ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.01.2022Справа №910/9157/21
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-Енерговат", Житомирська область, Брусилівський район, с. Водотиї
про ухвалення додаткового рішення
у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-Енерговат", Житомирська область, Брусилівський район, с. Водотиї
до Державного підприємства "Гарантований покупець", м. Київ
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Кабінет Міністрів України, м. Київ
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго", м. Київ
третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, м. Київ
про стягнення 1 022 140,17 грн, -
Суддя Морозов С.М.
За участю представників сторін:
від позивача: Пашинський М.М. (адвокат за ордером серія КВ №735425 від 30.03.2021);
від відповідача (заявника): Левченко Д.Ю. (адвокат за довіреністю №88-Д від 31.12.2021);
від третьої особи-1: не з'явились;
від третьої особи-2: не з'явились;
від третьої особи-3: не з'явились.
07.06.2021 року до Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Україна-Енерговат" (позивач) із позовною заявою про стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" (відповідач) суми пені в розмірі 277 748,50 грн, суми 3% річних в розмірі 140 599,05 грн та суми інфляційних втрат в розмірі 603 792,62 грн, у зв'язку із здійсненням відповідачем невчасного розрахунку за отриману від позивача електроенергію за Договором №832/01 від 18.10.2019 року.
06.08.2021 до суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої він просить стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 279 020,81 грн, 3% річних у розмірі 181 051,23 грн та інфляційній втрати у розмірі 716 763,36 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.11.2021 року (повне рішення складене 10.12.2021 року) позов задоволено частково та стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-Енерговат" суму 3% річних в розмірі 176 493,23 грн, суму інфляційних втрат в розмірі 716 763,36 грн та суму судового збору в розмірі 13 398,85 грн
08.12.2021 року до канцелярії суду від позивача до суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №910/9157/21 щодо розподілу судових витрат, в якій позивач просить покласти понесені ним витрати на правничу допомогу в розмірі 120 311,76 грн на відповідача.
Ухвалою від 10.12.2021 року призначено судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 18.01.2022 року.
Окрім того, 09.12.2021 року Державним підприємством "Гарантований покупець" подано до Господарського суду міста Києва заяву про відстрочення виконання судового рішення на термін в один рік.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2021 розгляд заяви Державного підприємства "Гарантований покупець" про відстрочення виконання рішення у справі №910/9157/21 призначено на 18.01.2022.
05.01.2022 до суду від відповідача надійшли заперечення на заяву позивача про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат на професійну правничу допомогу.
18.01.2022 до суду від позивача надійшли заперечення на заяву відповідача про відстрочку виконання рішення від 30.11.2021 у справі №910/9157/21.
В судове засідання 18.01.2022 треті особи не з'явились, про час та місце повідомлені належним чином, про причини неявки не повідомили.
Дослідивши в судовому засіданні 18.01.2022 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-Енерговат" про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 120 311, 76 грн, матеріали справи, врахувавши заперечення відповідача відповідно до яких він просив відмовити в задоволенні заяви та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
За приписами частин 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Частинами 1, 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.11.2018 по справі №910/23210/17 та від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17.
Як встановлено судом, 30.03.2021 між позивачем (клієнт) та Адвокатським об'єднанням «ФОРТІС» (об'єднання) було укладено договір про надання правничої допомоги (договір), згідно з яким об'єднання в особі адвоката (-ів) та фахівців надає клієнту, правничу допомогу у Господарському суді міста Києва у відповідній справі щодо стягнення з Державного підприємства «Гарантований покупець» (код ЄДРПОУ 43068454) (боржник) на користь клієнта за Договором №832/01 від 18.10.2019 штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат за невиконання боржником зобов'язань щодо своєчасної оплати відпущеної клієнтом електричної енергії за період травень-листопад 2020 року. Правнича допомога за цим договором полягає у наступному: аналіз фактичних даних та документів, наданих клієнтом та чинного законодавства України, що регулює правовідносини по предмету даного договору; підготовка адвокатом об'єднання, підписання та подання в інтересах клієнта до Господарського суду міста Києва позовної заяви про стягнення з боржника штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат за Договором №832/01 від 18.10.2019; у разі, необхідності, підготовка, підписання та подання письмових пояснень, відповіді на відзив, заперечень, заяв, клопотань та/або інших документів правового характеру необхідних для забезпечення ефективного захисту прав та представництва інтересів клієнта; у разі необхідності підготовка, підписання та подання (направлення) адвокатом (-ами) об'єднання в інтересах клієнта до відповідних державних та недержавних органів, підприємства, установ та організацій, інших юридичних осіб та фізичних осіб адвокатських запитів, та/або підготовка інших необхідних запитів, клопотань, скарг, заяв необхідних на думку об'єднання для повного, всебічного, об'єктивного та ефективного забезпечення захисту прав та інтересів клієнта; участь адвоката (-ів) об'єднання на боці клієнта у судовому (-их) засіданні (-ях) суду першої інстанції, зі всіма правами та обов'язками передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та Законом України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». (ст. 1 договору).
З поданої заяви вбачається, що позивачем на підставі виставлених адвокатським об'єднанням рахунків №1 від 30.03.2021 та №2 від 21.10.2021, здійснено оплату послуг за надання правничої допомоги в сумі 120 311, 76 грн, що підтверджується копією платіжного доручення №383 від 02.04.2021 на суму 30 000, 00 грн, копією платіжного доручення №547 від 20.10.2021 на суму 25 940, 00 грн та копією платіжного доручення №560 від 28.10.2021 на суму 64 371, 76 грн.
06.12.2021 між позивач та адвокатським об'єднанням було складено акт приймання-передачі наданої правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги №б/н від 30.03.2021 на суму 120 311, 76 грн, із детальним описом виконаних робіт в межах надання послуг із захисту, представництва інтересів клієнта по справі № 910/9157/21.
Як вже було зазначено, від відповідача надійшли заперечення на заяву позивача про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат на професійну правничу допомогу.
Вказане заява обґрунтована очевидно надмірним розміром витрат на правничу допомогу, що заявляються позивачем до стягнення, неспівмірністю розміру таких вимог категорії справи, очевидне завищення наведеної позивачем в заяві кількості часу витраченого адвокатами на правничу допомогу, складання документів, що не були необхідними для розгляду даної справи, невідповідність заявленої тривалості судових засідань, та як наслідок необґрунтованість їх вартості.
Також відповідач зазначив, зокрема, що до витрат було включено аналіз зустрічної позовної заяви, хоча судом було відмовлено в її прийнятті.
Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі № 914/434/17).
Суд зазначає, що у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 13.12.2018 у справі №816/2096/17, від 16.05.2019 у справі №823/2638/18, від 09.07.2019 у справі № 923/726/18, від 26.02.2020 у справі № 910/14371/18, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.
Відповідно до частини 5, 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
З врахуванням викладеного, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 911/471/19).
Судом враховано, що Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про відшкодування витрат на розгляд справи за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим: рішення у справах «Двойних проти України» (пункт 80) від 12 жовтня 2006 року,«Гімайдуліна і інші проти України»(пункти 34-36) від 10 грудня 2009 року, «East/West Alliance Limited» проти України» (пункт 268) від 23 січня 2014 року, «Баришевський проти України» (пункт 95) від 26 лютого 2015 року та інші.
У рішенні «Лавентс проти Латвії» (пункт 154) від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження.
У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №910/4515/18.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, враховуючи те, що судом частково задоволено позовні вимоги, перевіривши подані позивачем докази на підтвердження обсягу виконаних робіт на надання правової допомоги, врахувавши відсутність представника позивача в судовому засіданні 30.11.2021, що підтверджується протоколом судового засідання, дослідивши співмірність заявленої позивачем суми із складністю справи та виконаних адвокатами робіт (наданих послуг), суд зазначає, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвокатів не є співмірним із складністю даної справи, часом витраченим адвокатами на надання послуг у даній справі.
Таким чином, враховуючи наведені положення процесуального виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на предмет спору, обсяг поданих позивачем заяв по суті справи, клопотань, а також часу витраченого у судових засіданнях, суд, з урахуванням заперечень відповідача, вважає за можливе покласти на відповідача витрати понесені позивачем на професійну правничу допомогу в сумі 58 000,00 грн.
Керуючись приписами ст. ст. 221, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-Енерговат" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (ідентифікаційний код: 43068454, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-Енерговат" (ідентифікаційний код: 42980687 місцезнаходження: 12624, Житомирська область, Брусилівський район, с. Водотиї, вул. Центральна, 25) суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 58 000, 00 грн (п'ятдесят вісім тисяч гривень 00 копійок).
3. Видати наказ після набрання додатковим рішення законної сили.
4. Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Додаткове рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повний текст додаткового рішення підписано 21.01.2022
Суддя С. МОРОЗОВ