ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.01.2022Справа № 910/16435/21
Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрфасадбуд", м. Київ
до Державного підприємства "Завод 410 ЦА", м. Київ
про стягнення 504 175,73 грн, -
08.10.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрфасадбуд" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державного підприємства "Завод 410 ЦА" (відповідач) суми заборгованості в розмірі 471 192,28 грн, суми штрафу в розмірі 32 983,45 грн, у зв'язку з невиконанням відповідачем умов Договору на виконання робіт (підряду) №40Ф/01/18 від 29.03.2018 року в частині розрахунку за виконані позивачем роботи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2021 року у справі №910/16435/21 залишено позовну заяву б/н від 05.10.2021 без руху, надано позивачу строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали.
25.10.2021 року до суду засобами поштового зв'язку надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви.
Згідно з п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.
Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.
Відповідач, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0105481409094 отримав ухвалу суду від 27.10.2021 про відкриття провадження у справі 01.11.2021.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).
Тобто, з урахуванням викладених норм та дати отримання ухвали суду відповідачем, строк для подачі останнім відзиву на позовну заяву встановлено судом до 16.11.2021 року (включно).
25.11.2021 року відповідачем надіслано до суду відзив на позовну заяву (відзив отримано судом 29.11.2021 року), в якому зазначено, що акт виконаних робіт за серпень 2021 року не затверджений відповідачем, а тому відсутні підстави для стягнення з нього коштів на суму в розмірі 371 636,23 грн, у зв'язку з чим розрахунок штрафу необхідно здійснювати від суми за мінусом вартості непогоджених послуг.
До відзиву відповідачем долучено заяву про поновлення встановленого судом строку для подачі відзиву, в якій відповідач просив також прийняти поданий ним відзив.
Суд відмічає, що відповідно до пункту четвертої розділу X Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
З огляду на викладене вище, суд вважає за можливе визнати причини пропуску строку для подання відзиву поважними та поновити відповідачу пропущений строк для подання відзиву і прийняти поданий ним відзив із наданням йому відповідної правової оцінки.
Позивач правом на подачу до суду відповіді на відзив не скористався.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
У зв'язку з перебуванням судді Морозова С.М. у період з 28.12.2021 року по 17.01.2022 року у відпустці, суд здійснює розгляд справи, відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у перший робочий день після виходу з відпустки - 18.01.2022 року.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
29.03.2018 року між відповідачем (замовник) та позивачем (виконавець) було укладено Договір на виконання робіт (підряду) №40Ф/01/18 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов'язується за завданням замовника на умовах цього Договору виконати роботи, передбачені п 2.1. Договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити ці роботи.
Виконавець виконує наступні роботи:
- виконання капітального ремонту та відновлення - об'єкт №1 (ворота ангарів збирання та фарбування літаків АН-74, інв.: №45041;
- виконання капітального ремонту та відновлення - об'єкт №2 (скління корпусу ремонту ТВС інв.: №42021;
- виконання капітального ремонту та відновлення - об'єкт №3 (фасадна та тильна частини ангарів збирання та фарбування літаків АН-74, інв.: №45041);
- виконання капітального ремонту та відновлення - об'єкт №4 (скляні арки ангару в двох та трьох поверхневими надбудовами, інв.: №42009). (п. 2.1. Договору).
Згідно з п. 4.1. Договору загальна вартість робіт становить 1 964 601,32 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 327 433,55 грн.
Замовник здійснює попередню оплату в розмірі 70% від вартості робіт, згідно виставленого виконавцем рахунку, по кожному об'єкту. Остаточний розрахунок в розмірі 30% від вартості робіт по кожному з об'єктів здійснюється замовником, по факту виконання робіт, але не пізніше 10 банківських днів після їх завершення та підписання акту приймання-передачі робіт. (п.п. 4.2.1., 4.2.2. Договору).
Здача робіт виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється актом приймання-передачі виконаних робіт, який підписується повноважними представниками сторін протягом 3 робочих днів після фактичного завершення робіт. (п. 4.4. Договору).
Підписання акту приймання-передачі представником замовника є підтвердженням відсутності претензій до виконання з його боку. (п. 4.5. Договору).
Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2019 року, а в частині виконання до повного виконання сторонами своїх зобов'язань в повному обсязі згідно умов Договору, в тому числі повного проведення фінансових розрахунків. (п. 8.1. Договору).
Додатковою угодою №1 від 29.05.2019 року до Договору сторони внесли зміни до заробітної плати, встановивши її в розмірі 8 527,52 грн.
Додатками №1 та №2 до Договору сторони оформили договірну ціну.
Як зазначає позивач, на підставі актів приймання виконаних будівельних робіт за серпня 2018 року по серпень 2021 року позивачем було надано відповідачу послуги на загальну суму в розмірі 1 769 506,04 грн, а саме:
- акт за серпень 2018 року на суму 131 380,67 грн (довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 27.08.2018 року);
- акт за жовтень 2018 року на суму 131 380,61 грн (довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 29.10.2018 року);
- акт за листопад 2018 року на суму 365 817,20 грн (довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 16.11.2018 року);
- акт за травень 2019 року на суму 41 716,76 грн (довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 14.05.2019 року);
- акт за червень 2019 року на суму 328 018,52 грн (довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 27.06.2019 року);
- акт за вересень 2019 року на суму 100 000,00 грн (довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 18.09.2019 року);
- акт за листопад 2019 року на суму 100 000,00 грн (довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 01.11.2019 року);
- акт за січень 2020 року на суму 199 556,16 грн (довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 17.01.2020 року);
- акт за серпень 2020 року на суму 371 636,12 грн (довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 03.08.2020 року).
При цьому, всі зазначені акти та довідки підписані зі сторони відповідача, окрім акту за серпень 2020 року.
Відповідачем здійснено часткове погашення вартості вказаних послуг на суму в розмірі 1 298 313,76 грн згідно наступних платіжних доручень:
- №2797 від 27.08.2018 року на суму 131 380,67 грн;
- №3683 від 29.10.2018 року на суму 131 380,61 грн;
- №4096 від 16.11.2018 року на суму 365 817,20 грн;
- №1538 від 16.05.2019 року на суму 41 716,76 грн;
- №1837 від 25.06.2019 року на суму 328 018,52 грн;
- №2581 від 18.09.2019 року на суму 50 000,00 грн;
- №2652 від 30.09.2019 року на суму 50 000,00 грн;
- №2965 від 01.11.2019 року на суму 100 000,00 грн;
- №283 від 19.02.2020 року на суму 100 000,00 грн.
Звертаючись до суду позивач зазначає, що повний розрахунок відповідач не провів, у зв'язку з чим необхідно стягнути суму боргу в розмірі 471 192,28 грн в судовому порядку, при цьому позивач нарахував відповідачу суму штрафу в розмірі 32 983,45 грн.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач у відзиві вказав, що акт за серпень 2020 року не погоджений відповідачем та не має бути ним оплачений.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.
Укладений між сторонами Договір є за своєю правовою природою є договором підряду, а відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.
Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. 165, 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 852, 858 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до положень частин 1 та 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі актів приймання виконаних будівельних робіт за серпня 2018 року по серпень 2021 року позивачем було надано відповідачу послуги на загальну суму в розмірі 1 769 506,04 грн.
Проте, всі акти за вказаний період підписані відповідачем окрім акту за серпень 2021 року на суму в розмірі 371 636,12 грн.
Подаючи відзив на позовну заяву, відповідач наголосив на тому, що акт серпень 2021 року на суму 371 636,12 грн ним не погоджений.
Частиною першою статті 853 ЦК України передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Відповідно до частини четвертої статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Таким чином, згідно з положеннями статей 853, 882 ЦК України, якщо замовник не підписав акт та не висловив заперечення щодо виконаних робіт, то такі роботи вважаються прийнятими.
Отже, передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт підрядником за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови замовника про причини неприйняття робіт (виявлені недоліки) у строк, визначений договором.
Тобто підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта
При цьому сам по собі факт відсутності підписаних сторонами актів передачі-приймання виконаних робіт не є визначальним для висновку про невиконання позивачем робіт.
Означена позиція викладена в постанові Верховного Суду №910/16308/20 від 17.08.2021 року.
Відповідач заперечуючи проти затвердження акту за серпень 2021 року наголосив на тому, що в матеріалах справи відсутні докази направлення його відповідачу.
Однак, такі твердження відповідача спростовуються наданими до матеріалів справи доказами направлення, а саме: описом вкладення за 04.08.2021 року, накладною Укрпошти №0213800983375 та фіскальним чеком від 04.08.2021.
Враховуючи положення статей 853, 882 ЦК України, суд дійшов висновку, що обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.
Проте Відповідач свої обов'язки з прийняття спірних робіт не виконав, акти та довідки залишив непідписаними без належних пояснень.
Окрім того, у відзиві відповідачем не викладено вмотивованих заперечень від підписання акту за серпень 2021 року.
Отже, відповідач жодними належними доказами не підтвердив невиконання позивачем робіт на заявлену до стягнення суму основної заборгованості. Крім того, відповідач не заперечує проти обсягу виконаних позивачем робіт.
За наявності заперечень щодо якості виконаних Позивачем робіт Відповідач мав право на вчинення дій, обумовлених Договором, а також приписами статті 858 ЦК України, що відповідачем зроблено не було.
За таких обставин суд дійшов висновку, що роботи за вказаним актом, за серпень 2021 року на суму 371 636,12 грн, вважаються прийнятими, а замовник на порушення вимог статей 853, 882 ЦК України безпідставно ухилився від прийняття робіт, адже не заявив про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, а, отже, зобов'язаний оплатити роботи, виконані за Договором.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги часткову оплату відповідачем виконаних позивачем робіт на суму в розмірі 1 298 313,76 грн, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був здійснити оплату за надані позивачем роботи у період, заявлений позивачем, на загальну суму 471 192,28 грн.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи вищезазначене, Суд вважає, що оскільки матеріалами справи підтверджується факт виконання робіт позивачем, що не заперечено належними доказами відповідачем, та беручи до уваги, що матеріали справи не містять жодних доказів оплати відповідних робіт, Суд дійшов висновку, що наявні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині у повному обсязі на суму в розмірі 471 192,28 грн.
В зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання за Договором позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф в розмірі 32 983,45 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
У пункті 6.3. Договору передбачено, що за прострочення виконання зобов'язань за договором понад тридцять днів з винної сторони додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.
Таким чином, приймаючи до уваги зазначене, перевіривши наданий позивачем розрахунок суми штрафу, судом встановлено, що розрахований він правильно, а тому, до стягнення з відповідача підлягає сума штрафу в розмірі 32 983,45 грн.
Згідно із ч. 2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідачем належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростовано, водночас позивачем не доведено суду наявності правових підстав для покладення на відповідача відповідальності за неналежне виконання умов договору у вигляді санкцій понад суми, визнані судом обґрунтованими.
З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, з огляду на принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню та стягненню з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 471 192,28 грн та суми штрафу в розмірі 32 983,45 грн.
Судовий збір, у розмірі 7 562,64 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, покладається на відповідача.
Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства «Завод 410 ЦА» (ідентифікаційний код 01128297, місцезнаходження: 03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 94) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрфасдбуд» (ідентифікаційний код 34428089, місцезнаходження: 04073, м. Київ, просп. С. Банденри, буд. 24-В) суму заборгованості в розмірі 471 192,28 грн (чотириста сімдесят одна тисяча сто дев'яносто дві гривни 28 копійок), суму штрафу в розмірі 32 983,45 грн (тридцять дві тисячі дев'ятсот вісімдесят три гривни 45 копійок) та суму судового збору в розмірі 7 562,64 грн (сім тисяч п'ятсот шістдесят дві гривни 64 копійки).
3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С. МОРОЗОВ