ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.01.2022Справа № 910/18214/21
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОВЕТ ПРОДАКШН»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕРМА ТРАНС»
про стягнення 747 868, 51 грн,
Суддя Я.А.Карабань
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОВЕТ ПРОДАКШН» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕРМА ТРАНС» (надалі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 747 868, 51 грн, з яких: 536 814, 00 грн основний борг, 25 432, 01 грн пеня, 77 681, 38 грн штраф та 107 941, 12 грн 70% річних.
Позовні вимоги, з посиланням на ст. 525, 546, 549, 611, 612, 624, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.193, 199, 222, 230, 232 Господарського кодексу України, мотивовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання за договором поставки Д-2 на умовах відстрочення платежу №24-КФ від 01.10.2018, в частині повної та своєчасної оплати товару.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі №910/18214/21, визнано справу малозначною та постановлено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
Відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченим ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження в справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Однак, конверт з ухвалою про відкриття провадження в справі від 15.11.2021 був повернутий до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання".
Відповідно до п. 99 постанови КМУ від 5 березня 2009 року N 270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку» рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою "Судова повістка"), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об'єкта поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, який проживає разом з ним.
У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім'ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.
Відповідно до розділу «Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів» постанови Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року N 270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку», у разі невручення рекомендованого листа з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення.
Із залученого до матеріалів справи листа, в якому відповідачу направлялась копія ухвали, вбачається, що даний лист, направлений за офіційною адресою місцезнаходження відповідача згідно ЄДР та був повернутий суду поштою.
Інших адрес відповідач суду не повідомляв та в ЄДР інші адреси відсутні, тому суд позбавлений можливості направити ухвалу на інші адреси.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем та повернення його до суду є наслідками діяння (бездіяльності) самого відповідача щодо його належного отримання, тобто його власною волею, оскільки самим відповідачем надаються до ЄДР відомості, щодо офіційної адреси його місцезнаходження.
Відтак, відповідач вважається повідомленим про розгляд справи належним чином, оскільки судом було виконано всі покладені на нього обов'язки, а відповідач, натомість проявив процесуальну бездіяльність.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №910/18214/21 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Враховуючи викладене вище, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
01.10.2018 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки Д-2 на умовах відстрочення платежу №24-КФ (надалі - договір) відповідно до п.1.1. якого постачальник продає, а покупець купує на умовах даного договору товар в кількості, асортименті, цінах та на умовах поставки («ІНКОТЕРМС 2010»), що обумовлюються в додатках або специфікаціях, або видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.
Товаром згідно з цим договором є кормові добавки, преміски, білкові вітамінно-мінеральні добавки, готові корма, комбікорми, замінники цільного молока, ветеринарні препарати, спеціальні добавки, елементи обладнання та інший товар, як власного виробництва так й інших виробників, що буде поставлятись згідно видаткових накладних. Номери, індекси стандартів, технічних умов та іншої документації про якість товарів зазначаються в сертифікатах якості, який є невід'ємним додатком до даного договору. Покупець на заперечує проти поставки товару, виробленого згідно стандартів, технічних умов, реєстраційних посвідчень. Підписанням даного договору покупець підтверджує, що постачальником йому доведено всю необхідну інформацію про походження товару, виробника товару, спосіб виготовлення товару, джерела та спосіб придбання, кількість, споживчі властивості, якість товару, придатність до застосування, стандарти та технічні умови, по яким виготовлено товар, реєстрацію товару, особливості використання товару, ціну на товар (п.1.2. договору).
Право власності переходить від постачальника покупцю в момент отримання товару покупцем згідно встановлених договором умов (базисів поставки). Ризики випадкової втрати, пошкодження, знищення, викрадення товару несе його власник. Постачальник гарантує, що є власником товару і що товар будь-яким способом не відчужений, не перебуває у спорі або під арештом (п.1.3. договору).
Відповідно до п.2.1. договору ціни на товар наведені у рахунках-фактурах, видаткових накладних та/або специфікаціях та включають вартість доставки товару покупцю.
Згідно із п.2.2. договору загальна вартість (ціна) договору визначається сумарною ціною всього товару, поставленого постачальником на виконання умов цього договору. Валюта платежу та валюта договору гривня.
У пункті 2.3. договору (в редакції додаткової угоди №1 від 14.01.2021) передбачено, що оплата вартості товару (партії товару) проводиться покупцем відповідно до умов цього пункту договору. Вартість товару в розмірі 100 (сто) % покупець оплачує на умовах відстрочення кінцевого розрахунку протягом 90 (дев'яносто) календарних днів з дня відвантаження товару зі складу постачальника (дата зазначена у видатковій накладній). Датою оплати є день зарахування коштів на рахунок постачальника в банківській установі.
У разі порушення строків виконання грошових зобов'язань покупець зобов'язаний на вимогу постачальника оплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 70 процентів річних від простроченої суми по день фактичної оплати товару. Дані проценти не є відповідальністю (неустойкою), а є компенсацією (платою) за користування, утримання грошових коштів (п.2.5. договору).
Відповідно до п.п.4.3., 4.4. договору поставка товару здійснюється за місцезнаходженням покупця, або за іншою адресою, вказаною у специфікації. Дата поставки: дата отримання товару покупцем (підписання видаткової накладної його представником).
Згідно із п.6.2. договору в разі порушення покупцем строків оплати товару він сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, які існувала в період прострочення, від вартості партії товару, за кожний день прострочення платежу. У випадку прострочення оплати товару більше ніж на 5 (п'ять) календарних днів покупець зобов'язаний сплатити додатково до пені штраф у розмірі 2 (два) % від вартості товару не оплаченого вчасно. У випадку прострочення оплати товару більше ніж на 10 (десять) календарних днів штраф за невчасну оплату товару автоматично збільшується до 10%. Неустойка нараховується по день остаточного проведення розрахунку покупцем.
Сторони погоджуються докласти усіх зусиль для вирішення спору, що витікає із договору чи є наслідком його невиконання або неналежного виконання, шляхом спільної згоди. У разі недосягнення згоди спір буде переданий на розгляд господарського суду. Строк позовної давності для пені визначається сторонами в три роки (п.6.3. договору).
Договір набирає чинності в момент підписання його представниками сторін і діє до 31.12.2019, а в частині зобов'язань, які виникли під час дії договору до повного їх виконання (п.8.1. договору).
Незалежно від положень п.8.1., договір вважається пролонгованим на кожен наступний рік на таких самих умовах, якщо жодна із його сторін не заявить письмово про свій намір припинити договір за один місяць до закінчення строку його дії (п.8.2. договору).
Так, судом встановлено, що на виконання договору позивачем поставлено товар на загальну суму 776 814, 00 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними: №АПД00001412 від 19.03.2021 на суму 168 850, 20 грн, №АПД00002367 від 06.05.2021 на суму 133 022, 40 грн, №АПД00002742 від 25.05.2021 на суму 41 724, 00 грн, №АПД00002743 від 25.05.2021 на суму 174 197, 40 грн, №АПД00003257 від 24.06.2021 на суму 150 668, 40 грн, №АПД00003327 від 29.06.2021 на суму 108 351, 60 грн, які підписані представниками сторін без будь-яких зауважень та заперечень і скріпленої печатками товариств.
У свою чергу, відповідачем частково оплачено позивачу отриманий товар у загальному розмірі 240 000, 00 грн, а саме: 20.09.2021 - 90 000, 00 грн, 19.10.2021 - 100 000, 00 грн та 04.11.2021 - 50 000, 00 грн, що підтверджується випискою АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК» за період з 20.09.2021 по 04.11.2021.
Спір у даній справі виник у зв'язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання за договором поставки в частині повної та своєчасної оплати товару, а тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 536 814, 00 грн основного боргу, 25 432, 01 грн пені, 77 681, 38 грн штрафу, 107 941, 12 грн 70% річних.
Договір укладений між позивачем та відповідачем є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення в його сторін прав та обов'язків: майново-господарських зобов'язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно із ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Матеріалами справи (видаткові накладні) підтверджується факт поставки позивачем відповідачу товару згідно договору на загальну суму 776 814, 00 грн.
Відповідачем, у свою чергу, вказаний товар оплачено частково на загальну суму 240 000, 00 грн. Залишився несплаченим товар на загальну суму 536 814, 00 грн (776 814, 00-240 000, 00 ).
Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Так, у пункті 2.3. договору сторонами погоджено, що вартість товару в розмірі 100 (сто) % покупець оплачує на умовах відстрочення кінцевого розрахунку протягом 90 (дев'яносто) календарних днів з дня відвантаження товару зі складу постачальника (дата зазначена у видатковій накладній). Датою оплати є день зарахування коштів на рахунок постачальника в банківській установі.
Отже, враховуючи положення пункту 2.3. кінцевим строком оплати є:
за видатковою накладною №АПД00001412 від 19.03.2021 на суму 168 850, 20 грн - 17.06.2021;
за видатковою накладною №АПД00002367 від 06.05.2021 на суму 133 022, 40 грн - 04.08.2021;
за видатковими накладними №АПД00002742 від 25.05.2021 на суму 41 724, 00 грн і №АПД00002743 від 25.05.2021 на суму 174 197, 40 грн - 23.08.2021;
за видатковою накладною №АПД00003257 від 24.06.2021 на суму 150 668, 40 грн - 22.09.2021;
за видатковою накладною №АПД00003327 від 29.06.2021 на суму 108 351, 60 грн - 27.09.2021.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.
Окрім того, закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов'язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов'язків. В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність в нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09 листопада 2018 року в справі № 911/3685/17.
У гарантійному листі за вих.№6 від 23.09.2021 відповідач підтвердив наявність заборгованості за договором поставки в розмірі 578 462, 40 грн та зазначив строки гарантованої оплати, зокрема, до 21.12.2021.
Суд розцінює часткову оплату здійснену відповідачем та надання ним гарантійного листа, як визнання ним основного боргу.
Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 536 814, 00 грн за переданий товар на підставі договору. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її сплати не надано.
Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 536 814, 00 грн є правомірною та обґрунтованою, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання за договором, позивач просив суд стягнути 25 432, 01 грн пені, нарахованої за загальний період з 18.06.2021 по 04.11.2021.
Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Положеннями статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (стаття 230 Господарського кодексу України).
За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Згідно зі статтями 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 6.2. договору сторони погодили, що в разі порушення покупцем строків оплати товару він сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, які існувала в період прострочення, від вартості партії товару, за кожний день прострочення платежу. Неустойка нараховується по день остаточного проведення розрахунку покупцем.
Судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку пені в сумі 25 432,01 грн, при цьому обмежуючись сумами та періодами визначеними позивачем, а саме:
Номер ВНСума заборгованості грнПеріод нарахування пеніКількість днівСума пені
№АПД00001412 від 19.03.2021168 850, 2018.06.2021-19.09.2021946 841,91
78 850,2020.09.2021-18.10.2021291 065,02
№АПД00002367 від 06.05.2021133 022, 4005.08.2021-18.10.2021754 515,47
111 872,6019.10.2021-03.11.202116833,68
№АПД00002742 від 25.05.202141 724, 0024.08.2021-04.11.2021731 399,18
№АПД00002743 від 25.05.2021 174 197, 4024.08.2021-04.11.2021735 841,58
№АПД00002743 від 25.05.2021150 668, 4023.09.2021-04.11.2021433 017,50
№АПД00003257 від 24.06.2021108 351, 6028.09.2021-04.11.2021381 017,67
Всього25 432,01
та встановлено, що вказаний розрахунок є арифметично вірним, відповідає положенням чинного законодавства та умовам договору, в зв'язку з чим позовна вимога про стягнення пені в сумі 25 432,01 грн підлягає задоволенню.
Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 77 681, 38 грн штрафу.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з приписами ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 6.2. договору сторонами погоджено, що у випадку прострочення оплати товару більше ніж на 5 (п'ять) календарних днів покупець зобов'язаний сплатити додатково до пені штраф у розмірі 2 (два) % від вартості товару не оплаченого вчасно. У випадку прострочення оплати товару більше ніж на 10 (десять) календарних днів штраф за невчасну оплату товару автоматично збільшується до 10%.
Судом встановлено, що прострочення відповідачем оплати товару за усіма видатковими накладними тривало більше ніж 10 календарних днів, отже позивач правомірно нарахував відповідачу штраф у розмірі 10%.
Перевіривши розрахунок штрафу наданий позивачем у розмірі 77 681, 38 грн, судом визнано його обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення штрафу в розмірі 77 681,38 грн підлягає задоволенню.
Окрім цього, в зв'язку з невиконанням відповідачем грошового зобов'язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача 70% річних у сумі 107 941, 12 грн нарахованих за загальний період з 18.06.2021 по 04.11.2021.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Згідно з п. 2.5. договору сторони погодили, що в разі порушення строків виконання грошових зобов'язань покупець зобов'язаний на вимогу постачальника оплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 70 процентів річних від простроченої суми по день фактичної оплати товару. Дані проценти не є відповідальністю (неустойкою), а є компенсацією (платою) за користування, утримання грошових коштів.
Отже, з урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що пунктом 2.5. договору сторони узгодили інший розмір річних, сплата яких передбачена в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України.
Суд перевіривши здійснений позивачем розрахунок 70% річних вважає його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 107 941, 12 грн 70% річних підлягають задоволенню.
Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявлених до стягнення сум не надав.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на вищенаведені норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 536 814, 00 грн основного боргу, 25 432, 01 грн пені, 77 681, 38 грн штрафу та 107 941, 12 грн 70% річних.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕРМА ТРАНС» (03061, місто Київ, вулиця Ново-польова, будинок 2, ідентифікаційний код 31517385) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОВЕТ ПРОДАКШН» (17600, Чернігівська область, Варвинський район, смт Варта, вулиця Шевченка, будинок 82, кімната 9, ідентифікаційний код 41737108) 536 814 (п'ятсот тридцять шість тисяч вісімсот чотирнадцять) грн 00 коп. основного боргу, 25 432 (двадцять п'ять тисяч чотириста тридцять дві) грн 01 коп. пені, 77 681 (сімдесят сім тисяч шістсот вісімдесят одну) грн 38 коп. штрафу 107 941 (сто сім тисяч дев'ятсот сорок одну) грн 12 коп. 70% річних та 11 218 (одинадцять тисяч двісті вісімнадцять) грн 03 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.
Суддя Я.А.Карабань