ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.01.2022Справа № 910/16525/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Приватної фірми "Орія"
до Державного підприємства "Завод 410 ЦА"
про стягнення 226186,01 грн.
без виклику представників сторін (без проведення судового засідання)
Приватна фірма "Орія" звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства "Завод 410 ЦА" про стягнення за договором купівлі-продажу (поставки) від 24.03.2021 № УМТЗ-21-149/3 основного боргу в розмірі 207199,72 грн., пені в розмірі 15666,87 грн., трьох процентів річних у розмірі 3013,55 грн. та інфляційних втрат у розмірі 305,87 грн.
Ухвалою суду від 18.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
У відзиві на позовну заяву відповідач наголосив, що позивачем не надано документів на підтвердження якості, комплектності та відповідності товару вимогам підприємства-виробника. Крім того, відсутні докази проходження товаром процедури вхідного контролю, у зв'язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.
У відповіді на відзив позивач зауважив, що відповідач підписав видаткову накладну на підтвердження відповідності поставленого товару. При цьому, відповідач не звертався до позивача з листами щодо ненадання останнім будь-яких документів до товару, або наявності недоліків у поставленому товарі.
При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
24.03.2021 між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу (поставки) № УМТЗ-21-149/3, за яким продавець зобов'язується по договору поставити покупцю товар, заначений у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору або в заявці в разі поставки товару до укладення цього договору. Найменування товару: метали код ДК:021-2015-14620000-3.
Відповідно до пункту 2.2 договору продавець зобов'язаний на товари, які поставляються за цим договором, видати документ (паспорт, сертифікат якості, інші документи, підтверджуючі якість із посиланням на відповідні ГОСТи, ТУ або ін., податкову накладну, видаткову накладну, акт приймання-передачі в разі поставки товару до укладення цього договору.
Порушення умов щодо вимог якості товару, характеристик (технічних характеристик) товару, вимог до матеріалів (сировини) виробництва товару, упаковки (пакування), маркування, транспортування, зберігання, яким має відповідати товар згідно умов закупівлі та цього договору, в тому числі не надання необхідної документації на товар, зазначеної у п. 2.2 договору, є порушенням з боку продавця та підставою для реалізації права покупця на відмову в прийманні товару та для дострокового розірвання договору в односторонньому порядку (пункт 2.5 договору).
Згідно з пунктом 2.6 договору в зв'язку з військовим призначенням товару покупець здійснює перевірку якості та кількості товару - проведення ВТК із залученням, у разі необхідності, 615 Військового представництва Міноборони України, в тому числі в разі поставки товару до укладення цього договору.
Як передбачено пунктом 2.7 договору, порядок та строки перевірки та якості товару визначаються покупцем. При проведенні ВТК датою поставки (передачі) та переходу права власності на товар є дата, зазначена в документах ВТК та 615 МОУ про приймання товару.
Відповідно до пункту 2.8 договору, якщо при прийомці або перевірці якості та кількості (комплектності) товару буде виявлено порушення умов щодо характеристик (технічних характеристик) товару, вимог до матеріалів (сировини) виробництва товару, упаковки (пакування), маркування, транспортування, зберігання, яким має відповідати товар згідно умов закупівлі та цього договору, недостача, невідповідність якості або комплектності товару, вимогам, визначеним у документації на товар, або вимогами цього договору, що підтверджується документами ВТК покупця, покупець у праві на свій вибір, зокрема: повернути товар продавцю та не оплачувати не прийнятий товар, письмово повідомивши про це продавця, при цьому повернення товару здійснюється за рахунок продавця та останній зобов'язується прийняти товар; розірвати в односторонньому порядку укладений договір; вимагати від продавця заміни товару неналежної якості та/або кількості (комплектності) у строк, зазначений покупцем.
За умовами пункту 4.1. договору умови оплати зазначаються в кожній специфікації. Оплата по договору проводиться після проходження перевірки товаром ВТК та 615 Військового представництва Міноборони України в разі його залучення, якщо інше не передбачено умовами договору.
У відповідності до специфікації № 1 до договору сума по специфікації за поставку продукції складає 299999,04 грн. з ПДВ. Гарантійний термін придатності 12 місяців від дати поставки.
За умовами специфікації оплата здійснюється у 100 % розмірі протягом 30 банківських днів після поставки та проходження вхідного контролю на підприємстві покупця.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу продукцію на суму 307119,72 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною від 06.04.2021 № РН-000199, підписаною обома сторонами без зауважень, а також довіреністю від 06.04.2021 № 417 на представника відповідача.
Листом від 14.05.2020 № 14/05-1 позивач просив відповідача погасити заборгованість за поставлений товар за договором від 24.03.2021 № УМТЗ-21-149/3 на суму 307119,72 грн.
У відповіді на вказаний лист відповідач листом від 19.05.2021 № 16.4-1699 повідомив, що у зв'язку зі скрутною фінансовою ситуацією не може розрахуватися за поставлений товар за договором від 24.03.2021 № УМТЗ-21-149/3 та планує погасити борг у другому кварталі 2021 року.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідач сплатив на рахунок позивача 100000 грн. згідно з платіжним дорученням від 17.08.2021 № 1676 із призначенням платежу «за ст30 ХГСА, ст У8А, плита В95 по дог. № УМТЗ-21-149/3 від 24.03.2021 зг. рах. № СФ-0000257 від 01.04.2021, в т.ч. ПДВ 16666,67 грн. не є замовником».
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).
Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Із матеріалів справи слідує, що на виконання умов договору від 24.03.2021 № УМТЗ-21-149/3 позивач поставив відповідачу товар на суму 307119,72 грн. з ПДВ, що підтверджується підписаною обома сторонами без зауважень видатковою накладною від 06.04.2021 № РН-000199, на підставі замовлення за рахунком-фактурою від 01.04.2021 № СФ-0000257.
Водночас, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач наголосив на не надання позивачем документів на підтвердження якості, комплектності та відповідності товару вимогам підприємства-виробника, а також не проходження товаром процедури вхідного контролю.
Утім, за положеннями пунктів 2.5-2.8 договору в разі порушенням позивачем вимог щодо надання документів на підтвердження якості товару, комплектності та не проходження товаром процедури вхідного контролю відповідач може відмовитися приймати товар, не оплачувати не прийнятий товар, письмово повідомивши про це продавця, або розірвати договір в односторонньому порядку.
Разом із цим, відповідачем не надано суду доказів виявлення невідповідності поставленого позивачем товару вимогам законодавства та договору, чи доказів повідомлення позивача про невідповідність товару якості, комплектності тощо, а також не подано доказів реалізації свого право на відмову в прийманні товару та не проходження товаром вхідного контролю на підприємстві відповідача.
Натомість, у матеріалах справи наявні докази часткової оплати відповідачем на суму 100000 грн. поставленого товару за рахунком-фактурою від 01.04.2021 № СФ-0000257, що підтверджується платіжним дорученням від 17.08.2021 № 1676, у призначенні платежу якого міститься посилання на вказаний рахунок та договір від 24.03.2021 № УМТЗ-21-149/3.
Ураховуючи викладене, оскільки сума боргу відповідача, яка складає 207199,72 грн., підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і останній на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, у зв'язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.
Також позивачем за несвоєчасну оплату товару нарахована пеня в розмірі 15666,87 грн., три проценти річних у розмірі 3013,55 грн. та інфляційні втрати в розмірі 305,87 грн.
Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).
Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до пункту 7.2 договору в разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань по договору щодо оплати товару покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного (простроченого) зобов'язання, вираженого в гривнях за кожний день прострочення, у встановленому законом порядку.
Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.
За умовами специфікації відповідач мав здійснити 100% оплату після поставки товару та проходження вхідного контролю з відстрочкою платежу 30 банківських днів.
Ураховуючи, що згідно з пунктом 2.6 договору відповідач здійснює перевірку якості та кількості товару - проведення вхідного контролю, суд вважає, що останній мав бути здійснений у день приймання товару та підписання видаткової накладної.
У той же час, суд вважає за необхідне наголосити на положеннях статті 253 ЦК України, за якими перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Крім того, день фактичної оплати боргу не включається в період часу, за який здійснюється стягнення.
Наведене не враховано позивачем при визначені періоду прострочення виконання відповідачем зобов'язань з оплати товару.
Здійснивши арифметичний перерахунок заявленої до стягнення пені та компенсаційних виплат, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача пені в розмірі 11193,85 грн. за період з 22.05.2021 по 16.08.2021 на суму боргу 307119,72 грн., пені в розмірі 4212,11 грн. за період з 18.08.2021 по 01.10.2021 на суму боргу 207119,72 грн., трьох процентів річних у розмірі 2196,69 грн. за період з 22.05.2021 по 16.08.2021 на суму боргу 307119,72 грн., трьох процентів річних у розмірі 766,36 грн. за період з 18.08.2021 по 01.10.2021 на суму боргу 207119,72 грн., інфляційних втрат у сумі 305,97 грн. за період з 22.05.2021 по 16.08.2021 на суму боргу 307119,72 грн.
Поряд із цим, позивач просив зазначити на підставі частини 10 статті 238 ГПК України при прийнятті рішення про: нарахування трьох процентів річних та пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 02.10.2021 до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за час прострочення.
Відповідно до частини 10 статті 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Відповідно до частин 11,12 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.
При цьому, суд вважає за необхідне роз'яснити органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати відповідачем боргу, пеня та три проценти річних нараховуються на залишок заборгованості до моменту виконання рішення за визначеними формулами:три проценти річних: Сх3хД:365:100, де: С - сума заборгованості, 3 - 3 % річних, Д - кількість днів прострочення; пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування, за наступною формулою: Сх2ОСТ:365хД:100, де С - розмір заборгованості в гривнях, 2ОСТ - подвійна облікова ставка НБУ, Д - кількість днів прострочення.
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача про нарахування трьох процентів річних та пені до моменту виконання рішення суду.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України у зв'язку з частковим задоволенням позову покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
Щодо заявлених позивачем у попередньому (орієнтовному) розрахунку витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 25000 грн., то суд наразі відповідний розподіл даних судових витрат за відсутності передбачених частиною 2 статті 126, частиною 8 статті 129 ГПК України доказів не здійснює.
У той же час, за положеннями частини 8 статті 129 ГПК України, такі докази подаються протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (у разі розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження).
Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241, 252 ГПК України, суд
Позовні вимоги Приватної фірми "Орія" задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Завод 410 ЦА" (03151, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 94; ідентифікаційний код 01128297) на користь Приватної фірми "Орія" (61052, м. Харків, пров. Пискунівський, 4; ідентифікаційний код 24472933) 207199 (двісті сім тисяч сто дев'яносто дев'ять) грн. 72 коп. основного боргу, 15405 (п'ятнадцять тисяч чотириста п'ять) грн. 96 коп. пені, 2963 (дві тисячі дев'ятсот шістдесят три) грн. 05 коп. трьох процентів річних, 305 (триста п'ять) грн. 97 коп. інфляційних втрат, а також 3388 (три тисячі триста вісімдесят вісім) грн. 12 коп. витрат зі сплати судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2022 у справі № 910/16525/21, у порядку частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України нараховувати на залишок основного боргу до моменту виконання рішення та стягнути з Державного підприємства "Завод 410 ЦА" (03151, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 94; ідентифікаційний код 01128297) на користь Приватної фірми "Орія" (61052, м. Харків, пров. Пискунівський, 4; ідентифікаційний код 24472933) три проценти річних за наступною формулою: Сх3хД:365:100, де: С - сума заборгованості, 3 - 3 % річних, Д - кількість днів прострочення; пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування, за наступною формулою: Сх2ОСТ:365хД:100, де С - розмір заборгованості в гривнях, 2ОСТ - подвійна облікова ставка НБУ, Д - кількість днів прострочення.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя К.В. Полякова