ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.01.2022Справа № 910/17506/21
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДІА ПРЕСТИЖ УКРАЇНА"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонапарт-Концерт"
про стягнення 478 523,00 грн.
Суддя Усатенко І.В.
Представники сторін не викликались
Приватне підприємство "Медіа Престиж Україна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонапарт-Концерт" про стягнення 478 523,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про проведення рекламних кампаній від 26.09.2017 № Н17035.
Ухвалою суду від 08.11.2021 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
18.11.2021 від позивача через канцелярію суду надійшов супровідний лист на виконання ухвали від 08.11.2021 про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2021 відкрито провадження у справі № 910/17506/21, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 24.11.2021 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення, з поміткою "судова повістка", на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04073, м. Київ, провулок Куренівський, будинок 19/5, однак була повернута відділом поштового зв'язку до суду, з долученою довідкою форми № 20 "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що в силу положень статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв'язку повідомлення від 01.12.2021 про неможливість вручення поштового відправлення конверту з ухвалою суду у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, направленого на юридичну адресу відповідача, вважається днем вручення відповідачу ухвали Господарського суду міста Києва від 24.11.2021.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд
26.09.2017 між Приватним підприємством "Медіа Престиж Україна" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бонапарт-Концерт" (замовник) укладено договір № Н17035 на проведення рекламних кампаній, відповідно до п. 2.1 якого виконавець зобов'язується протягом строку дії договору професійно та якісно проводити рекламну кампанію для замовника на території України на узгоджених сторонами поверхнях спеціальних конструкцій, а замовник зобов'язується вчасно й у повному обсязі оплачувати роботи та послуги виконавця відповідно до умов договору.
Вартість рекламної кампанії залежить від кількості заброньованих поверхонь спеціальних конструкцій, строку рекламної кампанії або до дати ротації реклами. При цьому вартість рекламної кампанії підлягає коригуванню на дату виставлення виконавцем рахунку фактури. Оплата здійснюється замовником шляхом перерахування коштів на безготівковий рахунок виконавця у розмірі 100% до початку рекламної кампанії (якщо інший строк оплати не буде узгоджено сторонами у додатках до договору) у гривнях та на підставі рахунків-фактур виконавця, які виставляються замовнику для оплати не менш ніж за 2 банківських дні до дати платежу, передбаченої у цьому пункті договору. Для оперативності у взаєморозрахунках рахунок-фактура може виставлятись замовнику по факсимільному зв'язку з наступним наданням оригіналу. Відповідно до п. 3.5.5 договору виконавець направляє замовникові для підписання акт прийому-передачі робіт та послуг. Замовник протягом 5 робочих днів від дати одержання акта підписує його або направляє виконавцеві мотивовану відмову. Не підписання замовником акта протягом 15 днів без мотивованих причин відмовлення, є фактом визнання замовником повного виконання виконавцем договірних зобов'язань. (п. 4.1, 4.2, 4.4 договору).
Додатковою угодою від 27.12.2017 сторони вирішили продовжити дію договору № Н17035 від 26.09.2017 до 31.12.2018 на тих самих умовах, що викладені у вищезгаданому договорі.
Позивач виставив відповідачу рахунки-фактури: № СФ-0035 від 01.10.2018 на суму 404892,00 грн за розміщення реклами на зовнішніх носіях у жовтні 2018, скроли, м. Київ; № СФ-0045 від 01.11.2018 на суму 87600,00 грн за розміщення реклами на DNP-Boulevard/ бульвар Шевченка, м. Київ. Загальна вартість виставлених за період з жовтня по листопад 2018 року рахунків становить 492492,00 грн.
Обставини щодо надання послуг позивачем відповідачу підтверджуються долученими до матеріалів справи актами надання послуг: № 035 від 31.10.2018 на суму 404892,00 грн за розміщення реклами на зовнішніх носіях у жовтні 2018, скроли, м. Київ; № 040 від 11.11.2018 на суму 87600,00 грн за розміщення реклами на DNP-Boulevard/ бульвар Шевченка, м. Київ. Акти підписані та скріплені печатками обох контрагентів. Загальна вартість наданих за період з жовтня по листопад 2018 послуг складає 492492,00 грн.
Відповідач частково оплатив вартість послуг, що підтверджується наданими до матеріалів справи платіжними дорученнями: № 1125 від 31.10.2018 на суму 75892,00 грн, № 1126 від 02.11.2018 на суму 80000,00 грн. Загальна сума сплачена відповідачем за послуги складає 155892,00 грн.
Відповідач не спростував та не заперечив обставин щодо існування у нього перед позивачем заборгованості у розмірі 336600,00 грн. Про наслідки не подання відзиву та доказів у спростування обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, відповідач був повідомлений ухвалою суду від 24.11.2021 про відкриття провадження у справі.
У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За своєю правовою природою Договір є договором про надання послуг.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Нормами ст. 530 ЦК України, закріплено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Матеріалами справи підтверджено надання позивачем відповідачу послуг на загальну суму 492492,00 грн, які були оплачені відповідачем частково на суму 155892,00 грн, в зв'язку з чим сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 336600,00 грн.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт надання позивачем відповідачу узгоджених послуг та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати отриманих послуг підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення основного боргу у розмірі 336600,00 грн.
Позивач також просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 47160,89 грн за період з 17.10.2020 по 17.10.2021, 3% річних у розмірі 29630,02 грн та втрати від інфляції у розмірі 62132,10 грн за період з 11.11.2018 по 17.10.2021.
Частиною 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно п. 6.2.2 договору при порушенні замовником зобов'язань по оплаті рекламної кампанії, виконавець вправі стягнути з замовника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу (включаючи день оплати).
Договір № Н17035 від 26.09.2017 був укладений сторонами з терміном дії до 31.12.2018. Тобто станом на 17.10.2020 дату початку нарахування пені договір № Н17035 від 26.09.2017 припинений, в зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено.
Суд відзначає, що з огляду на позицію Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 10.12.2019 № 904/4156/18, пеня нараховується лише у разі визначення її розміру контрагентами в договорі. Отже, після припинення дії договору, пеня не може нараховуватись відповідачу, оскільки, її розмір більше не визначено сторонами.
З огляду на зазначене вище, суд не вбачає підстав для нарахування та стягнення з відповідача пені у розмірі 47160,89 грн за період з 17.10.2020 по 17.10.2021.
Як вбачається з умов договору, сторонами передбачено 100% попередню оплати на підставі рахунків виставлених за 2 банківських днів до дати платежу. Доказів погодження іншого порядку розрахунків суду надано не було. Отже рахунок від 01.10.2018 мав бути оплачений не пізніше 03.10.2018, а рахунок від 01.11.2018 - не пізніше 05.11.2018.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно перерахунку суду, сума втрат від інфляції за період з 11.11.2018 по 17.10.2021 є більшою, ніж визначена позивачем. Проте згідно приписів ст. 237 ГПК України, у суду відсутні повноваження для виходу за межі позовних вимог, в зв'язку з чим, з відповідача підлягають стягненню втрати від інфляції у визначеному позивачем розмірі - 65132,10 грн.
Суд перевірив розрахунок 3% річних, здійснений позивачем за період з 11.11.2018 по 17.10.2021 та вважає його обґрунтованим та арифметично вірним, а суму 3% річних у розмірі 29630,02 грн такою, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити суму заборгованості.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України пропорційно сумі задоволених вимог.
Позивач також просив стягнути з відповідача вартість наданої правової допомоги у розмірі 9000,00 грн.
Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно зі ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
12.10.2021 між Адвокатським об'єднанням "Санро Лекс", в особі адвоката Санченко Романа Григоровича Приватним підприємством "Медіа Престиж Україна" (клієнт) укладено договір № Б-12/10 про надання правової допомоги щодо захисту інтересів клієнта по справі про стягнення коштів з ТОВ "Бонапарт-Концерт" за договором проведення рекламних компаній № Н17035 від 26.09.2017. За надання правової допомоги послуги клієнт сплачує кошти у розмірі 9000,00 грн (п. 4.1).
Позивачем надано розрахунок від 26.10.2021 надання правової допомоги за договором № Б-12/10 про надання правової допомоги від 12.10.2021, який містить перелік наданих послуг за договором № Б-12/10 від 12.10.2021 та їх вартість: попередня консультація по справі - 1000,00 грн; ознайомлення з матеріалами справи - 2000,00 грн, підготовка матеріалів позовної заяви - 7000,00 грн, подача матеріалів позовної заяви - 1000,00 грн, транспортні затрати - 2500,00 грн.
В підтвердження здійснення оплати наданих послуг позивачем долучено платіжне доручення № 2557 від 18.10.2021 на загальну суму 9000,00 грн.
На підтвердження повноважень адвоката Санченко Романа Григоровича представляти інтереси позивача до матеріалів справи додано ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АА № 1034442 від 12.10.2021, виданого Адвокатським об'єднанням "Санро Лекс", та свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю № 3791 від 25.06.2009.
Відповідачем не заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу та не зазначено про їх неспівмірність.
Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу підлягають частковому стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонапарт-Концерт" (04073, м. Київ, провулок Куренівський, буд. 19/5; ідентифікаційний код: 38510831) на користь Приватного підприємства "Медіа Престиж Україна" (02092, м. Київ, вул. Рогозівська, буд. 3А, кв. 38; ідентифікаційний код: 37553550) заборгованість в розмірі 336600 (триста тридцять шість тисяч шістсот) грн 00 коп., 3% річних у розмірі 29630 (двадцять дев'ять тисяч шістсот тридцять) грн 02 коп., втрати від інфляції у розмірі 65132 (шістдесят п'ять тисяч сто тридцять дві) грн 10 коп., витрати на правову допомогу у розмірі 8113 (вісім тисяч сто тринадцять) грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 6470 (шість тисяч чотириста сімдесят) грн 44 коп.
3. В частині позовних вимог про стягнення пені у розмірі 47160,89 грн - відмовити.
4.Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя І.В.Усатенко