ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.01.2022Справа № 910/17453/21
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтегровані Водні Технології" (м. Київ)
до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (м. Київ)
в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (м. Запоріжжя)
про стягнення 625.812,43 грн,
Суддя Ващенко Т.М.
Секретар судового засідання Шаповалов А.М.
Представники сторін: не викликались
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтегровані Водні Технології" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" про стягнення 625.812,43 грн, з яких: 595.566,18 грн основного боргу, 19.868,25 грн інфляційних втрат, 10.378,00 грн 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки товару № 387(2)20УК/53-121-01-20-09879 від 13.11.20.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.21. відкрито провадження у справі №910/17453/21, постановлено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
23.11.21. відповідачем через відділ діловодства суду було подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечив, посилаючись на неправильне визначення позивачем строків виконання зобов'язань.
25.11.21. позивачем подано заяву про долучення до матеріалів справи доказів понесення судових витрат на правову допомогу.
10.12.21. позивачем подано відповідь на відзив.
21.12.21. від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Інших заяв і клопотань від сторін не надходило.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
13.11.21. між позивачем (Постачальник) та відповідачем (Покупець) було укладено Договір поставки товару № 387(2)20УК/53-121-01-20-09879 (Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти і оплатити Товар згідно зі специфікацією, загальною вартістю 595.566,18 грн.
Строк дії Договору сторонами погоджено пунктом 12.1 Договору з моменту підписання сторонами і діє 12 місяців (до 13.11.22.)
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у третьої особи та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з постачання товару.
За своїм змістом та правовою природою Договір є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. (ст. 712 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Статтею 663 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Поставка товару відбувається відповідно до Правил Інкотермс 2010 на умовах DDP, вантажоодержувач: Запорізьке відділення ВП "Складське господарство", м. Енергодар, вул. Промислова,133 (п. 4.1 Договору).
Видатковими накладними: № 939 від 22.12.20. на суму 548.493,54 грн та № 46 від 22.01.21. на суму 47.072,64 грн, позивач поставив відповідачу товар за Договором на загальну суму 595.566,18 грн, в т.ч. ПДВ 99.261,03 грн.
Податкові накладні по вказаним поставкам зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Оцінюючи представлені позивачем в обґрунтування викладених в позовній заяві обставин щодо поставки товару відповідачу докази, суд виходить з наступного.
У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов'язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.
Жодних заперечень з приводу отримання Товару відповідачем суду надано не було.
Отже, суд при розгляді справи приймає до уваги відсутність у відповідача, як Покупця за Договором, будь-яких заперечень та претензій щодо належного виконання Постачальником прийнятих за Договором зобов'язань з передання товару на суму 1.125.600,00 грн.
Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, представлені до матеріалів справи документи є належними доказами передачі продукції відповідачу, а отже виконання позивачем своїх зобов'язань з поставки товару на суму 595.566,18 грн в межах Договору здійснено належним чином.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
В ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктами 3.2, 3.3 Договору сторони погодили, що оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Оплата Покупцем частини вартості товару в розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації Постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Враховуючи дати поставок, строк оплати вартості товару без ПДВ (496.305,15 грн) настав 22.01.21. а прострочення цього платежу настало з 23.01.21. З урахуванням дат реєстрації податкових накладних, строк оплати суми ПДВ є таким, що настав 14.01.21. (податкова накладна №77) та 09.02.21. (податкова накладна №51), а прострочення настало з 15.01.21. та 10.02.21. відповідно.
При цьому, на противагу твердженням відповідача, оплата частини вартості товару в розмірі ПДВ здійснюється після реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а не після направлення такої податкової накладної відповідачу та направлення Покупцю вимоги про оплату.
За приписами ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
Оскільки грошові кошти від відповідача за товар позивачу не надійшли, то вказане зумовило звернення ТОВ "Інтегровані водні технології" з даним позовом до суду.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).
Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано наступне. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Твердження позивача з боку відповідача належними доказами не спростовані.
З огляду на вказане в сукупності судом встановлено, що борг відповідача перед позивачем за представленими до матеріалів справи документами становить 595.566,18 грн, строк оплати є таким, що настав, з огляду на що вказана сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а позов в цій частині задовольняється судом в повному обсязі.
Щодо вимог про стягнення 19.868,25 грн інфляційних втрат та 10.378,00 грн 3% річних суд встановив наступне.
Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування вказаних сум позивачем здійснено з 24.03.21. по 22.10.21., тобто після настання прострочення відповідача зі сплати повної вартості товару з ПДВ.
Перевіривши надані позивачем розрахунки, суд встановив їх відповідність вимогам закону, правильність та арифметичну вірність, у зв'язку з чим вимоги про стягнення 19.868,25 грн інфляційних втрат та 10.378,00 грн 3% річних підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються відповідача.
Позивач також просить суд стягнути з відповідача 18.000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами 2, 3 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 8 ст. 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Статтею 30 цього Закону встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано до матеріалів справи: договір про надання правової допомоги від 20.08.20., укладений з Адвокатським об'єднанням "Свобода", додаткову угоду № 6 від 19.10.21., ордер серії АІ № 1070174, акт № 6 від 08.11.21. здачі-прийняття робіт (наданих послуг) на суму 18.000,00 грн та платіжне доручення №4095 від 01.11.21. на таку ж суму.
Відповідно до частин 4, 5, 6 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року в справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.09. в справі "Гімайдуліна й інші проти України" (пункти 34-36), від 23.01.14. в справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.15. в справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.02. у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Дослідивши подані матеріали, суд встановив, що додатковою угодою № 6 від 19.10.21. сторони погодили надання Адвокатським об'єднанням "Свобода" послуг зі стягнення заборгованості з ДП "НАЕК "Енергоатом" за Договором поставки товару № 387(2)20УК/53-121-01-20-09879 від 13.11.20. Розмір винагороди виконавця складає 18.000,00 грн.
Цією угодою передбачено представництво інтересів позивача не лише в судах усіх інстанцій, а й в органах виконавчої служби, інших органах, установах, організаціях та підприємствах.
У той же час згідно з актом здачі-прийняття робіт № 6 від 08.11.21. вартість послуг з представництва інтересів позивача лише в Господарському суді міста Києва склала 18.000,00 грн (загальна вартість робіт за додатковою угодою № 6 від 19.10.21.).
Суд вважає безпідставним та необґрунтованим покладення на відповідача вартості усіх послуг, надання яких передбачено вказаною додаткової угодою № 6 від 19.10.21. Відтак вирішення питання щодо розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу суд здійснює з урахуванням принципів розумності та співмірності.
Враховуючи наведене, зважаючи на наявність клопотання відповідача про зменшення судових витрат на оплату професійної правничої допомоги у зв'язку з їх неспіврозмірністю, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо покладення на відповідача 10.000,00 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (71503, Запорізька обл., місто Енергодар, вулиця Промислова, будинок 133; ідентифікаційний код 19355964) 595.566 (п'ятсот дев'яносто п'ять тисяч п'ятсот шістдесят шість) грн 18 коп. заборгованості, 19.868 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот шістдесят вісім) грн 25 коп. інфляційних втрат, 10.378 (десять тисяч триста сімдесят вісім) грн 00 коп. 3% річних, 9.387 (дев'ять тисяч триста вісімдесят сім) грн 19 коп. судового збору та 10.000 (десять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Суддя Т.М. Ващенко