17.01.2022 Справа№ 914/125/22
Суддя Мороз Н. В., розглянувши матеріали
позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Квадр Транспорт», м. Ужгород
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Сокіл Андрія Аятовича , м. Львів
про стягнення 10 375,00 грн
11.01.2022 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Квадр Транспорт» до Фізичної особи-підприємця Сокіл Андрія Аятовича про стягнення 10 375,00 грн збитків.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.01.2022, справу передано судді Мороз Н. В.
17.01.2022 суддею Мороз Н. В. заявлено самовідвід у даній справі з підстав наявності обставини перебування чоловіка судді у товариських стосунках із відповідачем - Фізичною особою-підприємцем Сокіл Андрієм Аятовичем .
Відповідно до п. 12 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, передбачено, що незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: «Ніхто не може бути суддею у власній справі». Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони у будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
Статтею 2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» визначаються завдання суду. Зокрема, вказаною статтею передбачено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією та Законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд створює такі умови, за яких кожному учаснику процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов'язків, визначених процесуальним законом.
За практикою Європейського суду з прав людини, визначення юридичного змісту оціночної категорії «безсторонній суд» зумовлює необхідність врахування суб'єктивного та об'єктивного критеріїв безсторонності.
Застосування статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини передбачає право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Це положення закріплює "право на суд", одним із елементів якого є наявність суду, що відповідає критеріям незалежності і безсторонності. Поняття "незалежний суд" охоплює два основні аспекти: незалежність від виконавчої влади і від сторін (справа Рінгайсена, А 13 параграф 95). Безсторонність (неупередженість) суду означає відсутність упередженості та необ'єктивності.
Згідно з вимогами ч.1ст.35 ГПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
ЄСПЛ зазначає у рішеннях у справах «Делкурт проти Бельгії», «Пєрсак проти Бельгії» і «Де Куббер проти Бельгії», що будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід.
Відповідно до пункту 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Відповідно до ч. 1 ст. 38 ГПК України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
Згідно з ч. 3 ст. 38 ГПК України, самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Порядок вирішення заявленого відводу та самовідводу регламентований ст. 39 ГПК України. Так, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
За наведених у заяві про самовідвід обставин, здійснення розгляду заяви у справі № 914/125/22 в даному складі суду слугуватиме зовнішньою ознакою, яка викликатиме сумнів у безсторонності судді. Тому з метою усунення обставин, що можуть викликати також і в учасників процесу сумнів у неупередженості судді, з метою виключення будь-яких обґрунтованих сумнів у його безсторонності, суд вважає, що визначений склад суду не може розглядати відповідну справу та вважає за необхідне задовольнити заяву судді Мороз Н. В. про самовідвід.
Наслідки відводу суду (судді) визначені ст. 40 ГПК України, а саме у разі задоволення заяви про відвід судді, який розглядає справу одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею, який визначається у порядку, встановленому статтею 32 цього Кодексу.
Керуючись ст. ст. 35, 37, 38, 39, 40, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву судді Мороз Наталії Валеріївни від 17.01.2022 про самовідвід у справі № 914/125/22 задовольнити.
2. Відвести суддю Мороз Наталію Валеріївну від розгляду справи № 914/125/22.
3. Справу № 914/125/22 передати для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суду відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Мороз Н.В.