79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
10.01.2022 справа № 914/2553/21
Суддя Господарського суду Львівської області Гоменюк З.П., за участю секретаря судового засідання Зусько І.С., розглянувши матеріали
за позовом фізичної особи-підприємця Хомляка Василя Мар'яновича, м. Львів
до відповідача фізичної особи-підприємця Борисової Ірини Петрівни, м. Львів
про стягнення 98780,00 грн
за участю представників сторін: не з'явилися
ПРОЦЕС.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Хомляка Василя Мар'яновича до Фізичної особи-підприємця Борисової Ірини Петрівни про стягнення 98 780,00 грн.
Ухвалою суду від 27.08.2021 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу 10-денний строк з дня вручення ухвали на виправлення допущених недоліків шляхом надання суду відомостей про наявність укладеного в усній чи письмовій формі договору про надання послуг, чи інших доказів, на підставі яких позивач виконав роботи із експлуатаційних витрат під час експонування зображення на замовлення відповідачки; доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та посилання на які містяться в позовній заяві (вжиття заходів досудового врегулювання спору між сторонами, зокрема, надсилання фізичній особі-підприємцю Борисовій Ірині Петрівні претензій із вимогою погасити наявну заборгованість, із доказами надсилання таких претензій).
В межах наданого судом строку від позивача надійшло клопотання (вх. № 22804/21 від 29.09.2021), до якого, зокрема, долучені запитувані судом докази/
Ухвалою суду від 01.10.2021 відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.11.2021.
Ухвалою від 07.10.2021 суд виправив описку, допущену в ухвалі Господарського суду Львівської області від 01.10.2021 у справі № 914/2553/21, виклавши пункт 2 резолютивної частини ухвали в наступній редакції: «Підготовче засідання у справі призначити на 03.11.2021 о 16:15 год».
Ухвалою від 03.11.2021, занесеною до протоколу судового засідання від 03.11.2021, суд відклав підготовче засідання на 29.11.2021.
Ухвалою від 29.11.2021, занесеною до протоколу судового засідання від 29.11.2021, суд постановив продовжити строк підготовчого провадження та відклав підготовче засідання на 13.12.2021.
03.12.2021 через канцелярію господарського суду від позивача надійшла заява (вх. № 29157/21), у якій позивач зазначає, що ним у прохальній частині позовної заяви було допущено описку та неправильно вказано суму, яка просить стягнути з відповідача. Просить пункт 2 прохальної частини позовної заяви читати так: « 2. Ухвалити рішення, згідно з яким стягнути з відповідача на користь позивача - 98 780,00 грн (дев'яносто вісім тисяч сімсот вісімдесят гривень 00 копійок)».
Ухвалою від 13.12.2021, занесеною до протоколу судового засідання від 13.12.2021, суд прийняв до розгляду вищенаведену заяву позивача, постановив закрити підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 10.01.2021.
Відповідно до положень частин 1, 2 статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
У прийнятих у справі № 914/2553/21 ухвалах суд зазначав, що явка уповноважених представників є необов'язковою. Сторонами подані усі докази, на які вони посилаються, як на підтвердженням своїх обставин, з огляду на що неявка у судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними у справі матеріалами.
У судовому засіданні 10.01.2022 суд з'ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та безпосередньо дослідив докази. Проаналізувавши зібрані у справі докази та у зв'язку із відсутністю підстав для відкладення розгляду справи суд вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.
В судовому засіданні 10.01.2022 після повернення з нарадчої кімнати суд повідомив про підписання вступної та резолютивної частини рішення.
ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН.
Аргументи позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що протягом січня-квітня 2020 року позивач виконав роботи (надав послуги) ФОП Борисовій Ірині Петрівні з експлуатаційних витрат під час експонування зображення. На підтвердження цього факту сторонами складено та підписані відповідні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) всього на загальну суму 98 780,00 грн. Відповідач виконані роботи (надані послуги) не оплатив, внаслідок чого виникла заборгованість перед фізичною особою=підприємцем Хомляком Василем Мар'яновичем.
На підставі викладеного, позивач просить суд стягнути з ФОП Борисової Ірини Петрівни суму заборгованості за надані послуги у розмірі 98 780,00 грн.
Аргументи відповідача.
Відповідач станом на дату ухвалення рішення у справі відзиву на позов не подав, хоча про розгляд справи № 914/2553/21 був проінформований належним чином.
Усі процесуальні документи, ухвалені судом у цій справі, надсилалися на юридичну адресу відповідача, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 79026, місто Львів, вулиця Рубчака, будинок, 25, квартира 65.
Станом на 10.01.2022 до господарського суду повернулася поштова кореспонденція, скерована на адресу відповідача, із відміткою відділення поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання».
Суд вважає, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, а відповідач мав достатньо часу для виконання вимог ухвал суду щодо встановленого строку на подання відзиву на позов, однак таким правом не скористався.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Між фізичною особо-підприємцем Хомляком Василем Мар'яновичем та фізичною особо-підприємцем Борисовою Іриною Петрівною було укладено усний договір про виконання робіт (надання послуг), за умовами якого позивач зобов'язувався надавати відповідачеві послуги з експлуатаційних витрат під час експонування зображення.
Позивач виконав свої зобов'язання перед відповідачем, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг):
- від 31.01.2020 № 05 на загальну суму 24 420,00 грн;
- від 29.02.2020 № 11 на загальну суму 29 755,00 грн;
- від 31.03.2020 № 18 на загальну суму 29 755,00 грн;
- від 30.04.2020 № 24 на загальну суму 14 850,00 грн.
Вказані Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписані та скріплені печатками сторін.
На підтвердження вжиття заходів досудового врегулювання спору позивач зазначає, що надсилав відповідачеві відповідні претензії з вимогою сплатити суму боргу.
Суд повідомляє, що позивачем не долучено до матеріалів справи копій таких претензій, проте як докази їх надіслання на адресу ФОП Борисової Ірини Петрівни позивач надає суду копії реєстрів рекомендованих листів від 27.11.2020 та від 09.04.2021, з яких вбачається скерування на адресу відповідача поштової кореспонденції.
Пунктом 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, визначено, що розрахунковим документом, що підтверджує факт надання послуг поштового зв'язку є документ встановленої відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форми і змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).
Згідно з п. 61 Правил, у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення.
Таким чином, належним доказом відправлення копії позовної заяви та доданих до неї документів є опис вкладення в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція, тощо), подані в оригіналі.
З огляду на наведене, суд доходить висновку про неналежність доказів надіслання позивачем ФОП Борисовій Ірині Петрівні претензій з вимогою про сплату заборгованості, оскільки копії таких претензій у матеріалах справи відсутні, а зі змісту реєстрів листів рекомендованих від 27.11.2020 та від 09.04.2021 неможливо встановити, якого саме характеру кореспонденція була надіслана відповідачеві.
Водночас, у матеріалах справи відсутні докази, які б вказували на здійснення відповідачем часткових оплат чи вчинення інших дій щодо виконання свого грошового зобов'язання. Відсутні й докази, які б спростовували твердження позивача, викладені у позовній заяві, та обставини, підтверджені підписаними сторонами актами здачі-прийняття робіт (надання послуг).
ПОЗИЦІЯ СУДУ.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.
За приписами частин 1, 2 статті 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України).
Як передбачено ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
За своєю правовою природою договір, укладений в усній формі між фізичною особо-підприємцем Хомляком Василем Мар'яновичем та фізичною особою-підприємцем Борисовою Іриною Петрівною є договором про надання послуг. На підставі вказаного договору між сторонами виникли взаємні господарські зобов'язання.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором ч. 1 ст. 901 ЦК України).
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).
Матеріалами справи підтверджується існування суми боргу у фізичної особи-підприємця Борисової Ірини Петрівни перед фізичною особою-підприємцем Хомляком Василем Мар'яновичем у розмірі 98 780,00 грн за надані позивачем послуги з експлуатаційних витрат під час експонування зображення. Зокрема, це вбачається із долучених до позовної заяви Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період з січня 2020 року по квітень 2020 року включно, що підписані та скріплені печатками сторін.
Існування такої заборгованості відповідачем не заперечується.
У ході розгляду справи № 914/2553/21 ФОП Борисова Ірина Петрівна жодних пояснень по суті спору не надала, клопотань чи заяв на адресу суду не скеровувала, та, відповідно, жодним чином не спростувала підставність доводів позивача.
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Беручи до уваги наведене, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.
Частина перша статті 4 ГПК України визначає, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Як встановлено ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Як передбачено п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.
За умовами ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги задоволено, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 4, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Борисової Ірини Петрівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь фізичної особи-підприємця Хомляка Василя Мар'яновича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) та 2270,00 грн судового збору.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
У судовому засіданні 10.01.2022 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено 19.01.2022.
Суддя Гоменюк З.П.