ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.01.2022Справа № 910/16830/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (87504, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Левченка, буд. 1; ідентифікаційний код 00191129)
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815)
про стягнення 310 439, 10 грн,
без виклику (повідомлення) учасників справи
До Господарського суду міста Києва звернулось Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" з позовом, в якому позивач просить суд стягнути з відповідача збитки, які виникли у зв'язку із незбереженням вантажу при перевезенні в розмірі 341 492, 64 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2021 позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" залишено без руху, позивачу встановлено п'ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліку шляхом подання до суду доказів направлення (опис вкладення та фіскальний чек) копії позовної заяви № 09/59 від 27.09.2021 на адресу відповідача.
03.11.2021 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про долучення до матеріалів справи доказів направлення копії позовної заяви № 09/59 від 27.09.2021 з додатками на адресу відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
26.11.2021 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.
30.11.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив на позовну заяву та заява про зменшення розміру позовних вимог до суми 310 439, 10 грн недостачі вантажу.
Також позивачем до заяви про зменшення розміру позовних вимог долучено рахунок-фактуру № 93788178 від 06.03.2021, який помилково позивачем не було подано разом з позовом.
Суд, дослідивши заяву про зменшення позовних вимог, зазначає, що остання відповідає вимогам ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, а тому приймається судом до розгляду, подальший розгляд справи здійснюватиметься з її урахування.
20.12.2021 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача, в якому останній просить суд визнати поважними причини пропуску строку та поновити строк на подання додаткових доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу.
Що стосується клопотання позивача про поновлення процесуального строку, то суд відзначає, що додаткові докази, що були додані до вказаного клопотання, а саме: копія додаткової угоди № 287 від 23.09.2021 до договору про надання юридичних послуг № 845 від 30.03.2018, копія акту № 1 до додаткової угоди № 287 від 23.09.2021, копія розрахунку розміру винагороди адвоката, які підтверджують надання адвокатських послуг, що наведені у попередньому (орієнтовному) розрахунку суми витрат по сплаті професійної правничої допомоги адвоката подані в межах строку та у відповідності до вимог ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, а відтак, суд не вбачає підстав для розгляду даного клопотання.
Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5, 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи
Розглянувши подані до суду матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва
23.03.2018 між Приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг" (постачальник) укладеного договір поставки № 735594/752, на виконання умов якого на адресу позивача надійшов вантаж - окатки залізорудні, вантажовідправник - Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" згідно із залізничною накладною № 45543857 від 06.03.2021.
Із залізничної накладної № 45543857 від 06.03.2021 вбачається, що Акціонерним товариством "Українська залізниця" було прийнято від вантажовідправника - Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" до перевезення вантаж - окатки залізнорудні, вантажними вагонами у відповідності до доданої відомості в тому числі і вагон № 59207795. Одержувач вказаного вантажу - Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча".
06.03.2021 на підставі акту загальної форми ГУ-23 № 9577 від 06.03.2021 на станції П'ятихатки Придніпровської залізниці було перевірено кількість та масу вантажу у вагоні № 59207795 та виявлено невідповідність фактичної маси вантажу з вагою, що зазначена у накладній № 45543857 від 06.03.2021 та про що складено комерційний акт № 456809/215 від 06.03.2021.
Із комерційного акту № 456809/215 від 06.03.2021 вбачається, що у вагоні № 59207795, який прибув 06.03.2021 за документами значиться вантаж окатки залізорудні, насипом масою вантажу 64 850 кг., вага визначена на вагонних статистичних вагах 150 т. відправником. При зважуванні вагону на справних 150 т. статичних вагах № 12 заводський № 1155 станції П'ятихатки) виявлено: 23 450 кг - маса брутто вагона, 23 450 кг - тара з накладної перевірена, 0 кг - маса нетто вантажу, що відповідно менше документа на 64 850кг.
При комерційному огляді виявлено: розвантажувальні люки з обох боків відкриті, вантаж у вагоні відсутній, слідів висипання вантажу немає. Розвантажувальні люки закриті працівниками ВЧДЕ-16. Вагон прибув у технічному відношенні справний.
Таким чином, позивачем враховуючи рахунок вантажовідправника № 93817379 від 06.03.2021 визначено вартість однієї тони вантажу - 5 319, 20 грн та розраховано суму втраченого вантажу - 341 492, 64 грн, яку позивач даним позовом просить суд стягнути з відповідача.
У поданому відзиві відповідач зазначив, що позивач, визначаючи вартість вантажу, посилається на рахунок відправника № 93817379 від 06.03.2021, який видано іншим вантажовідправником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Метінвест Ходинг», а не Приватним акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", що в свою чергу свідчить про непідтвердженість належними доказами вартості втраченого вантажу та заявлених вимог вцілому.
У відповідь на доводи відповідача, які викладені у відзиві позивачем подано до суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якому позивач визнає факт помилкового надання позивачем до позову копії рахунку продавця замість копії рахунку вантажовідправника, який в свою чергу надано суду окремим клопотанням, яке долучено до заяви про зменшення розміру позовних вимог.
Так, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України вказано, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають у задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, статті 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Як передбачено приписами ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Стаття 224 Господарського кодексу України зобов'язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов'язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.
Положеннями частини п'ятої статті 307 Господарського Кодексу України, які кореспондуються з положеннями частини другої статті 908 та статті 920 Цивільного Кодексу України, передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Згідно приписів ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.
Відповідно до ч. 2 ст. 308 Господарського кодексу України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.
Як встановлено судом вище, залізницею було прийнято до перевезення у Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" вантаж - окатки залізнорудні згідно залізничної накладної № 45543857, який залізниця зобов'язалась доставити його на станцію Донецька залізниця Приватному акціонерному товариству "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча".
Так, згідно ст. 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут залізниць України), накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту залізниць України та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Статтею 105 Статуту визначено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
За приписами п. 2 ст. 924 Цивільного кодексу України, перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини. Аналогічні положення закріплені в ч. 2 ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" та в ст. 113 Статуту залізниць України.
Відповідно до статті 52 Статуту, встановлено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами перевезення вантажів.
Згідно статті 23 Закону "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Згідно зі ст. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.
Згідно вимог ст. 26 Закону України "Про залізничний транспорт", яка кореспондується з вимогами ст. 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.
Так, як про це вказує позивач та що у свою чергу підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не спростовано відповідачем, під час перевезення на станції П'ятихатки Придніпровської залізниці складено комерційний акт № 456809/7/215 від 06.03.2021 з якого вбачається, що недостача у вагоні № 59207795 складає 64 850, кг.
Суд вказує, що зазначений вище комерційний за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правилам складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, а тому визнаються судом належним та допустимим доказом на підтвердження факту недостачі маси вантажу у вказаних вагонах.
Відповідно до ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Положеннями Статуту визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ч. 1 ст. 114 Статуту).
Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст. 115 Статуту).
Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту, недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Згідно ст. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2% маси для вантажів у вологому стані, для мінерального палива - 1%.
З додатково долученого позивачем рахунку-фактури Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" вбачається, що вартість однієї тони вантажу становить (17 454 206, 36 грн / 3 609, 600 т.).
Позивачем нестачу вантажу розраховано з урахуванням норми природної втрати - 1%, що в свою чергу становить 648, 50 кг (64 850 кг * 1 %) природної втрати, а тому фактична втрата вантажу становить 64 201, 50 кг. (64, 2т) - (64 850 кг - 648, 50 кг).
Відтак, з огляду на викладене вище, враховуючи розрахунок позивача, вартість недостачі, виявленої у вагоні № 59207795, з урахуванням норми природної втрати (1%) за розрахунками позивача складає 310 439, 10 грн (64, 2 т х 4 835, 50 грн).
Суд, перевіривши наведені вище розрахунки, зазначає, що останні відповідають вимогам чинного законодавства та є арифметично вірними.
Статтею 131 Статуту залізниць України передбачено, що претензії, що виникли з приводу перевезення вантажів, заявляються залізниці призначення вантажу. Відповідно до положень статті 130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі нестачі вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
Частиною 1 статті 127 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення багажу, вантажобагажу, а також за прострочення його доставки, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування, пошкодження, прострочення відбулися не з її вини.
Згідно ч. 1-3 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.
Судом враховано, що згідно ст. 623 Цивільного кодексу України для застосування таких правових наслідків порушення зобов'язань як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини.
Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності (виключає його відповідальність).
Отже, з огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме, протиправної поведінки відповідача, що виявилась у незбереженні вантажу, що перевозився у вагоні № 59207795, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Крім того, у позовній заяві позивач просить суд відшкодувати та відповідно стягнути з відповідача судові витрати в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.
Так, згідно ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Витрати сторін, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених 129 Господарського процесуального кодексу України.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивачем на підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу надано суду: копію договору № 845 про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 30.03.2018; копія додаткової угоди № 230 від 22.12.2020 до договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) № 845 від 30.03.2018; копія довіреності № 162 від 28.10.2020; копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3495 від 14.07.2010; додаткова угода № 287 від 23.09.2021 до договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) № 845 від 30.03.2018; копія акту № 1 від 25.11.2021 приймання-передачі наданих послуг до додаткової угоди № 287 від 23.09.2021; розрахунок розміру винагороди від 25.11.2021.
Суд вказує, що позивачем у позовній заяві зазначено попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 590, 93 грн.
Разом з тим, в п. 2 акту № 1 від 25.11.2021 приймання-передачі наданих послуг до додаткової угоди № 287 від 23.09.2021 закріплено, що вартість наданих адвокатським об'єднанням послуг складає 2 534, 87 грн.
Згідно п. 3 вказаного акту його підписанням сторони підтверджують факт надання адвокатом послуг відповідно до положень договору № 845 від 30.03.2018 та додаткової угоди № 287 від 23.09.2021.
Суд зазначає, що даний акт підписаний представниками сторін, чиї підписи скріплено печатками, що в свою чергу підтверджує факт надання адвокатським об'єднанням послуг клієнту (позивачу) на суму 2 534, 87 грн.
Водночас, згідно наданого до матеріалів справи розрахунку розміру винагороди від 25.11.2021, який складено адвокатом Костіковою О.О., вбачається, що адвокатом надано послуги на загальну суму 6 280, 39 грн (враховано 3 104, 39 грн гонорару за складність справи майнового характеру).
Із відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач звертає увагу суду на не співмірність гонорару адвоката з огляду на складність справи та зазначає, що адвокатом не надавалась послуга зі збору доказів (підготовка письмових документів: листи, претензії, відповіді на листи, запити, тощо), вартість якої складає 1 588, 00 грн, оскільки всі додані до позовної заяви додатки були наявні у позивача і фактично були надані адвокату.
Крім того, відповідач стверджує, що дана позовна заява є типовою та не має особливостей, а тому адвокатом Костіковою О.О., яка систематично надає професійну правничу допомогу позивачу, завищено час підготовки позову та відповідно загальну вартість надання такої послуги.
Відповідач також заперечує щодо включення до витрат на професійну правничу допомогу гонорару адвоката в розмірі 3 414, 93 грн з огляду на нескладність та типовість справи.
Таким чином, на переконання відповідача, обґрунтованою сумою витрат понесених позивачем при розгляді справи є 1 794, 00 грн (із врахуванням гонорару в розмірі 1 000, 00 грн).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді та захиститися у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до врегулювання спору в досудовому порядку.
Підсумовуючи вищезазначене, із врахуванням наданих позивачем доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що із поданих позивачем заяв по справі не вбачається за можливе встановити конкретну сум витрат на професійну правничу допомогу, яку позивач просить суд стягнути з відповідача оскільки в передньому розрахунку зазначено суму 6 590, 93 грн, в акті № 1 від 25.11.2021 приймання-передачі наданих послуг до додаткової угоди № 287 від 23.09.2021 сторонами погоджено - 2 534, 87 грн, а в розрахунку розміру винагороди від 25.11.2021 - 6 280, 39 грн.
З огляду на вказані обставини, суд вважає належним чином підтверджені та такими, що реально надані адвокатом послуги та прийняті клієнтом (позивачем) саме в розмірі 2 534, 87 грн, який погоджено та закріплено сторонами актом № 1 від 25.11.2021 приймання-передачі наданих послуг до додаткової угоди № 287 від 23.09.2021.
Крім того, зі змісту п. 6.2. додаткової угоди № 287 від 23.09.2021 вбачається, що саме акт надання послуг закріплює повний обсяг та вартість наданих адвокатом послуг та вартість останніх, а тому, на переконання суду, відшкодуванню відповідачем на користь позивача підлягає сума судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 534, 87 грн.
Що стосується заперечень відповідача по суті заявлених витрат, суд зазначає, що такі заперечення щодо однотипності позовних заяв, існування доданих до позовної заяви документів у позивача не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому не можуть братися судом до уваги при вирішення даного питання.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Судові витрати у вигляді судового збору та витрат на професійну правничу допомогу відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" - задовольнити.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (87504, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Левченка, буд. 1; ідентифікаційний код 00191129) збитки у зв'язку із незбереженням вантажу в розмірі 310 439 (триста десять тисяч чотириста тридцять дев'ять) грн. 10 коп., судовий збір в розмірі 4 656 (чотири тисячі шістсот п'ятдесят шість) грн. 59 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 534 (дві тисячі п'ятсот тридцять чотири) грн 87 коп.
3. У задоволенні іншої частини витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 10.01.2022
Суддя Д.О. Баранов