ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
18.01.2022Справа № 910/13507/21
За позовом керівника Козелецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті;
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокар-777";
про стягнення 4046,00 грн.
Суддя О.В. Мандриченко
Представники:
Від прокуратури: Дергунов Д.С., прокурор, посвідчення № 058284 від 01.12.20;
Від позивача: Солтановська А.О., уповноважена особа;
Від відповідача: не з'явилися.
До Господарського суду міста Києва звернувся керівник Козелецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокар-777", в якому просить стягнути з відповідача плату за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування на загальну суму 118,8 євро, що еквіваленто 4046,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2021 року відкрито провадження у справі № 910/13507/21 та вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання, розгляд справи призначено на 19.10.2021 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2021 відкладено підготовче засідання до 09.11.2021.
Через відділ діловодства суду 18.10.2021 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого останній заперечував проти позовних вимог.
Через відділ діловодства суду 05.11.2021 від прокуратури надійшла відповідь на відзив, за змістом якої прокурор заперечував проти обставин, викладених відповідачем у своєму відзиві.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2021 постановлено закрити підготовче провадження та призначено справу № 910/13507/21 до судового розгляду по суті на 07.12.2021.
У судовому засіданні 07.12.2021 оголошено перерву в слуханні справи по суті до 18.01.2022 р.
Прокурор та представник позивача в судовому засіданні 18.01.2022 р. позов підтримали, просили задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача судове засідання 18.01.2022 не з'явився, хоча про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
З огляду на наведене та з урахуванням того, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Посадовими особами Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки 09.12.2020 на автодорозі М-01, 124 км., здійснено габаритно-ваговий контроль автопоїзду: автомобіль (тягач) марки MAN, модель TGX 18.446, реєстраційний номер НОМЕР_1 , причіп марки WIELTON модель NW3, реєстраційний номер НОМЕР_2 Згідно товарно-транспортної накладної №372632 від 09.12.2020 автомобільним перевізником є ТОВ «АВТОКАР-777».
За результатами проведеного габаритно-вагового контролю 09.12.2020 складено акт №033647 про перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів, яким зафіксоване порушення вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме надання послуг із перевезення вантажу з перевищенням загальної маси та осьових навантажень. Так, фактична повна маса транспортного засобу становить 41,36 т. при допустимій - 40 т; нормативно допустиме осьове навантаження становить 11; 11; 7,33; 7,33; 7,33 т, а фактичне - 7,29, 11,98, 7,39, 7,46, 7,24 т.
Перевищення нормативно допустимої маси транспортного засобу, який перевозив вантаж також підтверджується довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю №050596 від 09.12.2020 року.
Допустимість використання ваг, на яких проводилось зважування автомобіля, підтверджується Сертифікатом відповідності від 10.11.2020 №UA.TR.113-0076-18.
Посадові особи Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області діяли на підставі направлення на рейдову перевірку №006879 від 07 грудня 2020 року.
До вказаного вище акту додано розрахунок №33647 від 09.12.2020 року плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування на загальну суму 118,8 євро, що станом на 09.12.2020 року складає еквівалент у сумі 4046,00 грн.
Отже, загальний розмір плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні норми, нарахованої Товариству з обмеженою відповідальністю "Автокар-777" становить 118,8 євро, що станом на 09.12.2020 року складає еквівалент у сумі 4046,00 грн.
Відповідач у встановлений законом строк плату за проїзд автомобільними дорогами великоваговим транспортним засобом не сплатив, дії Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області не оскаржив.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову у повному обсязі з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Частиною 2 статті 29 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 3 ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом (окрім зазначених у ч. 2 даної статті) є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий, компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Відповідно до п. 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постанов Кабінету Міністрів України №198 від 30 березня 1994 року перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.
Згідно з п. 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №30 від 18 січня 2001 року рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі-дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27 червня 2007 року (далі - Порядок габаритно-вагового контролю).
Відповідно до п. 4 Порядку габаритно-вагового контролю робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується Укртрансбезпекою, її територіальними органами, службами автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м. Севастополі і підприємствами, визначеними в установленому законодавством порядку.
Згідно пп.3 п.2 Порядку габаритно-вагового контролю, великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.
У відповідності до пп. 4 п. 2 Порядку габаритно-вагового контролю, габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Судом встановлено, що між сторонами у даній справі виникли правовідносини щодо не своєчасної сплати плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні норми.
Матеріалами справи підтверджено факт перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, що підтверджено актом про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №033647 від 09.12.2020 року та довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю №058596 від 09.12.2020.
Доводи наведені в позовній заяві стосовно того, що посадові особи позивача здійснювали габаритно-ваговий контроль транспортного засобу відповідача у відповідності до наданих їм повноважень, а також про допустимість використання позивачем ваг, на яких проводилось зважування автомобіля відповідача, підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростовано.
Судом встановлено, що за результатами проведеної перевірки здійснено розрахунок №33647 від 09.12.2020 року плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування на загальну суму 118,8 євро, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 09.12.2020 року складає еквівалент у сумі 4046 грн.
Пунктом 28 Порядку габаритно-вагового контролю визначено, що плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року №879 затверджено ставки плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
Відповідно до п. 31-1 Порядку габаритно-вагового контролю визначено, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру:до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.
Пунктом 27 Порядку передбачено, що плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України на день проведення розрахунку.
Розрахунок №№33647 від 09.12.2020 на загальну суму 118,8 євро, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 09.12.2020 року складає еквівалент у сумі 4045,68 грн., здійснений відповідно до затвердженої формули (з урахуванням норм пункту 31-1, затвердженої постановою КМУ №879 від 27 червня 2007 року), розрахований без помилок та є вірним.
Відповідно до п. 31-1 Порядку, перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.
Відповідно до п. 26 Порядку кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений законом строк плату за проїзд автомобільними дорогами великоваговим транспортним засобом не сплатив, дії Управління Укртрансбезпеки у Чернігівський області Державної служби України з безпеки на транспорті не оскаржив.
На підставі вищевикладеного вимога щодо стягнення з відповідача плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні норми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року №879 у розмірі 4046 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Відтак, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
Як вбачається з листа від 14.06.2021 №1101-21 Державної служби України з безпеки на транспорті, Укртрансбезпека стверджувала про відсутність повноважень на звернення до суду в якості позивача, при цьому не заперечуючи можливість заявления прокурором в її інтересах позову. Крім того, у вказаному листі зазначається, що Укртрансбезпека на постійній основі вживає заходів щодо реалізації своїх функцій, передбачених підпунктами 15, 27 п. 5 Положення шляхом формування матеріалів та подачі їх органам прокуратури.
За таких обставин, нездійснення службовими особами Укртрансбезпеки дій, які вони повинні були та могли здійснити, а також відсутність обґрунтованих пояснень щодо своєї бездіяльності беззаперечно свідчить про неналежне виконання позивачем своїх повноважень.
Враховуючи вищевикладене, cуд вважає, що підстави для представництва прокурором інтересів держави у даній справі є обгрунтованими та належним чином доведеними.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. 129, 231, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОКАР-777» (01042, м. Київ, вул. Івана Кудрі, буд. 12, офіс 5, код ЄДРПОУ 36303499) на користь держави (ГУК у м. Черніг.обл./Чернігів/22160100, код ЄДРПОУ: 37972475, номер рахунку (IBAN): UA188999980313181216000025739) плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні у сумі 4046,00 (чотири тисячі сорок шість) грн., що еквівалентно сумі 118,8 ЕВРО.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОКАР-777» (01042, м. Київ, вул. Івана Кудрі, буд. 12, офіс 5, код ЄДРПОУ 36303499) на користь Чернігівської обласної прокуратури (отримувач - Чернігівська обласна прокуратура; код ЄДРПОУ - 02910114; банк отримувача Державна казначейська служба України м. Київ; рахунок отримувача - UA248201720343140001000006008) судовий збір у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішеня складено 19.01.2022 р.
Суддя О.В. Мандриченко