ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.01.2022Справа №910/9157/21
За розглядом заяви Державного підприємства "Гарантований покупець", м. Київ
про відстрочення виконання рішення
у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-Енерговат", Житомирська область, Брусилівський район, с. Водотиї
до Державного підприємства "Гарантований покупець", м. Київ
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Кабінет Міністрів України, м. Київ
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго", м. Київ
третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, м. Київ
про стягнення 1 022 140,17 грн, -
Суддя Морозов С.М.
За участю представників сторін:
від позивача: Пашинський М.М. (адвокат за ордером серія КВ №735425 від 30.03.2021);
від відповідача (заявника): Левченко Д.Ю. (адвокат за довіреністю №88-Д від 31.12.2021);
від третьої особи-1: не з'явились;
від третьої особи-2: не з'явились;
від третьої особи-3: не з'явились.
07.06.2021 року до Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Україна-Енерговат" (позивач) із позовною заявою про стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" (відповідач) суми пені в розмірі 277 748,50 грн, суми 3% річних в розмірі 140 599,05 грн та суми інфляційних втрат в розмірі 603 792,62 грн, у зв'язку із здійсненням відповідачем невчасного розрахунку за отриману від позивача електроенергію за Договором №832/01 від 18.10.2019 року.
06.08.2021 до суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої він просить стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 279 020,81 грн, 3% річних у розмірі 181 051,23 грн та інфляційній втрати у розмірі 716 763,36 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.11.2021 року (повне рішення складене 10.12.2021 року) позов задоволено частково та стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-Енерговат" суму 3% річних в розмірі 176 493,23 грн, суму інфляційних втрат в розмірі 716 763,36 грн та суму судового збору в розмірі 13 398,85 грн
08.12.2021 року до канцелярії суду від позивача до суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №910/9157/21 щодо розподілу судових витрат, в якій позивач просить покласти понесені ним витрати на правничу допомогу в розмірі 120 311,76 грн на відповідача.
Ухвалою від 10.12.2021 року призначено судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 18.01.2022 року.
Окрім того, 09.12.2021 року Державним підприємством "Гарантований покупець" подано до Господарського суду міста Києва заяву про відстрочення виконання судового рішення на термін в один рік.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2021 розгляд заяви Державного підприємства "Гарантований покупець" про відстрочення виконання рішення у справі №910/9157/21 призначено на 18.01.2022.
05.01.2022 до суду від відповідача надійшли заперечення на заяву позивача про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат на професійну правничу допомогу.
18.01.2022 до суду від позивача надійшли заперечення на заяву відповідача про відстрочку виконання рішення від 30.11.2021 у справі №910/9157/21.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 18.01.2022 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-Енерговат" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат задоволено частково.
В судове засідання 18.01.2022 треті особи не з'явились, про час та місце повідомлені належним чином, про причини неявки не повідомили.
Дослідивши в судовому засіданні 18.01.2022 заяву Державного підприємства "Гарантований покупець" про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2021 у справі №910/9157/21, заперечення позивача та заслухавши пояснення представника відповідача, який просив задовольнити подану заяву, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаної заяви, з огляду на наступне.
За приписами статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території.
Відповідно до частини першої статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України).
Підстави для відстрочення виконання судового рішення передбачені частинами 3, 4 статті 331 Господарського кодексу України, за змістом яких підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Згідно з усталеною практикою Верховного Суду підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення суду можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Отже, в основу судового акту про надання відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.
В обґрунтування поданої заяви відповідач вказує, що за своїм призначенням він є суб'єктом господарювання, який не в залежності від своєї волі відповідно до Закону зобов'язаний купувати електричну енергію у виробників, яким встановлено «зелений» тариф, а також у виробників за аукціонною ціною, однак єдиним джерелом надходжень для оплати такого придбання є кошти, отримані від ПрАТ «НЕК «Укренерго», виключно якому Державне підприємство «Гарантований Покупець» і зобов'язано продавати таку електроенергію. Тому, обсяг виконання зобов'язань Державного підприємства «Гарантований Покупець» з оплати відпущеної електроенергії виробникам за «зеленим» тарифом ставиться Законом в залежність від виконання спеціальних обов'язків ПрАТ «НЕК «Укренерго». Однак, на сьогоднішній день ПрАТ «НЕК «Укренерго» має великий обсяг заборгованості перед Державним підприємством «Гарантований Покупець», що і зумовлює виникнення непогашених зобов'язань останнього перед виробниками.
При цьому, заявником вказується на те, що наразі законодавцем розглядається розроблений Кабінетом Міністрів України на виконання п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії» законопроект щодо відшкодування заборгованості державного підприємства «Гарантований покупець» перед суб'єктами господарювання, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, що утворилася станом на 1 серпня 2020 року, протягом 2021 - 2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п'ять років.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч. 1 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
У відповідності до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Суд звертає увагу, що відповідач просить суд відстрочити виконання рішення у цій справі на один рік з дня його ухвалення, проте жодним чином не обґрунтовує запропонований термін відстрочення та не надає жодних доказів на підтвердження того, що після спливу терміну відстрочення рішення суду буде виконане.
За наведених обставин відповідач просить суд відстрочити виконання рішення у даній справі на термін, що не перевищує одного року з моменту ухвалення рішення.
Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
У відповідності до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Суд зазначає, що в даному випадку відповідач просить суд відстрочити виконання рішення у даній справі на один рік, проте жодним чином не обґрунтовує запропонований термін відстрочення та не надає жодних доказів на підтвердження того, що внаслідок такого відстрочення рішення суду у даній справі буде виконане.
Згідно з частиною першою статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.
Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".
У зв'язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.
Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначені судом.
Стосовно системності виконання Європейський суд з прав людини зазначає, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а, отже, сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.
З урахуванням підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення судом встановлено, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у статті 6 Конвенції.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд відзначає, що викладені заявником (боржником) у заяві обставини не можуть підтверджувати реальності виконання рішення суду у даній справі після закінчення терміну, на який відповідач просить відстрочити його виконання.
Також твердження заявника про наявність боргу зі сторони ПАТ НЕ «Укренерго» не є тими обставинами, з якими приписи ст. 331 Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість надання відстрочки, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливості виконання ним грошового зобов'язання.
Доводи боржника про те, що оплата вартості електричної енергії за "зеленим" тарифом залежить від надходження коштів від ПрАТ «НЕК «Укренерго», яке, на його думку, неналежним чином виконує свої грошові зобов'язання, не можуть вплинути на результат вирішення питання про відстрочення виконання судового рішення, оскільки за укладеним між сторонами договором саме відповідач взяв на себе обов'язок купувати електроенергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов договору та Порядку.
Відповідно до пункту 4 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України про удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії» від 21.07.2020, що набрав чинності 01.08.2020, Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом з метою погашення заборгованості державного підприємства "Гарантований покупець" перед суб'єктами господарювання, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, що утворилась станом на 1 серпня 2020 року, доручено розробити та подати до Верховної ради України законопроект щодо відшкодування такої заборгованості протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п'ять років.
В той же час, наразі відсутній будь-який нормативних акт, який би на законодавчому рівні встановлював інший порядок та спосіб виконання зобов'язань ДП «Гарантований покупець» перед позивачем, ніж передбачено договором.
Суд відзначає, що обов'язок держави полягає у захисті прав виробників «зеленої електроенергії», саме з метою забезпечення загальносуспільних інтересів та виконання гарантій держави щодо купівлі всієї електричної енергії, виробленої на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії, і було створено Державне підприємство «Гарантований покупець», тому воно зобов'язано добросовісно і своєчасно здійснювати розрахунок з виробниками.
При цьому, судом враховано, що судом у справі №910/9157/21 було зменшено розмір пені, заявленої до стягнення з відповідача (боржника).
З огляду на викладене, з урахуванням балансу інтересів сторін та права на справедливий судовий розгляд, яке може бути порушене у випадку довготривалого невиконання рішення суду, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Державного підприємства «Гарантований покупець» про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2021 у справі №910/9157/21.
Згідно з ч. 7 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
За таких обставин, керуючись ст. ст. 232-235, 331 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. В задоволенні заяви Державного підприємства "Гарантований покупець" про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2021 у справі №910/9157/21 відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені ст.ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали підписано 21.01.2022
Суддя С. МОРОЗОВ