12.01.2022 Справа № 914/1310/21
Господарський суд Львівської області у складі судді Горецької З.В., за участю секретаря судового засідання Пришляк М.С., розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Бомонд” про відстрочку виконання рішення суду
у справі № 914/1310/21
за позовом керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області в інтересах держави в особі
позивача: Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Бомонд”, м. Львів,
предмет позову: стягнення пайової участі
за участю представників:
прокуратури: Панькевич Р.В.;
позивача: Нагорняк Р.І.;
відповідача: Качор С.Б.,
В провадженні Господарського суду Львівської області перебувала позовна заява керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області в інтересах держави в особі позивача Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Бомонд” про стягнення 2 380 154,82 грн, за результатами розгляду якої 06.09.2021 постановлено рішення про задоволення позовних вимог.
23.12.2021 на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 06.09.2021 року видано накази.
16.12.2021 від відповідача надійшла заява про відстрочку виконання рішення суду у справі № 914/1310/21 з доказами її надіслання учасникам справи.
У судове засідання 12.01.2021 сторони явку уповноважених представників забезпечили. Представник відповідача підтримав заяву про відстрочку виконання рішення суду, подав докази для долучення до матеріалів справи, надав усні пояснення стосовно долучених до заяви документів та, зокрема, зазначив, що відомості, відображені в актах звірки з контрагентами станом на 2020 та 2019 року, не змінилися та на даний час зобов'язання не погашені. Прокурор заперечив стосовно задоволення заяви про відстрочення рішення суду в даній справі.
Відповідач як заявник клопотання про відстрочення виконання рішення суду вказує, що будівництво багатоповерхівки, забудовником якого він є, здійснювалось за власні кошти без залучення жодних додаткових інвестиції. Однак цього було недостатньо щоб завершити будівництво та здати будинок в експлуатацію, тому товариство змушене було отримувати товари та послуги від третіх осіб в борг, що призвело до значних заборгованостей. Також на діяльність товариства вплинули карантинні обмеження, внаслідок яких товариство з 08 січня практично зупинило свою роботу.
Виконання рішення суду за єдиним платежем не тільки є неможливим без реалізації основних активів сторони, а й може призвести до арешту всього майна та коштів, що в свою чергу призведе до зупинки підприємства чи банкрутства, і неможливості виконати зобов'язання й перед третіми особами. Заявник стверджує, що вживає заходів щодо відновлення колишнього рівня підприємницької діяльності: освоює нові ринки збуту, намагається залучити додаткові інвестиції, намагається вчасно виконувати свої зобов'язання перед третіми особами, здійснювати часткове перепрофілювання підприємства на задоволення потреб споживачів - фізичних осіб, веде перемовини та претензійну роботу із особами для зменшення дебіторської заборгованості, кошти від отримання якої будуть спрямовані на виконання рішення суду.
Заявник зазначає, що ТОВ «Будівельна компанія «Бомонд» не ухиляється від виконання рішення суду і має намір виконувати його, при цьому робить все можливе для відновлення будівництва, а для цього необхідно відстрочити виконання рішення суду на один рік щоб вийти на повноцінне проведення будівництва, що дасть можливість реалізувати квартири і від отриманих коштів виконати рішення суду.
Враховуючи наведене, просить відстрочити виконання рішення господарського суду Львівської області від 06.09.2021 року у справі № 914/1310/21 до 06.09.2022 року.
Прокурор у судовому засіданні висловив усні пояснення стосовно вимог заяви та заперечив стосовно відстрочення виконання судового рішення.
Розглянувши заяву відповідача, заслухавши пояснення представників учасників справи, суд визнає заяву частково обґрунтованою, а вимоги доведеними у зв'язку таким.
Відповідно до ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Вказаною статтею передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Аналогічні положення містяться в статті 33 Закону України "Про виконавче провадження".
Конституційний Суд України у рішенні № 5-пр/2013 від 26.06.2013 вказав, що розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
За певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 18-рп/2012 від 13.12.2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 11-рп/2012 від 25.04.2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії"). Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, питання щодо надання розстрочки (відстрочки) виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, у кожному конкретному випадку.
Так, неможливість негайного виконання рішення суду у справі № 914/1310/21 відповідач обґрунтовує важким фінансовим становищем та особливістю сфери діяльності, здійсненням будівництва за власні кошти, негативними наслідками запровадження карантинних обмежень, наявністю заборгованості перед третіми особами, незначним залишком коштів на 02.11.2021. На підтвердження зазначених обставин подано акти звірки взаєморозрахунків відповідача із контрагентами за 2020, 2021 роки, відповідно до яких у відповідача обліковується заборгованість перед Приватним підприємством «Інстал-Плаза» станом на 24.11.2021 в сумі 263 524,00 грн., перед Товариством з обмеженою відповідальністю «МК Гарант» станом на 31.12.2020 в сумі 319 629,06 грн., в сумі 1 139 379,34 грн., перед Фізичною особою - підприємцем Шульга Д.М. станом на 31.12.2019 в сумі 241 700,00 грн, та на 31.12.2020 в сумі 200 000,00 грн. В судовому засіданні 12.01.2022 представник відповідача надав пояснення стосовно існування заборгованості за тими актами і на даний час.
Також подано акт інвентаризації розрахунків з покупцями, постачальниками та іншими дебіторами і кредиторами станом на 15.11.2021, відповідно до яких у товариства підтверджено дебіторську заборгованість в сумі 9 178 544,21 грн., а кредиторську - в сумі 91 638 623,05 грн.; оборотно-сальдову відомість по рахунку 31 за 2021, відповідно до якої на кінець періоду дебетове сальдо становить 447 677,80 грн., кредит - 98 091 377,20 грн.; баланс на 31.12.2020 та звіт про фінансові результати за 2020, відповідно до яких вбачається зростання поточних зобов'язань за звітний період (код рядка 1695) та зменшення чистого прибутку з 5 042,6 тис. грн. до 1 179,8 тис. грн. (код рядка 2350).
Відповідач долучає виписки із розрахункового рахунку ТОВ «Будівельна компанія «Бомонд» за період 2020 - 2021 роки та зазначає, що з них можна чітко зрозуміти, що залишок коштів у період з 2020 по 2021 рік не перевищував 6 тисяч гривень, а станом на 02.11.2021 року залишок коштів становить 1 479,59 грн.
Дослідивши дані виписки за період з 31.01.2020 року по 05.11.2021 року суд встановив, що протягом даного періоду заявник виплачував заробітну плату, сплачував податки та збори нараховані та утримані із зарплати, військовий збір, за послуги водопостачання, за електричну енергію, за телекомунікаційні послуги, земельний податок, комісію банку в основному за рахунок коштів, отриманих від ТОВ «Імперіал Град» то ТОВ «МС Імперіал Буд» на підставі договорів про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги. Кілька платежів, спрямованих на оплату ТОВ «Імперіал Град», ТОВ «МК Гарант» та ТОВ «МС Імперіал Буд», були здійснені на підставі договорів генерального підряду чи з метою повернення безвідсоткової поворотної фінансової допомоги.
Надання відстрочення (розстрочення) виконання судового рішення є процесуальною дією суду, яка регламентована статтею 331 Господарського процесуального кодексу України та вчиняється судом за встановлення обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим. Відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення. При відстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів до забезпечення позову (частини п'ята, шоста статті 331 ГПК України). Отже, законодавцем визначено чіткі критерії для застосування відстрочення виконання судового рішення, обмежено строк надання такого відстрочення виконання, передбачено можливість вжиття заходів забезпечення на період дії відстрочки та не передбачено можливості настання наслідків щодо порушення конституційного принципу обов'язковості виконання судового рішення (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 жовтня 2020 р. у справі 905/2912/15).
Враховуючи встановлену вище судом обставину діяльності відповідача з метою виконання зобов'язань перед контрагентами, відсутності тверджень та фактів про продаж активів з метою уникнення виконання зобов'язань, факту накладення арешту на майно відповідача, та відсутності доведеної значної вини відповідача у виникненні боргу, суд робить висновок про те, що великий розмір кредиторської заборгованості та тимчасова відсутність коштів є обставиною, яка істотно ускладнює чи може зробити неможливим виконання рішення у справі, оскільки примусове виконання рішення суду матиме наслідком продаж активів підприємства, неможливість здійснення господарської діяльності і неможливість повного виконання рішення суду. Тому суд вважає, що заяву про відстрочку виконання рішення суду доцільно задовольнити.
Суд, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення суду не може не враховувати балансу інтересів сторін як спору, так і господарських відносин. Відповідно до ч. 1 ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Стаття 44 Господарського кодексу України встановлює, що підприємництво здійснюється на основі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.
Водночас суд не залишає поза увагою ту обставину, що сума грошових коштів, що підлягає стягненню за рішенням суду є значною. Також суд враховує доводи відповідача стосовно того, що його кредиторська заборгованість в значну кількість разів перевищує дебіторську заборгованість, а також ту обставину, що об'єкт будівництва не зданий своєчасно в експлуатацію у зв'язку із нестабільним і несвоєчасним фінансуванням будівництва, яке проводилось за власні кошти.
Аналізуючи інші підстави заяви, суд зауважує, що твердження відповідача про те, що він освоює нові ринки збуту, намагається залучити додаткові інвестиції, намагається вчасно виконувати свої зобов'язання перед третіми особами, здійснювати часткове перепрофілювання підприємства на задоволення потреб споживачів - фізичних осіб, веде перемовини та претензійну роботу із особами для зменшення дебіторської заборгованості, кошти від отримання якої будуть спрямовані на виконання рішення суду, не підтверджені жодними доказами. Разом з тим, твердження заявника про те, що ТОВ «Будівельна компанія «Бомонд» не ухиляється від виконання рішення суду і має намір виконувати його на даній стадії контролю за виконанням судового рішення не викликає у суду сумнівів та не спростовано іншими учасниками справи. Усні заперечення прокурора відображають узагальнену позицію та не спрямовані на спростування конкретних підстав, зазначених відповідачем.
Враховуючи наведене, забезпечуючи дотримання балансу інтересів сторін при виконанні рішення в даній справі, суд вважає за доцільне задовольнити заяву про відстрочення рішення суду частково - до 06.07.2022, а не до 06.09.2022, як просить відповідач.
Керуючись ст. ст. 331, 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Львівської області
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Бомонд” про відстрочку виконання рішення суду у справі № 914/1310/21 задовольнити частково.
2. Відстрочити виконання рішення Господарського суду Львівської області від 06.09.2021 року у справі № 914/1310/21 до 06.07.2022 року.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена окремо від рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Горецька З.В.