ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.01.2022Справа № 910/18246/21
За позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (м. Київ)
до Житлово-будівельного кооперативу "Дніпровець-3" (м. Київ)
про стягнення 167.240,30 грн,
Суддя Ващенко Т.М.
Секретар судового засідання Шаповалов А.М.
Представники сторін: не викликались
Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Дніпровець-3" про стягнення 167.240,30 грн, з яких: 134.709,13 грн заборгованості за спожиті послуги з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі, 7.325,01 грн інфляційних втрат, 4.298,81 грн 3% річних, 7.436,44 грн пені, 13.470,91 грн штрафу.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору № 10430/4-07 від 03.04.12. на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.21. відкрито провадження у справі №910/18246/21, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
Відповідачем у встановлений судом строк письмового відзиву на позов не подано, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надано.
При цьому судом встановлено, що відповідачем ухвала суду про відкриття провадження в даній справі, направлена на адресу, визначену позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, отримана 17.11.21.
Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи № 910/18246/21.
У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).
Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 509 Цивільного Кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з відповідними приписами ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
03.04.12. між позивачем (далі - Постачальник) та відповідачем (далі - Абонент) було укладено Договір № 10430/4-07 на послуги водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі (далі - Договір), за умовами якого (п. 1.1) Постачальник зобов'язується надавати Абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у систему каналізації міста Києва за адресами об'єктів водоспоживання, зазначеними у дислокації об'єктів водоспоживання та водовідведення та на підставі пред'явлених Абонентом умов (дозволу) на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва (далі - Умови), а Абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому Постачальником послуг на умовах Договору та дотримуватись порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, а також дотримуватись норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за Договором.
Строк дії Договору сторонами погоджено пунктом 7.1, яким встановлено, що Договір укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами і вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна зі сторін письмового не повідомить іншу сторону про його припинення.
Доказів припинення Договору до матеріалів справи не подано, з огляду на що судом встановлено, що строк його дії пролонгувався автоматично та діяв в період, за який пред'явлено до стягнення заборгованість в межах даної справи.
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України (враховуючи, що спірні правовідносини сторін продовжували існувати під час набрання зазначеним нормативно-правовим актом законної сили) принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договірні правовідносини між сторонами регулюються Законом України «Про питну воду та питне водопостачання», сферу дії якого визначено статтею 2 Закону, відповідно до якої дія вказаного Закону поширюється на всі суб'єкти господарювання, що виробляють питну воду, забезпечують міста, інші населені пункти, окремо розташовані об'єкти питною водою шляхом централізованого питного водопостачання або за допомогою пунктів розливу води (в тому числі пересувних), застосування установок (пристроїв), інших засобів нецентралізованого водопостачання, а також на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, що здійснюють регулювання, нагляд і контроль за якістю питної води, станом джерел та систем питного водопостачання, а також споживачів питної води.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» централізоване питне водопостачання - це господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води.
Водовідведення визначено приписами вказаного Закону як господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом.
При цьому, вода питна - це вода, яка за органолептичними властивостями, хімічним і мікробіологічним складом та радіологічними показниками відповідає державним стандартам та санітарному законодавству.
Споживач питної води - це юридична або фізична особа, яка використовує питну воду для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб/послуг з постачання питної води, якість якої відповідає зазначеним ДСанПІН 2.2.4-171-10, та водовідведення.
Статтею 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» визначено, що послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності. Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.
Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті. Тобто, ст. 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» передбачає надання послуг з питного водопостачання на підставі договору з підприємством питного водопостачання.
Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» є підприємством питного водопостачання, яке надає послуги з централізованого питного водопостачання та водовідведення.
Відповідач є споживачем послуг з постачання питної води, якість якої відповідає Державним санітарним нормам та правилам «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною», затвердженим Наказом № 400 від 12.05.10. Міністерства охорони здоров'я України, та водовідведення.
Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю природою є договором надання послуг, за умовами якого одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 Цивільного кодексу України).
Згідно ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Оплата вартості послуг здійснюється Абонентом щомісячно у безготівковій формі у п'ятиденний строк з дня направлення Постачальником розрахункового документа до банківської установи Абонента. У разі неотримання від Постачальника поточного щомісячного розрахункового документа, Абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг не пізніше 5-го числа наступного місяця платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості наданих йому послуг. (пункти 2.2.2., 2.2.3 Договору).
Наявними в матеріалах справи документами, а саме, розрахунками обсягів спожитих послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, плановими наядами на технічне обслуговування лічильників, підтверджується, що за період з 01.08.20. по 31.07.221. позивачем було надано, а відповідачем спожито послуг з водопостачання та водовідведення на суму 137.458,50 грн, які відповідачем оплачені не були.
З урахуванням переплати за попередній період у розмірі 2.749,37 грн, сума заборгованості відповідача складає 134.709,13 грн.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
За приписами ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Умовами п. п. 12.5, 1.10 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених Наказом № 65 від 01.07.1994. Державного комітету України, передбачено, що рахунки за воду складаються на підставі тарифів, що діють у даній місцевості або населеному пункті.
Згідно з п. 3.1 Наказу № 190 від 27.06.08. Міністерства з питань житлово-комунального господарства України «Про затвердження Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зазначено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку.
Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору. Рахунки за воду і за скидання стічних вод до мережі водовідведення виписуються виробником споживачам. Якщо субспоживач має особисті рахунки, то він розраховується за питну воду та скидання стічних вод з виробником. Розподіл суми рахунку між субспоживачами, на яких не відкрито окремих особових рахунків, здійснюється споживачами самостійно. У випадках, коли засоби обліку на вводах субспоживачів відсутні, розрахунки за воду проводяться за нормами водоспоживання, при цьому обсяг стічних вод, які належать до сплати, дорівнює обсягу водоспоживання (п. 3.7 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України).
Оплата вартості послуг здійснюється Абонентом щомісячно у безготівковій формі у п'ятиденний строк з дня направлення Постачальником розрахункового документа до банківської установи Абонента. У разі неотримання від Постачальника поточного щомісячного розрахункового документа, Абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг не пізніше 5-го числа наступного місяця платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості наданих йому послуг. (пункти 2.2.2., 2.2.3. Договору).
Додатково суд відзначає, що відповідно до п. 2.2.4. Договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документа до банківської установи письмово повідомити про це Постачальника та у цей же строк направити представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ Постачальника вважатиметься безпідставною.
Приписами ст. 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Однак, відповідачем не представлено доказів на спростування заявлених позивачем позовних вимог.
З огляду на наведене суд дійшов висновку щодо правомірності вимог позивача про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 134.709,13 грн як заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення за Договором.
Позивачем пред'явлено до стягнення також 7.325,01 грн інфляційних втрат, 4.298,81 грн 3% річних, 7.436,44 грн пені та 13.470,91 грн штрафу.
Відповідно до ч. 1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
У ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (далі - Закон) житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Індивідуальним споживачем житлово-комунальних послуг є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Згідно з ч.1 ст. 2 Закону предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках .
Отже на спірні правовідносини розповсюджується дія Закону.
За частиною 4 ст. 23 та частиною 3 ст. 24 Закону послуги з централізованого водопостачання та водовідведення надаються згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
Частиною 1 статті 26 Закону передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Проте дія зазначеної норми була зупинена відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17.03.20. № 533-IX, який набрав чинності 18.03.20.
Крім того, відповідно до підпункту 4 п. 3 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17.03.20. № 530-ІХ, що набрав чинності 17.03.20., на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що на підставі вказаних приписів чинного законодавства у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача пені та штрафу належить відмовити.
Поряд з цим, ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши надані до позовної заяви розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 7.325,01 грн інфляційних втрат, 4.298,81 грн 3% річних.
За таких обставин, приймаючи до уваги все вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» підлягають частковому задоволенню, а з відповідача на корись позивача підлягає стягненню: 134.709,13 грн заборгованості за спожиті послуги з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі, 7.325,01 грн інфляційних втрат та 4.298,81 грн 3% річних.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Дніпровець-3" (04136, місто Київ, вулиця Маршала Гречка, будинок 12-Б; ідентифікаційний код 23377902) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а; ідентифікаційний код 03327664) 134.709 (сто тридцять чотири тисячі сімсот дев'ять) грн 13 коп. заборгованості, 7.325 (сім тисяч триста двадцять п'ять) грн 01 коп. інфляційних втрат, 4.298 (чотири тисячі двісті дев'яносто вісім) грн 81 коп. 3% річних та 2.194 (дві тисячі сто дев'яносто чотири) грн 99 коп. судового збору.
3. В іншій частині в позові відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Суддя Т.М. Ващенко