ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.01.2022Справа № 910/16386/21
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «КЗС Зерносервіс»
до Державного підприємства «Укрліктрави»
простягнення 1 461 629,85 грн.
Суддя Борисенко І.І.
Секретар судового засідання Холодна Н.С
Представники сторін: згідно протоколу судового засідання
До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «КЗС Зерносервіс» з позовом до Державного підприємства «Укрліктрави», в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 1 461 629,85 грн., з яких: 818 642,74 грн. - основна сума боргу, 441 239,30 грн. - пені у розмірі подвійної ставки НБУ; 124 543,71 грн. - інфляційних збитків; 77 204,10 грн. - 3% річних.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає що відповідачем порушено умови договору поставки № 15-05/1-19 від 15.05.2019 в частині не здійснення повної оплати поставленого позивачем товару, згідно умов вказаного договору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2021 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання на 09.11.2021. Вказаною ухвалою суд запропонував відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати відзив на позовну заяву чи заперечення.
У підготовче засідання 09.11.2021 з'явився представник позивача. Відповідач явку представника не забезпечив, про підготовче засідання повідомлений належним чином, про що свідчать матеріали справи. Разом з тим, 09.11.2021 до початку відкриття підготовчого засідання подав клопотання про відкладення розгляду справи, з наданням відповідних доказів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2021 судом визнано причину неявки відповідача у підготовче засідання поважною та відкладеного засідання до 30.11.2021.
У підготовче засідання 30.11.2021 з'явився представник позивача, відповідач не з'явився, про засідання повідомлений належним чином, разом з тим, подав клопотання про відкладення підготовчого засідання.
Суд за наслідками підготовчого засідання 30.11.2021, за клопотанням відповідача продовжив підготовче засідання на 30 днів та відклав засідання до 21.12.2021.
В підготовче засідання 21.12.2021 представники сторін не з'явилися, проте були повідомлені належним чином про час, дату та місце судового засідання.
Представник позивача до початку судового засідання подав через загальний відділ діловодства суду клопотання про проведення підготовчого засідання без участі представника позивача.
Будь - яких клопотань від відповідача про відкладення засідання, надання додаткового строку на подання відзиву чи заперечень до суд не надходило.
За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість закриття підготовчого провадження та ухвалою суду від 21.12.2021 призначив справу до розгляду по суті на 18.01.2022.
У судове засідання 18.01.2022 з'явився представник позивача. Відповідач не з'явився. Про судове засідання повідомлений належним чином, про що свідчать матеріали справи. Причин неявки суду не повідомив.
Суд зауважує, що правом на подання відзиву відповідач не скористався та заперечення на позов не подав.
У судовому засіданні 18.01.2022, заслухано вступне слово позивача. Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив суд їх задовольнити.
За наслідком дослідження матеріалів справи, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.
У судовому засідання 18 січня 2022 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
15.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КЗС Зерносервіс» (далі - Позивач або Постачальник) та Державним підприємством «Укрліктрави» (далі -
Відповідач або Покупець) укладено Договір поставки № 15-05/1-19.
Відповідно до умов п. 1.1. Договору поставки Постачальник зобов'язався передати у власність Покупцю насіння сільськогосподарських культур, засобів захисту рослин та мінеральних добрив (Товар), найменування, кількість, ціна за одиницю та загальна вартість яких визначаються в специфікаціях, а Покупець зобов'язався прийняти та своєчасно оплатити вказаний товар.
Ціна Договору поставки визначається як арифметична сума вартості Товару поставленого протягом дії Договору поставки (п. 1.3.).
Відповідно до умов п. 6.2. Договору поставки, поставку Товару Постачальник зобов'язався здійснити в строк, визначений у відповідній специфікації. Право власності на Товар переходить від Постачальника до Покупця з дати поставки Товару відповідно до умов цього Договору.
Датою поставки Товару являється дата видаткової накладної на партію Товару та/або ТТН (залізничної ТН), що свідчать про прийняття Товару (п. 6.8. Договору поставки).
Підпунктом 4.1.1. пункту 4.1. сторони Договору поставки визначили, що по кількості Товар (партія Товару) вважається переданим Постачальником відповідно до кількості, зазначеної у видатковій накладній та/або специфікації, транспортній накладній, рахунку-фактурі.
При цьому, згідно умов п.п. 4.8., 4.10. Договору поставки претензії щодо кількості та якості Товару (партії Товару) можуть бути пред'явлені Постачальнику протягом 10 календарних днів з моменту поставки Товару Покупцеві та повинні бути підтверджені Актом експертизи відповідної Торгово - Промислової Палати (п.п. 4.8., 4.10. Договору поставки).
Перед відвантаженням Товару Покупець зобов'язаний надати постачальнику довіреність на отримання матеріальних цінностей (п. 6.5. Договору поставки).
Розділом 5 Договору поставки Позивач та Відповідач врегулювали, що ціна Товару визначається в специфікаціях та (або) в рахунках-фактурах, що є невід'ємною частиною договору та фіксується у гривнях на день поставки Товару. Оплата Товару здійснюється Покупцем шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на поточний рахунок Постачальника на підставі цього Договору та на умовах відстрочки платежу. При цьому 100% оплати його вартості повинно бути здійснено Покупцем не пізніше 90 банківських днів з моменту підписання Договору поставки (15.05.2019).
Суд зауважує, з врахуванням зазначених вище положень договору, останнім днем оплати 100% вартості переданого Позивачем та прийнятим Відповідачем Товару припадає на 18.09.2019, з вирахуванням вихідних днів.
Як свідчать матеріали справи, 15.05.2019, 04.06.2019 та 18.06.2019 Позивачем та Відповідачем підписано Специфікації №№ 1, 2 та 3, відповідно.
Згідно Специфікації №1 визначено Товар (насіння кукурудзи ЕС Конкорд та добрива: селітра аміачна і карбомід), що постачається на загальну суму 4 889 847,60 грн. з ПДВ. Строк поставки встановлено до 30.05.2019. Пункт поставки - Чернігівська область, Семенівський р-н, с. Прогрес.
Згідно Специфікації №2 визначено Товар (засоби захисту рослин: Міладар, Агент, Танем) на загальну суму 483 252,40 грн. з ПДВ. Строк поставки - до 30.06.2019. Пункт поставки - Чернігівська область, Семенівський р-н, с. Прогрес.
Відповідно до Специфікації №3 визначено Товар (добрива: Авангард Р, Авангард Р,р. та Магній сульфат) на загальну суму 275 788,80 грн. Строк поставки та пункт поставки відповідні як і за Специфікацією №2.
Як слідує з матеріалів справи, 16.05.2019 відповідно до вимог Договору поставки Відповідачем надано Позивачу Заявку №3 про постачання мінеральних добрив: Селітра аміачна у кількості 90 тон; Карбомід у кількості 84 тони.
17.05.2019 Відповідачем оформлено та надано Позивачу Довіреність №1 на отримання товарно - матеріальних цінностей відповідно до Специфікації №1 від 15.05.2019 та Заявки №3 від 16.05.2019.
В свою чергу, Позивачем надано Відповідачу оформлений Рахунок на оплату №2 від 17.05.2019 щодо оплати коштів за Аміачну селітру та Карбомід на загальну суму 1 966 770,00грн. у тому числі 327 795,00 грн ПДВ.
Таким чином, суду доведено та матеріалами справи встановлено, що Позивачем здійснено поставку Карбоміду та Аміачної селітри, згідно:
- видаткової накладної № 5 від 17.05.2019 в кількості 42 т. Карбоміду на загальну суму 541 800,00грн., які перевезено відповідно до ТТН №№ 1, 2 від 17.05,2019;
- видаткової накладної № 6 від 20.05.2019 в кількості 21 т. Карбоміду на загальну суму 270 900,00 грн., які перевезено відповідно до ТТН №3 від 20.05.2019;
- видаткової накладної №7 від 24.05.2019 в кількості 21 т. Карбоміду на загальну суму 270 900,00 грн. та Аміачної селітри в кількості 90 т. на загальну суму 883 170,00 грн.
Карбомід перевезено відповідно до ТТН №4 від 24.05.2019, Аміачну селітру перевезено згідно: ТТН №№ 5, 6 від 24.05.2019 в кількості по 24 тони, всього 48 т.; ТТН №№ 7, 8 від 25.05,2019 в кількості 24 т. та 18 т., відповідно, всього 42 тони. Всього аміачної селітри поставлено 90 тон.
Також, 16.05.2019 Відповідачем надано Позивачу Заявку №4 на поставку насіння кукурудзи ЕС Конкорд (80 тис. нас) в кількості 905 посівних одиниць та 24.05.2019 - оформлено Довіреність №2 на їх отримання.
В свою чергу Позивачем надано Відповідачу оформлений 24.05.2019 Рахунок на оплату №10 щодо оплати коштів за посівний матеріал кукурудзи на загальну суму 2 923 077,60 грн., з посиланням на договір поставки № 15-05/1-19 від 15.05.2019.
Постачання насіння кукурудзи здійснено Позивачем відповідно до Видаткової накладної № 8 від 24.05.2019 на загальну суму 2 923 077,60 грн. в тому числі 487 179,60 грн. ПДВ, яку перевезено до пункту поставки (Чернігівська обл.. Семенівський р-н, с. Прогрес) згідно ТТН №Р346 від 21.05.2019.
Отже, суду доведено, що Позивачем здійснено поставку Товару за ціною та відповідно до умов Специфікації №1 від 15.05.2019 на загальну суму 4 889 847,60грн., зокрема:
- Карбомід у кількості 84 тони за ціною 10 750,00 грн. без ПДВ за 1 тону на загальну суму 903 000,00 грн. без ПДВ, а всього - 1 083 600,00 грн., в т. ч. ПДВ - 180 000,00 грн. (партії поставок згідно видаткових накладних: 541 800,00 грн + 270 900,00 грн + 270 900,00 грн);
- Аміачна селітра у кількості 90 т. за ціною 8 177,50 грн. без ПДВ за 1 тону на загальну суму 735 975,00 грн. без ПДВ, а всього - 883 170,00 грн. в т. ч. ПДВ - 147 195грн. (партія поставки згідно видаткової накладної №7 від 24.05.2019);
- ЕС Конкорд (80 тис. нас) в кількості 905 посівних одиниць за ціною 2 691,60 грн. за 1 п.о. на загальну суму 2 435 898,00 грн. без ПДВ, а всього - 2 923 077,60 грн, в т.ч. ПДВ - 487 179,60 грн. (видаткова накладна № 8 від 24.05.2019).
Судом встановлено, що позивачем по зазначеним господарським операціям здійснено належне їх податкове оформлення, про що свідчать наявні у справі оформлені та зареєстровані у встановленому порядку податкові накладні: №1 від 17.05.2019, №2 від 20.05.2019, №4 від 24.05.2019, №5 від 24.05.2019.
Судом досліджено зміст вказаних накладних та встановлено, що зміст перелічених податкових накладних відповідає номенклатурі поставленого товару, його кількості та вартості відповідно до видаткових накладних, специфікації, про які судом зазначалось вище.
Також, матеріали справи свідчать, що Позивачем здійснено поставку засобів захисту рослин відповідно до наданої Відповідачем Заявки № 7 від 04.06.2019 та оформленої Довіреності № 3 від 04.06.2019, які передано Позивачем у власність Відповідача на підставі Видаткової накладної №10 від 05.06.2019 на загальну суму 483 252,40 грн. з ПДВ, що за найменуванням, ціною та кількістю відповідає Специфікації №2.
Перевезено Товар (Міладар КС, Агент СЕ та Тандем) за пунктом поставки згідно ТТН №Р239 від 31.05.2019р.. На вказаний товар Позивачем надано Відповідачу оформлений 04.06.2019 Рахунок на оплату №12 від 04.06.2019.
За встановлених обставин, суду доведено та матеріалами справи підтверджено, що Позивачем здійснено поставку Товару за ціною та відповідно до умов Специфікації №2 від 04.06.2019 на загальну суму 483 252,40 грн.
Судом встановлено, що позивачем по зазначеній господарській операції здійснено належне її податкове оформлення, про що свідчить наявна у справі оформлена та зареєстрована у встановленому порядку податкова накладна №1 від 05.06.2019, зміст якої відповідає номенклатурі поставленого товару, його кількості та вартості відповідно до видаткової накладної, специфікації.
Також, Позивачем здійснено поставку мінеральних добрив відповідно до наданої Відповідачем Заявки № 9 від 14.06.2019 та оформленої Довіреності № 4 від 18.06.2019, які передано у власність Відповідача на підставі Видаткової накладної №12 від 18.06.2019 на загальну суму 275 788,80 грн. з ПДВ, що за найменуванням, ціною та кількістю відповідає Специфікації №3.
Перевезено Товар (Авангард P., Авангард P.p. та Магній сульфат) за пунктом поставки згідно ТТН №10 від 18.06.2019.
На вказаний товар Позивачем надано Відповідачу оформлений 18.06.2019 Рахунок на оплату №14.
Отже, матеріалами справи підтверджено, що Позивачем здійснено поставку Товару за ціною та відповідно до умов Специфікації №3 від 18.06.2019 на загальну суму 275 788,80 грн.
Також, судом встановлено, що підставі поставок вказаного товару позивачем оформлено та зареєстровано податкову накладну №3 від 18.06.2019, зміст якої відповідає номенклатурі поставленого товару, його кількості та вартості відповідно до видаткової накладної, специфікації.
За встановлених обставин, судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що Позивачем на підставі Договору поставки № 15-05/1-19 від 15.05.2019 здійснено постачання вказаного вище Товару Відповідачу на загальну суму 5 648 888,80 грн. (4 889 847,60 грн + 483 252,40 грн + 275 788,80 грн).
Як стверджує позивач, Відповідачем на виконання взятих на себе зобов'язань на підставі Договору поставки № 15-05/1-19 від 15.05.2019 здійснено часткову оплату коштів: 09.07.2019 - у розмірі 1 500 000,00 грн. та 10.07.2019 - у розмірі 1 500 000,00 грн., на загальну суму 3 000 000,00грн.
Таким чином, станом на 10.07.2019 розмір боргу Відповідача перед Позивачем складав 2 648 888,80грн. (5 648 888,80 грн - 3 000 000,00 грн.).
Також, матеріали справи свідчать, що між Позивачем та Відповідачем підписано 01.04.2020 Протокол зарахування зустрічних однорідних вимог, на підставі якого проведено зарахування зустрічних однорідних вимог, включно по Договору поставки на загальну суму 1 830 246,06грн.
Таким чином, станом на 01.04.2020р. розмір боргу Відповідача перед Позивачем складав 818 642,74 грн. (2 648 888,80 грн - 1 830 246,06 грн).
Також, матеріали справи містять Акт звірки взаємних розрахунків між позивачем та відповідачем за період Травень 2019 - Квітень 2020, зі змісту якого вбачається наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем яка виникла включно на підставі Договору поставки у розмірі 818 642,74 грн (5 648 888,80 грн - 4 830 246,06 грн).
Як вказує позивач, з метою досудового врегулювання спору, останній звертався до відповідача з претензіями від 04.06.2021 № 7 та від 03.06.2021 № 3.
Як слідує з відповіді на першу претензію позивача, відповідачем вказано про визнання заборгованості, в т.ч. 818 642,74 грн., а підставою не оплати вказує фінансові труднощі.
Згідно змісту відповіді на повторну претензію Відповідач зазначив про відсутність в останнього документів на підставі яких виникли боргові зобов'язання з оплати коштів.
За таких обставин, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КЗС Зерносервіс» підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 55 ГК України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є, включно, господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;
Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (абз. 4 ч. 1 ст. 174 ГК України),
Згідно вимог ч.ч. 1, 2 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у статті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти - юридичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами, зобов'язаною та управненою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор.
Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями (ч. 1 ст. 179 ГК України).
Відповідно до ч.ч. 1-3, 7 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
За змістом ч. 1 ст. 202 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється, включно: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги.
Відповідно до положень ч.ч. 1-3 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. Сторонами договору поставки можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу.
Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо Інше не передбачено законом (ч. 2 ст. 266 ГК України).
Частиною 4 ст. 267 ГК України визначено, що у разі якщо сторонами передбачено поставку товарів окремими партіями, строком (періодом) поставки продукції виробничо-технічного призначення є, як правило, квартал, а виробів народного споживання, як правило, - місяць. Сторони можуть погодити в договорі також графік поставки (місяць, декада, доба тощо).
Отже, з урахуванням фактичних обставин справи та наведених норм матеріального права, судом встановлено, що Позивачем своєчасно, у відповідності до умов Договору поставки № 15-05/1-19 від 15.05.2019, належним чином виконано взяті на себе зобов'язання з постачання Товару відповідно до Специфікацій.
Будь-яких претензій з боку Відповідача, як стверджує Позивач не отримував, також за час розгляду справи суду не надано, при цьому, суд бере до уваги що Відповідачем частково було сплачено заборгованість яка виникла на підставі Договору поставки та в подальшому залишок основної суми боргу у розмірі 818 642,74 грн визнається Відповідачем у відповіді на претензію від 22.06.2020 № 14.
Доказів сплати суми боргу за договором поставки № 15-05/1-19 від 15.05.2019 у розмірі 818 642,74 грн матеріали справи не містять та відповідачем за час розгляду справи не надані.
Суд зауважує, що строк поставки за умовами договору є таким, що настав.
Отже, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача та стягнення з відповідача на його користь основної суми боргу за договором поставки № 15-05/1-19 від 15.05.2019 у розмірі 818 642,74 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 124 543,71 грн інфляційних збитків та 77 204,10 грн 3% річних, суд зазначає наступне.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або Законом.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім проценти річних від простроченої суми та інфляційні втрати.
Перевіривши наданий до позовної заяви розрахунок, суд дійшов висновку про його арифметичну правильність з урахуванням заявленого періоду, з огляду на що позов у цій частині підлягає задоволенню та стягнення з відповідача на користь позивача 124 543,71 грн інфляційних збитків та 77 204,10 грн 3% річних.
Також, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача на його користь 441 239,30 грн пені.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 ГК України).
Згідно з положеннями ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно ч.1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Відповідно до п. 9.4 Договору, сторони погодили, що у випадку порушення строку виконання Покупцем грошових зобов'язань з цим договором, покупець сплачує постачальнику пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом п. 7.2. Договору поставки, сторони погодили, що припинення його дії не звільняє Сторін від відповідальності за його порушення, які мали місце під час його дії.
Відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
В свою чергу, умовою за змістом п. 9.14. узгоджено, що нарахування штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) за прострочення виконання зобов'язання припиняється через 12 (дванадцять) місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. При цьому позовну давність визначено тривалістю у 3 роки, що зазначено за змістом п. 9.15. Договору поставки.
Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Оскільки заявлений до стягнення розмір пені не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пені, нарахований відповідно до умов п. 9.14 та п. 9.15 договору та розрахунок пені є вірним, позовна вимога про стягнення з відповідача 441 239,30 грн пені також підлягає задоволенню судом.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача повністю.
Крім того позивач просив суд стягнути з відповідача 43 097,05 грн. грн витрат на правову допомогу.
Згідно із ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Позивачем на підтвердження понесення витрат на правову допомогу долучено до матеріалів справи: копію договору про надання правової допомоги від 17.08.2021, копію додаткової угоди № 1 до Договору про надання правової допомоги від 17.08.2021, копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ПТ № 2592 адвоката Тимошенко С.А., Ордер на надання правничої (правової) допомоги серія ВІ № 1059861, копія рахунка на оплату № 27 від 25.08.2021 на суму 40 000,00 грн, копія платіжного доручення № 17 від 27.09.2021, копія рахунку на оплату № 44 від 03.12.2021, копії квитанцій від 30.11.2021 б/н на суму 1541,05 грн та 786,25 грн., копію рахунку на оплату № 40 від 12.11.2021, копію платіжного доручення № 22 від 12.11.2021 на суму 2355,00 грн. Суд зазначає, що в рахунках на оплату зазначено посилання щодо здійснення оплати по договору правової допомоги від 17.08.2021.
Частини 1 та 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлюють, що:
- витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;
- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З огляду на спірні правовідносини сторін, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката 43 097,05 грн. є неспівмірним зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідає критерію розумності та їх стягнення у повному обсязі становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу таких витрат.
За наведених обставин суд дійшов висновку про зменшення заявлених до стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу до 23 097,05 грн., інша заявлена сума на переконання суду становить надмірний тягар для відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. 86, 129, 232-234, 240, 250-252 ГПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КЗС Зерносервіс» задовольнити повністю.
Стягнути з Державного підприємства «Укрліктрави» (01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 1, код ЄДРПОУ 37471692) на користь з обмеженою відповідальністю «КЗС Зерносервіс» (16040, Чернігівська обл., Новгород - Сіверський район, с. Печенюги, вул. Центральна, 80 код ЄДР 41270413) 818 642 (вісімсот вісімнадцять тисяч шістсот сорок дві) грн.,74 коп. - основна сума боргу, 441 239 (чотириста сорок одна тисяча двісті тридцять дев'ять) грн. 30 коп. - пені; 124 543 (сто двадцять чотири тисячі п'ятсот сорок три) грн. 71 коп. - інфляційних збитків; 77 204 (сімдесят сім тисяч двісті чотири) грн 10 коп. - 3% річних, 23 097 (двадцять три тисячі дев'яносто сім) грн 05 коп. витрат на правничу допомогу та 21 924 (двадцять одна тисяча дев'ятсот двадцять чотири) грн 46 коп. витрат по сплаті судового збору.
Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 20.01.2022 р.
Суддя І.І. Борисенко