79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
11.01.2022 Справа № 914/322/21
За заявою: Департаменту паливно-енергетичного комплексу, енергоефективності та житлово-комунального господарства Львівської обласної державної адміністрації, м. Львів
про відстрочення виконання додаткового рішення Господарського суду Львівської області від 15.06.2021
у справі № 914/322/21
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробничого підприємства “Теплокомуненерго”, м. Львів
до відповідача: Департаменту паливно-енергетичного комплексу, енергоефективності та житлово-комунального господарства Львівської обласної державної адміністрації, м. Львів
про стягнення 462 927, 81 грн.
Суддя Мороз Н. В.
При секретарі Пришляк М. С.
Представники:
Від заявника (боржника): Денис Н. В.
Від стягувача: Морочинський А.М.
Обставини справи:
29.12.2021 на розгляд Господарського суду Львівської області поступила заява Департаменту паливно-енергетичного комплексу, енергоефективності та житлово-комунального господарства Львівської обласної державної адміністрації від 29.12.2021 №30-615/0/2-21 про відстрочення виконання додаткового рішення Господарського суду Львівської області від 15.06.2021 у справі № 914/322/21.
Ухвалою суду від 30.12.2021 вказану заяву прийнято та призначено до розгляду в судовому засіданні на 11.01.2022.
В судове засідання представник заявника (боржника) з'явився, дав пояснення по суті заяви, просить суд відстрочити виконання додаткового рішення суду по справі № 914/322/21 про стягнення на користь позивача 41 213, 22 грн. - витрат па професійну правничу допомогу до 30.03.2022. Вказав, що арешт рахунків боржника (Департаменту паливно-енергетичного комплексу, енергоефективності та житлово-комунального господарства Львівської обласної державної адміністрації) заблокує діяльність останнього, що передбачена Законом України «Про місцеві державні адміністрації» та унеможливить належне виконання взятих зобов'язань. Зазначив, що Департамент паливно-енергетичного комплексу, енергоефективності та житлово-комунального господарства Львівської обласної державної адміністрації не ухиляється від виконання рішення суду, а лише просить відстрочити його виконання.
Представник стягувача в судове засідання з'явився. Усно заперечив щодо можливості відстрочення виконання рішення суду, зазначивши, що вказана заява зводиться винятково до неможливості виконання рішення суду з огляду на відсутність бюджетних асигнувань та коштів та рахунках боржника.
Розглянувши заяву Департаменту паливно-енергетичного комплексу, енергоефективності та житлово-комунального господарства Львівської обласної державної адміністрації про відстрочення виконання рішення та подані докази в їх сукупності, суд встановив:
Рішенням Господарського суду Львівської області від 01.06.2021 у справі № 914/322/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Теплокомуненерго" до відповідача Департаменту розвитку та експлуатації житлово-комунального господарства Львівської обласної державної адміністрації про стягнення 462 927,81грн. позов задоволено частково. Стягнуто з Департаменту розвитку та експлуатації житлово-комунального господарства Львівської обласної державної адміністрації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Теплокомуненерго" 382 569,83 грн - інфляційних втрат, 80 286,48 грн - 3 % річних та 6942,83 грн - судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням від 15.06.2021 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробничого підприємства “Теплокомуненерго” про ухвалення додаткового судового рішення щодо судових витрат - задоволено частково. Стягнуто з Департаменту розвитку та експлуатації житлово-комунального господарства Львівської обласної державної адміністрації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Теплокомуненерго" 41213,22 грн - витрат на професійну правничу допомогу. В решті вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовлено.
02.07.2021 на примусове виконання рішення Господарського суду Львівської області від 01.06.2021 у справі №914/322/21 видано наказ.
15.07.2021 на примусове виконання додаткового рішення Господарського суду Львівської області від 15.06.2021 у справі №914/322/21 видано наказ.
Ухвалою суду від 14.09.2021 у справі замінено сторону виконавчого провадження (боржника) - Департамент розвитку та експлуатації житлово-комунального господарства Львівської обласної державної адміністрації на його правонаступника - Департамент паливно-енергетичного комплексу, енергоефективності та житлово-комунального господарства Львівської обласної державної адміністрації.
Відповідно до вимог ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Конституційний Суд України у рішенні № 5-пр/2013 від 26.06.2013 вказав, що розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Згідно з ч. 4 ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".
У зв'язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Конвенції, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні цієї норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми, що визначена судом. Можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.
Безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
У постанові Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 905/2953/17 зазначено, що питання про відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін. Господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.
У постанові Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 910/3816/16 зазначено, що враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
У цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов'язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення. Тобто відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Статтею 76 ГПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру», а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Окрім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.
Скрутне фінансове становище заявника не є винятковою обставиною у розумінні приписів ст. 331 Господарського процесуального кодексу України та не є підставою для відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Окрім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чіжов проти України» зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у Параграфі 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Надаючи оцінку доводам Департаменту паливно-енергетичного комплексу, енергоефективності та житлово-комунального господарства Львівської обласної державної адміністрації щодо необхідності надання розстрочки виконання додаткового рішення Господарського суду Львівської області від 15.06.2021, суд зазначає, що подана заява не обгрунтована жодними доказами, а з її змісту не вбачається існування у боржника обставин, що ускладнюють виконання рішення.
Крім того, заявником не надано доказів того, що останній зможе виконати рішення суду протягом трьох місяців з січня по березень 2022 року зі сплатою заборгованості щомісячно визначеними частинами. Станом на день подання заяви про розстрочення виконання рішення суду, боржником не надано доказів сплати жодної частини на погашення, стягнутої рішенням суду у справі № 914/322/21, суми. Про таку сплату не заявлено також і позивачем.
Питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати як доводи позивача так і заперечення відповідача, а також дотримуватися розумно встановленого строку розстрочки.
З огляду на викладене, зважаючи на відсутність доказів на підтвердження виняткових обставин, беручи до уваги відсутність згоди стягувача на надання розстрочки, правові підстави для задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду відсутні.
Таким чином, заява Департаменту паливно-енергетичного комплексу, енергоефективності та житлово-комунального господарства Львівської обласної державної адміністрації від 29.12.2021 №30-615/0/2-21 про відстрочення виконання додаткового рішення Господарського суду Львівської області від 15.06.2021 у справі № 914/322/21 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 74, 234, 331 ГПК України, суд,-
В задоволенні заяви Департаменту паливно-енергетичного комплексу, енергоефективності та житлово-комунального господарства Львівської обласної державної адміністрації від 29.12.2021 №30-615/0/2-21 про відстрочення виконання додаткового рішення Господарського суду Львівської області від 15.06.2021 у справі № 914/322/21 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Суддя Мороз Н.В.