КОКСОХІМРЕМОНТ" та ТзОВ "АПС ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖИ" про визнання недійсним договору безвідсоткової поворотної фінансової позики №АПС-0301 від 16.08.2018 р., укладеного між ТзОВ "АПС ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖИ", як позичальником, та ТзОВ "КОКСОХІМРЕМОНТ", як позикодавцем.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 21.09.2020 р. стосовно відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "АПС ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖИ" відкрито провадження у справі №914/2252/20 про банкрутство, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, введено процедуру розпорядження майном, призначено розпорядника майна.
21.09.2020 р. на офіційному веб-порталі судової влади України оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "АПС ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖИ" за №65245.
Ухвалою суду від 19.10.2021 р., винесеною за результатами попереднього засідання суду згідно із ч. 2 ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства, визначено розмір та перелік визнаних судом вимог кредиторів, на загальну суму 320 615 827 грн. 68 коп. (в т.ч. 46 244 грн. 00 коп. судового збору), що підлягають внесенню розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "АПС ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖИ" (серед яких і вимоги ПАТ АБ «Укргазбанк» (в т.ч. як забезпеченого кредитора).
На даний час у справі №914/2252/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "АПС ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖИ" триває процедура розпорядження майном.
Так, з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство боржник (в даному випадку ТзОВ "АПС ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖИ" - відповідач-2 у даній справі позовного провадження) перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (аналогічний за змістом правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 918/420/16).
Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі Закон про банкрутство).
21.10.2019 року введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства ч. 1 ст. 2 якого визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законами України.
Частиною 1 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Згідно із ч.2 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Таким чином, з огляду на положення Кодексу України з процедур банкрутства розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.
У контексті приписів ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, кредитор наділений правом звернутись до суду із заявою про визнання недійсними правочинів боржника в межах справи про банкрутство.
Слід звернути увагу, що забезпечені кредитори набувають статусу учасника провадження у справі про банкрутство з моменту порушення такого провадження (відповідає правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 904/6950/17, від 13.06.2018 у справі № 914/355/17, від 22.10.2019 у справі №910/11946/18, від 16.07.2020 року у справі №910/4475/19).
Предметом позову у даній справі є заявлені в межах справи про банкрутство позовні вимоги ПАТ АБ «Укргазбанк» про визнання недійсним укладеного між ТзОВ "АПС ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖИ" та ТзОВ "КОКСОХІМРЕМОНТ" договору безвідсоткової поворотної фінансової позики №АПС-0301 від 16.08.2018 р., з підстав ст. 42 КУзПБ, та ст. 203, ст. 215, 234 ЦК України.
Згідно з ст. 42 КУзПБ правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.
Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування.
У разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути до складу ліквідаційної маси майно, яке він отримав від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладеної у постанові від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16, приписи ст. 42 КУзПБ у частині підстав визнання недійсними правочинів боржника не підлягають застосуванню до правочинів, що були вчинені боржником до дати введення в дію КУзПБ, тобто 21.10.2019 р. До правовідносин, що склалися до 21.10.2019, підлягають застосуванню приписи ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон про банкрутство).
Так, відповідно до вказаної правової позиції визнання правочину недійсним, згідно з яким відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Тобто підстава недійсності правочину (оспорюваності чи нікчемності) має існувати в момент вчинення правочину, тоді як підстави визнання правочинів боржника недійсними, що містяться в статті 42КУзПБ, не є повністю тотожними (ідентичними) з підставами, що містилися в статті 20 Закону про банкрутство, чинного до 21.10.2019 р.
Тому приписи ст. 42 КУзПБ у частині підстав для визнання недійсними правочинів боржника не підлягають застосуванню до правочинів, що були вчинені боржником до дати введення в дію КУзПБ , тобто до 21.10.2019 р. До правовідносин, що склалися до 21.10.2019 р., - підлягають застосуванню приписи ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
За змістом ч. 1 ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав:
боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;
боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку;
боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;
боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;
боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна;
боржник прийняв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.
Договір безвідсоткової поворотної фінансової позики №АПС-0301 було укладено 16.08.2018 р., тобто до введення 29.10.2019 р. в дію КУзПБ, відтак на спірні правовідносини даної справи позовного провадження поширюється дія положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а не положення ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, на яку посилається позивач. Таким чином у розглядуваній справі необхідно застосовувати річний строк, передбачений положеннями ст. 20 Закону щодо визначення підстав, за якими оспорюваний правочин може визнаватися недійсним, оскільки саме ця норма права існувала на час укладення та виконання оспорюванного правочину (договору).
Верховний Суд у постанові від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16 звернув увагу, що відповідний строк не є за своєю природою позовною давністю, оскільки виходячи зі змісту ст. 256 ЦК України перебіг позовної давності за своєю суттю є строком захисту права, спрямованим у майбутнє, наслідки спливу якого є тягарем, який покладається на особу як результат недбалості у захисті свого права. Тож позовна давність підлягає паралельному застосуванню із строком зазначеним у статті 20 Закону про банкрутство, ст. 42 КУзПБ, адже строк встановлений у наведених статтях, обраховується у зворотному напрямку від дати відкриття провадження у справі про банкрутство та жодних меж для заявлення відповідної вимоги після відкриття такого провадження Закон про банкрутство та КУзПБ не визначають (п. 86).
Провадження у справі №914/2252/20 про банкрутство відповідача-2 - ТзОВ "АПС ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖИ" відкрито 21.09.2020 р., а як вже вище зазначено оспорюваний позивачем - АТ АБ «Укргазбанк» договір безвідсоткової поворотної фінансової позики №АПС-0301, укладений боржником 16.08.2018 р. ( більш ніж за два роки до відкриття провадження у справі №914/2252/20 про банкрутство), тобто поза межами «підозрілого періоду» (одного року, що передував відкриттю провадження у справі №914/2252/20 про банкрутство) визначеного статтею 20 Закону про банкрутство, відтак відсутні підстави для визнання договору безвідсоткової поворотної фінансової позики №АПС-0301 від 16.08.2018 р. недійсним в порядку ст. 20 Закону про банкрутство.
Водночас, за змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді.
Згідно правових висновків Верховного Суду (п. 138 постанови від 02.06.2021 у справі №904/7905/16) укладення договору боржника поза межами «підозрілого періоду» (одного року, що передував порушенню справи про банкрутство), визначеного статтею 20 Закону про банкрутство, та відсутність підстав для застосування статті 42 КУзПБ з огляду на непоширення її дії на правовідносини, що склалися до вступу в дію КУзПБ, не виключає можливості звернення зацікавлених осіб (арбітражного керуючого або кредитора) з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами ЦК України, ГК України чи інших законів.
Позивач обґрунтовуючи позовну заяву про визнання недійсним договору безвідсоткової поворотної фінансової позики №АПС-0301 від 16.08.2018 р. вказав, що договір укладено із заінтересованою особою та здійснений виключно з метою ухилення від виконання зобов'язань перед банком, зменшення платоспроможності боржника, включення до реєстру кредиторів штучно створених вимог на підставі договору, та що оспорюваний договір не відповідає критеріям розумності та добросовісності, та не був направлений на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним, що суперечить вимогам ч. 5 ст. 203 ЦК України, яка містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину та є підставою для визнання цього договору недійсними згідно з положеннями статей 215, 234 ЦК України.
Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України. Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені ст. 215 ЦК України.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Згідно з ч. 5 ст. 203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частинами 1-3,5 та 6 ст. 203 ЦК України встановлено: Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1); Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2); Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3); Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5); Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 6).
Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину необхідно встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення.
За умовами оспорюваного договору безвідсоткової поворотної фінансової позики №АПС-0301 від 16.08.2018 р., (п. 1.1) ТзОВ "КОКСОХІМРЕМОНТ" (позикодавець/відповідач-1) надає ТзОВ "АПС ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖИ" (позичальнику/відповідачу-2) кошти у вигляді поворотної фінансової позики, а позичальник зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених цим договором; (п.1.3) поворотна фінансова позика має бути повернена в повному обсязі та не є доходом позичальника; (п. 2.1, п. 2.2) поворотна фінансова позика надається в національній валюті України в розмірі 40 000 000,00 грн., та на безоплатній основі; (п. 2.5) поворотна фінансова позика використовується для потреб позичальника відповідно до статутних цілей його діяльності; (п. 3.2) повернення грошових коштів може відбуватися частинами на протязі всього часу дії договору; (п. 8.1) договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2019 р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, що випливають з умов договору.
Додатковою угодою №1 від 20.06.2019 р. сторони, серед іншого, домовились викласти п. 3.2 договору безвідсоткової поворотної фінансової позики №АПС-0301 від 16.08.2018 р. в наступній редакції « 3.2. поворотна фінансова позика повертається протягом 30 днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги»; продовжити дію договору та викласти п. 8.1 в наступній редакції «п. 8.1. цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 30.11.2020 р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань що випливають з умов даного договору».
Договір та додаткову угоду підписано з боку позикодавця директором товариства, з боку позичальника генеральним та фінансовим директорами, та скріплено печатками товариств.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
В матеріалах справи наявні ряд Виписок по особових рахунках ТзОВ "АПС ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖИ" за період з 2018-2019 роки, сформованих ПАТ АКБ «Конкорд» та ПАТ АБ «Укргазбанк» засобами Системи дистанційного обслуговування, із записами про рух коштів по рахунку, в тому числі про надходження грошових коштів за договором безвідсоткової поворотної фінансової позики №АПС-0301 від 16.08.2018 р. на суму 19 601 216,00 грн. Також із згаданих Виписок та розгорнутої таблиці щодо руху грошових коштів по рахунку ТзОВ "АПС ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖИ" прослідковується, що отримана позика здебільшого була направлена на виплату заробітної плати, податків та погашення заборгованості перед АБ «Укргазбанк».
Згідно з п. 30.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі, тобто з моменту зарахування переказу грошове зобов'язання вважається виконаним.
Слід зазначити, що у справі №914/2252/20 про банкрутство ТзОВ "АПС ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖИ" було розглянуто заяву ТзОВ "КОКСОХІМРЕМОНТ" про визнання кредиторських вимог в розмірі 34 660 733,46 грн., в обґрунтування якої кредитор покликався, в тому числі на укладений 16.08.2018 р. з ТзОВ "АПС ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖИ" договір безвідсоткової поворотної фінансової позики №АПС-0301 та ряд додаткових угод до нього, за яким боржнику надавалась позика, яка станом на дату подання вимоги становила 19 601 216,00 грн. Вказані вимоги в цій частині визнані обґрунтованими, що відображено в ухвалі суду від 17.12.2020 р. у справі №914/2252/20, винесеній за результатами розгляду заяви ТзОВ "КОКСОХІМРЕМОНТ", якою грошові вимоги кредитора визнано в розмірі 34 644 466 грн. 17 коп. Ухвала суду від 17.12.2020 р. у справі №914/2252/20 оскаржувалась ПАТ АБ «Укргазбанк» до судів апеляційної та касаційної інстанції, та залишена без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 07.04.2021 р. та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.08.2021 р. у справі №914/2252/20.
Отже, враховуючи наведене та положення ст. 1047 ЦК України, а також наявні в матеріалах справи докази, оспорюваний договір містить всі істотні умови, які притаманні договору позики. Підписання договору обома сторонами свідчить про волевиявлення сторін на його укладення та про досягнення згоди щодо всіх умов договору, викладених за його змістом. Операції з грошовими коштами, які надавались позичальнику у вигляді поворотної фінансової позики та в подальшому були ним, спрямовані на погашення заробітної плати, податків, а також погашення заборгованості перед позивачем, спростовують доводи, що укладання договору не було спрямовано на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише «про людське око», знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, які встановлені законом для цього виду правочину (висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).
Основними ознаками фіктивного правочину є введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.
Отже, для визнання зобов'язання таким, що вчинено фіктивно, закон вимагає наявність наступних умов: вина осіб, що проявляється у формі умислу, який спрямований на вчинення фіктивного договору; такий умисел повинен виникнути у сторін до моменту укладення договору; метою укладення такого договору є відсутність правових наслідків, обумовлених договором. Відсутність хоча б однієї з цих умов не дає підстав стверджувати, що зобов'язання вчинялось фіктивно. У фіктивних правовідносинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.07.2019 по справі №912/2185/16).
Як підтверджується матеріалами справи, договір безвідсоткової поворотної фінансової позики №АПС-0301 від 16.08.2018 р. є фактично виконаним зі сторони позикодавця ТзОВ "КОКСОХІМРЕМОНТ". Позика є безвідсотковою. Договір укладено та позику надано за два роки до відкриття провадження у справі про банкрутство ТзОВ "АПС ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖИ", яке ініційовано іншим кредитором - ТзОВ "Науково-впроваджувальне підприємство "МАК". Відсутність в договорі мети надання позики та відсутність інформації про використання грошових коштів боржником не свідчить про фіктивність договору, оскільки мета надання позики не є істотною (обов'язковою) умовою договору позики, а обставини використання суми позики є вольовою дією однієї сторони. Відтак з наведеного слідує, що спірний договір не відповідає критеріям фіктивного правочину.
Щодо тверджень позивача про те, що укладаючи 16.08.2018 р. договір безвідсоткової поворотної фінансової позики №АПС-0301 відповідач-2 - ТзОВ «АПС ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖИ» порушив п. 5.2.8 Генерального кредитного договору №1/16/к від 07.10.2016 р., укладеного між АБ «Укргазбанк» та ТзОВ «Альтернативні Енергоресурси», ТзОВ «АПС ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖИ» (згідно з яким позичальники взяли на себе, крім інших, зобов'язання не отримувати та не надавити кредитів їх різновидів без попередньої письмової згоди банку), і такої згоди на укладання спірного договору банк не надавав, то такі спростовуються доданим до відзивів відповідачів договором про внесення змін та доповнень №4 від 27.03.2017 р., згідно умов якого сторони домовились викласти пункти, в т.ч. 5.2.8.1 Генерального кредитного договору №1/16/к від 07.10.2016 р. у новій редакції наступного змісту: «п. 5.2.8.1 Позичальник зобов'язується не отримувати та не надавати кредитів, їх різновидів (фінансових позик, гарантій, надання порук, здійснення авалювання векселів, фінансового лізингу, розміщення облігацій, відкриття акредитивів) без попередньої письмової згоди банку (не враховуючи фінансові позики між позичальниками). Отримання фінансових позик від членів Групи Конкорд можливе без попередньої письмової згоди банку. Позичальник зобов'язаний письмово повідомити банк про отримання фінансової позики від будь-якого члена Групи Конкорд не пізніше 5-го банківського дня з дня укладання відповідного правочину із зазначенням суттєвих умов отримання фінансової позики».
При цьому слід звернути увагу, що ТзОВ "КОКСОХІМРЕМОНТ" є поручителем позичальників (ТзОВ «Альтернативні Енергоресурси» та ТзОВ «АПС ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖИ») за Генеральним кредитним договором №1/16/к від 07.10.2016 р. (п. 2.1 цього договору), а грошові кошти, які надавались за договором безвідсоткової поворотної фінансової позики №АПС-0301 від 16.08.2018 р. були спрямовані в тому числі на погашення ТзОВ «АПС ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖИ» заборгованості, яка виникла перед ПАТ АБ «Укргазбанк» за Генеральним кредитним договором №1/16/к від 07.10.2016 р.
Окрім цього слід зазначити, що кошти отримані відповідачем-2 за договором безвідсоткової поворотної фінансової позики №АПС-0301 від 16.08.2018 р. в розмірі 19 601 216,00 грн. позикодавцю не поверталися, а грошові вимоги до боржника ТзОВ «АПС ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖИ» (відповідача-2 у даній справі позовного провадження) в т.ч. на вказану суму заявлено вже в межах справи про його банкрутство.
З наведеного суд дійшов висновку, що матеріалами справи не доведено, що вказане зобов'язання призвело до неплатоспроможності ТзОВ «АПС ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖИ» або призвело до неможливості повного чи часткового виконання зобов'язання перед іншими кредиторами, а також що укладення оспорюваного договору зумовлено умислом обох сторін такого договору задля створення штучної кредиторської заборгованості та конкурсних голосів в процедурі банкрутства ТзОВ «АПС ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖИ».
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч. 1 ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим.
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ( п. 58 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України").
Відповідно до ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В силу приписів ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на все вище наведеного, суд не встановив порушень норм законодавства, якими обґрунтовано позовні вимоги, та не вважає доведеними обставини зловживання правом чи порушення загальних засад цивільного законодавства при укладенні оспорюваного договору безвідсоткової поворотної фінансової позики №АПС-0301 від 16.08.2018 р., у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Сплачена сума судового збору 2 270,00 грн., відповідно до ст. 123,ст.129 ГПК України покладається на позивача.
Докази про сплату учасниками справи інших судових витрат чи докази судових витрат, які сторона має сплатити у зв'язку з розглядом даної справи, суду не надано, і такі в матеріалах справи відсутні.
Виходячи із усього вищенаведеного, керуючись ст.ст. 13,74,76-79,86,123,129,236-241 ГПК України, ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства, суд -
1. В позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://lv.arbitr.gov.ua /sud5015/.
Повне рішення складено 20.01.2022 р.
Суддя Морозюк А.Я.