ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
24.01.2022Справа № 910/18849/21
Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу
за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРСО ІНВЕСТ"
про стягнення 112 914,44 грн,
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРСО ІНВЕСТ" про стягнення 112 914,44 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 53-122-01-21-10672 від 23.04.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/18849/21, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
06.12.2021 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
15.12.2021 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Ухвала про відкриття провадження у справі № 910/18849/21 була надіслана на адреси сторін рекомендованим листом, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення уповноваженим представникам позивача та відповідача.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
23.04.2021 між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АРСО ІНВЕСТ" (постачальник) укладено договір поставки № 53-122-01-21-10672 (далі також - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність замовника певну продукцію, а замовник, в свою чергу, зобов'язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації №1 (додаток №1 до договору).
Згідно з п. 1.2 договору предметом поставки по даному договору є товар: 44920000-5 Вапно будівельне, який передбачений специфікацією № 1 до даного договору.
Відповідно до пунктів 2.1, 2.2, 2.3 договору (в редакції додаткової угоди № від 24.05.2021) ціна продукції, що поставляється за цим договором складає 2 521 300,00 грн, крім того ПДВ - 504 260,00 грн. Загальна сума договору (вартість продукції) становить 3 025 560,00 грн.
У п. 3.1 договору Сторонами погоджено, що строк (період) поставки продукції за договором - по 20.12.2021. Продукція поставляється Постачальником окремими партіями (поетапно), рівномірне регулярне відвантаження - не більше 2-х піввагонів разово (яри поставці з/д транспортом) або 4-х завантажених причепів на добу (при поставці автотранспортом), на умовах DDP, згідно Incoterms-2010. Поставка кожної окремої партії здійснюється протягом 30 календарних днів з дати отримання Постачальником письмової заявки від Замовника. Кількість та асортимент кожної окремої партії продукції, яка повинна бути поставлена, визначається заявкою.
Місце поставки товару та Вантажоодержувач:
- при поставці залізничним транспортом - залізнична станція Рафалівка Львівської залізниці код 355105, код вантажоодержувача 4646 - ВП «Рівненська АКТ» ДП «НАЕК «Енергоатом»;
- при поставці автомобільним транспортом - 34400, м. Вараш, Рівне, Рівненська обл., ВП «Рівненська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом».
У п. 6.1 договору сторони погодили, що оплата за поставлену продукцію здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати поставки, за умови реєстрації постачальником податкової накладної у ЄРПН.
Згідно з п. 8.3 договору датою поставки продукції є дата підписання видаткової накладної або накладної замовником. Ризик випадкового пошкодження або знищення продукції переходить до замовника з моменту поставки продукції.
Відповідно до п. 9.1 договору у випадку порушення строків поставки постачальник зобов'язаний сплатити замовнику пеню в розмірі 0,1% вартості непоставленої (недопоставленої) продукції за кожен день прострочення, при цьому, у випадку прострочення поставки (недопоставки) продукції понад тридцять діб, постачальник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.
Сплата вказаних штрафних санкцій не звільняє постачальника від виконання зобов'язань по договору.
Сторонами погоджено, що строк позовної давності за вимогами про стягнення штрафних санкцій передбачених пунктом 9.1. даного договору становить 2 роки (п. 9.2. договору).
Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками (для контрагентів які застосовують печатку). Строк дії даного договору - по 01.03.2022, а в частині виконання гарантійних зобов'язань постачальника, що передбачені даним договором - до спливу гарантійних строків (п. 12.1 договору).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач, невчасно виконав взяті на себе зобов'язання за видатковими накладними №№ 36, 40, 41, 42, 46, 47, 48, 49, 53, 56, 59, 60, 64, 67 та не поставив продукцію у визначені договором строки. У зв'язку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача 62 390,01 грн пені та 50 524,43 грн штрафу.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає таке.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму; до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Приписами статті 663 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як встановлено судом, на виконання умов договору 27.04.2021 позивачем було направлено відповідачу рекомендованим листом заявку № 1 за № 7667/041 від 27.04.2021 на поставку вапна будівельного в об'ємі 500,00 тонн. Зазначений лист вручено 05.05.2021, про що зазначено у повідомленні про вручення поштового відправлення.
Також, 30.04.2021 позивачем було направлено відповідачу рекомендованим листом заявку № 2 за № 7909/041 від 30.04.2021 на поставку вапна будівельного в об'ємі 500,00 тонн. Зазначений лист вручено 05.05.2021, про що зазначено у повідомленні про вручення поштового відправлення.
В межах договору постачальник поставив, а замовник прийняв товар, що підтверджується видатковими накладними, зокрема, № 36 від 06.06.2021 на суму 91 371,91 грн, № 40 від 10.06.2021 на суму 112 187,76 грн, № 41 від 11.06.2021 на суму 98 966,06 грн, № 42 від 16.06.2021 на суму 106 439,20 грн, 46 від 23.06.2021 на суму 106 983,80 грн, № 48 від 26.06.2021 на суму 113 276,96 грн, № 47, 49 від 27.06.2021 на суму 705 984,17 грн, № 53 від 01.07.2021 на суму 99 298,88 грн, № 56 від 03.07.2021 на суму 407 845,49 грн, № 59 від 06.07.2021 на суму 100 993,19 грн, № 60 від 11.07.2021 на суму 406 332,71 грн, № 64 від 12.07.2021, № 67 від 16.07.2021 на суму 110 493,46 грн.
Водночас, у п. 3.1 договору сторони погодили, що поставка кожної окремої партії здійснюється протягом 30 календарних днів з дати отримання Постачальником письмової заявки від Замовника.
Тобто, відповідно до вказаного положення договору зобов'язання з поставки товару відповідач мав виконати не пізніше 04.06.2021.
Натомість, відповідачем було поставлено товар з прострочкою за вказаними вище накладними, а саме:
- по ВН № 36 від 06.06.2021 на суму 91 371,91 грн. з простроченням у 1 день;
- по ВН № 40 від 10.06.2021 на суму 112 187,76 грн. з простроченням у 5 днів;
- по ВН № 41 від 11.06.2021 на суму 98 966,06 грн. з простроченням у 6 днів;
- по ВН № 42 від 16.06.2021 на суму 106 439,20 грн. з простроченням у 11 днів;
- по ВН № 46 від 23.06.2021 на суму 106 983,80 грн. з простроченням у 18 днів;
- по ВН № 48 від 26.06.2021 на суму 113 276,96 грн. з простроченням у 21 день;
- по ВН № 47, 49 від 27.06.2021 на суму 705 984,17 грн. з простроченням у 22 дні;
- по ВН № 53 від 01.07.2021 на суму 99 298,88 грн. з простроченням у 26 днів;
- по ВН № 56 від 03.07.2021 на суму 407 845,49 грн. з простроченням у 28 днів;
- по ВН № 59 від 06.07.2021 на суму 100 993,19 грн. з простроченням у 31 день;
- по ВН № 60 від 11.07.2021 на суму 406 332,71 грн. з простроченням у 36 днів;
- по ВН № 64 від 12.07.2021 на суму 103 958,24 грн. з простроченням у 37 днів;
- по ВН № 67 від 16.07.2021 на суму 110 493,46 грн. з простроченням у 41 день.
Посилаючись на порушення відповідачем договірних зобов'язань, на підставі п. 9.1 договору позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача за вказаними накладними пеню в загальному розмірі 62 390,01 грн, а також штраф у загальному розмірі 50 524,43 грн за прострочення поставки понад 30 днів на накладними №№ 59, 60, 64, 57.
Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.
Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
При цьому суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов'язань.
Частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Отже, виходячи з положень зазначеної норми матеріального права, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу, передбачених абзацом 3 частини 2 статті 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення, пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконаних робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір пені за кожний день прострочення виконання такого зобов'язання та за прострочення його виконання понад тридцять днів додатково вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу з вказаної вартості. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 903/545/17 від 11.05.2018.
Штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовуються за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій (п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013).
Відповідно до п. 9.1 договору у випадку порушення строків поставки постачальник зобов'язаний сплатити замовнику пеню в розмірі 0,1% вартості непоставленої (недопоставленої) продукції за кожен день прострочення, при цьому, у випадку прострочення поставки (недопоставки) продукції понад тридцять діб, постачальник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.
Перевіривши розрахунок пені та штрафу, суд зазначає, що вимоги в цій частині розраховані позивачем правильно, а тому визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню у заявленому позивачем обсязі.
При цьому, заперечення відповідача щодо терміну поставки, а саме, відлік строку виконання зобов'язання має розпочинатися з дати укладення додаткової угоди 24.05.2021, суд розглянув та відхилив, оскільки у п. 3.1 договору визначений строк поставки та вказаною додатковою не змінювався, а тому зобов'язання мають виконуватися саме у встановленому договором порядку.
Щодо заяви відповідача про зменшення розміру пені до 22 680,00 грн та штрафу до 25 225,00 грн, мотивованої виконанням відповідачем зобов'язань у повному обсязі, незначним строком прострочення, непомірно значним розміром санкцій, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Положенням ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов'язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України №6-100цс14 від 03.09.2014.
Статтею 546 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов'язань.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно з приписами частини 1 ст. 230 Господарського кодексу України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов'язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.
Враховуючи, що відповідачем в обґрунтування своїх вимог та заперечень не надано суду належних доказів щодо поважності причин неналежного виконання зобов'язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, а також не надано доказів намагання уникнути або мінімізувати випадки порушення строків поставки, суд не вважає цей випадок виключним та вбачає підстав для зменшення розміру штрафних санкцій.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За наведених обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АРСО ІНВЕСТ" (вул. Вознесенський узвіз, буд. 14, офіс 16/43, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код 42993937) на Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 24584661) в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" (м. Вараш, Рівненська обл., 34400, ідентифікаційний код 05425046) пеню у розмірі 62 390,01 грн, штраф у розмірі 50 524,43 грн та судовий збір у розмірі 2270,00 грн.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 24.01.2022
Суддя Т. Ю. Трофименко