ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.01.2022Справа № 910/9769/21
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу
за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ФОРТЕЦЯ"
до КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ШКОЛЯР" СОЛОМ'ЯНСЬКОЇ РАЙОННОЇ В МІСТІ КИЄВІ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ
про стягнення 144 331,30 грн.
без виклику учасників справи.
ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ФОРТЕЦЯ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ШКОЛЯР" СОЛОМ'ЯНСЬКОЇ РАЙОННОЇ В МІСТІ КИЄВІ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ про стягнення заборгованості за договором поставки №01-09/20 від 01.09.2020 у розмірі 144 331,30 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором поставки №01-09/20 від 01.09.2020, зокрема, в порушення умов вищезазначеного договору відповідач своєчасно та в повному обсязі не здійснив своїх зобов'язань щодо сплати грошових коштів за поставлений товар позивачу, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2021 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків у п'ять днів з дня вручення цієї ухвали.
Станом на 02.07.2021 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 22.06.2021.
Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2021 відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, ухвалою було встановлено строк відповідачу, який становить 15 днів з дня вручення вказаної ухвали, для подачі до суду обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву, а також усіх письмових та електронних доказів, що підтверджують заперечення проти позову.
Ухвала Господарського суду міста Києва від 02.07.2021 була надіслана рекомендованим листом з повідомленнями про вручення поштового відправлення №0105477553725 на юридичну адресу місцезнаходження відповідача, яка зазначена в позовній заяві та відповідає відомостям, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: Україна, 03056, місто Київ, ВУЛИЦЯ ДАШАВСЬКА, будинок 22.
Поштове відправлення, що було направлене на вказану адресу, повернулося на адресу суду без вручення з відміткою: «Повернення за зворотною адресою: адресат відсутній за вказаною адресою».
Разом з цим, відповідач відзиву або будь-яких інших заяв станом на момент ухвалення даного рішення до суду не надав.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Разом з цим, згідно з ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Частиною 1 статті 248 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи факт того, що строк, передбачений для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, закінчився, тоді як відповідачем не подано жодної заяви по суті спору, а також не надано клопотання про поновлення процесуальних строків для вчинення відповідних процесуальних дій, справа підлягає розгляду за наявними у справі матеріалами.
Приймаючи до уваги, що відповідач у визначений судом строк не подав відзив на позов, не заявив жодних заяв, клопотань та заперечень по суті спору, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.
Беручи до уваги запровадження карантину та особливого режиму роботи суду, зважаючи на період перебування судді Приходько І.В. у відпустці та на лікарняному, завершальний розгляд справи здійснювався 19.01.2022.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-
01.09.2020 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ФОРТЕЦЯ" (далі - позивач, постачальник) та КОМУНАЛЬНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ "ШКОЛЯР" СОЛОМ'ЯНСЬКОЇ РАЙОННОЇ В МІСТІ КИЄВІ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ (далі - відповідач, покупець) укладено Договір поставки продукції №01-09/20 (далі - договір), за умовами розділу 1. якого, Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах Договору поставити продукти харчування (Продукція), а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах Договору прийняти та оплатити таку Продукцію.
Згідно з п.2.1. Договору Постачальник відвантажує продукцію на адресу Покупця за цінами, що визначені у накладній Постачальника і які погоджені з Покупцем.
Продукція відвантажується Покупцю на умовах DDP склад Покупця у відповідності до Incoterms 2000 (п.2.2. Договору).
Відповідно до п.3.1. Договору асортимент продукції, що є предметом поставки за цим Договором, зазначений у накладній.
Здача-приймання товару провадиться уповноваженими представниками Покупця і Продавця (п.5.1. Договору).
Сторони погодили у п.5.2. Договору, що датою передачі вважається дата одержання товару на складі вантажоодержувача, зазначеного Покупцем (дата оформлення квитанції й штемпеля вантажоодержувача в товарній накладній).
Право власності на товар переходить до Покупця з моменту підписання накладної (п.6.1. Договору).
Положеннями пункту 7.1. Договору встановлено, що оплата товарів Покупцем здійснюється шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 21 календарних днів з моменту отримання товару.
Строк дії Договору сторонами погоджено пунктом 10.1., де зазначено, що даний договір набуває чинності в день підписання його обома Сторонами і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань по ньому; але не більше ніж до 31 грудня 2020.
Якщо жодна зі Сторін письмово не заявить іншій Стороні про припинення дії Договору не менш як за 30 календарних днів до запланованої дати припинення дії, Договір вважається переукладеним на кожний наступний рік на тих самих умовах (п.10.2. Договору).
Позивач зазначає, що виконав умови договору належним чином та здійснив поставку товару відповідачу, а відповідач, у свою чергу, прийняв поставлений позивачем товар, що підтверджується видатковими накладними, що додаються, на суму 140 456,22 грн.
Відтак, позивач зазначає, що загальна вартість поставленого відповідачу товару складає 140 456,22 грн.
Разом з цим, позивач зазначає, що Постачальником було виконано свої зобов'язання щодо поставки Товару, що підтверджується наданими копіями видаткових накладних, які підписані уповноваженими представниками Сторін та скріплені відбитками їх печаток. Відповідач жодних заперечень та претензій щодо невідповідності Товару якості та/або кількості поставленого Товару на адресу Позивача не направляв.
Оскільки претензій щодо невідповідності якості та/або кількості поставленого Товару від Відповідача не надходило, у відповідності до ч. 5 ст. 268 Господарського кодексу України, законних підстав для несплати вартості поставленого Товару у Відповідача немає.
Як стверджує позивач, відповідач оплатив поставлені позивачем товари лише частково, сплативши позивачеві суму коштів у розмірі 20 000,00 грн., на підтвердження чого позивачем надано платіжне доручення №337 від 23.02.2021.
Таким чином, у зв'язку з частковим розрахуванням відповідачем за товари, поставлені позивачем, у відповідача виникла заборгованість у сумі 120 456,22 грн., наявність якої також підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2021 - 18.05.2021, підписаним представниками сторін та скріпленим відбитками їх печаток.
Позивач зазначає, що з метою досудового врегулювання спору надіслав (докази направлення додаються) на адресу Відповідача вимогу №2005 від 20.05.2021 (копія додається), з проханням сплатити суму заборгованості без урахування штрафних санкцій, але станом на 31.05.2021 жодних дій щодо погашення заборгованості Відповідачем не здійснено, в зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.
Враховуючи викладене, даний спір виник у зв'язку з тим, що позивач поставив товар (відповідно до доданих документів). Натомість, в порушення взятих на себе зобов'язань, відповідач оплати товару не здійснив в повному обсязі. Таким чином, за доводами позивача, станом на момент звернення з позовом, основна заборгованість відповідача складає 120 456,22 грн., на яку позивачем нараховано пеню у розмірі 23 488,96 грн. та 3% річних у розмірі 386,12 грн., що разом становить 144 331,30 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.
Судом встановлено, що внаслідок укладення договору між сторонами правочину склалися господарські правовідносини, а також, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За умовами ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
За своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір є договором поставки.
Стаття 712 Цивільного кодексу України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З матеріалів справи вбачається, що на виконання договору поставки №01-09/20 від 01.09.2020, відповідно до доданих видаткових накладних, підписаних сторонами без зауважень та скріплених відбитками їх печаток, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 140 456,22 грн.
Разом з цим, відповідно до платіжного доручення №337 від 23.02.2021 відповідач сплатив позивачу суму коштів у розмірі 20 000,00 грн.
Однак, оплату грошового зобов'язання за поставлений товар на загальну суму 120 456,22 грн. відповідач не здійснив.
Положеннями пункту 7.1. Договору встановлено, що оплата товарів Покупцем здійснюється шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 21 календарних днів з моменту отримання товару.
Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги дати поставки позивачем товару за спірними видатковими накладними, суд дійшов висновку, що строк оплати з поставки товару на загальну суму 120 456,22 грн. є таким, що настав.
Однак, станом на дату звернення позивача з позовом до суду та станом на дату вирішення спору по суті, оплату грошового зобов'язання за поставлений товар на загальну суму 120 456,22 грн. відповідач так і не здійснив, що також не заперечується відповідачем.
Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час (ст. 530 ЦК України).
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Оскільки відповідач своєчасно не сплатив вартість поставленого товару, чим допустив порушення зобов'язання, то у нього виникла заборгованість на суму 120 456,22 грн.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання договору не допускається (ч. 7 ст. 193 ГК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Як зазначає позивач, ним був виконаний обов'язок, визначений умовами Договору, та поставлений відповідачу товар на загальну суму 140 456,22, що підтверджується підписаними відповідачем видатковими накладними на зазначену суму, однак, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати, поставленого позивачем товару, виконав частково на суму 20 000,00 грн., у зв'язку з чим сума отриманого від позивача товару, але не сплаченого відповідачем, становить 120 456,22 грн.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов спірного Договору.
Також на підтвердження наявності та розміру заборгованості в матеріали справи був наданий Акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2021 - 18.05.2021 на суму 120 456,22 грн., підписаний без заперечень представниками сторін та скріплений відбитками їх печаток.
Проте, відповідач не скористався своїми процесуальними правами, не надав суду аргументи, доводи та міркування щодо заявлених позовних вимог, не виконав обов'язку щодо надання відзиву на позов з мотивуванням заперечень за наявності таких, а також не надав жодного доказу на підтвердження здійснення відповідачем повної оплати за поставлений позивачем товар, не заявлено жодних зауважень щодо поставки товару за наданими в матеріали справи видатковими накладними.
Оскільки доказів належної сплати вартості товару відповідач не надав, доводів позивача не спростував, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ШКОЛЯР" СОЛОМ'ЯНСЬКОЇ РАЙОННОЇ В МІСТІ КИЄВІ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ основного боргу в сумі 120 456,22 грн. підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 23 488,96 грн., суд зазначає наступне.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).
За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За прострочення платежу Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення (п. 8.2 Договору).
Із наданого позивачем розрахунку пені вбачається, що позивачем нараховано з 23.04.2021 прострочення на суму 120 456,22 по 31.05.2021.
Згідно з ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Отже, оскільки обов'язок відповідача з оплати поставленого позивачем товару є грошовим зобов'язанням, пеня може розраховуватися на підставі умов договору, однак розмір пені не має правових підстав перевищувати подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що обґрунтованою та арифметично вірною є сума пені в межах заявленого позивачем періоду у розмірі 1 930,60 грн., а тому зазначені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Також за порушення зобов'язання позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 386,12 грн.
Як унормовано приписами статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник , який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
При цьому слід зауважити, що у випадках порушення грошового зобов'язання суд не має правових підстав приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).
За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту, цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних в межах заявленого періоду, суд приходить до висновку про задоволення вимог в цій частині та стягнення з відповідача 386,12 грн. - 3% річних, оскільки саме такий розмір 3% річних є обґрунтованим та арифметично вірним.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача основну заборгованість в розмірі 120 456,22 грн., пеню у розмірі 1 930,60 грн., 3% в розмірі 386,12 грн.
Судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
В іншій частині позовних вимог суд відмовляє, зважаючи на встановлені у даному рішенні обставини.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ШКОЛЯР" СОЛОМ'ЯНСЬКОЇ РАЙОННОЇ В МІСТІ КИЄВІ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ (Україна, 03056, місто Київ, ВУЛИЦЯ ДАШАВСЬКА, будинок 22; ідентифікаційний код: 16483242) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ФОРТЕЦЯ" (Україна, 02217, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНА, будинок 18, офіс 9; ідентифікаційний код: 35369318) основну заборгованість в розмірі 120 456,22 грн., пеню у розмірі 1 930,60 грн., 3% в розмірі 386,12 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1930,94 грн.
3. В іншій частині в позові відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 19.01.2022.
Суддя І.В. Приходько