ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.01.2022Справа № 910/15980/21
Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу
За позовом Акціонерного товариства "Укрпошта, Київ
в особі Львівської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта", м. Львів
до Приватного підприємства "Гарант Енерго М", м. Київ
про стягнення 38 897,31 грн, -
30.09.2021 року до Господарського суду міста Києва звернулось Акціонерне товариство "Укрпошта" в особі Львівської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта" (позивач) із позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства "Гарант Енерго М" (відповідач) суми заборгованості в розмірі 34 527,04 грн та суми пені в розмірі 4 370,27 грн, посилаючи на неналежне виконання відповідачем умов Договору надання послуг з формування та передачі електронних реєстрів прийнятих платежів №10.10.1-4287 від 10.04.2019 року в частині оплати наданих позивачем послуг.
Ухвалою від 04.10.2021 року позовну заяву Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Львівської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта" було залишено без руху, у зв'язку з тим, що позивачем в якості доказів сплати судового збору до Господарського суду міста Києва подав платіжне доручення від 20.08.2021 року на суму 2 270,00 грн, в якому платіж здійснено на реквізити Господарського суду Львівської області.
26.10.2021 року позивачем подано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви із доказами сплати судового збору на реквізити Господарського суду міста Києва.
Окрім того, у вказаній заяві позивач просив суд повернути йому судовий збір, сплачений за платіжним дорученням від 20.08.2021 року на суму 2 270,00 грн на реквізити Господарського суду Львівської області.
Згідно з п. 2 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.
Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Ухвалою від 01.11.2021 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.
Ухвалою суду від 01.11.2021 відмовлено в задоволенні заяви Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Львівської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта" про повернення судового збору.
Відповідач, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0105481428064 ухвалу суду від 01.11.2021 про відкриття провадження у справі не отримав, у зв'язку з чим конверт було повернуто до Господарського суду міста Києва.
Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв'язку повідомлення з відбитком календарного штемпелю про повернення поштового відправлення вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №910/15980/21 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву до суду не подав, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
У зв'язку з перебуванням судді Морозова С.М. у період з 28.12.2021 року по 17.01.2022 року у відпустці, суд здійснює розгляд справи, відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у перший робочий день після виходу з відпустки - 18.01.2022 року.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, -
10.04.2019 року між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) був укладений Договір надання послуг з формування та передачі електронних реєстрів прийнятих платежів №10.10.1-4287 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого предметом договору є надання виконавцем (ВП) послуг замовнику з формування та передачі реєстрів, у порядку та на умовах, що визначені цим Договором (надалі - послуги), а замовник зобов'язується своєчасно прийняти та оплатити послуги виконавця в порядку та на умовах визначених цим Договором.
Послуга вважається наданою належним чином з моменту передачі реєстру виконавцем та за умови відсутності неусунутих заперечень замовника щодо наданої послуги в порядку, який визначений в Договорі. (п. 2.7. Договору).
Фактична ціна Договору складається із суми вартості послуг за Договором, наданих виконавцем протягом всього строку дії Договору, на підставі підписаних, чи узгоджених у відповідності до умов Договору актів приймання-передачі наданих послуг та не може перевищувати визначеної сторонами ціни Договору. (п. 4.2. Договору).
Відповідно до п. 5.1. Договору виконавець (ВП) на підтвердження наданих ним за звітний період послуг, до 7 числа наступного за звітним періодом місяця, на підставі реєстрів платежів за звітний період, складає три примірники акту приймання-передачі наданих послуг (надалі - акт) за зразком, визначеним в Додатку №2 до Договору, які підписує, скріплює печаткою та передає два з них на підпис замовнику.
Замовник протягом 3-х робочих днів з моменту отримання акту від виконавця, підписує його, скріплює печаткою (за наявності) та надсилає виконавцю за зворотною адресою ВП рекомендованим листом з повідомленням про вручення або передає особисто під підпис виконавцю (ВП) оформлений та підписаний зі свого боку примірник зазначеного акту або в цей же строк надає письмові мотивовані заперечення щодо підписання акту. (п. 5.2. Договору).
У разі не отримання виконавцем від замовника підписаного останнім примірника акту або мотивованої відмови замовника від його підписання у визначений в Договорі строк, акт є таким, що узгоджений сторонами в редакції виконавця. (п. 5.4. Договору).
Оплата наданих виконавцем послуг за цим Договором здійснюється замовником щомісяця, в безготівковому порядку, шляхом перерахування суми винагороди на рахунок ВП зазначений в Договорі, протягом 3 (трьох) календарних днів з дня підписання сторонами акту за звітний період або узгодження сторонами акту у спосіб визначений Договором. (п. 5.5. Договору).
Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками та скріплення печатками сторін (за наявності). Кінцевий строк (термін) дії Договору визначається в Додатку №1 до Договору. Припинення дії Договору чи його розірвання не звільняє будь-яку із сторін від обов'язку виконати свої зобов'язання за Договором, які виникли до такого припинення (розірвання). Якщо жодна із сторін за 20 календарних днів до дати закінчення дії Договору, в письмовій формі не повідомить іншу сторону про намір припинити дію Договору, дія цього Договору продовжується на кожний наступний календарний рік, при цьому кількість таких пролонгацій не обмежується. (п.п. 8.1., 8.2. Договору).
Позивач на виконання умов Договору за період з квітня 2019 року по лютий 2020 року надав відповідачу послуги на суму в розмірі 34 527,04 грн, що підтверджується наступними актами приймання-передачі наданих послуг:
- від 31.05.2019 року на суму 13 368,44 грн;
- від 31.05.2019 року на суму 9 798,26 грн;
- від 30.06.2019 року на суму 3 061,47 грн;
- від 31.07.2019 року на суму 1 761,99 грн;
- від 31.08.2019 року на суму 1 897,91 грн;
- від 30.09.2019 року на суму 2 099,25 грн;
- від 31.10.2019 року на суму 1 055,55 грн;
- від 30.11.2019 року на суму 1 396,03 грн;
- від 31.12.2019 року на суму 25,50 грн;
- від 31.01.2020 року на суму 62,70 грн;
- від 29.02.2020 року на суму 3,75 грн.
У зв'язку з непроведенням відповідачем розрахунку за Договором на суму в розмірі 34 527,04 грн, позивачем було надіслано останньому лист №10.11.1-05-228 від 25.05.2020 року та претензію №10.1-10-389 від 30.10.2020 року, якими просив сплати борг.
Відповіді на зазначений лист та претензію позивач не отримав, кошти відповідачем сплачені не були.
Звертаючись до суду позивачем зазначено, що суму основного боргу в розмірі 34 527,04 грн відповідачем не оплачено, у зв'язку з чим, позивач просить їх стягнути в судовому порядку та нараховує також до стягнення суму пені в розмірі 4 370,27 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.
За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором послуг.
Статтею 901 ЦК України закріплено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії, або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до ст. 905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
Як встановлено вище, на підставі Договору позивачем було надано відповідачу послуги на загальну суму в розмірі 34 527,04 грн, що підтверджується зазначеними вище актами, які в силу п. 5.4. Договору є такими, що узгоджені сторонами в редакції позивача, у зв'язку з відсутністю з боку відповідача мотивованої відмови від їх підписання.
Відповідно до матеріалів справи, що не заперечено відповідачем, доказів на підтвердження сплати заборгованості в розмірі 34 527,04 грн до матеріалів справи не надано.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Оплата наданих виконавцем послуг за цим Договором здійснюється замовником щомісяця, в безготівковому порядку, шляхом перерахування суми винагороди на рахунок ВП зазначений в Договорі, протягом 3 (трьох) календарних днів з дня підписання сторонами акту за звітний період або узгодження сторонами акту у спосіб визначений Договором. (п. 5.5. Договору).
Таким чином, за вказаним вище пунктом Договору, оплата вартості послуг повинна була бути здійснена відповідачем не пізніше зазначеного строку.
Отже, згідно встановлених строків, відповідач є таким, що прострочив виконання свого грошового зобов'язання з оплати вартості наданих позивачем послуг за Договором на загальну суму в розмірі 34 527,04 грн.
За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. (ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 77 ГПК України).
У свою чергу, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Зазначена позиція викладена в постанові Верховного суду від 12.03.2019 року в справі №914/843/18.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що відповідачем оплачену вартість послуг на суму в розмірі 34 527,04 грн.
Враховуючи викладене, відповідачем належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростовано, контррозрахунку заявлених до стягнення з нього сум суду не надано.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Факт наявності основної заборгованості за Договором в розмірі 34 527,04 грн у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем належними доказами не спростований, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими на вказану суму.
Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача суму пені в розмірі 4 370,27 грн.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів в повному обсязі не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
За змістом ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Необхідно зазначити, що такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір передбачено ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 ст. 232 ГК України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до п. 6.2. Договору за прострочення виконання зобов'язання щодо оплати послуг виконавця замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
В той же час згідно з нормою ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до статті 343 ГК України, платники і одержувачі коштів здійснюють контроль за своєчасним проведенням розрахунків та розглядають претензії, що виникли, без участі установ банку. Платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. У разі затримки зарахування грошових надходжень на рахунок клієнта банки сплачують на користь одержувачів грошових коштів пеню у розмірі, що передбачається угодою про проведення касово-розрахункових операцій, а за відсутності угоди про розмір пені - в розмірі, встановленому законом. Платник зобов'язаний самостійно нараховувати пеню на прострочену суму платежу і давати банку доручення про її перерахування з наявних на рахунку платника коштів.
Судом перевірено наведений у матеріалах справи розрахунок суми пені і визнано його обґрунтованим та таким, що відповідає зазначеним вище нормам, а тому до стягнення з відповідача підлягає сума пені в розмірі 4 370,27 грн.
Згідно із ч. 2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, або на підтвердження сплати існуючої перед позивачем заборгованості.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню, а саме в розмірі: 34 527,04 грн основного боргу та 4 370,27 грн пені.
Судовий збір, у розмірі 2 270,00 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Гарант Енерго М» (ідентифікаційний код 34795648, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Спаська, буд. 37, офіс 409) на користь Акціонерного товариства «Укрпошта» (ідентифікаційний код 21560045, місцезнаходження: 01001, місто Київ, вул. Хрещатик, будинок 22) в особі Львівської дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта» (ідентифікаційний код 22336769, місцезнаходження: 79000, місто Львів, вул. Словацького, будинок 1) суму основної заборгованості в розмірі 34 527,04 грн (тридцять чотири тисячі п'ятсот двадцять сім гривень 04 копійки), суму пені в розмірі 4 370,27 грн (чотири тисячі триста сімдесят гривень 27 копійок) та суму судового збору в розмірі 2 270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок).
3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С. МОРОЗОВ