ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.01.2022Справа № 910/13304/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгаличина"
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
про стягнення 583377,58 грн.
за участі представників:
від позивача: Мотлях О.О., адвокат,
від відповідача: Мучінська О.В., адвокат,
від третьої особи: Коваль Н.Т., адвокат,
Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгаличина" про стягнення вартості безпідставно набутого природного газу в обсязі 44,960 тис. куб. метрів, вартістю 583377,58 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2021 вказану позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.
27.08.2021 через відділ діловодства та документообігу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 30.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2021 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».
У відзиві на позовну заяву відповідач проти задоволення позову заперечував, пославшись на те, що в спірний період споживання природного газу ним здійснювалося на підставі укладеного з АТ «НАК «Нафтогаз України» договору, який мав видати номінації, у зв'язку з чим відбір відповідачем природного газу не можна вважати несанкціонованим. При цьому, позивачем не надано доказів отримання у власність додаткового обсягу природного газу для здійснення фізичного балансування в січні 2018 року для врегулювання небалансу за обсягами газу, спожитими саме відповідачем. Також відповідач просив застосувати строк позовної давності.
У відповіді на відзив позивач наголосив, що факт здійснення поставки природного газу АТ «НАК «Нафтогаз України» для споживачів підтверджується відповідним актом приймання-передачі, а відтак відповідачем не доведено отримання та оплату в спірному періоді природного газу за укладеним із АТ «НАК «Нафтогаз України» договором. Більш того, у межах справи № 910/11215/18 встановлено, що несанкціонований відбір природного газу в позивача в січні 2018 року за відсутності номінації відбувався не АТ «НАК «Нафтогаз України», а третіми особами, зокрема, відповідачем у даній справі.
У запереченнях на відповідь на відзив відповідач зазначив, що між ним та АТ «НАК «Нафтогаз України» підписано акт звірки щодо відсутності заборгованості відповідача за договорами поставки природного газу. Крім того, у справі № 910/11215/18 встановлено, що ПАТ «Київгаз» не відобразив у звітах несанкціонованого відбору, проте останній був зобов'язаний вчасно врегулювати небаланси та відповідати за них перед позивачем.
У письмових поясненнях третя особа звернула увагу на те, що в січні 2018 року відповідачу не були підтверджені номінації та постачання природного газу третьою особою не здійснювалося. Відтак, за відсутності виділеного відповідачу природного газу, споживання останнього здійснено з обсягів, що належать позивачу.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
01.04.2016 між позивачем, як газотранспортним підприємством, та відповідачем, як замовником, укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1604000114, за яким газотранспортне підприємство зобов'язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, а замовник зобов'язується внести плату за надані послуги з транспортування в розмірі, строки та порядку, передбачені умовами договору.
Договір діє до 31.12.2016 та вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (пункт 11.1 договору).
22.12.2017 між позивачем (покупець) та третьою особою (продавець) укладено договір № 1712000654-ВТВ про закупівлю природного газу, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупцеві протягом грудня 2017 року - червня 2018 року газове паливо (природний газ для забезпечення виробничо-технологічних потреб та власних потреб, природний газ для забезпечення балансування), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах, визначених цим договором.
У січні 2018 року позивачем отримано в газотранспортній системі у віртуальній торговій точці обсяг природного газу в загальному розмірі 45 000,000 тис. куб. м. згідно з актом приймання- передачі газу від 31.01.2018, оформленим з ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за договором купівлі-продажу природного газу від 31.01.2018 № 1712000654-ВТВ.
У свою чергу, у січні 2018 року відповідачем здійснено відбір 44,960 тис. куб. м. природного газу з обсягів природного газу позивача за відсутності замовлення послуг транспортування та фактичної передачі будь-яким суб'єктом ринку (постачальником) природного газу для його подальшого транспортування для відповідача.
Здійснення відповідачем відбору з газотранспортної системи обсягу природного газу в розмірі 44,960 тис. куб. м. у січні 2018 року підтверджується звітом про поділ фактичного обсягу природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ "Київгаз", між замовниками послуги транспортування (постачальниками) за січень 2018 року, в якому в графі «Фактично спожитий обсяг за місяць Всього» по рядку «Категорія/Назва постачальника» вказано відповідача та розмір 44,960 тис. куб. м.
Відповідно до інформації про середньозважені ціни на природний газ на Українській енергетичній біржі (http://www.ueex.com.ua/exchange-quotations/?y=2021&m=07&d=01) ціна природного газу станом на 01.07.2021 року становила 12975,48 грн./тис. куб. м з ПДВ.
Таким чином, позивач просив відшкодувати вартість безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 44,960 тис. куб. м., у сумі 583377,58 грн. (44,960 тис. куб. м.* 12975,48 грн.).
У свою чергу, відповідач надав укладений між ним та ПАТ «НАК «Нафтогаз України» договір постачання природного газу від 20.10.2017 № 2343/1718-ТЕ-41, за умовами якого останній зобов'язався поставити відповідачу з 01.10.2017 по 31.03.2018 включно природний газ для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Крім того, відповідачем надано договір постачання природного газу від 20.10.2017 № 2344/1718-КП-41, за яким ПАТ «НАК «Нафтогаз України» зобов'язалося поставити відповідачу з 01.10.2017 по 31.03.2018 включно природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями.
Пунктами 3.1 договорів передбачено, що право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі.
Згідно з пунктами 3.3 договорів у разі невиконання споживачем вимог пункту 12 Положення постачальник не підтверджує планові обсяги газу (номінацію) для споживача, при цьому передача природного газу не здійснюється.
Відповідно до акту звіряння розрахунків, проведеного між відповідачем та третьою особою, станом на 31.08.2021 заборгованість відповідача за договорами відсутня.
Також, відповідач надав заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не побутовим) оператору ГРМ АТ «Київгаз» з наведенням персоніфікованих даних споживача.
За положеннями статті 20 Закону України «Про ринок природного газу» оператор газотранспортної системи на виключних засадах відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання в належному стані та розвиток, включаючи нове будівництво та реконструкцію, газотранспортної системи з метою задоволення очікуваного попиту суб'єктів ринку природного газу на послуги транспортування природного газу, враховуючи поступовий розвиток ринку природного газу. Суб'єкт господарювання, який отримав ліцензію на провадження діяльності з транспортування природного газу, є оператором газотранспортної системи.
Відповідно до пунктів 4, 10 частини 2 статті 22 Закону України «Про ринок природного газу» з метою виконання функцій, передбачених частиною 1 статті 20 цього Закону, оператор газотранспортної системи, зокрема, зобов'язаний здійснювати балансування та функції оперативно-диспетчерського управління газотранспортною системою в економний, прозорий та недискримінаційний спосіб; вживати інших заходів, необхідних для безпечної та стабільної роботи газотранспортної системи, що передбачені цим Законом або не суперечать законодавству.
Відповідно до пунктів 4-6 глави 3 розділу І Кодексу ГТС (тут і надалі у редакції, чинній станом на січень 2018 року) експлуатацію газотранспортної системи здійснює виключно оператор газотранспортної системи. Оператор газотранспортної системи надає доступ до газотранспортної системи в межах технічної та вільної потужності газотранспортної системи. У разі неочікуваного зростання споживання природного газу споживачами, виникнення перебоїв в транспортуванні природного газу, аварійної ситуації, що загрожує безпеці функціонування газотранспортної системи, оператор газотранспортної системи зобов'язаний вжити заходів, передбачених цим Кодексом, Національним планом дій та правилами про безпеку постачання природного газу, затвердженими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в нафтогазовому комплексі.
Відповідно до пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС фізичне балансування - заходи, що вживаються оператором газотранспортної системи для забезпечення цілісності газотранспортної системи, а саме, необхідного співвідношення обсягів природного газу, що фізично надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, фізично відібраного з точок виходу; замовник послуг транспортування - юридична особа або фізична особа - підприємець, яка на підставі договору транспортування, укладеного з оператором газотранспортної системи, замовляє одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу (замовлення розподілу потужності, замовлення транспортування природного газу, послуга балансування).
Відповідно до частини 3 глави І розділу XII Кодексу ГТС для забезпечення належного виконання оператором газотранспортної системи процедури алокації оператори газорозподільних систем, суміжні газовидобувні підприємства, газовидобувні підприємства, підключені безпосередньо до газорозподільної системи, оператор газосховищ, оператор установки LNG зобов'язані надавати інформацію про обсяги подачі та/або відбору природного газу за формою оператора газотранспортної системи, розміщеною на його веб-сайті та у строки, визначені цим Кодексом. При цьому відповідальність за правильність наданої інформації несуть надавачі такої інформації.
Для забезпечення належного виконання оператором газотранспортної системи процедури алокації по замовниках послуг транспортування (в розрізі його споживачів) в точках виходу до газорозподільних систем оператори відповідних газорозподільних систем зобов'язані подавати оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний обсяг споживання природного газу кожним споживачем (у тому числі побутовим споживачем), об'єкти якого підключені до газорозподільної системи та якому (його точкам комерційного обліку) оператор газорозподільної системи в установленому порядку присвоїв персональний EIC-код як суб'єкта ринку природного газу (окремої точки комерційного обліку) та передав його до бази даних оператора газотранспортної системи. Інформація подається за формою оператора газотранспортної системи, яка погоджена з Регулятором, у визначені терміни (частина 1 глави 3 розділу XII Кодексу ГТС).
Частиною 8 глави 3 розділу XII Кодексу ГТС визначено, що алокація фактичних обсягів споживача можлива тільки на постачальника, зазначеного у відповідній підтвердженій номінації/місячній номінації/ реномінації, крім випадків, передбачених нижче. У разі несанкціонованого відбору газу споживачем весь відповідний обсяг вноситься в алокацію на відповідного оператора газорозподільної системи, а по прямому споживачу - на оператора газотранспортної системи.
За змістом пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС несанкціонований відбір природного газу - це відбір природного газу: за відсутності по суб'єкту ринку природного газу підтвердженої номінації (підтвердженого обсягу природного газу) на відповідний розрахунковий період; без укладення відповідного договору з постачальником; шляхом самовільного під'єднання та/або з навмисно пошкодженими приладами обліку природного газу або поза охопленням приладами обліку; шляхом самовільного відновлення споживання природного газу.
Разом із цим, матеріали справи не містять доказів надання АТ «НАК «Нафтогаз України» номінації відповідачу на січень 2018 року, за відсутності якої відбір відповідачем природного газу здійснений несанкціоновано.
У той же час, відповідачем не доведено, що АТ «НАК «Нафтогаз України» був зобов'язаний у січні 2018 року видати номінацію відповідачу, а також що останнім виконано умови пункту 12 постанови Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 №187 щодо відкриття рахунків із спеціальним режимом використання, на що наголошував ПАТ «НАК «Нафтогаз України».
При цьому, у матеріалах справи відсутні докази поставки АТ «НАК «Нафтогаз України» природного газу відповідачу в січні 2018 року, а саме відповідного акту приймання-передачі.
За таких обставин, відсутність у відповідача заборгованості за поставлений природний газ перед АТ «НАК «Нафтогаз України» не доводить факт поставки природного газу в січні 2018 року, а в наданому відповідачем акті звіряння розрахунків не наводиться даних за який саме період підписаний акт.
Ураховуючи відсутність підтвердженого відповідачу обсягу газу (номінації) у січні 2018 року та відомостей щодо придбання ним природного газу в АТ «НАК «Нафтогаз України», суд дійшов висновку про обґрунтованість тверджень позивача щодо несанкціонованого відбору природного газу відповідачем у спірний період.
До того ж, відповідно до звіту про поділ фактичного обсягу (об'єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ «Київгаз», між замовниками послуги транспортування (постачальниками) у розрізі їх контрагентів (споживачів) за січень 2018 року відповідачем фактично спожито 44,960 тис. куб. м. за відсутності підтвердженого обсягу за місяць (номінації).
Суд також приймає до уваги посилання учасників справи на встановлені обставини в судових рішеннях у справі № 910/11215/18 за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Публічного акціонерного товариства "Київгаз", за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, зокрема, НАК "Нафтогаз України" та ТОВ "Інвестбудгаличина" про зобов'язання ПАТ "Київгаз" повернути АТ "Укртрансгаз" у натурі безпідставно набуте майно, а саме - природний газ в обсязі 8331,871 тис. куб. м.; стягнення 85268451,13 грн., що є вартістю безпідставно набутого майна, вищевказаного природного газу у вище вказаному обсязі; стягнення 70582211,83 грн. доходів, які були отримані ПАТ "Київгаз" або які він міг отримати від майна, що є власністю АТ "Укртрансгаз".
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.01.2021 у справі №910/11215/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2021 та постановою Верховного Суду від 20.10.2021, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
У межах вказаної справи № 910/11215/18 судами встановлено, що спірні обсяги природного газу (зокрема, в січні 2018 року, крім жовтня 2016 року обсягом 261,822 тис. куб. м.) набуті і спожиті не ПАТ "Київгаз", а третіми особами на стороні відповідача, які є підприємствами-виробниками теплової енергії, що не заперечується цими третіми особами (ними лише вказується, що цей газ набутий ними у НАК "Нафтогаз України" (постачальника) на підставі укладених договорів купівлі-продажу, а не безпосередньо у АТ "Укртрансгаз").
Щодо встановлених обставин, на які посилалося ТОВ "Інвестбудгаличина", не відображення ПАТ «Київгаз» несанкціонованого відбору в Інформації про надходження та розподіл природного газу (оперативні дані) в липні 2016 року по ПАТ "Київгаз" та звітах про поділ фактичного обсягу природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ "Київгаз", між замовниками послуг транспортування (постачальниками) за січень 2018 року та лютий 2018 року, то суд у справі № 910/11215/18 вказав, що постачальником несанкціоновано відібраних обсягів природного газу ПАТ "Київгаз" зазначено НАК "Нафтогаз України", а АТ "Укртрансгаз" встановлено наведені випадки несанкціонованого відбору шляхом вивчення заявок (номінацій) НАК "Нафтогаз України" на транспортування природного газу, серед яких замовлення на транспортування природного газу для таких споживачів як, зокрема, ТОВ "Інвестбудгаличина" на січень 2018 року відсутнє.
Відповідно до приписів статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.
Статтею 1213 ЦК України передбачено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості його повернення в натурі (внаслідок знищення, загублення, передачі майна третій особі) відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Як встановлено пунктом 10 розділу XIII Кодексу ГТС, Оператор ГТС для забезпечення власної господарської діяльності (у тому числі для балансування, власних виробничо-технічних потреб, покриття витрат та виробничо-технологічних витрат) придбаває природний газ у власника природного газу (у тому числі у газовидобувного підприємства, оптового продавця, постачальника) на загальних підставах та ринкових умовах.
Відповідно до інформації про середньозважені ціни на природний газ на Українській енергетичній біржі (http://www.ueex.com.ua/exchange-quotations/?y=2021&m=07&d=01) ціна природного газу станом на 01.07.2021 року становила 12975,48 грн./тис. куб. м з ПДВ.
Разом із цим, відповідачем у встановленому законом порядку не надано належних та допустимих доказів на спростування визначеної позивачем ціни природного газу чи власного контррозрахунку.
Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість визначення позивачем вартості безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 44,960 тис. куб. м., у розмірі 583377,58 грн.
Щодо поданої відповідачем заяви про застосування строку позовної давності, суд зауважує наступне.
Відповідно до положень статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За приписами частин 4, 5 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України карантин.
Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.".
Таким чином, з огляду на приписи статей 256, 258 пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України та встановлені судом обставини, а саме, дату звернення позивача із даним позовом до суду - 12.08.2021, та вимоги позивача про стягнення вартості безпідставно набутого майна в січні 2018 року, трирічна позовна давність щодо цих вимог у справі позивачем не пропущена.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.08.2021 у справі № 914/1560/20.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд
Позовні вимоги Акціонерного товариства "Укртрансгаз" задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгаличина" (01011, м. Київ, вул. Печерський узвіз, 19; ідентифікаційний код 36520848) на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1; ідентифікаційний код 30019801) 583377 (п'ятсот вісімдесят три тисячі триста сімдесят три) грн. 58 коп. вартості безпідставно набутого майна, а також 8750 (вісім тисяч сімсот п'ятдесят) грн. 66 коп. витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне судове рішення складено: 13.01.2022 року.
Суддя К.В. Полякова