ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
24.01.2022Справа № 911/3183/21
Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу
за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаїв
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Військсервіс-Волонтер”
про стягнення 17 009,60 грн,
До Господарського суду Київської області 29.10.2021 надійшла позовна заява Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаїв до Товариства з обмеженою відповідальністю “Військсервіс-Волонтер” про стягнення 17 009,60 грн, з яких 16 484,69 грн - основний борг, 448,91 грн - пеня, 76,00 грн - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язання за договором про надання послуг з водопостачання (КЕКВ 2272), спожитих в процесі надання послуг з харчування № 384 від 22.02.2021.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.11.2021 № 911/3183/21 вказана позовна заява була передана за підсудністю Господарського суду міста Києва.
18.11.2021 матеріали зазначеного позову надійшли до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
21.12.2021 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позов.
28.12.2021 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій просив про стягнення з відповідача штрафних санкцій згідно з перерахунком у розмірі 887,61 грн.
Так, у відповіді на відзив позивачем фактично зменшено розмір заявлених позовних вимог до 887,61 грн, оскільки основний борг більше не заявлено, а натомість заявлено до стягнення 457,68 грн пені, 347,93 грн інфляційних та 82,00 грн 3% річних.
За приписами ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
У разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі.
Отже, викладена позивачем у відповіді на відзив вимога розцінюється судом як заява про зменшення розміру позовних вимог та приймається судом до розгляду. Отже, надалі суд розглядає спір в межах стягнення 457,68 грн пені, 347,93 грн інфляційних та 82,00 грн 3% річних.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Ухвала про відкриття провадження у справі № 911/3183/21 була надіслана на адреси сторін рекомендованим листом та отримана ними, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
22.02.2021 між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Миколаїв (Сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Військсервіс-Волонтер” (Сторона 2) укладено договір про надання послуг з водопостачання (КЕКВ 2272), спожитих в процесі надання послуг з харчування № 384 (надалі також - договір), відповідно до умов якого Сторона 2, згідно з показниками лічильників, виходячи з вартості встановленого стороною 1 тарифу, оплачує Стороні 1 надані послуги водопостачання, спожиті Стороною 2 у приміщеннях кожної військової частини, в яких Сторона 2 надає послуги з харчування військовослужбовців, на підставі Договору на закупівлю послуги з організації харчування № 286/2/21/2 від 05.01.2021 року в/ч НОМЕР_1 , А2920 та Договору №286\2\21\5 від 10.02.2021 року (А 1080, А3476, А1890, А1836 с. М-Погорілове, А1836 Полігон, А 3767 с. Галицинове), укладеного з Міністерством оборони України (надалі Договір з харчування).
Згідно з п. 1.2 договору, номера та показники лічильників на день підписання даного Договору фіксуються (перелік об'єктів на які здійснюється водопостачання, номера та показники лічильників визначені у додатку №1 до даного Договору, що є його невід'ємною частиною).
Згідно з п. 3.1 договору, облік поставленої Стороні 2 води, здійснюється згідно засобів обліку води. У разі відсутності засобів обліку води обсяги спожитої води визначаються Стороною 1 шляхом розрахунку. У разі пошкодження або виходу з ладу засобу обліку розрахунок здійснюється по середньому споживанню за минулі два місяці.
За приписами пункті 3.4-3.6 договору, на підставі показів засобів обліку та/або розрахунків води оформлюються такі документи: рахунок-фактура; акт виконаних робіт; акт показників лічильників (по кожній військовій частині окремо), акт звірки розрахунків.
Щомісячно, в останній календарний день місяця, Сторона 1 та Сторона 2 на підставі лімітів споживання води, які визначаються згідно із діючим законодавством і тарифами, що встановлені уповноваженим органом чи відповідними підприємствами та згідно з показниками (засобів обліку або розрахунку) складають і підписують акт виконаних робіт в двох примірниках.
Сторона 2 протягом п'яти днів з дати одержання акта виконаних робіт зобов'язується повернути Стороні 1 один примірник оригіналу акта виконаних робіт, підписаний уповноваженим представником Сторони 2 та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта виконаних робіт.
У випадку неповернення Стороною 2 підписаного оригіналу акту виконаних робіт, або ненадання письмової обґрунтованої відмови від його підписання протягом п'яти днів з моменту отримання акту виконаних робіт, такий акт вважається підписаним Стороною 2 без зауважень.
Щомісячно, в останній календарний день місяця, Сторона 2 надає, згідно з показниками (засобів обліку або розрахунку) підписаний акт показників лічильників в двох примірниках.
Відповідно до п. 3.8 договору Сторона 2 зобов'язана отримати у Сторони 1, акт виконаних робіт по даному Договору в останній календарний день кожного місяця та рахунок до 6 числа кожного місяця. Якщо дата отримання рахунків та актів виконаних робіт припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, визначений відповідно до законодавства, Сторона 2 зобов'язана отримати їх у найближчий робочий день, що слідує за вихідним чи святковим днем. Рахунки - фактури та акти виконаних робіт надаються Стороною 1 повноважному представнику Сторони 2, на підставі документів, що посвідчують.
Рахунки-фактури та акти виконаних робіт надаються Стороною 1 повноважному представнику Сторони 2 на підставі документів, що посвідчують повноваження особи (довіреність, витяг з наказу, тощо).
Доказом отримання документів, на підставі яких здійснюються оплата, є відмітка про вручення повноважному представнику Сторони 2, засвідчена підписом такої особи.
Оплата вартості послуг з водопостачання здійснюється Сторона 2 протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури та актів виконаних робіт, в розмірі 100% нарахованої місячної вартості споживання, на розрахункові рахунки Сторони 1, зазначені в цьому Договорі. Датою фактичної оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок Сторони 1. (п. 3.9 договору).
Як встановлено у п. 4.2.1 договору, за порушення термінів оплати послуг з водопостачання Сторона 2сплачує Стороні 1 пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення, за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, а також інфляційні втрати та 3% річних від простроченої суми.
Цей Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2021 року, а в частині розрахунків - до повного їх завершення. (п. 9.1.1 договору)
Перелік об'єктів, на які здійснюється водопостачання, номери та показники лічильників визначено сторонами у додатку № 1 до договору.
На виконання умов договору позивач направив відповідачу рахунок № 283 від 02.08.2021 на суму 9012,76 грн, акт № 235 від 31.07.2021 про надання послуг водопостачання у липні 2021 року на суму 9012,76 грн, а також рахунок № 334 від 31.08.2021 та акт № 334 від 31.08.2021 про надання послуг водопостачання у серпні 2021 року на суму 7471,93 грн.
Спір у даній справі виник у зв'язку з несвоєчасною оплатою відповідачем послуг водопостачання за договором, наданих липні-серпні 2021 року у сумі 16 484,69 грн. У зв'язку з цим, відповідно до відповіді на відзив, позивач просить стягнути з відповідача 457,68 грн пені, 347,93 грн інфляційних та 82,00 грн 3% річних.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору протягом липня-серпня 2021 року позивач надав послуги водовідведення загальною вартістю 16 484,69 грн, а саме, у липні на суму 9012,76 грн та у серпні на суму 7471,93 грн, що підтверджується актами № 235 від 31.07.2021, № 334 від 31.08.2021 та рахунками № 283 від 02.08.2021, № 334 від 31.08.2021, наданими позивачем відповідачу під розписку супровідними листами від 30.07.2021 № 3047 та від 31.08.2021 № 3364.
Відповідно до наявних у справі документів та пояснень сторін, відповідачем було сплачено позивачу вказану заборгованість за договором у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 40729 від 25.10.2021 на суму 9012,76 грн та № 41416 від 04.11.2021 на суму 7471,93 грн.
У зв'язку з порушенням термінів оплати послуг позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 82,00 грн, інфляційні у розмірі 347,93 грн за період прострочення з 17.08.2021 по 25.10.2021 та з 15.09.2021 по 04.11.2021.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України на підставі якої позивач звертається з такою вимогою, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. (п.п. 4.1, 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013).
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). (п.п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013)
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних та 3% річних, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані та підлягають задоволенню у заявленому позивачем обсязі.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 457,68 грн за період прострочення з 17.08.2021 по 25.10.2021 та з 15.09.2021 по 04.11.2021.
Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як встановлено у п. 4.2.1 договору, за порушення термінів оплати послуг з водопостачання Сторона 2сплачує Стороні 1 пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення, за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, а також інфляційні втрати та 3% річних від простроченої суми.
Перевіривши розрахунок пені, суд зазначає, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані та підлягають задоволенню у заявленому позивачем обсязі.
В контексті наведеного суд також зазначає, що періоди прострочення визначені позивачем, виходячи з дат отримання відповідачем під розписку актів та рахунків, визнаються правильними та такими, що відповідають п. 3.9 договору, а відповідачем спростовані не були.
При цьому, викладені у відзиві заперечення відповідача проти вказаних нарахувань (акти не підписані сторонами, у акті 235 від 31.07.2021 значиться період червень 2021 року) не спростовують факту надання послуг у визначеному розмірі та за визначений період, адже акти № 235 та 334 вважаться підписаними в силу п. 3.5.2 договору, а відповідні рахунки були надані відповідачу, який їх оплатив 25.10.2021 та 04.11.2021, чим підтвердив отримання послуг.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, зважаючи на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Військсервіс-Волонтер” (вул. Маршала Рибалка, 10/8, м. Київ, 04116, ідентифікаційний код 40887542) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаїв (просп. Миру, 62-А, м. Миколаїв, 54056, ідентифікаційний код 08029523) 457,68 грн пені, 347,93 грн інфляційних, 82,00 грн 3% річних та 2270,00 грн судового збору.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 24.01.2022
Суддя Т. Ю. Трофименко